Постанова Велика Палата ВС № 9901/672/18

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 травня 2020 року м. Київ Справа № 9901/672/18 Провадження № 11-314заі19 Велика Палата Верховного Суду у складі: головуючого судді Князєва В. С., судді-доповідача Прокопенка О. Б., суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г., за участю: секретаря судового засідання Ключник А. Ю., позивача ОСОБА_1 , розглянувши в судовому засіданні в режимі відеоконференції справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - Комісія, ВККС) про визнання протиправним рішення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 лютого 2019 року (судді Анцупова Т. О., Гімон М. М., Гриців М. І., Коваленко Н. В., Мороз Л. Л.), УСТАНОВИЛА: У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з позовом, у якому просив визнати протиправним та нечинним і скасувати рішення Комісії від 11 квітня 2018 року № 268/ко-18 у частині визначення, що суддя Скадовського районного суду Херсонської області ОСОБА_1 за результатами кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді набрав 609,75 бала, та визнання його таким, що не відповідає займаній посаді. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначив, що вичерпний перелік підстав для звільнення судді визначений у статті 126 Конституції України, яка не містить такої підстави для звільнення судді з посади, як невідповідність займаній посаді внаслідок непроходження кваліфікаційного оцінювання. На переконання позивача, його оцінювання Комісією за критеріями компетентності, професійної етики та доброчесності є непрозорим, а рішення щодо визначення отриманої суддею кількості балів за кожним із цих критеріїв не містить обґрунтованих мотивів виставлення бала, нижчого за максимально можливий. ОСОБА_1 також посилається на наявність фактів, які свідчать про упередженість членів Комісії під час розгляду питання про його відповідність займаній посаді та прийняття оскаржуваного рішення. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 14 лютого 2019 року відмовив у задоволенні позову. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції керувався тим, що: оцінка критеріїв компетентності, професійності та доброчесності, яка має на меті визначення здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді, покладена на членів Комісії і ґрунтується на засадах рівноправності та співпричетності у прийнятті рішення; відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, дотримався вимог щодо діяльності суб`єктів владних повноважень, використавши власні дискреційні повноваження з метою, з якою вони встановлені законодавством; склад членів Комісії, який провів кваліфікаційне оцінювання, був повноважним для його проведення; рішення підписано усім складом членів Комісії, який провів кваліфікаційне оцінювання; суддя був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання; рішення містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення та мотиви, з яких Комісія дійшла відповідного висновку. Не погодившись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення, недоведеність обставин, які суд першої інстанції вважав встановленими, невідповідність висновків цього суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, вимагає скасування рішення та ухвалення нового - про задоволення позову. ОСОБА_1 наголошує на тому, що Комісія в Положенні про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженому рішенням Комісії від 3 листопада 2016 року № 143/зп-16 (далі - Положення № 143/зп-16), визначила показники (складові) окремих критеріїв, які підлягали оцінці. Однак як в оскаржуваному рішенні Комісії, так і в рішенні суду першої інстанції не наведено мотивованих висновків про те, чому критерії компетентності, професійної етики та доброчесності були оцінені членами Комісії саме в такій кількості балів, які відображені у рішенні, та що стало підставою (причиною) для зниження балів позивачу. Вказані рішення не містять посилань на конкретні показники, за якими суддю ОСОБА_1 визнано недостатньо компетентним, недостатньо етичним та недостатньо доброчесним, як і жодних фактів, які б свідчили про наявність таких обставин, та жодних доказів на їх підтвердження. Крім того, скаржник посилається на те, що суд першої інстанції не з`ясував, у якому статусі він проходив процедуру оцінювання, адже ОСОБА_1 брав участь у процедурі оцінювання у статусі судді із застосуванням до нього відповідних гарантій незалежності суддів, він не є кандидатом на посаду судді, не брав участь у конкурсних процедурах на зайняття вакантних посад суддів тощо. Тому суд, обґрунтовуючи правомірність рішення Комісії, безпідставно послався на постанови Великої Палати Верховного Суду (від 27 березня, 25 квітня, 12, 26 червня, 18 вересня 2018 року у справах № П/800/409/17, 800/328/17, 800/248/17, 800/264/17, 800/354/17 відповідно), оскільки всі ці рішення стосувалися оскарження рішень Комісії, ухвалених у межах конкурсних процедур на зайняття вакантних посад до касаційних судів у складі Верховного Суду. ОСОБА_1 також посилається на те, що Комісією у контексті перевірки його доброчесності та етики з`ясовувалися обставини, які мали місце до призначення позивача на посаду судді і були перевірені як Комісією, так і Вищою радою юстиції при ухваленні рішень про можливість призначення ОСОБА_1 на посаду судді. Окрім іншого, скаржник вказує на те, що справа розглянута неповноважним складом суду, адже на порушення вимог статей 31, 35 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) після визначення 22 листопада 2018 року нового складу колегії суддів, внаслідок якого відбулася заміна судді Бучик А. Ю. на суддю Коваленко Н. В., головуючий суддя в судовому засіданні 23 листопада 2018 року та в судовому засіданні 14 лютого 2019 року оголошував, що справа слухається незмінним складом суду, право відводу судді Коваленко Н. В. позивачу не роз`яснювалося, а розгляд справи з початку розпочатий не був. У відзиві на апеляційну скаргу Комісія заперечує проти її вимог та зі свого боку доводить, що скарга позивача не містить обґрунтувань щодо порушення судом норм матеріального та процесуального права і незаконності рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 лютого 2019 року. Вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з урахуванням практики Великої Палати Верховного Суду щодо цієї категорії справ. Так, на переконання Комісії, вмотивованість кожного критерію та його елементів, з урахуванням внутрішнього переконання кожного члена Комісії і Комісії в цілому,законодавство не передбачає, оскільки це є способом прийняття рішення, тобто способом реалізації владних управлінських функцій. При цьому аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 9901/623/18. У судовому засіданні позивач підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі. У ході розгляду справи встановлено таке. Указом Президента України від 24 квітня 2012 року № 286/2012 «Про призначення суддів» ОСОБА_1 призначено на посаду судді Скадовського районного суду Херсонської області строком на п`ять років. Комісія рішенням від 20 жовтня 2017 року № 106/зп-17 призначила кваліфікаційне оцінювання 999 суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема й судді Скадовського районного суду Херсонської області ОСОБА_1 . Відповідно до рішення Комісії від 29 січня 2018 року № 7/зп-18 проведення іспиту під час кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді, призначеного згідно з рішенням Комісії від 20 жовтня 2017 року № 106/зп-17, для суддів місцевих судів (додаток 7 до вказаного рішення) призначено на 26 лютого 2018 року. У вказаному рішенні Комісія визначила, зокрема, таку черговість стадій складення іспиту: перша стадія - анонімне письмове тестування; друга стадія - виконання практичного завдання (пункт 2 рішення). У пункті 3 рішення від 29 січня 2018 року № 7/зп-18 Комісія встановила, що мінімально допустимий бал іспиту - 50 відсотків від максимально можливого бала у разі набрання суддею: 50 і більше відсотків від максимально можливого бала за складення анонімного письмового тестування; 50 і більше відсотків від максимально можливого бала за виконання практичного завдання. Рішенням від 16 березня 2018 року № 54/зп-18 Комісія затвердила результати складення суддями 26 лютого 2018 року анонімного письмового тестування і виконання практичного завдання в межах процедури кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді. Зокрема, згідно з додатком 3 до цього рішення позивач за результатами складення анонімного письмового тестування отримав 83,25 бала (з максимально можливих 90), за виконання практичного завдання - 87,5 бала (з максимально можливих 120). ОСОБА_1 пройшов тестування особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, за результатами якого складено висновок та визначено рівні показників критеріїв особистої, соціальної компетентності, професійної етики та доброчесності. 11 квітня 2018 року Комісія провела з позивачем співбесіду, під час якої обговорила питання щодо показників за критеріями компетентності, професійної етики та доброчесності, які виникли під час дослідження суддівського досьє. За наслідками визначення результатів кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді за підсумками іспиту суддів місцевих та апеляційних судів та вирішення питання щодо допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді «Дослідження досьє та проведення співбесіди» Комісія прийняла рішення, яким суддю Скадовського районного суду Херсонської області ОСОБА_1 допустила до другого етапу кваліфікаційного оцінювання (додаток 4 до рішення Комісії від 16 березня 2018 року № 54/зп-18). 11 квітня 2018 року за результатами кваліфікаційного оцінювання Комісія прийняла рішення № 268/ко-18 про невідповідність судді Скадовського районного суду Херсонської області ОСОБА_1 займаній посаді. У цьому рішенні Комісія, навівши положення пункту 16 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, пункту 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII), статей 83, 85 зазначеного Закону, а також пунктів 1, 2, 5 глави 6 розділу II, пункту 11 розділу V Положення № 143/зп-16, зазначила таке. ОСОБА_1 склав анонімне письмове тестування, за результатами якого набрав 83,25 бала. За результатами виконаного практичного завдання ОСОБА_1 набрав 87,5 бала. На етапі складення іспиту суддя загалом набрав 170,75 бала. ОСОБА_1 пройшов тестування особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, за результатами якого складено висновок та визначено рівні показників критеріїв особистої, соціальної компетентності, професійної етики та доброчесності. З урахуванням викладеного, заслухавши доповідача, дослідивши досьє судді, надані суддею пояснення, Комісія дійшла таких висновків: - за критерієм компетентності (професійної, особистої та соціальної) суддя набрав 399,75 бала. При цьому за критерієм професійної компетентності ОСОБА_1 оцінено Комісією на підставі результатів іспиту, дослідження інформації, яка міститься у досьє, та співбесіди за показниками, визначеними пунктами 1-5 глави 2 розділу II Положення. За критерієм особистої та соціальної компетентності ОСОБА_1 оцінено Комісією на підставі результатів тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей, дослідження інформації, яка міститься у досьє, та співбесіди з урахуванням показників, визначених пунктами 6-7 глави 2 розділу II Положення; - за критерієм професійної етики, оціненим за показниками, визначеними пунктом 8 глави 2 розділу II Положення, суддя набрав 105 балів. За цим критерієм ОСОБА_1 оцінено на підставі результатів тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей, дослідження інформації, яка міститься у досьє, та співбесіди; - за критерієм доброчесності, оціненим за показниками, визначеними пунктом 9 глави 2 розділу II Положення, суддя набрав 105 балів. За цим критерієм ОСОБА_1 оцінено на підставі результатів тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей, дослідження інформації, яка міститься у досьє, та співбесіди; - за результатами кваліфікаційного оцінювання суддя Скадовського районного суду Херсонської області ОСОБА_1 набрав 609,75 бала, що становить менше 67 відсотків від суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв. Таким чином, Комісія дійшла висновку, що суддя Скадовського районного суду Херсонської області ОСОБА_1 не відповідає займаній посаді та рекомендувала Вищій раді правосуддя (далі - ВРП) розглянути питання про його звільнення з посади судді. Заслухавши суддю-доповідача та пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи, наведені в апеляційнійскарзі тавідзиві на неї, Велика Палата Верховного Суду зазначає таке. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності вказаним Законом, має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади. Порядок та вичерпні підстави оскарження рішення про звільнення судді за результатами оцінювання встановлюються законом. Пунктом 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII встановлено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», оцінюється колегіями ВККС в порядку, визначеному цим Законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням ВРП на підставі подання відповідної колегії ВККС. Відповідно до частин першої та другої статті 83 Закону № 1402-VIII кваліфікаційне оцінювання проводиться ВККС з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є:1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність. Пунктом 2 частини четвертої статті 83 Закону № 1402-VIII встановлено, що підставою для призначення кваліфікаційного оцінювання є рішення Комісії про призначення кваліфікаційного оцінювання судді у випадках, визначених законом. Згідно із частиною п`ятою статті 83 Закону № 1402-VIII Порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджується ВККС. На виконання вимог Закону № 1402-VІІІ Комісія рішенням від 3 листопада 2016 року затвердила Положення № 143/зп-16, а рішенням від 4 листопада 2016 року № 144/зп-16 - Порядок проведення іспиту та методику встановлення його результатів у процедурі кваліфікаційного оцінювання (далі - Порядок). Згідно з пунктом 34 розділу ІІІ Положення № 143/зп-16 рішення Комісії, ухвалене за результатами кваліфікаційного оцінювання, складається зі вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин. Зокрема, у мотивувальній частині рішення зазначаються отримані суддею (кандидатом на посаду судді) бали з оцінювання відповідних критеріїв, відомості про загальну кількість балів за результатами кваліфікаційного оцінювання, посилання на визначені Законом № 1402-VІІІ підстави його ухвалення або мотиви, з яких Комісія дійшла таких висновків. За наявності висновку Громадської ради доброчесності про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності у мотивувальній частині також зазначаються мотиви його прийняття або відхилення. Резолютивна частина має містити висновок про те, чи підтвердив суддя (кандидат на посаду судді) здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді або чи відповідає суддя займаній посаді, а також кількість балів, набраних суддею за результатами успішного проходження процедури кваліфікаційного оцінювання. Пунктами 10 та 11 розділу V Положення № 143/зп-16 встановлено, що за результатами кваліфікаційного оцінювання судді для підтвердження відповідності займаній посаді Комісія ухвалює одне з таких рішень: про відповідність займаній посаді судді; про невідповідність займаній посаді судді. Рішення про підтвердження відповідності судді займаній посаді ухвалюється у разі отримання суддею мінімально допустимого і більшого бала за результатами іспиту, а також більше 67 відсотків від суми максимального можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв за умови отримання за кожен із критеріїв бала, більшого за

0. Відповідно до частин другої і третьої статті 88 Закону № 1402-VІІІ суддя (кандидат на посаду судді), який не згодний із рішенням ВККС щодо його кваліфікаційного оцінювання, може оскаржити це рішення в порядку, передбаченому КАС. Відповідно до частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII рішення Комісії, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав: 1) склад членів Комісії, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити; 2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів Комісії, який провів кваліфікаційне оцінювання; 3) суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання - якщо було ухвалено рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання; 4) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків. Аналіз наведених норм свідчить про те, що кваліфікаційне оцінювання є спеціальною процедурою, що має на меті визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. При цьому виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади. Водночас за змістом статей 1, 3 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII) прийняття рішення про звільнення судді з посади належить до компетенції ВРП. Тобто вирішення питання про звільнення судді належить виключно до компетенції ВРП після розгляду на її засіданні подання ВККС про звільнення судді. За результатами такого розгляду ВРП приймає вмотивоване рішення, яке остаточно вирішує питання щодо кар`єри судді, є обов`язковим для виконання та викликає відповідні правові наслідки і може бути оскаржене в судовому порядку. Водночас за нормами Закону № 1402-VIII (стаття 88) рішення Комісії, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, суддя (кандидат на посаду судді) має право оскаржити до адміністративного суду. При цьому рішення ВККС про визнання судді таким, що не відповідає займаній посаді, саме по собі не має наслідком звільнення судді, а є лише підставою для такого звільнення. Під час розгляду подання ВККС про звільнення судді ВРП може і не погодитися з висновком ВККС. З огляду на те, що процедура кваліфікаційного оцінювання, підведення її підсумків (у ВККС) і застосування наслідків (рішенням ВРП) є стадіями єдиного провадження, рішення ВККС про непідтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді не має самостійних правових наслідків, а є частиною цього «кваліфікаційного» провадження. Звільнення судді з посади є конституційною функцією ВРП. У межах «кваліфікаційного» провадження ВРП має право перевірити вмотивованість та обґрунтованість рішення ВККС. У разі виявлення недоліків, що мають суттєве значення, зокрема вплинули на об`єктивність оцінювання, ВРП має не лише право, але й обов`язок запобігти порушенню прав судді. У такий спосіб ВРП забезпечує конституційні гарантії незалежності судді, складовою якої є неможливість дострокового звільнення судді з підстав, прямо не передбачених Конституцією України. ВРП може ухвалити рішення про відмову у задоволенні подання про звільнення судді з посади. В цьому випадку суддя продовжує перебувати на посаді, а рішення ВККС про непідтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді втрачає юридичне значення. Отже, зважаючи на наведене правове регулювання, а також статус та повноваження ВРП та ВККС у процедурі кваліфікаційного оцінювання судді, Велика Палата Верховного Суду вважає, що передбачене частиною першою статті 88 Закону № 1402-VIII оскарження рішення ВККС щодо кваліфікаційного оцінювання судді можливе лише після того, як таке рішення було предметом розгляду у ВРП. У протилежному випадку дублюються функції щодо його перегляду Верховним Судом та ВРП, що є неприпустимим. Враховуючи концепцію належного врядування, зміст якої, зокрема, розкритий у практиці Європейського суду з прав людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. З урахуванням послідовності (стадійності) прийняття остаточного рішення про звільнення судді, який не пройшов кваліфікаційне оцінювання і, як наслідок, не відповідає займаній посаді, судовий контроль має здійснюватись щодо остаточного рішення, яке уповноважена приймати ВРП. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Ужите в цій нормі формулювання «не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства» треба розуміти і трактувати так, що не підлягають розгляду за цими правилами не тільки справи, спори в яких виникають поза сферою адміністративних публічно-правових відносин, але й справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, однак щодо них на рівні імперативного законодавчого положення встановлено вимогу, яка обмежує таке звернення і відтерміновує судовий захист порушеного права до події, з настанням якої виникають відповідні для цього підстави. Для оскарження рішення ВККС щодо надання рекомендації такою подією чи фактором є рішення, ухвалене за відповідною рекомендацією. Узагальнюючи наведене, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що рішення ВККС з рекомендацією ВРП розглянути питання про звільнення з посади судді Скадовського районного суду Херсонської області ОСОБА_1 є тим рішенням, яке не може бути самостійним предметом судового розгляду. Ці обставини унеможливлюють не тільки розгляд справи по суті спору, але й апеляційний перегляд судового рішення, ухваленого за наслідками судового розгляду справи по суті спору, на предмет його законності й обґрунтованості та є підставами для закриття провадження у справі, оскільки її не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Частиною першою статті 239 КАС передбачено, що якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ. У цій справі такої потреби немає, адже мотивами для закриття провадження у справі стали не стільки порушення правил предметної підсудності, скільки передчасне звернення суб`єкта адміністративного права до адміністративного суду, якому за процесуальним законом підсудний цей спір. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково та у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки Велика Палата Верховного Суду не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється. Керуючись статтями 243, 250, 310, 315, 317, 319, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 лютого 2019 року скасувати.

3. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним рішення закрити. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий суддяВ. С. Князєв Суддя-доповідач О. Б. Прокопенко Судді:Н. О. АнтонюкЛ. М. Лобойко С. В. БакулінаН. П. Лященко В. В. БританчукВ. В. Пророк Ю. Л. ВласовЛ. І. Рогач В. І. ДанішевськаО. С. Ткачук Ж. М. ЄленінаВ. Ю. Уркевич О. С. ЗолотніковО. Г. Яновська О. Р. Кібенко