LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова Київський апеляційний суд760/10167/19

від 11.06.2020НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11 червня 2020 року м. Київ Єдиний унікальний номер справи №460/10167/19 Апеляційне провадження №22-ц/824/5505/2020 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Іванченко М.М. суддів: Білич І.М., Коцюрби О.П. розглянув у в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою Крилової Олени Леонідівни в інтересах Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Солом`янського районного суду м. Києва ухваленого 4 листопада 2019 року в приміщенні суду в складі судді Усатової І.А.,- В С Т А Н О В И В: Позивач звернувся до Солом`янського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути заборгованість за кредитним договором у сумі 17615 грн 83 к. та судові витрати. Посилається на те, що відповідно до умов кредитного договору № б/н, укладеного 16 серпня 2014 року між сторонами укладено кредитний договір. Банком надано ОСОБА_1 кредит на суму 8000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. ОСОБА_1 умови зазначеного кредитного договору належним чином не виконувала внаслідок чого утворилась заборгованість, яку позивач просив стягнути з відповідача. Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 4 листопада 2019 року в задоволенні позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовлено. Не погодившись з таким рішенням суду, Крилова О.Л. в інтересах ПАТ КБ «Приватбанк», подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати вказане рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Посилається на те, що рішення суду першої інстанції незаконне, та необґрунтоване, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Зокрема вказує на те, що банком надано суду всі належні та допустимі докази, зокрема копію анкети -заяви від 16 серпня 2014 року, витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», умови та правила надання банківських послуг, а також розрахунок заборгованості, який підтверджує заборгованість відповідача перед позивачем. При цьому вказує, що представник позивача не брав участі у судовому засіданні в суді першої інстанції, його явка не була визнана обов`язковою, суд першої інстанції в порушення вимог ст.12 ЦПК України не роз`яснив позивачу його право щодо подання доказів на підтвердження позовних вимог, а тому позивачем не було надано до суду додаткові докази на підтвердження позовних вимог та вказані докази позивач змушених був додати до апеляційної скарги. Також вказує, що відсутність підпису боржника на відповідних умовах та правилах не свідчить про не укладеність договору. Від сторони відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому просять апеляційну скаргу банку залишити без задоволення, а судове рішення залишити без змін. При цьому вказує, що ОСОБА_1 жодного кредитного договору не підписувала з позивачем, а лише заповнила анкету для оформлення платіжної картки з лімітом 300 грн. Вказує, що наданий позивачем розрахунок заборгованості є необґрунтованим та не може прийматись до уваги, оскільки він не містить обов`язкових реквізитів, які передбачені для оформлення документів. Стороною позивача подано до суду відповідь на відзив, в якому вказується, що на безпідставність заперечень відповідача щодо укладення договору. Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно із ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Оскільки ціна позову в даній справі менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, апеляційний суд ухвалив розглянути дану справу в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку, про недоведеність позовних вимог. Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду з огляду на таке. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанк. При цьому, зі змісту відзиву на апеляційну скаргу відповідач не заперечувала обставин підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанк зі встановленим кредитним лімітом у розмірі 300 грн. Як вказує позивач відповідач має заборгованість у сумі 17615 грн 83 к., з яких: 7852 грн 74 к. - заборгованість за тілом кредиту, 3352 грн 46 к. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 0, 00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками, 4360 грн 15 к. - нарахована пеня за прострочене зобов`язання, 735 грн 44 к. - нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., а також штрафи, відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 815 грн 04 к. - штраф (процентна складова). На підтвердження заявлених позовних вимог, АТ КБ «ПриватБанк» надано анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у «ПриватБанк», яка підписана сторонами; розрахунок заборгованості за кредитним договором; витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду»; витяг з Умов та правил надання банківських послуг, витяг з «Тарифів Банку». Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно ст.628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. У відповідності до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Частиною 1 та 2 ст. 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Таким чином, у разі укладення кредитного договору, проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначають акти законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначають сторони в самому договорі). Судом встановлено, та не заперечується сторонами, що між сторонами дійсно виникли правовідносини починаючи з 16 серпня 2014 року, за якими ОСОБА_1 отримувала грошові кошти від АТ КБ «Приватбанк», а тому відсутні підстави вважати, що між сторонами договір не був укладеним в розумінні положень ст.1046 ЦК України є необґрунтованим. В анкеті-заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 16 серпня 2014 року, процентна ставка не зазначена. Також у цій анкеті-заяві, яка підписана сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просить крім тіла кредиту, а саме суми, яку фактично отримав у борг позичальник, стягнути складові його повної вартості, зокрема, заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом, нарахована пеня за прострочене зобов`язання; нараховано пеню за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн.; заборгованість за штрафами. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самих розрахунків кредитної заборгованості за договором від 16 серпня 2014 року, посилається на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку як на невід`ємні частини спірного договору. Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначено, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема, пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, розміри і порядок нарахування комісії, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих умов), та інші умови. При цьому, матеріали справи не містять підтвердження того, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач при отриманні кредиту та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання ОСОБА_1 кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. Крім того, роздруківка з сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, на що звернув увагу Верховний Суд України у своїй постанові від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15). За таких обставин, апеляційний суд вважає, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила надання банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані позивачем Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Також, апеляційний суд враховує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір № б/н від 16 серпня 2014 року у вигляді анкети-заяви, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним). Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, що підтверджується відповідними виписками за період з 16 серпня 2014 року по 1 березня 2019 року, довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти оформленої на ОСОБА_1 , довідкою про видані картки, які надані позивачем суду апеляційної інстанції при подачі апеляційної скарги на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 4 листопада 2019 року, а також вимоги ч.2 ст.530 ЦК України, за змістом якої - якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, колегія суддів приходить до висновку, що АТ КБ «Приватбанк» вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів - заборгованості за тілом кредиту. Згідно з ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, колегія суддів враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Зазначений висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19), а тому колегія враховує його під час ухвалення даного рішення. На зазначені обставини, суд першої інстанції при розгляді справи, уваги не звернув та прийшов до помилкового висновку про відмову позивачу в задоволенні позовних вимог. Тому, наявні правові підстави для часткового задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення в примусовому порядку з ОСОБА_1 суми непогашеної заборгованості за тілом кредиту по кредитному договору № б/н від 16 серпня 2014 року в розмірі 11205 грн 20 к. В свою чергу відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування даної заборгованості. Щодо посилань відповідача про застосування строку позовної давності, апеляційний суд вважає зазначити таке. Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України). Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України). Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Згідно ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. З наданої позивачем виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 за період з 18 серпня 2014 року по 1 березня 2019 року вбачається, що 17 січня 2018 року вчинялись дії, які свідчать про часткове виконання зобов`язань. А відтак відсутні підстави для застосування строку позовної давності до вимог позивача щодо стягнення тіла кредиту. Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За таких обставин, апеляційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» підлягає частковому задоволенню, а заочне рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 4 листопада 2019 року скасуванню з ухваленням у справі нового рішення про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за тілом кредиту в розмірі 11205 грн 20 к. та судового збору за подачу апеляційної скарги на рішення суду в сумі 1832 грн 92 к. Зважаючи на те, що матеріали справи не містять доказів сплати позивачем судового збору з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір у розмірі 1221 грн 95 к. Щодо вимог позивача про стягнення з ОСОБА_1 відсотків за користування кредитом апеляційний суд застосовує правову позицію у справі № 342/180/17, висловлену Великою Палатою Верховного суду у Постанові від 3 липня 2019 року щодо того, що Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, не підписаний позичальником, не може вважатися складовою частиною кредитного договору, укладеного шляхом підписання Анкети-заяви. В зв`язку з тим, що ціна позову в даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.п. а) г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382-384, 389 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Крилової Олени Леонідівни в інтересах Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити частково. Заочне рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 4 листопада 2019 року скасувати, ухвалити у справі нове рішення про часткове задоволення позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк». Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 16 серпня 2014 року, яка складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 11205 грн 20 к. та судового збору за подачу апеляційної скарги на рішення суду в сумі 1832 грн 92 к. Стягнути з ОСОБА_1 на користь на користь держави судовий збір у розмірі 1221 грн 95 к. Повне найменування учасників справи: Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського,1Д); Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) Постанова набирає законної сили з дня прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України. Головуючий: Судді:

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»