Постанова 4816 № 591/1756/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 червня 2020 року м.Суми Справа №591/1756/20 Номер провадження 22-ц/816/1362/20 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Хвостика С. Г. (суддя-доповідач), суддів - Кононенко О. Ю. , Собини О. І. за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М., представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Акціонерного товариства «Альфа-Банк» Воронцової Марини Володимирівни, розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Альфа-Банк» Воронцової Марини Володимирівни на ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 25 березня 2020 року в складі судді Сидоренко А.П., постановленої у м. Суми, повний текст якої складений 25 березня 2020 року, - в с т а н о в и в: У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Акціонерного товариства «Альфа Банк», треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Михайленко Сергій Анатолійович, приватний виконавець виконавчого округу Сумської області Мукорез Олександр Леонідович про визнання виконавчого напису від 29 січня 2020 року за № 157 таким, що не підлягає виконанню. Разом з позовною заявою ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову, в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення за виконавчим написом №157 від 29 січня 2020 року, виданим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком Сергієм Анатолійовичем про звернення стягнення на нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в рахунок погашення заборгованості за кредитом у розмірі 356 055,36 дол. США, заборгованості по відсоткам за користування кредитом у розмірі 331 014,90 дол. США, плата за вчинення нотаріальних дій у розмірі 1400,00 грн. Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 25 березня 2020 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у даній справі задоволено. В порядку забезпечення позову зупинено стягнення за виконавчим написом №157 від 29 січня 2020 року, виданим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком Сергієм Анатолійовичем про звернення стягнення на нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в рахунок погашення заборгованості за кредитом у розмірі 356055,36 дол. США, заборгованості по відсоткам за користування кредитом у розмірі 331014,90 дол. США, плата за вчинення нотаріальних дій у розмірі 1400,00 грн. Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції від 25 березня 2020 року, представник АТ «Альфа-Банк» Воронцова М.В. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, недоведеність обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржену ухвалу суду та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову. При цьому, заявник апеляційної скарги вказала на ту обставину, що позовні вимоги у даній справі не стосуються визнання права власності на нерухоме майно та зняття з нього арешту, тому, на думку представника відповідача, обраний вид забезпечення позову суперечить вимогам п. 5 ч. 1 ст. 150 ЦПК України. Крім того, представник АТ «Альфа-Банк» Воронцова М.В. зазначила, що задовольняючи заяву позивача про забезпечення позову, суд першої інстанції не врахував роз`яснень, наданих у п. 4 постанови Пленуму «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» та судової практики Верховного Суду у аналогічних правовідносинах. До того ж, представник відповідача вважає, що запропонований позивачем вид забезпечення позову у вигляді зупинення виконавчого провадження порушує права стягувача та суперечить засадам обов`язковості судових рішень, а також затягує розгляд справи. Позивач ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржену ухвалу суду без змін. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача АТ «Альфа-Банк» Воронцової М.В. про задоволення апеляційної скарги та представника позивача ОСОБА_1 . ОСОБА_2 про залишення ухвали суду без змін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. З матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_1 та АТ«Альфа Банк» існує спір з приводу погашення боргу за кредитним договором і, відповідно, виконання виконавчого напису за № 157, виданого 29 січня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. про звернення стягнення на нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в рахунок погашення заборгованості за кредитом у розмірі 356055,36 дол. США, заборгованості по відсоткам за користування кредитом у розмірі 331014,90 дол. США та плати за вчинення нотаріальних дій у розмірі 1400,00 грн. Вказаний виконавчий напис знаходиться на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Сумської області Мукореза О.Л., який постановою від 24 лютого 2020 року відкрив виконавче провадження (а.с. 29 30). При цьому, приватний виконавець 05 березня 2020 року виніс постанову про опис та арешт майна боржника, яке складається з нежитлового приміщення загальною площею 230,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 32 33). Постановою приватного виконавця від 17 березня 2020 року призначено суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання СОД ОСОБА_3 для надання звіту про ринкову вартість вищевказаного арештованого нежитлового приміщення (а.с. 34 35). Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що приватний виконавець вчиняє дії, направлені на виконання виконавчого напису за №157 від 29 січня 2020 року та примусову реалізацію нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором. Задовольняючи заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову та зупиняючи стягнення за виконавчим написом №157 від 29 січня 2020 року про звернення стягнення на нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в рахунок погашення заборгованості за кредитом, суд першої інстанції виходив з того, що обраний заявником спосіб забезпечення позову сприятиме можливому виконанню рішення суду в майбутньому. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав. Відповідно до частини першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. У статті 150 ЦПК України йдеться про те, що позов забезпечується, зокрема, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку. Згідно із частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Пунктом 6 ч. 1 ст. 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні відповідності заходів забезпечення позову позовним вимогам слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб. При цьому, забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу. При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову. Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо зупинення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса, оскільки такий спосіб забезпечення позову прямо передбачений чинним законодавством та є співмірним із заявленими позовними вимогами. У разі невжиття заходів забезпечення позову у зазначений спосіб, матиме місце виконання виконавчого напису нотаріуса, так як з матеріалів справи вбачається, що приватний виконавець вчиняє дії на виконання виконавчого напису нотаріуса, який може бути визнаний таким, що не підлягає виконанню у судовому порядку. Вказані висновки узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 07 жовтня 2019 року у справі за № 752/20385/18. При цьому, на думку колегії суддів, вказані висновку суду узгоджуються з роз`ясненнями, викладеними у п. 4 постанови Пленуму «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року за № 9, а висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 13 березня 2019 року по справі за № 755/1357/18, на які посилається представник відповідача в апеляційній скарзі стосуються інших правовідносин про поділ спільного майна подружжя і зняття з нього арешту та іншого виду забезпечення позову: зупинення продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (п. 5 ч. 1 ст. 150 ЦПК України). У даній справі предметом позовних вимог є визнання виконавчого документа, а саме: виконавчого напису приватного нотаріуса від 29 січня 2020 року за № 157 таким, що не підлягає виконанню, а заявлений вид забезпечення позову, а саме: зупинення стягнення на підставі оскарженого виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку, відповідає вимогам п. 6 ч. 1 ст. 150 ЦПК України. Ураховуючи викладене, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги представника відповідача про те, що обраний вид забезпечення позову суперечить вимогам п. 5 ч. 1 ст. 150 ЦПК України та про те, що суд першої інстанції не врахував роз`яснень, наданих у п. 4 постанови Пленуму «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» та висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 13 березня 2019 року по справі за № 755/1357/18. Посилання в апеляційній скарзі на ті обставини, що запропонований позивачем вид забезпечення позову порушує права стягувача, зупиняє виконавче провадження, що суперечить засадам обов`язковості судових рішень та затягує розгляд справи не можуть бути підставою для задоволення апеляційної скарги. Зокрема, статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. При цьому, у статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист. Ураховуючи викладені норми права та те, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, колегія суддів вважає, що обраний вид забезпечення позову не порушує принципів змагальності та процесуальної рівноправності сторін. Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду не спростовують і не містять посилань на такі порушення, які б слугували підставою для скасування ухвали суду. За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права, тому її необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу, відповідно, - залишити без задоволення. Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Альфа-Банк» Воронцової Марини Володимирівни залишити без задоволення, а ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 25 березня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. Повне судове рішення складено 15 червня 2020 року. Головуючий: С.Г. Хвостик (суддя доповідач) Судді: О.Ю. Кононенко О.І. Собина