Постанова 4855 № 640/11654/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/11654/19 Головуючий у 1 інстанції: Смолій І.В. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 червня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р. Суддів Ганечко О.М. Кузьменка В.В. За участю секретаря Борейка Д.Е. розглянувши у відкритому судовому засіданні, згідно статті 229 КАС України, адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2019 року у справі за адміністративним позовом Акціонерного товариства "Піреус Банк МКБ" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,- ВСТАНОВИЛА: Позивач - Акціонерне товариство "Піреус Банк МКБ" звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просив визнати протиправними та скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення №0019081406 форми "Р" від "15" квітня 2019 року та податкове повідомлення-рішення №0019091406/1 форми "Н" від 20.06.2019 р. в частині визначення штрафних санкцій, передбачених п. 120-1.1 ст. 120 ПК України за порушення граничних строків реєстрації РК № 310527 від 31.05.2017, РК №310730 від 31.07.2018, РК 310841 від 31.08.2018 в загальній сумі 5556,68 грн. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2019 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 15.04.2019 р. №0019081406 форми «Р», яким збільшено суму грошового зобов`язання по податку на додану вартість у розмірі 470218,00 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями на суму 376174,00 грн та штрафними санкціями на суму 94044,00 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0019091406/1 форми "Н" від 20.06.2019 р. в частині визначення штрафних санкцій, передбачених п. 1201.1 ст. 120 ПК України за порушення граничних строків реєстрації РК № 310527 від 31.05.2017, РК №310730 від 31.07.2018, РК 310841 від 31.08.2018 в загальній сумі 5556,68 грн. Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Головне управління ДФС у м. Києві звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує, що Акціонерним товариством "Піреус Банк МКБ" занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість за вересень 2016 року. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 травня 2020 року призначено справу до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні на 25 травня 2020 року. 19 травня 2020 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача - Акціонерного товариства "Піреус Банк МКБ" надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції. 22 травня 2020 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача - Головного управління ДФС у м. Києві надійшло клопотання про оголошення перерви у справі, призначеної на 25 травня 2020 року. Розгляд справи було відкладено на 11 червня 2020 року. 11 червня 2020 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача - Головного управління ДФС у м. Києві надійшло повторне клопотання про оголошення перерви у справі, призначеної на 11 червня 2020 року. Колегія суддів зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11 березня 2020 року №211 з 12 березня 2020 р. до 22 травня 2020 р. на всій території України установлено карантин. На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів» дія карантину була продовжена шляхом введення з 21 травня 2020 року адаптивного карантину, зокрема, у регіонах, в яких здійснюється послаблення протиепідемічних заходів, серед іншого, дозволяється: з 22 травня: регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському внутрішньообласному та міжнародному сполученні за умови перевезення пасажирів у межах кількості місць для сидіння, передбаченої технічною характеристикою транспортного засобу або визначеної в реєстраційних документах на цей транспортний засіб; з 25 травня: - перевезення пасажирів метрополітенами за умови забезпечення перевізником контролю за використанням засобів індивідуального захисту, зокрема, респіраторів або захисних масок, у тому числі виготовлених самостійно. Колегія суддів звертає увагу, що станом на 11 червня 2020 року на території України запроваджено адаптивний карантин. Відповідно до ч. 1 ст. 309 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження. Згідно ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Враховуючи вказане, з огляду на те, що розгляд даної справи за клопотанням відповідача вже відкладався, явка сторін в судове засідання суду апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, а наданих сторонами матеріалів достатньо для прийняття рішення у справі, з метою недопущення порушення розумного строку розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що у задоволенні повторного клопотання Головного управління ДФС у м. Києві про оголошення перерви у справі слід відмовити. Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися. Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Оскільки, особиста участь сторін в судовому засіданні не обов`язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін. Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в період з 28 січня 2019 року по 11 березня 2019 року, на підставі направлень, виданих Головним управлінням ДФС у м. Києві: - від 15 лютого 2019 року №268/26-15-14-06-01, ОСОБА_1 , заступником начальника управління - начальником, радником податкової та митної справи ІІ рангу, відділу контролю за банківськими установами управління фінансового контролю та операцій у сфері ЗЕД Департаменту аудиту ГУ ДФС у м. Києві; - від 28 січня 2019 року №117/26-15-14-06-01, ОСОБА_2 , головним державним ревізором-інспектором, радником податкової та митної справи ІІІ рангу, відділу контролю за банківськими установами управління фінансового контролю та операцій у сфері ЗЕД Департаменту аудиту ГУ ДФС у м. Києві; - від 28 січня 2019 року №118/26-15-14-06-01, ОСОБА_3 , головним державним ревізором-інспектором, інспектор податкової та митної справи І рангу, відділу контролю за банківськими установами управління фінансового контролю та операцій у сфері ЗЕД Департаменту аудиту ГУ ДФС у м. Києві; - від 28 січня 2019 року №119/26-15-14-06-03, ОСОБА_4 , головним державним ревізором-інспектором, радником податкової та митної справи ІІІ рангу, відділу контролю за операціями у сфері ЗЕД управління фінансового контролю та операцій у сфері ЗЕД Департаменту аудиту ГУ ДФС у м. Києві; - від 28 січня 2019 року №126/26-15-42-08, ОСОБА_5 , головним державним ревізором-інспектором, інспектором податкової та митної справи II рангу, відділу перевірок юридичних осіб з податку на доходи фізичних осіб та сплати єдиного внеску управління контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб ГУ ДФС у м. Києві; - від 28 січня 2019 року №177/26-15-14-03-04, ОСОБА_6 , головним державним ревізором-інспектором, радником податкової та митної справи ІІІ рангу, відділу контролю за місцевими, ресурсними податками та неподатковими платежами управління аудиту окремих об`єктів та категорій платників Департаменту аудиту ГУ ДФС у м. Києві; - від 28 січня 2019 року №182/26-15-14-03-05, ОСОБА_7 , заступником начальника відділу, радником податкової та митної справи II рангу, відділу контролю за трансфертним ціноутворенням управління аудиту окремих об`єктів та категорій платників Департаменту аудиту ГУ ДФС у м. Києві, відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 статті 77, 82 Податкового кодексу України, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2019 рік, на підставі наказу Головного управління ДФС у м. Києві від 09 січня 2019 року №122, проведена планова виїзна документальна перевірка Акціонерного товариства «Піреус Банк МКБ» (далі - АТ «Піреус Банк МКБ») з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2015 року по 30 вересня 2018 року, валютного законодавства за період з 01 січня 2015 року по 30 вересня 2018 року та з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2015 року по 30 вересня 2018 року. За результатом перевірки складено Акт від 18 березня 2019 року №252/26-15-14-06-01/20034231. В акті перевірки контролюючим органом встановлено наступні порушення: п. 188.1 ст. 188, п. 189.9 ст. 189 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за вересень 2016 року в сумі 376 174 грн; п. 69.1, п. 69.2 та п. 69.4 статті 69 Податкового кодексу України - відкриття та закриття резидентам рахунків у кількості 36 з порушенням строків повідомлення про таке відкриття/закриття органів ДФС; п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України - несвоєчасно зареєстровано податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних в загальній кількості 6 накладних; ст. 2 Закону України від 23.09.1994 №185/94 - ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» зі змінами та доповненнями, несвоєчасне надходження на територію України товару на суму 636,51 дол. США (еквівалент 16 223,80 грн.) за імпортним договором від 29.03.2016р. №200003575-В з компанією "GALLUP EMPLOYEE ENGAGEMENT CENTER" (США). Не погоджуючись з висновками викладеними в акті перевірки АТ «Піреус Банк МКБ» подано заперечення до контролюючого органу. Головне управління ДФС у м. Києві листом від 12 квітня 2019 року №69186/10/26-15-14-06-01, за результатами розгляду заперечень, залишило без змін висновки акту перевірки, а заперечення - без змін. На підставі акту перевірки, Головне управління ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 15 квітня 2019 року №0019081406 форми «Р», яким збільшено суму грошового зобов`язання по податку на додану вартість у розмірі 470218,00 грн, в тому числі, за податковими зобов`язаннями на суму 376174,00 грн та штрафними санкціями на суму 94044,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 15 квітня 2019 року №0019091406 форми «Н», яким встановлено порушення граничних строків реєстрації податкових накладних та застосовано штрафні санкції: в розмірі 10% у сумі 786,65 грн, в розмірі 20% у сумі 4764,65 грн, в розмірі 40% у сумі 40,80 грн. Не погоджуючись з спірними податковими повідомленнями-рішеннями АТ «Піреус Банк МКБ» подано скаргу до ДФС України. За результатом розгляду скарги ДФС України прийнято рішення від 14 червня 2019 року №27528/6/99-9418-04-01-25, яким скасовано податкове повідомлення-рішення від 15 квітня 2019 року №0019091406 у частині нарахування штрафних санкцій у розмірі 20,42 грн. застосованих за несвоєчасну реєстрацію розрахунку коригування до податкової накладної, в іншій частині дане податкове повідомлення-рішення та податкове повідомлення-рішення від 15 квітня 2019 року № 0019081406 - залишено без змін, а скаргу позивача задоволено частково. На підставі акту перевірки та рішення ДФС України від 14 червня 2019 року №27528/6/99-9418-04-01-25, Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 20 червня 2019 року №0019091406/1 форми «Н», яким встановлено порушення граничних строків реєстрації податкових накладних та застосовано штрафні санкції: в розмірі 10% у сумі 766,23 грн, в розмірі 20% у сумі 4 764,65 грн, в розмірі 40% у сумі 40,80 грн. Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України)(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Положеннями п.п.16.1.3, п.п.16.1.4 п.16.1 ст. 16 ПК України передбачено, що платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, а також сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Приписами п.п. 36.1-36.3 ст. 36 ПК України встановлено, що податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. За змістом п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Згідно пункту 44.2 статті 44 ПК України, для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. Нормами п. 188.1 ст. 188 ПК України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням ДФС у м. Києві проведена планова виїзна документальна перевірка АТ «Піреус Банк МКБ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2015 року по 30 вересня 2018 року, валютного законодавства за період з 01 січня 2015 року по 30 вересня 2018 року та з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2015 року по 30 вересня 2018 року. За результатами перевірки складено Акт від 18 березня 2019 року №252/26-15-14-06-01/20034231, яким встановлено порушення АТ «Піреус Банк МКБ» п. 188.1 ст. 188, п. 189.9 ст. 189 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за вересень 2016 року в сумі 376 174 грн. (Т. 1 а.с. 32-82). На підставі вищезазначеного Акту, Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 15 квітня 2019 року №0019081406 форми «Р», яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 470 218,00 грн. ( Т. 1 а.с. 110). Із Акту перевірки від 18 березня 2019 року №252/26-15-14-06-01/20034231 вбачається, що підставою висновку контролюючого органу про порушення АТ «Піреус Банк МКБ» п. 188.1 ст. 188, п. 189.9 ст. 189 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість, стало проведення уцінки інвестиційної нерухомості - нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Матеріали справи свідчать, що зазначене нежитлове приміщення використовувалося позивачем в господарській діяльності, а саме, в приміщенні за адресою: м. Донецьк вул. Артема, буд. 100, розташовувалося відділення №10 AT «Піреус Банк МКБ». В Акті перевірки від 18 березня 2019 року №252/26-15-14-06-01/20034231 встановлено, що після припинення діяльності відділення (з початком АТО 13.04.2014 року), зазначене приміщення на дату початку періоду перевірки (01.01.2015 року) вже обліковувалось на балансовому рахунку НОМЕР_1 , як інвестиційна нерухомість балансовою вартістю 2 946 187,54 грн. Відповідно до Протоколу засідання Правління AT «Піреус Банк МКБ» №19/02-К від 29 лютого 2016 року, вирішили затвердити Розрахунок переоцінки об`єктів основних засобів групи «Будівлі та споруди» та Інвестиційної нерухомості станом на 31.12.2015 в новій редакції. Відсторнувати зменшення корисності за приміщеннями, що залишились на території проведення АТО, в зв`язку із неможливістю їх використання та існуванням ризиків щодо їх фізичної втрати. Відображення в балансі Банку уцінки окремих об`єктів інвестиційної нерухомості здійснити річними коригуючими проводками за 2015 рік (Т. 1 а.с. 166). Головне управління ДФС у м. Києві у апеляційній скарзі зазначає про те, що перевіркою зроблено висновок, що Банком віднесено до складу витрат за 2015 рік суму в розмірі 2 946 187,54 грн. як витрати від переоцінки балансової вартості приміщення лише на підставі Протоколу засідання Правління Банку від 29.02.2016 №19/02-к, який належить до управлінських документів Банку, та не є первинним документом про зміст господарської операції, в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Інші документи щодо визначення вартості об`єкту відсутні. Колегія судді вважає вищевказані доводи необгрунтованими, з огляду на наступне. Згідно п. 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, первинними документами є документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV), первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або Інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Пунктом 5.2. Положення про облікову політику AT «Піреус Банк МКБ» передбачено, що внутрішньобанківські безготівкові операції оформлюються меморіальними ордерами, які є первинним бухгалтерськими документами. Колегія суддів зазначає, що, у зв`язку з переоцінкою та сторнуванням балансової вартості приміщення AT «Піреус Банк МКБ», складено наступні документи: Протокол №19/02-к засідання Правління Банку від 29 лютого 2016 року, згідно якого, прийнято рішення про переоцінку справедливої вартості (а саме, уцінку) приміщення за 2015 рік до нульової вартості та меморіальний ордер №1857465 від 29 лютого 2016 року (річна коригуюча проводка за 31.12.2015 року), який є первинним документом, що фіксує сутність операції та її суму. Таким чином, колегія суддів вважає, що операція з переоцінки інвестиційної нерухомості оформлена належними і достатніми документами. Щодо посилання апелянта на уцінку до нульової вартості нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , колегія суддів зазначає наступне. Пунктом 44.2 статті 44 ПК України визначено, що платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності. Частиною 2 статті 6 Закону № 996-XIV передбачено, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності. Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 12-1 Закону № 996-XIV, для складання фінансової звітності застосовуються міжнародні стандарти, які викладені державною мовою та офіційно оприлюднені на веб-сторінці центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку. Підприємства, крім тих, що зазначені в частині другій цієї статті, самостійно визначають доцільність застосування міжнародних стандартів для складання фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності. Згідно Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 року №92, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.05.2000 року за №288/4509, основні засоби - матеріальні активи, які підприємство/установа утримує з метою використання їх у процесі виробництва/діяльності або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року. Документів щодо використання товариством зазначених квартир в якості основних засобів в період 2015-2017 роки у процесі надання послуг, здавання в оренду, здійснення адміністративних функцій до перевірки не надано. Положенням (стандарту) бухгалтерського обліку 32 "Інвестиційна нерухомість", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02 липня 2007 року №779, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 липня 2007 року за №823/14090 передбачено, що інвестиційна нерухомість - власні або орендовані на умовах фінансової оренди земельні ділянки, будівлі, споруди, які розташовуються на землі, утримувані з метою отримання орендних платежів та/або збільшення власного капіталу, а не для виробництва та постачання товарів, надання послуг, адміністративної мети або продажу в процесі звичайної діяльності. Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що стандартом передбачено відображення у фінансовій звітності інвестиційної нерухомості за справедливою вартістю, якщо її можна достовірно визначити, або за первісною вартістю, зменшеною на суму нарахованої амортизації. Оцінка інвестиційної нерухомості за справедливою вартістю повинна застосовуватися до дати вибуття, переведення інвестиційної нерухомості до операційної нерухомості та такої, що утримується для продажу, або, якщо стає не можливим достовірно визначити її справедливу вартість на дату балансу. Міністерство Фінансів України у листі від 19 червня 2014 року №31-11410-08-10/15462 зазначило, що, відповідно до Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 36 "Зменшення корисності активів" однією з ознак, що свідчить про зменшення корисності активу, є зміни зі значним негативним впливом на суб`єкт господарювання у технологічному, ринковому, економічному або правовому оточенні, в якому діє суб`єкт господарювання, чи на ринку, для якого призначений актив. Об`єкти, які перебувають на тимчасово окупованій території України, мають обліковуватись у складі активів підприємства. Одночасно підприємство має оцінити негативний вплив змін у економічному і правовому середовищі та визнати суми втрат від зменшення корисності щодо зазначених об`єктів. Відповідно до п. 189.9 ст. 189 ПК України, у разі якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації. Норма цього пункту не поширюється на випадки, коли основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються у зв`язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення основних виробничих або невиробничих засобів, що підтверджується відповідно до законодавства, або коли платник податку подає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням. Згідно п. 7 розділу І Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02 вересня 2014 року №879, у разі встановлення фактів крадіжок або зловживань, псування цінностей (на день встановлення таких фактів) в обсязі, визначеному керівником підприємства, обов`язково проводиться інвентаризація активів та зобов`язань, що перебувають на балансі суб`єкта господарювання. За змістом пункту 8 вищезазначеного Положення №879, підприємства, що знаходяться на тимчасово окупованій території та/або на території проведення антитерористичної операції (або їх структурні підрозділи (відокремлене майно) перебувають на зазначених територіях), проводять інвентаризацію у випадках, обов`язкових для її проведення, тоді, коли стане можливим забезпечити безпечний та безперешкодний доступ уповноважених осіб до активів, первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку, в яких відображені зобов`язання та власний капітал цих підприємств. Зазначені підприємства зобов`язані провести інвентаризацію станом на 1-ше число місяця, що настає за місяцем, у якому зникли перешкоди доступу до активів, первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку, та відобразити результати інвентаризації в бухгалтерському обліку відповідного звітного періоду. Оскільки, нежитлове приміщення AT «Піреус Банк МКБ», розташоване за адресою: м. Донецьк, вул. Артема, буд. 100, знаходилося на тимчасово окупованій території, враховуючи неможливість проведення інвентаризації такого приміщення за місцем його знаходження, забезпечивши безпечний та безперешкодний доступ уповноважених осіб до цього активу, у зв`язку із неможливістю використання та існування ризиків щодо його фізичної втрати станом на кінець 2015 року, колегія суддів вважає, що проведення позивачем уцінки вказаного майна не суперечить нормам чинного законодавства. Враховуючи вищезазначене, судом першої інстанції правомірно визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 15 квітня 2019 року №0019081406 форми «Р», яким збільшено суму грошового зобов`язання по податку на додану вартість у розмірі 470218,00 грн, в тому числі, за податковими зобов`язаннями на суму 376174,00 грн та штрафними санкціями на суму 94044,00 грн. Щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0019091406/1 форми "Н" від 20 червня 2019 року в частині визначення штрафних санкцій, передбачених п. 1201.1 ст. 120 ПК України, за порушення граничних строків реєстрації РК № 310527 від 31.05.2017, РК №310730 від 31.07.2018, РК 310841 від 31.08.2018 в загальній сумі 5556,68 грн., колегія суддів зазначає наступне. Положеннями пункту 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку-продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені. У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом. У відповідності до пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України, порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів; 50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів. Актом перевірки від 18 березня 2019 року №252/26-15-14-06-01/20034231 встановлено, що AT «Піреус Банк МКБ» було порушено граничний строк реєстрації податкових накладних, зокрема, податкової накладної № 310527 від 31 травня 2017 року, податкової накладної №310730 від 31 липня 2018 року, податкової накладної №310841 від 31 серпня 2018 року. Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 13 серпня 2019 року у справі №2040/7988/18 вказав наступне: «…статтею 120-1.1 статті 120 ПК України винятки із загальних правил сформульовано чітко та виходячи з синтаксичного аналізу побудови норми права та дійсної мети законодавця, можна зробити висновок, що внесені Законом № 1797-VIII зміни запровадили виключні випадки звільнення від відповідальності за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних, і такі виключення стосуються реєстрації двох видів податкових накладних: 1) яка не надається отримувачу (покупцю) та складена на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування; 2) яка не надається отримувачу (покупцю) та складена на постачання товарів/послуг для операцій, які оподатковуються за нульовою ставкою. Тобто для застосування виключень і звільнення від відповідальності обов`язковою умовою є звільнення операції від оподаткування або її оподаткування за нульовою ставкою». Колегія суддів зазначає, що для звільнення позивача від відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних необхідно, щоб податкова накладна не лише не надавалася отримувачу (покупцю), а також, була складена на постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування або оподатковуються за нульовою ставкою. Матеріали справи свідчать, що AT «Піреус Банк МКБ» подано до контролюючого органу наступні розрахунки коригування кількісних і вартісних показників: від 31 травня 2017 року №210527 до податкової накладної від 31 травня 2017 року №310526, від 31 липня 2018 року №310730 до податкової накладної від 31 липня 2018 року №310729, від 31 серпня 2018 року №310842 до податкової накладної від 31 серпня 2018 року №310841 (Т. 1 а.с. 171-179). Враховуючи те, що позивачем за допомогою подання до контролюючого органу розрахунків коригування кількісних і вартісних показників було виправлено помилки щодо зазначення коду ставки податку на додану вартість, що зазначається у графі "8", "20", а податкові накладні були складені на операції, звільнені від оподаткування та не надавалися покупцям, колегія суддів вважає, що спірні податкові накладні підпадають під виключення, передбачені п. 120-1.1 ст. 120-1 ПК України. Отже, судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0019091406/1 форми "Н" від 20 червня 2019 року в частині визначення штрафних санкцій, передбачених п. 1201.1 ст. 120 ПК України за порушення граничних строків реєстрації РК № 310527 від 31.05.2017 р., РК №310730 від 31.07.2018 р., РК 310841 від 31.08.2018 р. в загальній сумі 5556,68 грн. Решта доводів та заперечень апелянтів висновків суду першої інстанції не спростовують. Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29). Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Акціонерного товариства "Піреус Банк МКБ" та наявність правових підстав для їх задоволення. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України). При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому, підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 229, 243, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України. Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р. Судді Ганечко О.М. Кузьменко В.В. Повний текст постанови виготовлено 16.06.2020 року