Ухвала КЦС ВС № 755/16688/15-ц

Ухвала 11 червня 2020 року місто Київ справа № 755/16688/15-ц провадження № 61-8435ск20 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Ступак О. В., учасники справи: позивач - Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», відповідач - ОСОБА_1 , розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 12 травня 2020 року у складі судді Сушко Л. П., ВСТАНОВИВ: І. ІСТОРІЯ СПРАВИ Стислий виклад позиції позивача У серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк») звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором. Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 15 вересня 2015 року відкрито провадження у справі. Ухвалою Київського апеляційного суду від 27 лютого 2020 року відмовлено ОСОБА_1 у відкритті апеляційного провадження за скаргою заявника на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 15 вересня 2015 року. Суд апеляційної інстанції встановив, що раніше у часі ухвалою Київського апеляційного суду від 09 січня 2020 року ОСОБА_1 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за її апеляційною скаргою на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 15 вересня 2015 року про відкриття провадження у справі. Отже, оскільки апеляційна скарга подана ОСОБА_1 повторно на те саме судове рішення, наявні підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження за правилом пункту 3 частини першої статті 358 ЦПК України. Ухвалою Верховного Суду від 30 березня 2020 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 27 лютого 2020 року відмовлено. ОСОБА_1 повторно звернулася до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 15 вересня 2015 року. Ухвалою Київського апеляційного суду від 12 травня 2020 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 15 вересня 2015 року про відкриття провадження у справі. Таке судове рішення мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції раніше відмовив ОСОБА_1 у відкритті апеляційного провадження за її апеляційною скаргою на те саме судове рішення суду першої інстанції, а тому, відповідно до пункту 3 частини першої статті 358 ЦПК України, у відкритті апеляційного провадження необхідно відмовити. ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Короткий зміст вимог касаційної скарги 27 травня 2020 року ОСОБА_1 із застосуванням засобів поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу суду апеляційної інстанції від 12 травня 2020 року, якою відмовлено у відкритті апеляційного провадження. Заявник просила скасувати зазначене судове рішення, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга обґрунтовувалася тим, що суд апеляційної інстанції своїм рішенням унеможливив реалізацію позивачем наданих їй процесуальних прав на оскарження ухвали суду першої інстанції, якою відкрито провадження у справі. ІІІ.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ Верховний Суд, дослідивши подану касаційну скаргу та додані до неї документи, зробив висновок, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвалу суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження (пункт 3 частини першої статті 389 ЦПК України). Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. У разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення (частина четверта статті 394 ЦПК України). Зі змісту оскаржуваного судового рішення Верховний Суд встановив, що касаційна скарга є очевидно необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо його незаконності та неправильності. Такий висновок суд зробив з огляду на таке. Однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом (стаття 129 Конституції України). Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України). Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина третя статті 13 ЦПК України). Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів. Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень ОСОБА_1 неодноразово зверталася до суду апеляційної інстанції, оскаржуючи ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 15 вересня 2015 року про відкриття провадження у справі. Ухвалами Апеляційного суду міста Києва від 15 травня 2017 року, 02 червня 2017 року, 13 липня 2017 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційними скаргами ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 15 вересня 2015 року. Також, ухвалами Київського апеляційного суду від 09 січня 2020 року та від 27 лютого 2020 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 15 вересня 2015 року. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо є постанова про залишення апеляційної скарги цієї самої особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення. Відмова у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 358 ЦПК України є безумовною процесуальною перешкодою, що унеможливлює наступні звернення з такими скаргами, оскільки положення цього Кодексу не містить винятків та обставин, за наявності яких суд апеляційної інстанції наділений правом на відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка попередньо зверталася із такою скаргою на це саме рішення. Суд апеляційної інстанції, встановивши, що апеляційна скарга подана повторно особою на те саме судове рішення, не вправі оцінювати зазначені заявником обставини для надання права на повторне апеляційне оскарження, навіть якщо такі обставини є заслуговують на увагу, оскільки це не має правового значення на такій стадії розгляду справи судом. Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Отже, суд апеляційної інстанції, встановивши, що ОСОБА_1 повторно звернулася із апеляційною скаргою на те саме судове рішення суду першої інстанції - ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 15 вересня 2015 року про відкриття провадження у справі, правомірно відмовив у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 358 ЦПК України. У таких висновках Верховний Суд врахував правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 13 лютого 2019 року у справі № 816/1310/16 (провадження № К/9901/52721/18), відповідно до яких положення процесуального права щодо відмови судом апеляційної інстанції у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення, є чіткими, які не викликають множинного розуміння, такі норми не підлягають обмеженню в застосуванні. Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута. Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями встановленні державами - членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року). При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Дія 97» проти України» від 21 жовтня 2010 року). Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (§ 42 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Пономарьов проти України» № 3236/03). Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» ЄСПЛ зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. ЄСПЛ зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (рішення ЄСПЛ від 23 жовтня 1996 року у справі «Леваж Престейшинз Сервісиз проти Франції», рішення ЄСПЛ від 19 грудня 1997 року у справі «Бруалла Гомес де ла Торре проти Іспанії»). З урахуванням наведеного, Верховний Суд визнає підставним висновок, що правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права не викликає розумних сумнівів, а касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 12 травня 2020 року є необґрунтованою. Згідно з частиною четвертою статті 394 ЦПК України, у разі якщо суд дійде висновку, що подана касаційна скарга є необґрунтованою, суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження. Керуючись пунктом 3 частини першої, частиною другою статті 389, частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду УХВАЛИВ : У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 12 травня 2020 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття судом та оскарженню не підлягає. Судді: С. О. Погрібний А. С. Олійник О. В. Ступак