Постанова Дніпровський апеляційний суд № 213/4131/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2988/20 Справа № 213/4131/19 Суддя у 1-й інстанції - Князєва Н. В. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 лютого 2020 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Барильської А.П. суддів - Бондар Я.М., Зубакової В.П. секретар судового засідання- Євтодій К.С. сторони: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Акціонерне товариство «Українська залізниця», розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, без участі учасників справи, в порядку спрощеного позовного провадженняапеляційну скаргу ОСОБА_2 , який діє в інтересах та від імені ОСОБА_1 на рішення Інгулецького районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 грудня 2019 року, яке ухвалено суддею Князєвою Н.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, відомостей щодо дати складання повного тексту рішення матеріали справи не містять,- ВСТАНОВИВ : В жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (надалі -АТ «Українська залізниця») про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю його матері внаслідок нещасного випадку на виробництві, посилаючись на те, що 23 серпня 2011 року матір позивача ОСОБА_3 під час виконання трудових обов`язків, отримала ушкодження здоров`я, несумісні з життям внаслідок наїзду на неї рухомого складу. Внаслідок смерті матері позивачу завдано моральної шкоди, оскільки позивач втратив свою матір, яку він сильно любив та поважав. Звістка про смерть матері завдала позивачу глибоких моральних та душевних страждань, так як внаслідок смерті матері позивач зазнав сильне емоційне та психологічне потрясіння, не може відновити свою душевну рівновагу. Після загибелі матері нормальні життєві зв`язки позивача були знищені, він постійно відчуває почуття туги та самітності, до теперішнього часу не може оговтатись, перебуває у напруженому психічному стані, адже думки про матір постійно переслідують його. Перелічені негативні явища викликають переживання, страждання, стрес, депресію. Позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в розмірі 834 600 грн. без урахування утримання податку на доходи фізичних осіб. Рішенням Інгулецькго районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 грудня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 250 000 грн. без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб. Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь держави судовий збір в розмірі 2 500 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі представник позивача просить змінити рішення суду в частині розміру стягнутої судом моральної шкоди, задовольнивши позовні вимоги у повному обсязі. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт вказує на те, що визначений судом розмір моральної шкоди є значно заниженим, таким, що не відповідає роз`ясненням, що містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди». На думку представника позивача, суд першої інстанції не врахував, що у зв`язку з трагічними подіями позивач втратив рідну людину, життєвий зв`язок позивача з матір`ю розірвано назавжди, позивач втратив материнську підтримку та піклування, позбавлений можливості відчувати материнську любов. Внаслідок незабезпечення відповідачем безпечних умов праці позивач втратив свою матір, дана втрата є такою, що не може бути відновлена, а тому душевні страждання позивача будуть тривати і надалі, що свідчить про їх безстроковість. У зв`язку з чим вважає, що сума стягнутої моральної шкоди не відповідає принципу розумності, виваженості і справедливості. Відзив на апеляційну скаргу не подано. Учасники справи, належним чином, завчасно, повідомлені про розгляд справи, в судове засідання не з`явились, що у відповідності до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розглядові справи. Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав. Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_3 (а.с. 30). Потерпіла ОСОБА_3 за життя працювала на підприємстві відповідача. 23 серпня 2011 року о 09 годині 45 хвилин, під час виконання своїх трудових обов`язків обхідника колії та штучних споруд ІІІ розряду відокремленого структурного підрозділу «Кривоірзька дистанція колії» ДП «Придніпровська залізниця», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Українська залізниця», при стрілочному переводі № 15/17 станції Інгулець Відокремленого структурного підрозділу «Криворізька дистанція колії», внаслідок наїзду рухомого складу, тепловозу ЧМЕ-3 № 1058 з групою вагонів у кількості 8 одиниць, ОСОБА_3 загинула. Відповідно до свідоцтва про смерть, виданого Виконавчим комітетом Новомалинівської сільської ради Широківського району Дніпропетровської області від 26 серпня 2011 року, актовий запис № 21, ОСОБА_3 померла у віці 43 років (а.с.11). Відповідно до п. 6 Акту №1 про груповий нещасний випадок пов`язаний з виробництвом від 20 вересня 2011 року, мати позивача ОСОБА_3 при виконанні трудових обов`язків 23 серпня 2011 року о 09 годині 45 хвилин у Відокремленому структурному підрозділі «Криворізька дистанція колії» Державного підприємства «Придніпровська залізниця», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Українська залізниця» загинула внаслідок наїзду рухомого складу, тепловозу ЧМЕ-3 № 1058 з групою вагонів у кількості 8 одиниць (а.с. 15). Згідно п. 10 Акту, особи які допустили порушення законодавства про охорону праці є обхідник колії та штучних споруд (старша групи) ВСП «Криворізька дистанція колії» - ОСОБА_4 , яка порушила вимоги п.2.4 «Інструкції з безпечного ведення робіт при утриманні централізованих стрілочних переводів по Криворізькій дистанції колії» №77, затвердженої наказом начальника Криворізької дирекції залізничних перевезень від 18.05.2011 року №282/ДН;п.3.1. «Інструкції з безпечного ведення робіт при утриманні централізованих стрілочних переводів по Криворізькій дистанції колії» №77, затвердженої наказом начальника Криворізької дирекції залізничних перевезень від 18.05.2011 року №282/ДН;п.1.5 «Інструкції з охорони праці для обхідників колії та штучних споруд» №58, затвердженої наказом начальника Криворізької дистанції колії від 27.10.2009 №859;складач поїздів станції Інгулець ВСП «Криворізька дирекція залізничних перевезень» - ОСОБА_5 , який порушив п.2.11 «Інструкції про порядок ведення маневрової роботи на станції Інгулець», затвердженої начальником Криворізької дирекції залізничних перевезень 05.03.2009 року; чергова по станції Інгулець ВСП «Криворізька дирекція залізничних перевезень» - ОСОБА_6 , яка порушила п.п.3.7.4.4 «Посадової інструкції чергового по станції Інгулець», затвердженої начальником станції Інгулець 04.07.2011 року; бригадир з поточного утримання й ремонту колії та штучних споруд ВСП «Криворізька дистанція колії» - ОСОБА_7 , який порушив п.3.2 «Положення про бригадира з поточного утримання й ремонту колії та штучних споруд» ЦП-0090, затвердженого наказом Укрзалізниці від 26.04.2002 №217-ц;абзаци 14, 15 відповідно розділу «Завдання та обов`язки» «Трудової інструкції бригадира з поточного утримання й ремонту колії та штучних споруд 15-го околотку», затвердженої начальником Криворізької дистанції колії 08.12.2010 року;п.2.3.4.10 «Правила безпеки праці під час виконання робіт в колійному господарстві»; шляховий майстер ВСП «Криворізька дистанція колії» - ОСОБА_8 ,який порушив вимоги абзацу 41 розділу «Завдання та обов`язки» «Посадової інструкції шляхового майстра 15-го околотку», затвердженої начальником Криворізької дистанції колії 15.03.2011 року (а.с. 16-17). Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з доведеності позовних вимог позивача ОСОБА_1 та вірно встановив, що відповідно до ст.ст. 1167, 1168 ЦК України, позивач має право на відшкодування моральної шкоди у зв`язку зі смертю матері, яка загинула від нещасного випадку на виробництві відповідача. Колегія суддів погоджується з висновком суду щодо наявності правових підстав для стягнення моральної шкоди, та із визначеним судом розміром моральної шкоди, з огляду на наступне. Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Частинами 3 та 4 статті 23 ЦК України встановлено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті. Відповідно ч. 2 ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю. Виходячи з аналізу зазначеної норми закону вбачається, що право на відшкодування моральної шкоди чоловікові, дружині, батькам, дітям, а також особам, які проживали з померлим однією сім`єю виникає у разі, якщо встановлено причинний зв`язок між смертю фізичної особи та ушкодженням здоров`я на виробництві. Як встановлено судом першої інстанції,внаслідок незабезпечення відповідачем безпечних умов праці, позивач втратив свою матір. Втрата є такою, що не може бути відновлена, а тому його душевні страждання будуть тривати і надалі, що свідчить про їх тривалість. Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачу заподіяно моральну шкоду і він має право на її відшкодування. При цьому, суд першої інстанції правильно виходив з того, що втрата матері завдає позивачу фізичного болю та душевних страждань. Як вбачається з матеріалів справи, факт смерті потерпілої ОСОБА_3 від нещасного випадку встановлений Актом №1 про груповий нещасний випадок пов`язаний з виробництвом від 20 вересня 2011 року, що передбачає право членів сім`ї померлої на відшкодування їм моральної шкоди. Колегія суддів вважає, що розмір моральної шкоди визначений судом першої інстанції з урахуванням роз`яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачу моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, істотність вимушених змін у життєвих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили. На думку колегії суддів, розмір моральної шкоди визначено судом першої інстанції виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, судом враховано конкретні обставини по справі, моральні страждання позивача, який у зв`язку з трагічними подіями втратив рідну людину, життєвий зв`язок позивача з матір`ю розірвано назавжди, позивач втратив материнську підтримку та піклування, позбавлений можливості відчувати материнську любов. Внаслідок незабезпечення відповідачем безпечних умов праці позивач втратив свою матір, дана втрата є такою, що не може бути відновлена, а тому душевні страждання позивача будуть тривати і надалі, що свідчить про їх безстроковість, за таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно визначив розмір матеріальної шкоди, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 . У зв`язку з чим, доводи апеляційної скарги представника позивача про необґрунтованість розміру моральної шкоди, колегія суддів вважає безпідставними з вищенаведених підстав. Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду обґрунтоване і підтверджується матеріалами справи, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , який діє в інтересах та від імені ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 грудня 2019 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному поряду безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 18 лютого 2020 року. Головуючий: Судді: