Постанова 4808 № 344/12777/19

Справа № 344/12777/19 Провадження № 22-ц/4808/714/20 Головуючий у 1 інстанції Юсип І. М. Суддя-доповідач Василишин П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 червня 2020 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі: судді-доповідача Василишин Л.В., суддів: Максюти І.О., Горейко М.Д. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду від 16 березня 2020 року у складі судді Юсип І.М., ухвалене у м. Галич, у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, - в с т а н о в и в: У липні 2019 року ТОВ «Веллфін» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики. Позовні вимоги обґрунтовувало тим, що 23 червня 2016 року між ТОВ «Веллфін» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №49457 в електронній формі, за умовами якого товариство надало позичальнику грошові кошти в розмірі 900,00 грн строком на 20 днів та зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами згідно договору позики. Посилаючись на те, що станом на 10 липня 2019 року заборгованість за договором позики становила 38 588,40 грн, з яких сума позики 900,00 грн, заборгованість за відсотками 19 045,00 грн, заборгованість за простроченими відсотками 18 643,00 грн, в добровільному порядку відповідач відмовляється погасити заборгованість, товариство просило стягнути з ОСОБА_1 на їх користь заборгованість за договором позики в розмірі 38 588,40 грн. Рішенням Галицького районного суду від 16 березня 2020 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Веллфін» заборгованість за договором позики № 49457 від 23 червня 2016 року в розмірі 38 588,40 грн, з яких: 900,00 грн основний борг; 19 045,20 грн заборгованість по відсоткам; 18 643,00 грн заборгованість за простроченими відсотками. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Веллфін» судові витрати на оплаті судового збору в сумі 1 921,00 грн. В апеляційній скарзі на дане рішення ОСОБА_1 посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що у договорі №49457 процентна ставка не зазначена. Крім того, у даному правочині відсутні й умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Вказує, що місцевий суд не взяв до уваги, що при укладенні договору він не ознайомлювався з його умовами, про існування Правил надання грошових коштів у вигляді позики ТОВ «Веллфін» він не знав та їх положення не узгоджував. Більше того, матеріали справи не містять підтверджень, що при укладенні договору він розумів положення саме цих правил, з ними ознайомлювався та погодився. Крім того, враховуючи, що ці правила мають внутрішній (відомчий) характер, немає підтверджень того, що на момент отримання ним коштів за позикою, ці правила взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитивними коштами та щодо сплати неустойки. Також суд першої інстанції не взяв до уваги, що вимоги позивача про стягнення процентів після 13 липня 2016 року (закінчення строку надання позики) не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства. Після закінчення строку дії договору у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти, а вимог про застосування статті 625 ЦК України позивач не просив. У зв`язку з наведеним, просить оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити. Відзив на апеляційну скаргу в порядку статті 360 ЦПК України сторонами не подавався. Відповідно до частини першої статі 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до частини першої статі 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснюється колегією суддів в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами укладено договір позики в електронній формі, правила надання грошових коштів розміщені на веб-сайті позивача та є загальнодоступними, однак боржник не виконав зобов`язання за договором позики та кошти не повернув. Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Веллфін» є юридичною особою, діє на підставі Статуту, та зареєстровано як фінансова установа відповідно до розпорядження №2606 від 27 жовтня 2015 року Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (а.с. 9-11, 13). Наказом директора ТОВ «Веллфін» №2-1 від 27 жовтня 2015 року затвердженні Правила надання грошових коштів у вигляді позики ТОВ «Веллфін» (а.с. 14-26), які розміщені на офіційному веб-сайті товариства https://creditup.com.ua. Згідно пунктів 4.1., 4.2. Правил заявник, що має намір отримати позику, проходить реєстрацію в особистому кабінеті на сайті товариства, оформлює заявку на сайті товариства шляхом заповнення всіх полів заявки, що відмічені як обов`язкові для заповнення. У разі прийняття позитивного рішення товариство інформує заявника шляхом відправлення СМС-повідомлення на телефонний номер зазначений в заявці, розміщенням інформації щодо прийнятого рішення в особистому кабінеті та шляхом надсилання електронного повідомлення на електрону адресу зазначену в заявці. Електронне повідомлення про прийняття позитивного рішення в наданні позики містить гіперактивне посилання. Здійснюючи перехід по гіперактивному посиланню заявник отримує електронну копію договору позики (пункт 6.3. Правил). У разі отримання договору позики засобами електронного зв`язку, заявник укладає договір позики з товариством в особистому кабінеті (пункт 6.4. Правил). Для підписання електронної форми договору позики заявник здійснює вхід на сайт товариства та за допомогою логіну та паролю входить до особистого кабінету (пункт 6.7. Правил). Пунктами 6.10., 6.11., 6.12. Правил визначено, що товариство надає позику у порядку одночасного перерахування суми, зазначеної в договорі позики на рахунок банківської платіжної картки зазначеної в заявці, перерахування грошових коштів здійснюється в строки не пізніше 1 (одного) робочого дня з дати підписання договору позики сторонами, датою укладення договору позики між товариством і позичальником є дата перерахування суми позики на банківський рахунок. На підтвердження укладення договору позики позивач надав копію договору позики №49457 від 23 червня 2016 року (а.с.35-43), який оформлений сторонами в електронній формі, роздруківку заявки з офіційного веб-сайту товариства https://creditup.com.ua. (а.с.27-34), повідомлення ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» проте, що відповідно до договору №ВП-180516-3 від 18 травня 2016 року за дорученням ТОВ «Веллфін» було здійснено успішний переказ коштів на картку клієнта ОСОБА_1 23 червня 2016 року на суму 900,00 грн, вказана маска картки та номер транзакції (а.с. 45), копію договору про організацію переказу грошових коштів №ВП-180516-3 від 18 травня 2016 року, укладеного між позивачем та ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» (а.с. 46-50). Згідно статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України). Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Частиною першою статті 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання, його умови розроблює підприємець (в даному випадку ТОВ «Веллфін»). Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Відповідно до положень статей 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей стаття 1047 ЦК України. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» №675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних. У статті 3 Закону №675-VIII визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. За приписами статті 11 Закону №675-VIII електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - пункт 2 статті 11 Закону №675-VIII. Статтею 12 Закону №675-VIII визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ. Положення Закону 675-VIII передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору - пункт 5 частини першої статті 3 Закону 675-VIII. Згідно встановлених судом фактичних обставин справи, Правила надання грошових коштів у вигляді позики ТОВ «Веллфін» перебувають в загальному доступі, розміщенні на офіційному сайті фінансової установи та в розумінні із статтями 641, 644 України є публічною пропозицією (офертою) на укладення договору позики із визначенням порядку і умов кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору. ОСОБА_1 у встановленому п.п. 4.1, 4.2. Правил надання грошових коштів у вигляді позики ТОВ «Веллфін» порядку, оформив на сайті ТОВ «Веллфін» заявку для отримання позики у розмірі 900,00 грн шляхом заповнення всіх полів заявки із зазначенням даних банківської картки, на яку просить перерахувати кошти, що підтверджується роздруківкою заявки з офіційного веб-сайті товариства https://creditup.com.ua. (а.с.27-34). ТОВ «Веллфін» прийнято позитивне рішення та 23 червня 2016 року через ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ», з яким у позивача укладено договір про організацію переказу грошових коштів №ВП-180516-3 від 18 травня 2016 року, здійснило переказ грошовий коштів в сумі 900,00 грн на платіжну картку відповідача (а.с. 29, 45). Таким чином, між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору позики, який оформлений сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Абзацом другим частини другої статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Судом встановлено, що 23 червня 2016 року між ТОВ «Веллфін» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №49457 в електронній формі, за умовами якого товариство надало позичальнику грошові кошти в розмірі 900,00 грн строком на 20 днів, шляхом перерахування грошових коштів на банківських рахунок ОСОБА_1 (а.с. 35-43). Відповідно до пункту 1.5 договору позики нарахування процентів за користування позикою проводиться у відповідності до наступних умов: 1,9 процента від суми позики, але не менше ніж 30 гривень 00 копійок за перший день користування позикою; 1,9 процента від суми позики щоденно, починаючи з другого дня в межах строку зазначеного в п.1.2 цього договору; 3,8 проценти від суми позики, що не була повернута своєчасно, за кожен день користування позикою понад строк зазначений в п. 1.2 цього договору, у разі невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань за цим договором. Згідно пункту 1.6 договору позики у разі повернення суми позики та сплаті процентів за користування позикою протягом 3 днів після закінчення строку визначеного п. 1.2 цього договору позики, нарахування процентів у розмірі 3,8 проценти від суми позики, що не була повернута своєчасно не проводиться, в іншому випадку, проценти нараховуються відповідно до умов п. 1.5 цього договору. Деталізована інформація щодо визначення сукупної вартості позики зазначена у графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною цього договору (пункт 1.8 договору позики). Пунктом 3.1 договору позики передбачено, що позичальник зобов`язаний здійснювати повернення позики та нарахованих процентів на умовах, встановлених цим договором. Сторони досягли згоди у тому, що повернення позики та сплата процентів за користування позикою здійснюватиметься у відповідності до графіку розрахунків. В розділі 8 договору позики «Реквізити та підписи сторін» зазначено, що цей договір підписано за допомогою електронного підпису. Згідно визначеного сторонами графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною договору позики, повернення позики здійснюється позичальником 13 липня 2016 року в сумі 1 254,90 грн, з яких 354,90 грн сума процентів за користування позикою. ТОВ «Веллфін», звертаючись з позовом до суду зазначило, що станом на 10 липня 2019 року заборгованість за договором позики становила 38 588,40 грн, з яких сума позики 900,00 грн, заборгованість по відсоткам 19 045,00 грн, заборгованість за простроченими відсотками 18 643,00 грн (а.с. 44). Згідно статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (частина перша статті 625 ЦК України). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк. Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що позичальник ОСОБА_1 взяті не себе зобов`язання не виконав, у передбачений в договорі строк грошові кошти (суму позики) та нараховані проценти за користування позикою не повернув, унаслідок чого виникла заборгованість за основним зобов`язанням, яка складається із суми позики - 900,00 грн та процентів за користування позикою в межах строку кредитування за період з 23 червня 2016 року по 13 липня 2016 року в сумі 354,90 грн. Правові наслідки порушення грошового зобов`язання боржником визначені статтями статями 1050, 625 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника та зобов`язують його сплати суму боргу кредитору. За положеннями статей 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку, на який надається позика. Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, провадження №14-10цс18; від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц, провадження №4-154цс18; від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц, провадження №14-318цс18. Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що за умовами укладеного сторонами договору позики №49457 від 23 червня 2016 року ТОВ «Веллфін», як фінансова установа, надало позичальнику суму позики, а останній зобов`язувався повернути надану позику у повному обсязі 13 липня 2016 року. Отже, позикодавець ТОВ «Веллфін» відповідно до статті 1048 ЦК України має право на стягнення заборгованості по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування, тобто до 13 липня 2016 року. Після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти. Оскільки після закінчення строку кредитування у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти, тому до стягнення підлягає заборгованість за період з 23 червня 2016 року по 13 липня 2016 року. Таким чином, рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Веллфін» заборгованість за договором позики № 49457 від 23 червня 2016 року в розмірі 1 254,90 грн, з яких: 900,00 грн сума позики, 354,90 грн проценти за користування позикою. Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. У зв`язку з наведеним з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Веллфін» слід стягнути пропорційно до задоволених вимог (3,25 %) судовий збір, сплачений за подання позовної заяви, у розмірі 62,43 грн. Разом з тим, з ТОВ «Веллфін» на користь ОСОБА_1 слід стягнути пропорційно до задоволених вимог (96,75 %) судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, у розмірі 2 787,85 грн. Відповідно до частини десятої статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. Таким чином, з ТОВ «Веллфін» на користь ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір у розмірі 2 725,42 грн (2 787,85 грн 62,43 грн). Керуючись ст. ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити частково. Рішення Галицького районного суду від 16 березня 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики задоволити частково. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» (вул. Героїв Севастополя, 48, м. Київ, ЄДРПОУ 39952398) заборгованість за договором позики № 49457 від 23 червня 2016 року в розмірі 1 254,90 грн, з яких: 900,00 грн сума позики, 354,90 грн проценти за користування позикою. В задоволенні решти позовних вимог відмовити. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» (вул. Героїв Севастополя, 48, м. Київ, ЄДРПОУ 39952398) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 2 725,42 грн. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Суддя-доповідач Л.В. Василишин Судді: І.О. Максюта М.Д. Горейко