Постанова 4817 № 598/56/20

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 598/56/20Головуючий у 1-й інстанції Левків А.І. Провадження № 22-ц/817/616/20 Доповідач - Шевчук Г.М. Категорія - П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17 червня 2020 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: головуючого - Шевчук Г.М. суддів - Ткач З. Є., Ходоровський М. В., розглянувши у порядку спрощеного провадження без виклику сторін цивільну справу № 598/56/20 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на заочне рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 16 березня 2020 року, ухваленого суддею Левків А.І. у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - В С Т А Н О В И В: У січні 2020 року АТ КБ "Приватбанк" звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по договору кредиту . В обґрунтування позову банк посилався на те, що 25.08.2010р. між АТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 було укладено договір, згідно умов якого остання отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку відповідно до "Умов та правил надання банківських послуг" та "Тарифів банку". Взяті на себе зобов`язання відповідач не виконує. Станом на 31 жовтня 2019 року заборгованість по даному кредиту становить 164263,23 грн. та складається із: 6148.47 грн. -заборгованість за кредитом, 158114.76 грн. заборгованість по процентам за користуванням кредитом за період з 25.08.2010р. по 24.04.2019 р. Борг виник в результаті невиконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань. На підставі вищенаведеного, просить стягнути вказану заборгованість. Заочним рішенням Збаразького районного суду Тернопільської області від 16 березня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в користь Акціонерного товариства комерційного банку ПриватБанк (адреса м.Дніпро вул.Набережна Перемоги, буд.50, код ЄДРПОУ 14360570, р/р НОМЕР_2 , МФО 305299) 6150 (шість тисяч сто п`ятдесят) гривень заборгованості за кредитом. Стягнуто із ОСОБА_1 в користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» 2102 грн. (дві тисячі сто дві гривні) сплаченого судового збору. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. В апеляційній скарзі АТ КБ "Приватбанк" просить рішення Збаразького районного суду від 16 березня 2020 року в частині незадоволених позовних вимог щодо стягнення відсотків та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги банк зазначив, що між банком та відповідачкою було укладено кредитний договір. При оформленні анкети-заяви на отримання кредиту, яка була підписана і з чим погодилась відповідачка, підписуючи анкету-заяву та користуючись кредитними коштами, остання висловила свою згоду з формою договору та його умовами. Укладання договору здійснюється за принципом укладання між банком і клієнтом договору приєднання (ст. 634 ЦК України). Підписанням заяви позичальник приєднується до запропонованих банком Умов та Тарифів. Суд зробив помилковий висновок про відсутність підстав для стягнення процентів по кредиту та допустив грубе порушення норм цивільного права, оскільки Банк виконав умови договору та у виписці по рахунку, що додається інформуавав відповідачку про зміну відсотків кредиту. Однак відповідачка не зверталась до Банку із письмовими заявами про розірвання кредитного договору, а продовжувала робити зняття та погашення коштів, тому прийняла нові Тарифи та погодилась з їх зміною. Відзиву на апеляційну скаргу не поступило. Оскільки апеляційним судом не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень у справі та зважаючи на те, що предметом апеляційного оскарження є рішення у справі, ціна позову у якій не перевищує 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розгляд якої відповідно до п.1 ч.4 ст. 274 ЦПК України здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження, то справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні). Заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставин справи в межах доводів апеляційної скарги, а саме, в частині відмови у задоволенні позову банку про стягнення процентів, в іншій частині судове рішення не оскаржується, а тому в силу частини 1 статті 367 ЦПК України в апеляційному порядку не переглядається, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється згідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно із ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Судом встановлено, що 25 серпня 2010 року між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір № б/н, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, згідно з умовами якого банк надав відповідачу кредит у розмірі 6150 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку (а.с.14-39). В Умовах і правил надання банківських послуг представлених позивачем та на Тарифах банку відсутній підпис відповідача чи інший документ який би підтверджував пояснення позивача про те, що відповідач належним чином була ознайомлення з умовами кредитування. Крім того невідомо, чи саме ці умови та правила діяли на той час, оскільки в анкеті-заяві не зазначено про які конкретні умови та правила йдеться. У заяві від 25 серпня 2010 року процентна ставка не зазначена. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами надані банком Витяг з Умов та довідка про умови кредитування не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Відмовляючи у задоволені позовних вимог щодо стягнення із ОСОБА_1 нарахованих процентів за користування кредитом, суд першої інстанції виходив з того, що Умови та правила надання банківських послуг не містять підпису відповідача, і позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що саме ці Умови та правила надання банківських послуг є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору та, що з ними був ознайомлений та згоден відповідач, підписуючи анкету-заяву позичальника, зокрема щодо тарифів ПАТ КБ «Приватбанк», розміру процентів за користування кредитом. З таким висновком погоджується колегія суддів з огляду на наступне. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України). Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Статтями 525 та 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання не допускається. У підписаній сторонами анкеті-заяві позичальника від 19.04.2008 року не зазначена процентна ставка, строк повернення кредиту. Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи. Обґрунтовуючи позов, позивач посилається на тарифи банку, однак таких до позову не додав та матеріали справи не містять. Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Аналогічні висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 та правильно і всупереч твердженням апелянта, у відповідності до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК, судом враховано під час вибору і застосуванні норми права до спірних правовідносин. Умови договорів приєднання розробляються банком, а тому вони повинні бути зрозумілі усім споживачам банківських послуг та доведені до їх відома, у зв`язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці Тарифи, Умови в правила надання банківських послуг ПАТ КБ "Приватбанк". В анкеті-заяві позичальника від 25 серпня 2010 року процентна ставка не зазначена. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді розмір та порядок нарахування відсотків за користування кредитом, а також відповідальність за порушення умов договору у виді сплати пені та штрафів. За таких обставин колегія суддів вважає, що попри твердженням апеляційної скарги, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення з відповідача нарахованих процентів у зв`язку з недоведеністю та безпідставністю цих позовних вимог. Інші докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування, за наведеними у скарзі доводами, апеляційний суд не вбачає, оскільки її доводи суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи і правильності висновків суду не спростовують. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги банку про стягнення заборгованості за кредитом задоволені на суму 6150 грн., що становить 45.30% від розміру заявлених вимог (6150грн.х100:13575.98 грн.), з ОСОБА_1 на користь Банку у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції підлягає стягненню судовий збір у розмірі 952,21 грн. (2102 грн х 45,30% : 100). Однак суд помилково стягнув з відповідачки в користь банку 2101 грн. судового збору. За таких обставин рішення суду першої інстанції в частині стягнення судового збору підлягає зміні. Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" залишити без задоволення. Заочне рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 16 березня 2020 року в частині стягнення судового збору змінити. Стягнути із ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (адреса м.Дніпро вул.Набережна Перемоги, буд.50, код ЄДРПОУ 14360570, р/р НОМЕР_2 , МФО 305299) 952,21 грн. (дев`ятсот п`ятдесят дві тисячі гривні 21 коп.) судового збору. В решті рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Постанова складена 17 червня 2020 року. Головуючий: Г.М. Шевчук Судді: М.В. Ходоровський З.Є. Ткач