Постанова Київський апеляційний суд № 287/1979/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 червня 2020 року м. Київ Унікальний номер справи № 287/1979/19 Апеляційне провадження № 22-ц/824/8734/2020 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б. суддів - Ратнікової В.М., Борисової О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні) апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 12 березня 2020 року, постановлену під головуванням судді Савицького О.А., по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» про визнання недійсним кредитного договору, - в с т а н о в и в : У листопаді 2019 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, в якому просила звільнити її від сплати судового збору, витребувати у відповідача оригінал кредитного договору № 196577 від 10 серпня 2019 року, визнати кредитний договір № 196577 від 10 серпня 2019 року недійсним (а.с. 1-2, 27-30). Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 12 березня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «Мілоан» про визнання недійсним кредитного договорувизнано неподаною та повернуто позивачу (а.с. 18-19). Не погодившись з ухвалою районного суду, 04 травня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції (а.с. 22-36). На обґрунтування скарги зазначила, що 28 квітня 2020 року отримала ухвалу про повернення її позовної заяви. Зазначала, що причиною повернення стало невиконання позивачем ухвали суду про залишення позовної заяви без руху для сплати судового збору. Проте вона, як споживач, звільнена від сплати судового збору, а тому ухвала суду про повернення позову є безпідставною. 09 червня 2020 року генеральний директор ТОВ «Мілоан» - Вініченко О.В. направив до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги (а.с. 47-51). Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 ч. 1 ст. 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідноз ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вказане, розгляд справи здійснювався без виклику сторін у порядку письмового провадження. Розглянувши матеріали позовної заяви, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи, у листопаді 2019 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ТОВ «Мілоан», в якому просила звільнити її від сплати судового збору, витребувати у відповідача оригінал кредитного договору № 196577 від 10 серпня 2019 року, визнати кредитний договір № 196577 від 10 серпня 2019 року недійсним (а.с. 1-2, 27-30). Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 03 лютого 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «Мілоан» про визнання недійсним кредитного договору було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання копії ухвали (а.с. 15). На обґрунтування ухвали суд зазначив, що позовна заява не відповідає вимогам ст. 175 ЦПК України. Вказав, що відповідно до вимог п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позивачу слід зазначити у своїй позовній заяві повне найменування відповідача. Водночас, зазначення в прохальній частині позовної заяви вимоги про витребування доказів є процесуально недопустимим, адже дане клопотання оформлюється окремим процесуальним документом та має відповідати положенням ст.ст. 84, 183 ЦПК України. А тому позивачу необхідно визначитись із змістом позовних вимог та надати суду виправлену позовну заяву відповідно до кількості учасників процесу. Копію ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 03 лютого 2020 року ОСОБА_1 особисто отримала 22 лютого 2020 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 17). Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 12 березня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «Мілоан» про визнання недійсним кредитного договорувизнано неподаною та повернуто позивачу (а.с. 18-19). Статтею 175 ЦПК України визначені вимоги до позовної заяви. Згідно з ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. Відповідно до ч. 4 ст. 175 ЦПК України якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору. До заяви про визнання акта чи договору недійсним додається також копія (або оригінал) оспорюваного акта чи договору або засвідчений витяг з нього, а у разі відсутності акта чи договору у позивача - клопотання про його витребовування (ч. 6 ст. 177 ЦПК України). Згідно з ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху Згідно з ч. 2 ст. 185 ЦПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві (ч. 3 ст. 185 ЦПК України). Так, чинним законодавством передбачено повернення позовної заяви, якщо у встановлений судом строк позивачем не виконано вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху. Повернення позовної заяви - це процесуальна дія, яка припиняє розгляд конкретної позовної заяви на стадії відкриття провадження без вирішення спору по суті, у випадку неможливості її розгляду з підстав, які можуть бути усунуті особою, яка звернулася до суду. Як слідує з матеріалів справи, позивач отримавши копію ухвали про залишення позовної заяви без руху, не подавала заяви про усунення недоліків позовної заяви. Позивач вважається таким, що не усунув недоліки, якщо до закінчення встановленого судом строку не усунув усіх або хоча б одного недоліку, зазначеного в ухвалі суду про залишення позовної заяви без руху. Проте колегія суддів визнала передчасним повернення позовної заяви ОСОБА_1 з огляду на наступне. Згідно з ч. 1-2 ст. 9 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» найменування товариства має містити назву товариства, а також організаційно-правову форму (товариство з обмеженою відповідальністю, товариство з додатковою відповідальністю). Товариство може мати скорочене найменування українською мовою, повне і скорочене найменування іноземними мовами. Колегія суддів дійшла висновку, що залишення без руху і повернення позовної заяви з тих підстав, що позивачем зазначено в позові скорочене найменування відповідача, тобто ТОВ «Мілоан» замість Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан», є виявом надмірного формалізму. При цьому, позивачем зазначено в позові місце знаходження відповідача та код ЄДРПОУ, що дозволяє ідентифікувати особу відповідача. Посилання суду на те, що клопотання про витребування оригіналу кредитного договору має оформлюватися окремим процесуальним документом та відповідати положенням ст.ст. 84, 183 ЦПК України, не може бути визнано підставою для повернення позовної заяви, оскільки суд перевіряє позовну заяву на додержання вимог, викладених у ст. 175 і 177 ЦПК України. Згідно практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист. Зокрема, у рішенні від 04 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. У рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції. Виходячи з норм Конституції України, а також з норм міжнародного права, повернення позову з формальних підстав унеможливило доступ позивача до правосуддя для повного захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи. Отже, суду слід уникати зайвого і невиправданого надмірного формалізму у застосуванні норм процесуального права, які впливають на саму суть доступу до правосуддя. Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору заслуговують на увагу, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про судовий збір» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав. Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 21 березня 2018 року по справі №761/24881/16-ц, порушені права споживача можуть захищатись як у суді першої інстанції (при пред`явленні позову), так і на наступних стадіях цивільного процесу, а саме при апеляційному перегляді. Ці стадії судового захисту є єдиним цивільним процесом, завдання якого є справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушеного права. Таким чином, колегія суддів визнала необґрунтованим висновок суду першої інстанції про повернення заявнику позовної заяви з підстави, передбаченої ч. 3 ст. 185 ЦПК України, а тому за правилами ст. 379 ЦПК України ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів визнала неспроможними та відхилила. Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 379, 381-382, 384 ЦПК України, суд - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 12 березня 2020 року скасувати. Справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» про визнання недійсним кредитного договору направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець В.М. Ратнікова О.В. Борисова