Постанова 4855 № 580/1414/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/1414/20 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 червня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача: Бужак Н. П. Суддів: Костюк Л.О., Кобаля М.І. За участю секретаря: Гайворонського В.М. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 04 травня 2020 року, суддя Кульчицький С.О., у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до голови Валявської сільської ради Лищенко Людмили Олександрівни про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії, накладення штрафу та відшкодування моральної шкоди,- У С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до голови Валявської сільської ради Лищенко Людмили Олександрівни, в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання (надання неповної) публічної інформації на запит; - зобов`язати відповідача надати позивачу повну інформацію, що запитувалась згідно з інформаційним запитом; - відшкодувати моральну шкоду в розмірі 200000 грн; - накласти штраф на розпорядника інформації - голову Валявської сільської ради Лищенко Л.О. у порядку ст.212-3 КУпАП у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 04 травня 2020 року позовну заяву повернуто позивачу з усіма доданими до неї документами на підставі пункту 6 частини 4 статті 169 КАС України. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 04 травня 2020 року, розглянути позовну заяву як суду першої інстанції та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Відповідно до ч. 2 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 5 - 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на ухвалу про повернення позовною заяви, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для розгляд апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні. Крім того, апелянт просить здійснити розгляд справи без виклику сторін. В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова. З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження. Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що позовна заява ОСОБА_1 містить вимоги, які підлягають розгляду за правилами різного судочинства, що відповідно до ч.4 ст.172 КАС України не допускається. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає наступне. Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Стаття 171 КАС України передбачає, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом. Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі. Відповідно до п.6 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу). Згідно з ч.1 ст. 21 КАС України позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов`язані між собою. У відповідності до частини першої статті 172 КАС в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Згідно з п.3 ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу. Окрім того, стаття 160 КАС України містить вимоги до позовної заяви. Зокрема, згідно з п.3 ч.5 даної норми закону у позовній заяві зазначається зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обгрунтовує свої вимоги. За змістом пункту 23 ч.1 ст. 4 КАС України похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги). У відповідності до даної норми закону пов`язаними між собою можна вважати вимоги, що випливають з одних правовідносин, і, як наслідок, ґрунтуються на одних і тих самих фактичних даних. Таким чином, у випадку заявлення позивачем в одній позовній заяві кількох вимог, що становлять предмет адміністративного позову, вказані вимоги мають виникати з однакових юридичних фактів, тобто мати єдині підстави позову, оскільки в протилежному випадку виникають різні адміністративні позови, які підлягають розгляду в окремих самостійних провадженнях. Як убачається із позовної заяви, ОСОБА_1 просив визнати протиправною бездіяльність голови Валявської сільської ради Лищенко Л.О. щодо ненадання (надання неповної) публічної інформації на запит та зобов`язати її надати позивачу повну інформацію, що запитувалась згідно з інформаційним запитом; відшкодувати моральну шкоду в розмірі 200000 грн. Крім того, позивач в рамках даної справи просив накласти штраф на розпорядника інформації - голову Валявської сільської ради Лищенко Л.О. у порядку ст. 212-3 КУпАП у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Отже у даному випадку позивачем заявлено адміністративний позов щодо спору, який виник у зв`язку з ненаданням позивачу інформації за його запитом. Статтею 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позовних вимог суд може прийняти рішення про: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю; 7) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об`єднання громадян; 8) примусовий розпуск (ліквідацію) об`єднання громадян; 9) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України;10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів; 11) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України або про продовження строку такого затримання; 12) затримання іноземця або особи без громадянства до вирішення питання про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні;13) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 14) звільнення іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації; 15) зобов`язання іноземця або особи без громадянства внести заставу. Отже, виходячи з вищезазначених норм закону, позивач може звернутись до суду з позовом щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, а адміністративний суд має перевірити, чи прийняті вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. Тому, вирішуючи питання прийняття позовної заяви суд першої інстанції мав перевірити, чи відповідає позовна заява позивача вимогам ст. 160 КАС України, у т.ч. заявлені вимоги в рамках КАС України щодо накладення штрафу на розпорядника інформації голови сільської ради Лищенко Л.О. у порядку ст. 212-3 КУпАП, а у разі невідповідності вимогам даної норми закону, застосувати ст. 169 КАС України та залишити заяву без руху для усунення її недоліків. Відповідно до вимог ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Наведене свідчить про відсутність передбачених п.6 ч.4 ст.169 КАС України обставин, за яких суд постановляє ухвалу про повернення позовної заяви позивачеві. Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Так, у справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Отже, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Право на захист у суді своїх прав і свобод є конституційною гарантією, яка забезпечується реальною можливістю усякій заінтересованій особі звернутися до суду у встановленому законом порядку про захист прав, свобод та інтересів та можливістю обирати спосіб захисту, використовуючи при цьому всі дозволені законодавством інструменти та засоби. Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо порушення ОСОБА_1 правил об`єднання позовних вимог та, як наслідок, повернув позовну заяву позивачеві. Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з п.1 ч.1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що, повертаючи позовну заяву, судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи та зміст позовних вимог, що є наслідком задоволення апеляційної скарги, скасування ухвали Черкаського окружного адміністративного суду від 04 травня 2020 року як такої, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направленню справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Щодо вимоги позивача в апеляційній скарзі про розгляд апеляційним судом позовної заяви по суті, колегія суддів зазначає, що вказана вимога не підлягає задоволенню, оскільки це суперечить нормам чинного законодавства. Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 04 травня 2020 року скасувати, а справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до голови Валявської сільської ради Лищенко Людмили Олександрівни про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії, накладення штрафу та відшкодування моральної шкоди направити до Черкаського окружного адміністративного суду для продовження розгляду. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена. Суддя-доповідач: Бужак Н.П. Судді: Костюк Л.О. Кобаль М.І.