Постанова 4807 № 337/3897/18

Дата документу 18.06.2020 Справа № 337/3897/18 Запорізький Апеляційний суд ЄУН 337/3897/18Головуючий у 1-й інстанції Гнатюк О.М. Пр. № 22-ц/807/1307/20Суддя-доповідач Гончар М.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 червня 2020 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С. суддів Маловічко С.В., Подліянової Г.С. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» на заочне рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 26 вересня 2019 року у справі за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (далі Банк) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості ВСТАНОВИВ: У вересні 2018 року Банк звернувся до Хортицького районного суду м. Запоріжжя із вищезазначеним позовом (а.с. 4-6), в якому просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором б/н від 27.07.2011 року станом на 28.05.2018 року у розмірі 36400,15 грн., яка складається з: тіла кредиту у сумі 3867,32 грн.; нарахованих відсотків за користуванням кредитом у розмірі 17886,88 грн.; нарахованої пені 12436,42 грн., а також штрафів відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. штрафу (фіксована частина) та 1709,53 грн. штрафу (процентна складова), від сплати якої відповідач на користь Банку у добровільному порядку ухиляється, а також судовий збір 1762,00 грн. В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції ОСОБА_2 (а.с.37). Ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя (а.с. 39) матеріали даної справи направлено за підсудністю до Ленінського районного суду м. Запоріжжя. В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції ОСОБА_3 (а.с. 47). Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя (а.с. 49) відкрито провадження у цій справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 26 вересня 2019 року (а.с. 64-66) у задоволенні позовних вимог Банку у цій справі відмовлено. За заявою відповідача ОСОБА_1 вищезазначене заочне рішення судом першої інстанції не переглядалось, в апеляційному порядку не оскаржувалось. Не погоджуючись із зазначеним заочним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, Банк у своїй апеляційній скарзі (а.с. 70-74, 107-111) просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов Банка задовольнити, судові витрати покласти на відповідача. В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Маловічко С.В. та Подліянову Г.С. (а.с. 96). Ухвалою Запорізького апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито 17 квітня 2020 року (а.с. 120-121), справу призначено до апеляційного розгляду у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи в порядку ст. 369 ч. 1 ЦПК України (а.с. 125). В силу вимог ст. 7 ч. 13 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідач не скористалась своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу Банку станом на час розгляду цієї справи апеляційним судом. Однак, в силу вимог ст. 360 ч. 3 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції апеляційним судом. В силу вимог ст. 371 ч. 1 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження. Проте, має місце відповідне навантаження судді-доповідача та колегії суддів (в Запорізькому апеляційному суді замість 40 суддів за штатом фактично працює 18 суддів). Крім того, у період з 17.05.2020 року по 03.06.2020 року включно суддя-доповідач Гончар М.С. перебувала на лікарняному, а у період з 01.06.2020 року по 10.06.2020 року суддя-член колегії ОСОБА_4 перебувала на нетривалому лікарняному, який не давав права на її зміну іншим суддею в автоматизованому порядку у цій справі. Також, за змістом підпункту 3 пункту 12 розділу XII «Прикінцевих положень» вказаного Закон № 540-IX під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. …. 371… цього Кодексу.. , а також строк…розгляду апеляційної скарги … продовжуються на строк дії такого карантину. В Україні на час розгляду цієї справи апеляційним судом карантин діє з 12 березня 2020 року по 22 червня 2020 року включно, що є загальновідомою інформацією. Учасниками цієї справи відводів суддям апеляційного суду у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга Банку у цій справі підлягає частковому задоволенню з таких підстав. В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ст. 367 ч. 4 ЦПК України). Згідно із ст. 374 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: - залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (п.1), - скасувати судове рішення … частково і у відповідній частині ухвалити нове рішення (п.2). Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. В силу вимог ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення… частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно із ст. 258 ч. 1 п. 2, 3 ЦПК України судовими рішеннями є рішення, постанови. За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу. Встановлено, що суд першої інстанції, відмовляючи Банку у задоволенні позову у цій справі у повному обсязі, керувався ст. ст. 526-530, 611, 612, 1048-1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 4, 13, 76, 81, 141, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України та виходив із необґрунтованості та недоведеності всіх позовних вимог Банку у цій справі, відсутності підстав для задоволення останніх. Проте із такими висновками суду першої інстанції погодитись можна лише частково з таких підстав. Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду. Рішення суду першої інстанції вимогам ст. ст. 263-264 ЦПК України у цій справі відповідає лише частково. Так, хоча судом першої інстанції було правильно встановлено, що Банк у своєму позові в обґрунтування останнього посилався на те, що відповідно до анкети-заяви щодо приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку № б/н від 27 липня 2011 року, відповідач ОСОБА_1 , ознайомившись з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами ПриватБанка, підтвердила укладання між нею та банком договору про надання банківських послуг без зазначення бажаного кредитного ліміту за платіжною карткою «Універсальна»/ класу Gold. З копії заяви ОСОБА_1 від 27 липня 2011 року вбачається, що остання своїм підписом надала згоду, що підписана нею заява разом з Умовами надання банківських послуг і Тарифами складає між нею та банком договір про надання банківських послуг. 21.05.2018 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» змінило свою назву на Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК». З розрахунку заборгованості Банку станом на 28.05.2018 року заборгованість становить у загальному розмірі 36400,15 грн., яка складається з: тіла кредиту у сумі 3867,32 грн.; нарахованих відсотків за користуванням кредитом у розмірі 17886,88 грн.; нарахованої пені 12436,42 грн., а також штрафів відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. штрафу (фіксована частина) та 1709,53 грн. штрафу (процентна складова). Проте, суд першої інстанції правильно зазначав, що згідно із ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно із ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Частиною 2 ст. 1054 ЦК України, встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України). Згідно із ч.1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом ст. 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПРИВАТБАНК»). Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua, складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві. При укладанні Договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України. Згідно цієї статті ЦК договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до ч. 4 ст.203 ЦК правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Частиною 2 статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Судом першої інстанції було правильно встановлено, що анкета-заява від 10.06.2014 року (а.с.11), не містить відомостей про те, що АТ «ПРИВАТБАНК» надав послуги ОСОБА_1 з оформлення катки «Універсальна» чи будь-якої іншої. Крім того, у вказаній заяві не зазначені встановлений кредитний ліміт та процентна ставка, що є однією з обов`язкових умов при наданні кредитних коштів. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками на поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами, а також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами. У заяві зазначено, що відповідач згодна з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилась та погодилась з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді, і які розміщені на сайті банку www.privatbank.ua. До позову Банк додав Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а.с.13-27). При цьому, суд першої інстанції правильно зазначав, що останні він не може взяти до уваги, оскільки у змісті підписаної відповідачем заяви не обумовлено, що саме останні є частиною кредитного договору. Судом першої інстанції також було правильно встановлено, що позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги в частині нарахування відсотків та неустойки, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на Тарифи обслуговування кредитних карт (а.с.12) та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг (а.с.13-27), як невід`ємні частини спірного договору. При цьому, судом першої інстанції було правильно встановлено, що позивачем не було доведено, що саме ці Витяг з Умов та Тарифи розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Умов та Тарифи, на які посилається позивач, суд першої інстанції правильно вважав, що не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою, і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Що узгоджується із правовим висновком, зробленим у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17-ц. Проте, суд першої інстанції допустився у цій справі помилки, відмовивши Банку у задоволенні позовних вимог Банку до відповідача про стягнення 3867,32 грн. та судового збору пропорційної до цієї суми 187,20 грн., оскільки неправильно розтлумачив правовий висновок Верховного Суду у цій частині. Встановлено, що, з урахуванням правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 03.07.2019 року у справі 342/180/17, який є обов`язковим для врахування загальними судами у цій справі в силу вимог ст. 263 ч. 4 ЦПК України, Банк має право на стягнення з відповідача у цій справі лише фактично отриманої суми 3867,32 грн. Апеляційний суд на виконання вимог ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги Банку. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України). В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Доказами, передбаченими ст. 367 ч. ч. 2, 3 ЦПК України, які можуть бути прийняті апеляційним судом до уваги у цій справі на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України з метою повного та всебічного апеляційного перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, є: - довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» від 06.10.2009 року, яка, як наполягає Банк, підписана саме відповідачем ОСОБА_1 , хоча в якій ПІБ особи прямо не зазначено (а.с.75), - довідка Банку про строк дії картки відповідача до 06/18 (а.с. 81), - виписка по рахунку відповідача з 17.02.2015 року по 19.11.2019 року (а.с. 82-86). Однак, при вищевикладених встановлених судом фактичних обставинах цієї справи, строк дії картки та виписка по рахунку відповідача не впливають на правильність вирішення цієї справи судом. Разом із тим, Банком не було надано у матеріали цієї справи суду першої інстанції чи апеляційному суду довідки із підписом відповідача ОСОБА_1 про ознайомлення останньої саме з Умовами та правилами надання послуг Банком, затвердженими наказом від 06.03.2010 року, які були додатком до вищезазначеного позову у цій справі (а.с. 13-27) та у тому числі в частині розміру відсотків, пені, порядку їх нарахування тощо. Довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» від 06.10.2009 року, яка, як наполягає Банк, підписана саме відповідачем ОСОБА_1 , в якій ПІБ особи прямо не зазначено (а.с.75), якщо, навіть, припустити, що на останній дійсно є підпис відповідача ОСОБА_1 , не може свідчити про ознайомлення та погодження ОСОБА_1 06.10.2009 року із вищезазначеними Умовами та правилами надання банківських послуг Банком (а.с.13-27), що були додані Банком до його позову у цій справі, та які були затверджені наказом № СП-2020-256 лише від 06.03.2010 року, та відповідно, остання не може бути невід`ємною частинного договору Банку із ОСОБА_1 № б/н від 27.07.2011 року. Належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 12 ч. 3 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ст. 81 ч. 6 ЦПК України). Підстави для звільнення від доказування Банку, передбачені ст. 82 ЦПК України, у цій справі відсутні. Банк не надав суду у цій справі належних, допустимих доказів в обґрунтування свого позову у цій справі в частині стягнення коштів, що перевищує суму фактично отриманих відповідачем коштів у Банку у розмірі 3867,32 грн. Відповідачем розмір фактично отриманих коштів у Банку у цій справі у суді не спростований. При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги Банку лише частково ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи. За таких обставин, апеляційну скаргу Банку слід задовольнити частково, заочне рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 26 вересня 2019 року у цій справі слід скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог Банку до відповідача про стягнення 3867,32 грн. та судового збору пропорційної до цієї суми 187,20 грн., ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь Банку 3867,32 грн. та судовий збір пропорційної до цієї суми 187,20 грн. (розрахунок: сума задоволених позовних вимог Банку 3867,32 грн. *судовий збір, сплачений Банком за подачу позову, у розмірі 1762,00 грн. (а.с.36)/ сума заявлених позовних вимог банком 36400,15 грн. (а.с.4); в іншій частині рішення суду першої інстанції слід залишити без змін. Крім того, в силу вимог ст. 141 ч. ч. 1, 13 ЦПК України в разі задоволення апеляційної скарги Банку лише частково при вищевикладених обставинах, з відповідача на користь Банку слід також стягнути судові витрати, пов`язані із розглядом цієї справи апеляційним судом, пропорційно до суми задоволених позовних вимог у вигляді судового збору у розмірі 280,80 грн. (розрахунок: сума задоволених позовних вимог Банку 3867,32 грн. *судовий збір, сплачений Банком за подачу апеляційної скарги, у розмірі 2643,00 грн. (а.с.87)/ сума заявлених позовних вимог банком 36400,15 грн. (а.с.4). Керуючись ст. ст. 7, 12, 141, 367-369, 371-372, 374-376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» задовольнити частково. Заочне рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 26 вересня 2019 року у цій справі скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог Банку до відповідача про стягнення 3867,32 грн. та судового збору пропорційної до цієї суми 187,20 грн. Ухвалити в цій частині нове рішення. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (ЄДРПОУ 14360570) 3867,32 грн. та судовий збір пропорційної до цієї суми 187,20 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (ЄДРПОУ 14360570) судові витрати, пов`язані із розглядом цієї справи апеляційним судом, у вигляді судового збору у розмірі 280,80 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) процесуальні строки щодо касаційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину. Повний текст постанови апеляційним судом у цій справі складений 18.06.2020 року. Головуючий суддяСуддяСуддя Гончар М.С. Маловічко С.В.Подліянова Г.С.