LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4824365/665/19

від 15.07.2020 ·

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 15 липня 2020 року м. Київ Єдиний унікальний номер справи № 365/665/19 Апеляційне провадження №22-ц/824/5633/2020 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Іванченко М.М. суддів: Білич І.М., Коцюрби О.П. розглянув у в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою Крилової Олени Леонідівни в інтересах Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Згурівського районного суду Київської області ухваленого 13 січня 2020 року в приміщенні суду в складі судді Денисенко Н.О.,- В С Т А Н О В И В: Позивач звернувся до Згурівського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути заборгованість за кредитним договором у сумі 15021 грн 86 к. та судові витрати. Посилається на те, що відповідно до умов кредитного договору № б/н, укладеного 26 січня 2011 року між сторонами укладено кредитний договір. Банком надано ОСОБА_1 , кредит на суму 700 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. ОСОБА_1 , умови зазначеного кредитного договору належним чином не виконував внаслідок чого утворилась заборгованість, яку позивач просив стягнути з відповідача. Заочним рішенням Згурівського районного суду Київської області від 13 січня 2020 року в задоволенні позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовлено. Не погодившись з таким рішенням суду, Крилова О.Л. в інтересах ПАТ КБ «Приватбанк», подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати вказане рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Посилається на те, що рішення суду першої інстанції незаконне, та необґрунтоване, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Зокрема вказує на те, що судом першої інстанції при ухваленні судового рішення не прийнято до уваги підписану сторонами довідку про умови кредитування з використанням «Картки «Універсальна» 30 днів пільгового періоду, яким сторонами погоджено умови кредитування. Від відповідача відзив на апеляційну скаргу не надходив. Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно із ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Оскільки ціна позову в даній справі менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, апеляційний суд ухвалив розглянути дану справу в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанк відповідно до якої виявила бажання оформити на своє ім`я платіжну карту кредитка «Універсальна» на яку встановлено кредитний ліміт у розмірі 500 грн, який в подальшому збільшувався до 700 грн. Згідно інформації викладеній у вказаній заяві, ОСОБА_1 висловив свою згоду з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, при цьому вона ознайомилась і згодна з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді. Крім того, відповідачем підписана довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна» 30 днів пільгового періоду за договором SAMDN №50000040359425 ОСОБА_1 , згідно якої сторони погодили тип катки валюту кредиту, розмір відсоткової ставки, розмір комісії та пені за несвоєчасне виконання зобов`язань. На підтвердження укладення кредитного договору та наявності у відповідача заборгованості за вказаним договором, позивачем АТ КБ «ПриватБанк» було надано суду розрахунок заборгованості за кредитним договором, копію анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, довідку про умови кредитування, Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, Витяг з тарифів банку, копію паспорта відповідача. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку, що в судовому засіданні не доведено, що між сторонами досягнуто згоди щодо виду договору та істотних умов такого договору, а також надання відповідачу кредиту на підставі поданої ним заяви. Проте апеляційний суд в повній мірі не може погодитись із такими висновками суду з огляду на таке. Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 1 ст.1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Згідно ч.4 ст.203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. У відповідності до ч.1 ст.207 ЦК України, редакція якої діяла на момент укладення договору, передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Підписавши анкету-заяву 26 січня 2011 року та довідку про умови кредитування, відповідач висловив свою, згоду, що дана заява разом з пам`яткою клієнта та Правилами надання банківських послуг та Тарифами складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. Також відповідач підтвердив, що ознайомлений з договором про надання банківських послуг до його укладення та згоден з його умовами. Зобов`язався виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті ПриватБанку. Отже, кредитний договір, укладений сторонами, складається із анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, довідки про кредитування, а також Тарифів. Вказані дії не суперечать положенням вищезазначених норм матеріального права. Частинами 1 - 3 статті 12 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Враховуючи вказані норми процесуального права, суд не звернув увагу на те, що відповідач заперечення на позовну заяву не подав, а отже, суд не мав підстав для висновку, що відповідач не був ознайомлений з Умовами та Правилами надання банківських послуг та з тарифами, що надані суду першої інстанції, та отримував грошові кошти на підставі даного договору, тому суд першої інстанції не мав правових підстав для висновку, що між сторонами не був укладений кредитний договір. Також суд не врахував вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, ПАТ КБ «ПриватБанк» вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, тому апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції не мав правових підстав для відмови у стягненні з відповідача тіла кредиту у сумі 699 грн 09 к. Посилаючись на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду у справ 342/180/17 від 3 липня 2019 року, суд першої інстанції не врахував, що вказана позиція висловлена за інших правовідносин сторін, коли відповідачем заперечувалися умови договору які погоджені між сторонами у належний спосіб. Крім того, за обставинами даної справи, відповідач підписав умови кредитування за якими був визначений обов`язок сплачувати відсотки, якщо заборгованість погашається мінімальними можливими платежами 3,27% в місяць. Базова процентна ставка передбачена 3 % в місяць. Суд також не врахував, що підписуючи довідку відповідач повідомив, що з фінансовими умовами надання платіжної карти «Кредитка Універсальна 30 днів пільговий період» та прикладами розрахунку суми за використання кредитних коштів ознайомлений. Як вбачається з матеріалів справи, позивач обов`язки за умовами договору виконав, відповідач отримав кредитну картку за № НОМЕР_1 строком дії з 26 січня 2011 року по грудень 2014 року та відповідач користувався кредитним лімітом. З наявної в матеріалах справи довідки про умови кредитування з використанням платіжної картки «Універсальна 30 днів пільгового періоду» та Умов та правил надання банківських послуг вбачається, що позичальник зобов`язувався погашати заборгованість за кредитом та відсотками до 25 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому виникла заборгованість. Частиною 1 статті 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Як вбачається з виписки по рахунку відповідача останній за весь період користування картками, користувався кредитними коштами, шляхом проведення розрахунків, зняття коштів банкоматах, при цьому використовував не лише власні кошти, а й наданий банком кредитний ліміт. Відповідно до наявного у справі розрахунку заборгованості, станом на 30 вересня 2019 року відповідач має заборгованість 15021 грн 86 з яких: тіло кредиту 699 грн 09 к., відсотки 12931 грн 25 к., пеня - 200 грн , а також штраф 1191 грн 52 к. З урахуванням викладеного апеляційний суду вважає, що за основна сума боргу (тіло кредиту) підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. У той же час, згідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості, процентна ставка з січня 2011 року розраховувалася виходячи з 36% на рік. У подальшому розмір процентної ставки змінювався в період часу з 10 листопада 2015 року по червень 2019 -43,20% . Незважаючи на те, що банк мав заборону в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами Згідно із ч. 3 ст. 1056-1 ЦК України фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. Згідно ч. 4 ст. 1056-1 ЦК України у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов`язуваний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов`язаний письмово повідомляти позичальника, поручителя та інших зобов`язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовується нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь - який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати процентної ставки без згоди позичальника. Згідно ч.1 ст. 651 ЦК України, зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. За ч. 3 ст. 653 ЦК України, в разі зміни договору зобов`язання змінюються з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Отже, якщо сторони кредитного договору досягнули домовленості щодо всіх його умов, у тому числі щодо збільшення банком в односторонньому порядку процентної ставки за кредитом з дотриманням певної процедури, то таке збільшення може відбуватись виключно в разі дотримання передбаченої договором процедури. У разі підвищення банком процентної ставки з`ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (лише повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо. З урахуванням вищевикладеного вбачається, що умови кредитного договору щодо розміру процентної ставки за кредитом та процедури підвищення її розміру мають визначатися між сторонами кредитного договору у письмовій формі. Матеріали справи не містять згоди відповідача на збільшення процентної ставки за кредитом з 36% до 43,2 % річних, скріплених підписом позичальника. Що свідчить про недоведеність заявлених вимог в частині стягнення з позивальника заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі - 12931 грн 25 к. А відтак з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по відсоткам за користування кредитом, виходячи із заборгованості зі основної суми заборгованості (тіло кредиту), за період з 26 червня 2011 року по 30 вересня 2019 року за погодженою ставкою між сторонами 36 % річних, що становить 2184 грн 38 к. Стосовно вимог про стягнення пені та штрафів, колегія суддів, виходить з наступного. Пунктом 3 частини 1 статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. За правилами ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Відповідно до ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку (штраф, пеню) виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання. Відповідно до довідки про умови кредитування визначено, що при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов`язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, позичальник зобов`язаний сплатити банку штраф в розмірі 500,00 грн. + 5 % від суми позову. Відповідно до підписаних відповідачем умов кредитування базова ставка пені нараховується за кожний день прострочення кредиту 1% від заборгованості, але не менше 30 грн. в місяць , нараховується 1 раз в місяць при наявності прострочення більш ніж на 5 днів при виникнення заборгованості на суму більше 50 грн. Отже, судом встановлено, що умовами кредитування передбачено нарахування пені та штрафів за порушення строків здійснення платежів відповідно до умов кредитного договору. У зв`язку з цим, щодо вирішення позовних вимог про стягнення штрафів (фіксованої частини та процентної складової) та пені апеляційний суд керується наступним. Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового. Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу). Враховуючи вищевикладене та вимоги статті 549 ЦК України, відповідно до якої штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Так, пред`являючи позов позивач зокрема просив стягнути з відповідача заборгоність за пенею у розімірі 200 грн.; штраф (фіксована частина) у розмірі 500 грн, штраф (процентна складова) - 691 грн 52 к. Перевіривши матеріали справи, на думку колегії суддів в даному випадку підлягає стягненню лише пеня у розмірі 200 грн, а в стягненні штрафу необхідно відмовити, оскільки стягнення штрафу та пені, в даній справі одночасно, призведе до подвійної відповідальності за порушення строків виконання зобов`язання. Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Отже, ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції не врахував, що отримання та користування відповідачем кредитними коштами, який погодився з усіма умовами користування такими коштами, свідчать про те, що відповідач своїми діями визнав наявність у нього кредитних правовідносин з АТ КБ «ПриватБанк». Підсумовуючи викладене вище, та враховуючи, що суд не вірно застосував норми матеріального права, висновки суду не відповідають встановленим обставинам справи та наявним в ній доказам, керуючись ст. 376 ЦПК України, апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав для скасування заочного рішення Згурівського районного суду Київської області від 13 січня 2020 року та ухвалення нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за договором кредиту від 26 січня 2011 року на загальну суму 3083 грн 47 к., яка складається з: заборгованості по тілу кредиту - 699 грн 09 к.; заборгованість по процентам за користування кредитом в розмірі 2184 грн 38 к. та пені - 200 грн. Згідно вимог ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Звертаючись із даним позовом до суду позивачем сплачено судовий збір до суду в розмірі 1921 грн та за подання апеляційної скарги в розмірі 2881 грн 50 к, позовні вимоги та апеляційна скарга задоволені частково на загальну суму 3083 грн 47 к., що становить 20.53% відсотків від суми заявлених вимог. З урахуванням розміру задоволених вимог, відшкодуванню відповідачем на користь позивач підлягають судові витрати у виді судового збору, сплаченого за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 985 грн 95 к. В зв`язку з тим, що ціна позову в даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.п. а) г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382-384, 389 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Крилової Олени Леонідівни в інтересах акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» - задовольнити частково. Заочне рішення Згурівського районного суду Київської області від 13 січня 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту. Позов акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором №б/н від 26 січня 2011 року у сумі 3083 грн 47 к. та суму судового збору у розмірі 988 грн 95 к. Повне найменування учасників справи: Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського,1Д); Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ). Постанова набирає законної сили з дня прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України. Головуючий: Судді:

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»