Постанова 4857 № 1.380.2019.004337

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 червня 2020 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.004337 пров. № А/857/1138/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді Судової-Хомюк Н.М., суддів Пліша М.А.,Шинкар Т.І. за участі секретаря судового засідання Хітрень О.Ю., представника позивача: не з`явився представника відповідача: не з`явився розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року у справі № 1.380.2019.004337 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Самбірської міської ради Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 про визнання протиправним і скасування рішення,- суддя в 1-й інстанції - Братичак У.В., час ухвалення рішення - 13 год. 51 хв, місце ухвалення рішення - м. Львів, дата складання повного тексту рішення - 12.12.2019,- В С Т А Н О В И В: У серпні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Самбірської міської ради Львівської області (далі - відповідач), у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Самбірської міської ради від 13.06.2019 року за №2/31/683/1 про надання дозволу на відчуження квартири за адресою: АДРЕСА_1 . На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що відповідно до ч.4 ст.156 Житлового кодексу Української РСР до членів сім`ї власника відносяться особи, зазначені в ч.2 ст.64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім`ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство. Це означає, що за змістом зазначених норм правом користування житлом, яке знаходиться у власності особи, мають члени сім`ї власника (подружжя, їх діти, батьки) та інші особи, які постійно проживають разом з власником квартири (будинку) ведуть з ним спільне господарство, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Відтак, вважає, що право на користування реалізованою квартирою має з народження його неповнолітній син, як член сім`ї власника, а тому оскаржуваним рішенням порушується його конституційне право на житло. У зв`язку з наведеним просить позовні вимоги задоволити. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року у задоволенні вказаного вище позову відмовлено. Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким повністю задоволити його позовні вимоги. У поданій апеляційній скарзі посилається на доводи, аналогічні викладеним у позовній заяві. Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. У зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України не здійснювалося. Також в порядку ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 03.05.2017 у справі №452/435/17 позовну заяву задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_3 , 50 грн, завданої матеріальної шкоди, що згідно офіційного курсу валют встановленого станом на 03 травня 2017 року, становить 45000 доларів США, а також 5000,00 грн моральної шкоди завданої злочином. 24.07.2018 року вказане рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області набрало законної сили. 21.12.2018 відповідно до вимог ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження у ВП №57963770. Також, 21.12.2018 приватним виконавцем на виконання вимог ст.56 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанови про арешт майна боржника та про арешт коштів боржника. Оскільки, боржник ОСОБА_2 не мала відкритих рахунків у банківських установах, ніде не працювала, не отримувала жодних доходів та не мала зареєстрованих на праві власності транспортних засобів, єдиним її майном на праві приватної власності була двохкімнатна квартира заг.площею 52,8 м.кв., реєстраційний номер майна 683733346242, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . 29.01.2019 приватним виконавцем було здійснено опис та арешт вищезазначеної квартири, про що складено відповідну постанову. У зв`язку з тим, що у вказаній квартирі проживали неповнолітні діти, а саме, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , приватний виконавець Виконавчого округу Львівської області Міністерства юстиції України звернувся до Самбірської районної адміністрації Львівської області з поданням про надання дозволу на реалізацію квартири АДРЕСА_4 , що належить ОСОБА_2 . 13.06.2019 Виконавчим комітетом Самбірської міської ради Львівської області було прийнято рішення №2/31/683/1 про надання дозволу на відчуження квартири за адресою: АДРЕСА_5 . Вважаючи вказане рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що 11.07.2019 відбувся аукціон на електронному майданчику ДП «СЕТАМ» Міністерства юстиції України щодо продажу з прилюдних торгів двокімнатної квартири загальною площею 52,8 м.кв., що знаходиться за адресою; АДРЕСА_2 . Дана квартира була продана на прилюдних торгах на виконання виконавчого листа №452/435/17 від 13.08.2018, виданого Симбірським міськрайонним судом Львівської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 1192550 грн. 50 коп., завданої матеріальної шкоди, що згідно офіційного курсу валют встановленого станом на 03 травня 2017 року, становить 45000 доларів США, а також 5000 грн. моральної шкоди завданої злочином. Відтак, суд вважав, що оскаржуване рішення вичерпало свою діє, оскільки було виконано. Також суд зазначив, що, оскільки ОСОБА_2 є бабою, а не матір`ю неповнолітнього сина позивача, для укладення оспорюваного договору купівлі-продажу квартири, згоди органу опіки і піклування не потрібно. А відтак, неповнолітній син позивача має право на проживання у спірній квартирі лише до її відчуження. Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав. Статтею 19 Конституції Українив становлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно ч. ч. 1, 4 ст. 29 ЦК України (чинних на час виникнення спірних правовідносин) місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає. Ч. 1 ст. 56 ЦК України передбачено, що органами опіки та піклування є районні, районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад. Згідно ст. 177 СК України батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклування вчиняти такі правочини щодо її майнових прав, а саме укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири; видавати письмові зобов`язання від імені дитини; відмовлятися від майнових прав дитини. Відповідно до п. 4 ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування. За змістом цієї норми закону, а також статей 17, 18 Закону України «Про охорону дитинства», статті 177 СК України, дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах - обов`язок батьків. З метою гарантування декларованого державою пріоритету інтересів дитини закон передбачає додаткові засоби контролю з боку держави за належним виконанням батьками своїх обов`язків, установлюючи заборону для батьків малолітньої дитини вчиняти певні правочини щодо її майнових прав без попереднього дозволу органу опіки та піклування. Механізм провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини визначає «Порядок провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 року №866 (далі Порядок). Вказаним Порядком визначено алгоритм дій органів опіки та піклування щодо захисту майнових та житлових прав дітей, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Відповідно до пункту 66 вказаного Порядку служба у справах дітей за місцем знаходження майна надає консультації громадянам з питань підготовки необхідних документів щодо відчуження майна дитини. Для відчуження майна дитини батьки, опікуни або піклувальники подають зазначеній службі такі документи: заяву кожного з батьків (опікунів, піклувальників); копію паспорта громадянина України, тимчасового посвідчення громадянина України, паспортного документа іноземця; копію реєстраційного номера облікової картки платника податків (у разі наявності); документ, що підтверджує право власності (користування) дитини на відчужуване майно; витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, виданий відповідно до законодавства; копію свідоцтва про народження дитини; довідку з місця проживання, про склад сімї та реєстрацію або витяг з домової книги; копію рішення про встановлення опіки над дитиною (для опікунів, піклувальників); копію рішення про встановлення опіки над майном дитини (для опікунів, піклувальників); копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу між батьками дитини (у разі наявності). Згідно з пунктом 67 Порядку дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким має дитина надається районною, районною у мм. Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим органом міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об`єднаної територіальної громади за поданням служби у справах дітей після проведення зазначеною службою перевірки документів за місцем знаходження майна протягом одного місяця з дня надходження заяви на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини лише у разі гарантування збереження її права на житло і оформляється рішенням, витяг з якого видається заявникам службою у справах дітей. Для здійснення правочинів щодо нерухомого майна дитини батьки, опікуни або піклувальники подають службі у справах дітей документи, зазначені у пункті 66 цього Порядку. Служба у справах дітей розглядає протягом 10 робочих днів подані документи та з`ясовує наявність (відсутність) обставин, що можуть бути підставою для відмови у наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини. Як вбачається з положень ст. 177 СК України та п. п. 66, 67 Порядку, такі стосуються надання органами опіки та піклування дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини. Судом встановлено, що неповнолітній син позивача не був власником (співвласником) квартири, як і його батьки, а квартира належала на праві власності ОСОБА_2 , яка є бабою неповнолітнього сина позивача. Відповідно до частини четвертої статті 156 Житлового кодексу Української РСР до членів сім`ї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім`ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство. За змістом зазначених норм правом користування житлом, яке знаходиться у власності особи, мають члени сім`ї власника (подружжя, їх діти, батьки) та інші особи, які постійно проживають разом з власником квартири (будинку), ведуть з ним спільне господарство, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що, оскільки ОСОБА_2 є бабою неповнолітнього позивача, а не його матір`ю, він має право на проживання у спірній квартирі лише до моменту її відчуження. При цьому, колегія суддів зазначає, що 11.07.2019 року відбувся аукціон на електронному майданчику ДП «СЕТАМ» Міністерства юстиції України (https://setam.net.ua) щодо продажу з прилюдних торгів двокімнатної квартири загальною площею 52,8 м.кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідно до протоколу № 418362 проведення електронних торгів торги відбулися, переможцем торгів визначено учасника №2. Тобто, як встановлено судом, дана квартира, яка належана ОСОБА_6 була продана на прилюдних торгах на виконання вищезазначеного виконавчого листа №452/435/17 від 13.08.2018 року, виданого Симбірським міськрайонним судом Львівської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 1192550 грн. 50 коп., завданої матеріальної шкоди, а також 5000 грн. моральної шкоди завданої злочином. Отже, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що позов, предметом якого є ненормативний акт, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, не міг бути задоволений, оскільки таке рішення вичерпало свою дію шляхом виконання. За викладених обставин, апеляційний суд вважає, що рішення відповідача про надання дозволу на відчуження квартири за адресою: АДРЕСА_1 , є правомірним. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції з вищенаведених мотивів. З огляду на викладене, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні. Відповідно до ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ч.4 ст.229, ч. 3 ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 328 КАС України, суд - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року у справі № 1.380.2019.004337 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк судді М. А. Пліш Т. І. Шинкар У зв`язку із перебуванням головуючої судді на лікарняному повне судове рішення складено 15 червня 2020 року.