Постанова 4824 № 372/770/19

справа № 372/700/19 головуючий у суді І інстанції Зінченко О.М. провадження № 22-ц/824/612/2020 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 червня 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді -Березовенко Р.В., суддів:Лівінського С.В., Нежури В.А., з участю секретаряМариненко Я.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою прокурора Київської області на рішення Обухівського районного суду Київської області від 28 листопада 2019 року у справі за позовом Першого заступника керівника Києво - Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі територіальної громади с. Красна Слобідка, Обухівського району, Київської області до Краснослобідської сільської ради Обухівського району Київської області, ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення та скасування державної реєстрації права власності,- В С Т А Н О В И В: У лютому 2019 року Перший заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі територіальної громади с. Красна Слобідка Обухівського району Київської області звернувся до суду з позовом до Краснослобідської сільської ради Обухівського району Київської області, ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення та скасування державної реєстрації права власності. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Краснослобідська сільська рада Обухівського району Київської області є органом місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальних громад с. Красна Слобідка та с. Безіменне на території Обухівського району Київської області. Загальний склад ради становить 14 осіб. 08.08.2017 року, на час скликання сесії, діяв Регламент роботи Краснослобідської сільської ради 6 скликання, затверджений рішенням Краснослобідської сільської ради від 16.12.2010 року №2.2 - VІ. Так, 08.08.2017 року була скликана сьома сесія Краснослобідської сільської ради сьомого скликання. Відповідно до протоколу сесії, на ній були присутні 7 депутатів з числа ради, що підтверджується списком присутніх депутатів. Згідно ч. 12 ст. 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сесія ради є повноважною, якщо в її пленарному засіданні бере участь більше половини депутатів від загального складу ради. Тобто, у даному випадку, сесія мала бути повноважною за присутності 8 депутатів Краснослобідської сільської ради Обухівського району Київської області. Зі змісту протоколу 7 сесії від 08.08.2017 року вбачається, що головуючим на сесії був сільський голова. Після затвердження порядку денного, одним із питань, що виносились головою сільської ради на розгляд сесії стала заява ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки. Згідно відомості про результатами поіменного голосування за рішення Краснослобідської сільської ради про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки ОСОБА_1 від 08.08.2017 року, за прийняття рішення проголосувало 7 депутатів та сільський голова, та головою ради оголошено, що рішення прийняте. Позивач вважав, що рішення № 41.7-УІІ від 08.08.2017 року прийняте Краснослобідською сільською радою під час неповноважної сесії, меншістю із загального складу депутатів ради, тобто в порушення ст. 46 та ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», а тому має бути визнане недійсним на підставі ч. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Тому прокурор звернувся до суду для захисту інтересів держави та просив визнати недійсним рішення 7 сесії Краснослобідської сільської ради Обухівського району Київської області 7 скликання № 41.7-УІІ від 08.08.2017 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) в АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 »; скасувати Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 37222455 від 22.09.2017 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,1245 га з кадастровим номером 3223185601 :01:027:0081, що розташована в с. Красна Слобідка Обухівського району Київської області; а також стягнути сплачений судовий збір. Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 28 листопада 2019 року в задоволенні позову відмовлено. Не погодившись із вказаним судовим рішенням прокурор Київської області подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. При цьому зазначав, що матеріалами справи доведено, що скликана 08.08.2019 року сесія Краснослобідської сільської ради не була повноважною, а рішення про затвердження проекту землеустрою має бути визнане недійсним. Виключність випадку звернення з даною позовною заявою зумовлене потребою захистити інтереси держави, оскільки внаслідок прийняття оскаржуваного рішення, громадянин використав право на приватизацію в незаконний спосіб, а майно фактично вибуло із комунальної власності територіальної громади. Вказує, що звертаючись до суду прокурор не зазначив позивачем відповідний орган місцевого самоврядування, оскільки цей орган є одночасно відповідачем по справі. В ухвалі про відкриття апеляційного провадження відповідачу було надано строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу. 14.01.2020 року до суду надійшов відзив ОСОБА_1 на апеляційну скаргу. У якому зазначає, що рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що позивач по справі є неналежним. Прокурор, який звернувся до суду не обґрунтував наявності підстав для здійснення такого представництва. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ст. 263 ЦПК Українирішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий суд виходив з того, що за рішення Краснослобідської сільської ради «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки в АДРЕСА_1 ОСОБА_1 » 08.08.2017 року на засіданні сесії проголосувало 8 осіб (7 депутатів та сільський голова), проти 0, утрималось 0, що відповідає Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Прокурором в порушення вимог статті 56 ЦПК України не визначено складу територіальної громади села Красна Слобідка Обухівського району Київської області, відсутні підтвердження порушення її прав відповідачами, що свідчить про безпідставність даних позовних вимог. Оцінюючи висновки суду першої інстанції колегія суддів виходить з насутупного. Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Краснослобідської сільської ради Обухівського району Київської області № 41.7-VІІ від 08.08.2017 року було затверджено ОСОБА_1 технічну документацію щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) загальною площею 0,1245 га. для ведення особистого селянського господарства кадастровий номер ділянки 3223185601:01:027:0081, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . На підставі вказаного рішення, ОСОБА_1 , зареєструвала право власності на земельну ділянку, що підтверджується інформаційною довідкою з державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 153426587 від 22.01.2019 року. За правилами ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК). При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій. Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом. Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами. Згідно з ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до ч.2 ст.43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі. Відсутність будь-яких заперечень з боку відповідача щодо заявлених позовних вимог, не є підставою для звільнення від доказування у відповідності до вимог ст. 82 ЦПК України саме позивача. Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Згідно статті 56 ЦПК України визначено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (Volovik v. Ukraine, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року). Тлумачення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України). У пункті 3 частини першої статті 131-1 Конституції України міститься відсилання до окремого закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким є Закон України від 14 жовтня 2014 № 1697-VII «Про прокуратуру». У частині третій статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Тлумачення частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дозволяє зробити висновок, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: а) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; б) у разі відсутності такого органу. Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежним чином. У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд зобов`язаний перевірити причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду, що не відповідає пред`явленому позову та свідчить про його безпідставність. Тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що прокурором в порушення даної статті не визначено складу територіальної громади села Красна Слобідка Обухівського району Київської області, відсутні підтвердження порушення її прав відповідачами, що свідчить про безпідставність даних позовних вимог. Статтею 140 Конституції України встановлено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Відповідно до статті 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальна громада - жителі, об`єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно - територіальними одиницями, або добровільне об`єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр. Територіальна громада є невід`ємною складовою системи місцевого самоврядування наряду з сільською, селищною, міською радою, сільським, селищним, міським головою, виконавчими органами, сільської, селищної, міської ради. Територіальна громада села, селища, міста є первинним суб`єктом та основним носієм функцій і повноважень місцевого самоврядування. На відміну від простої територіальної одиниці, поселення, яке має статус територіальної громади, наділяють певними правами, зокрема правом на самоврядування. Територіальна громада лише тоді стає самостійною сформованою одиницею громадянського суспільства, коли більшість її членів буде ідентифікувати себе з нею, усвідомлюючи наявність спільних інтересів і сприяючи їх реалізації. Процес становлення територіальної громади передбачає перетворення ординарної сукупності індивідів на єдину спільноту, що ігнорується судом при пред`явленні позову. Згідно з ч.1 ст.1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», правомочний склад ради - кількість депутатів, обраних до відповідної ради, повноваження яких визнано і не припинено в установленому законом порядку, яка становить не менш як дві третини від загального складу ради. Згідно ст.46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» порядок скликання чергової та позачергової сесії ради, призначення пленарних засідань ради, підготовки і розгляду питань на пленарних засіданнях, прийняття рішень ради про затвердження порядку денного сесії та з інших процедурних питань, а також порядок роботи сесії визначаються регламентом ради з урахуванням вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». Сесія ради є повноважною, якщо в її пленарному засіданні бере участь більш половини депутатів складу ради. Відповідно до ч.3 ст.16 Закону України «Про місцеві вибори» склад Краснослобідської сільської ради Обухівського району Київської області становив 14 осіб. Судом першої інстанції встановлено, що на час прийняття рішень 08 серпня 2017 року приймали участь 7 депутатів з числа ради та сільський голова. Згідно ст.46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сесію сільської, селищної, міської ради відкриває і веде відповідно сільський, селищний, міський голова, а у випадках, передбачених частиною шостою цієї статті, - секретар ради; сесію районної у місті, районної, обласної ради - голова ради або відповідно заступник голови районної у місті, районної ради чи перший заступник, заступник голови обласної ради. Відповідно до п. 3.8. Регламенту сесію сільської ради відкриває і веде сільський голова, а у випадках, передбачених ч. 6 ст. 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» - секретар ради. Першим питанням даної сесії було рішення про припинення повноважень одного з депутатів, який подав відповідну письмову заяву. Частиною 2 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. Судом встановлено, що згідно протоколу сьомої сесії сільської ради сьомого скликання Краснослобідської сільської ради Обухівського району Київської області від 08.08.2017 року загальний склад ради - 14 депутатів, присутній склад ради - 7 депутатів, присутні на сесії: сільський голова Клименко П.Г. , секретар сільської ради Клименко С.І., депутати сільської ради Векла А.П., Чепурний А.М., Векла В.В., Клименко О.Б., Терещенко А.Я., Клименчук В.М., відсутні депутати сільської ради: Волошко О.М., Коркішко С.Ф., Рященко М.П., Яковенко В.М., Пилипчук В.О., Перехрест Г.В., Грама О.Г. Даними депутатами було прийнято рішення про припинення повноважень одного з них, тим самим правомочним складом стало 7 депутатів, що відповідало кількість депутатів, які приймали рішення 08 серпня 2017 року. Статтею 12 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що сільський, селищний, міський голова не може бути депутатом будь-якої ради, суміщати свою службову діяльність з іншою посадою, в тому числі на громадських засадах, займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю. Відповідно до ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос, що свідчить про правомірність рішень ради від 08 серпня 2017 року. Згідно відомості поіменного голосування за рішення Краснослобідської сільської ради «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки в АДРЕСА_1 ОСОБА_1 » 08.08.2017 року на засіданні сесії проголосувало 8 осіб (7 депутатів та сільський голова), проти 0, утрималось 0, що відповідає Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановивши обставини спору, повною мірою дослідивши докази у справі й надавши їм належну правову оцінку, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у позові. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, тому судове рішення відповідно до ст. 375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу прокурора Київської області залишити без задоволення. Рішення Обухівського районного суду Київської області від 28 листопада 2019 рокузалишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України. Головуючий: Р.В. Березовенко Судді: С.В. Лівінський В.А.Нежура