Постанова 4803 № 213/4131/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4516/20 Справа № 213/4131/19 Суддя у 1-й інстанції - Князєва Н. В. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 червня 2020 року м.Кривий Ріг Справа № 213/4131/19 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Зубакової В.П. суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М. секретар судового засідання Євтодій К.С. сторони: позивач ОСОБА_1 , відповідач Акціонерне товариство «Українська залізниця», розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу відповідача Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 грудня 2019 року, яке ухвалено суддею Князєвою Н.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 28 грудня 2019 року, - ВСТАНОВИВ: В жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (надалі АТ «Українська залізниця») про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю його матері внаслідок нещасного випадку на виробництві, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 матір позивача ОСОБА_2 під час виконання трудових обов`язків, отримала ушкодження здоров`я, несумісні з життям внаслідок наїзду на неї рухомого складу. Внаслідок смерті матері позивачу завдано моральної шкоди, оскільки позивач втратив свою матір, яку він сильно любив та поважав. Звістка про смерть матері завдала позивачу глибоких моральних та душевних страждань, так як внаслідок смерті матері позивач зазнав сильне емоційне та психологічне потрясіння, не може відновити свою душевну рівновагу. Після загибелі матері нормальні життєві зв`язки позивача були знищені, він постійно відчуває почуття туги та самітності, до теперішнього часу не може оговтатись, перебуває у напруженому психічному стані, адже думки про матір постійно переслідують його. Перелічені негативні явища викликають переживання, страждання, стрес, депресію. Позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в розмірі 834 600 грн. без урахування утримання податку на доходи фізичних осіб. Рішенням Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 грудня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 250 000 грн. без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб. Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь держави судовий збір в розмірі 2 500 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року залишено без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_3 , який діє в інтересах та від імені ОСОБА_1 . Рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 грудня 2019 року - залишено без змін. Відповідач АТ «Українська залізниця» просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, визначення судом розміру моральної шкоди без урахування принципів розумності та справедливості. Відповідач вважає, що визначений судом першої інстанції розмір є надто завищеним, матеріали справи не містять жодних посилань на належні та допустимі докази завдання моральної шкоди саме в присудженому розмірі, який, на думку відповідача, не відповідає глибині моральних та фізичних страждань позивача, який звернувся до суду з даним позовом більш ніж через 8 років після смерті матері. Також, відповідач просить суд апеляційної інстанції, врахувати позицію Верховного Суду у справі №592/10214/16-ц, який погодився із рішенням суду апеляційної інстанції в аналогічній справі, де судом було зменшено розмір заявленої до стягнення моральної шкоди на 75%. Відзив на апеляційну скаргу не подано. Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача АТ «Українська залізниця» - Винокурова О.В., який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав. Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 (а.с. 30). ОСОБА_2 , за життя, працювала на підприємстві відповідача. ІНФОРМАЦІЯ_1 серпня 2011 року о 09 годині 45 хвилин, під час виконання своїх трудових обов`язків обхідника колії та штучних споруд ІІІ розряду відокремленого структурного підрозділу «Кривоірзька дистанція колії» ДП «Придніпровська залізниця», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Українська залізниця», при стрілочному переводі № 15/17 станції Інгулець Відокремленого структурного підрозділу «Криворізька дистанція колії», внаслідок наїзду рухомого складу, тепловозу ЧМЕ-3 № НОМЕР_1 з групою вагонів у кількості 8 одиниць, ОСОБА_2 загинула. Відповідно до свідоцтва про смерть, виданого Виконавчим комітетом Новомалинівської сільської ради Широківського району Дніпропетровської області від 26 серпня 2011 року, актовий запис № 21, ОСОБА_2 померла у віці 43 років (а.с.11). Відповідно до п. 6 Акту №1 про груповий нещасний випадок пов`язаний з виробництвом від 20 вересня 2011 року, мати позивача ОСОБА_2 при виконанні трудових обов`язків 23 серпня 2011 року о 09 годині 45 хвилин у Відокремленому структурному підрозділі «Криворізька дистанція колії» Державного підприємства «Придніпровська залізниця», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Українська залізниця» загинула внаслідок наїзду рухомого складу, тепловозу ЧМЕ-3 № НОМЕР_1 з групою вагонів у кількості 8 одиниць (а.с. 15). Згідно п. 10 Акту, особи які допустили порушення законодавства про охорону праці є обхідник колії та штучних споруд (старша групи) ВСП «Криворізька дистанція колії» - ОСОБА_4 , яка порушила вимоги п.2.4 «Інструкції з безпечного ведення робіт при утриманні централізованих стрілочних переводів по Криворізькій дистанції колії» №77, затвердженої наказом начальника Криворізької дирекції залізничних перевезень від 18.05.2011 року №282/ДН; п.3.1. «Інструкції з безпечного ведення робіт при утриманні централізованих стрілочних переводів по Криворізькій дистанції колії» №77, затвердженої наказом начальника Криворізької дирекції залізничних перевезень від 18.05.2011 року №282/ДН; п.1.5 «Інструкції з охорони праці для обхідників колії та штучних споруд» № НОМЕР_2 , затвердженої наказом начальника Криворізької дистанції колії від 27.10.2009 №859; складач поїздів станції Інгулець ВСП «Криворізька дирекція залізничних перевезень» - Винник О ОСОБА_5 М ОСОБА_5 , який порушив п.2.11 «Інструкції про порядок ведення маневрової роботи на станції Інгулець», затвердженої начальником Криворізької дирекції залізничних перевезень 05.03.2009 року; чергова по станції Інгулець ВСП «Криворізька дирекція залізничних перевезень» - ОСОБА_6 , яка порушила п.п.3.7.4.4 «Посадової інструкції чергового по станції Інгулець», затвердженої начальником станції Інгулець 04.07.2011 року; бригадир з поточного утримання й ремонту колії та штучних споруд ВСП «Криворізька дистанція колії» - ОСОБА_7 , який порушив п.3.2 «Положення про бригадира з поточного утримання й ремонту колії та штучних споруд» ЦП-0090, затвердженого наказом Укрзалізниці від 26.04.2002 №217-ц; абзаци 14, 15 відповідно розділу «Завдання та обов`язки» «Трудової інструкції бригадира з поточного утримання й ремонту колії та штучних споруд 15-го околотку», затвердженої начальником Криворізької дистанції колії 08.12.2010 року; п.2.3.4.10 «Правила безпеки праці під час виконання робіт в колійному господарстві»; шляховий майстер ВСП «Криворізька дистанція колії» - ОСОБА_8 , який порушив вимоги абзацу 41 розділу «Завдання та обов`язки» «Посадової інструкції шляхового майстра 15-го околотку», затвердженої начальником Криворізької дистанції колії 15.03.2011 року (а.с. 16-17). Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з доведеності позовних вимог позивача ОСОБА_1 та вірно встановив, що відповідно до ст.ст. 1167, 1168 ЦК України, позивач має право на відшкодування моральної шкоди у зв`язку зі смертю матері, яка загинула від нещасного випадку на виробництві відповідача. При цьому, висновки суду першої інстанції в цій частині в апеляційному порядку не оскаржуються, а згідно ч. 1 ст. 13, ч. 1 ст. 367 ЦПК України і зважаючи на роз`яснення, викладені в п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24.10.2008 року, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та заявлених позовних вимог у суді першої інстанції. Визначаючи розмір моральної шкоди у сумі 250 000,00 грн., суд виходив того, що сам факт загибелі ОСОБА_2 беззаперечно свідчить про те, що її син відчуває від цього негативні наслідки морального та психологічного характеру. Син втратив близьку людину і таку втрату не можливо відновити, що призвело до порушення його нормальних життєвих зв`язків і потребує додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, суд дійшов висновку, що сума компенсації моральної шкоди повинна складати 250 000,00 грн., оскільки заявлена у позові сума не вмотивована, є завищеною і не відповідає тяжкості та характеру завданої позивачеві шкоди. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України). Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України). Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я (частина перша та пункт 1 частини другої статті 23 ЦК України). Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України). Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року). Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (справа «Станков проти Болгарії», № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, від 12 липня 2007 року). Оскільки, нормативно-правовими актами України не встановлено розмір компенсації моральної шкоди, відшкодування якої здійснюється на підставі статей 1167, 1168 ЦК України, розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи. Встановити ціну людського життя, повернути близьку людину неможливо. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає, і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Колегія суддів вважає, що розмір моральної шкоди визначений судом першої інстанції з урахуванням роз`яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачу моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, істотність вимушених змін у життєвих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили. На думку колегії суддів, розмір моральної шкоди визначено судом першої інстанції виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, судом враховано конкретні обставини по справі, моральні страждання позивача, який у зв`язку з трагічними подіями втратив рідну людину, життєвий зв`язок позивача з матір`ю розірвано назавжди, позивач втратив материнську підтримку та піклування, позбавлений можливості відчувати материнську любов. Внаслідок незабезпечення відповідачем безпечних умов праці, позивач втратив свою матір, дана втрата є такою, що не може бути відновлена, а тому душевні страждання позивача будуть тривати і надалі, що свідчить про їх безстроковість, за таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно визначив розмір матеріальної шкоди, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 . У зв`язку з чим, доводи апеляційної скарги відповідача про необґрунтованість розміру моральної шкоди, колегія суддів вважає безпідставними з вищенаведених підстав. Посилання в апеляційній скарзі на позицію Верховного Суду у справі №592/10214/16-ц, який погодився із рішенням суду апеляційної інстанції в аналогічній справі, де судом було зменшено розмір заявленої до стягнення моральної шкоди на 75%, не має правового значення для вирішення даного спору, оскільки, відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, суд враховує висновки, викладені в постановах Верховного Суду, щодо застосування відповідних норм права, тоді як в даному конкретному випадку спір між сторонами щодо застосування норм права відсутній та всі доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з оцінкою суду першої інстанції розміру моральних страждань позивача. Доводи, викладені в апеляційні скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу відповідача Акціонерного товариства «Українська залізниця» - залишити без задоволення. Рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 грудня 2019 року- залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному поряду безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення складено 15 червня 2020 року. Головуючий: Судді: