Постанова 4852 № 160/7346/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 11 червня 2020 року м. Дніпросправа № 160/7346/19 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Лукманової О.М. (доповідач), суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В., за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро, апеляційну скаргу Державної установи «Покровський виправний центр (№79)» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2019 року (суддя Сліпець Н.Є., м. Дніпро, повний текст рішення складено 13.12.2019 року) в справі №160/7346/19 за позовом Державної установи «Покровський виправний центр (№79)» до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу, рішення про застосування штрафних санкцій, податкових повідомлень-рішень, - в с т а н о в и в: 01.08.2019 року Державна установа «Покровський виправний центр (№79)» (далів по тексту позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі по тексту відповідач), в якому просила визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04.02.2019 року № Ю-003701306 про встановлення заборгованості (недоїмки) зі сплати єдиного внеску у розмірі 441373,43 грн.; визнати протиправним та скасувати рішення № 0003711306 від 04.02.2019 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску про застосування штрафних санкцій у розмірі 220686,72 грн.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.02.2019 року № 0003691306 про застосування штрафних санкцій у сумі 510,00 грн.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.02.2019 року № 0003861306 про збільшення суми грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені на суму 502230,54 грн., у тому числі з за податковим зобов`язанням 286989,45 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 215242,09 грн. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.12.2019 року в задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ДУ «Покровський виправний центр (№79)», подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. Свої вимоги обґрунтовувала тим, що судом не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення. Апелянт вказував, сама перевірка, на підставі якої було прийнято оскаржувані рішення була проведена безпідставно та з порушеннями. Порушення вимог законодавства повинні міститься виключно в акті перевірки, в той час як акт перевірки від 04.12.2018 року № 70058/04-36-13-06/14319076 не містить норм КВК України, які розповсюджуються на діяльність позивача. Апелянт вказує, що акт перевірки не містить підстав для винесення вимоги та рішень про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску, податку на доходи фізичних осіб. Апелянт вказував, що основним завдання ДУ «Покровський виправний центр (№79)» є виконання покарань у виді обмеження волі на певний строк, з дотриманням особами, які відбувають покарання у виправному центрі, вимог нормативно-правових актів щодо виконання і відбування кримінальних покарань, реалізації їх законних прав та інтересів. До засуджених, які відбувають покарання на території України, застосовується кримінально-виконавче законодавство України, законодавство про працю поширюється на засуджених у частині, що стосується умов праці. В державній установі виправного характеру, засуджені здійснюють суспільно корисну працю, суспільно корисна праця засуджених є частиною їх перевиховання, в процесі якої здійснюється їх виправлення і ресоціалізації, і не є процесом внаслідок якого отримується прибуток від господарської діяльності. Апелянт зазначив, що особи, які відбувають покарання у виді обмеження волі, залучаються до суспільно корисної оплачуваної праці за строковим трудовим договором, як правило, на виробництві виправних центрів, а також на договірній основі на підприємствах, в установах чи організаціях усіх форм власності за умови забезпечення належного нагляду за їхньою поведінкою. Апелянт вказував, що платниками єдиного внеску є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством. ДУ «Покровський виправний центр (№79)» не може вважатися роботодавцем у відношенні засуджених, а засуджені особи не є найманими працівниками, виправний центр не використовує їх працю для здійснення статутної діяльності, а лише залучає їх для до суспільно корисної праці. Апелянт вказував, що загальнообов`язкове державне соціальне страхування не розповсюджується на засуджених у загальному порядку. Прийняття декларативної норми про загальнообов`язкове соціальне страхування засуджених за відсутністю порядку соціального страхування специфічної категорії громадян, ніж наймані працівники, яких долучають до праці в умовах виконання покарання, свідчить про відсутність обов`язку виправного центру здійснювати такі нарахування. Суми виплат, одержаних фізичною особою під час відбування покарання в місцях позбавлення волі, не є базою для нарахування єдиного внеску. Спонукання податковим органом до справляння єдиного внеску з доходів засуджених осіб встановленого законом особливого порядку здійснення таких нарахувань, врахування специфіки виконання покарань, без зазначення джерел фінансування внесків, призводить до збільшення собівартості виготовленої за участю засуджених продукції і остаточної втрати такою продукцією будь-якої конкурентної спроможності, та неспроможності державної установи сплатити недоїмку. ДУ «Покровський виправний центр (№79)» не має права використовувати для сплати єдиного внеску на фонд оплати праці засуджених бюджетні асигнування. Апелянт вказував, що отримувана засудженими особами оплата праці не відповідає визначенню заробітної плати в розумінні Податкового кодексу України, де вказано, що це основна заробітна плата з заохочувальними та компенсаційними виплатами, які виплачуються платнику податку у зв`язку з відносинами трудового найму. Відповідно до пунктів 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 року № 1200 утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу. Державна податкова служба є правонаступником прав та обов`язків реорганізованої Державної фіскальної служби у відповідних сферах діяльності. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 року № 537 утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби. Реорганізовано деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної податкової служби за переліком. Установлено, що територіальні органи Державної фіскальної служби, які реорганізуються, продовжують здійснювати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної податкової служби. Головне управління ДПС у Дніпропетровській області є правонаступником Головного управління ДФС у Дніпропетровській області. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга, в межах її доводів, не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем із засудженими укладались строкові договори на виконання різних видів робіт, єдиний внесок на заробітку плату засуджених не нараховувався та не сплачувався, що не заперечувалось учасниками справи. Суд першої інстанції вказував, що відрахування та відшкодування із заробітної плати засуджених здійснюється відповідно до законодавства з дотриманням черговості, спочатку сплачується податок з доходів фізичних осіб. Засуджені до позбавлення волі, з метою залучення до суспільно корисної праці виконують трудові функції в місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією колонії, в результаті чого їм забезпечується відповідна компенсація за виконану роботу, тобто заробітна плата, а також додержання правил охорони праці, техніки безпеки, виробничої санітарії та інших умов, встановлених законодавством про працю. Примусовість характеру трудових відносин не позбавляє виплачених засудженим сум доходу за виконану ними роботу, що має ознаку заробітної плати. Позивач, як податковий агент, зобов`язаний своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу (заробітної плати) засуджених до позбавлення волі, а також єдиний внесок, незалежно від укладення письмового трудового договору із засудженими. Суд першої інстанції вказував, що позивач, як податковий агент, зобов`язаний подавати у строки, встановлені законодавством, відповідну звітність, у випадку невиконання цих обов`язків нести визначену законодавством відповідальність. Встановлено, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 11.01.2017 року, ДУ «Покровський виправний центр (№79)» є державною установою з діяльністю у сфері юстиції та правосуддя. Відповідно до положення про ДУ «Покровський виправний центр (№79)», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.06.2018 року № 2209/5, ДУ «Покровський виправний центр (№79)» забезпечує створення умов, для залучення засуджених відповідно до вимог Кримінально-виконавчого кодексу України до суспільно корисної оплачуваної праці, додержання правил охорони праці, техніки безпеки, виробничої санітарії, встановлених чинним законодавством про працю (пп. 23 п. 5). Матеріалами справи встановлено, що фахівцями Головного управління ДФС у Дніпропетровській області у період з 17.10.2018 року по 27.11.2018 року, згідно із наказом від 20.09.2018 року № 5416-п, проведено документальну планову виїзну перевірку ДУ «Покровський виправний центр (№79)» з питань повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору за період з 01.07.2015 року по 30.06.2018 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 року по 30.06.2018 року. За результатами перевірки 04.12.2018 року складено акт №70058/04-36-13-06/14319076, в якому у висновках вказано, що ДУ «Покровський виправний центр (№79)» допустило порушення: п. 1 ч. 2 ст. 6, ч. 5 ст. 8, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» в частині заниження бази оподаткування єдиним внеском заробітної плати засуджених осіб, в результаті чого підлягає нарахуванню єдиний внесок в загальній сумі 441373,43 грн. за період з жовтня 2016 року по червень 2018 року; п. 171.1 ст. 171, пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, пп. «а» п. 176.2 ст. 176 ПК України, в частині не перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб із заробітної плати засуджених осіб в загальній сумі 291942,13 грн. за період з липня 2015 року по червень 2018 року; розділу III наказу Міністерства фінансів України від 13.01.2015 року № 4, зареєстрованого в Мін`юсті № 111/26556 від 30.01.2015 року «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку», пп. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України в частині подання з недостовірними відомостями податкових розрахунків за ф. 1-ДФ за період з III кварталу 2015 року по II квартал 2018 року. На підставі акту перевірки від 04.12.2018 року №70058/04-36-13-06/14319076 Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області 04.02.2019 року прийнято: вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-0003701306 про встановлення заборгованості (недоїмки) зі сплати єдиного внеску у розмірі 441373,43 грн.; рішення №0003711306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 220686,72 грн.; податкове повідомлення-рішення №0003691306 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 510,00 грн.; податкове повідомлення-рішення №0003861306 про збільшення ДУ «Покровський виправний центр (№79)» суми грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені на суму 502230,54 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням 286989,45 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 215242,09 грн. Не погодившись з прийнятими вимогою, податковими повідомленнями-рішеннями та рішенням про застосування штрафних санкцій, ДУ «Покровський виправний центр (№79)» 18.02.2019 року звернувся до Головного управління ДФС у м. Києві зі скаргою №79/4-881. За результатами розгляду скарги Головне управління ДФС у м. Києві рішеннями від 13.03.2019 року № 4635110/26-15-10-01-11 та №46345/10/26-15-10-01-11 залишило скаргу без розгляду, у зв`язку з поданням її до не уповноваженого органу. Відповідно до довідок нарахування та сплати єдиного внеску на заробітну плату засуджених, які відбувають покарання в ДУ «Покровський виправний центр (№79)», видані позивачем, не заперечується нарахування єдиного внеску. Відповідно до даних, наданих ДУ «Покровський виправний центр (№79)» про розподіл заробітної плати засуджених у 2015 -2018 роках, позивач нараховував засудженим заробітну плату та утримував податок на дохід фізичних осіб та військовий збір. Проте, після податкової перевірки, заперечував, що є податковим агентом для фізичних осіб засуджених до позбавлення волі, які відбувають покарання у ДУ «Покровський виправний центр (№79)» і вказував, що не повинен сплачувати єдиний внесок та податок з доходу фізичних осіб. У ДУ «Покровський виправний центр (№79)» складались табелі обліку робочого часу засуджених, оформлялись наряди виконання робіт. Матеріалами справи підтверджується, що загальна кількість засуджених осіб, яким фактично проводилось нарахування та виплата заробітної плати в період з 01.10.2016 року по 30.06.2018 року становила 886 осіб, у тому числі у жовтні 2016 року 23 особи, у листопаді 2016 року 23 особи, у грудні 2016 року 22 особи, у січні 2017 року 24 особи, у лютому 2017 року 21 особа, у березні 2017 року 31 особа, у квітні 2017 року 34 особи, у травні 2017 року 24 особи, у червні 2017 року 26 осіб, у липні 2017 року 22 особи, у серпні 2017 року 21 особа, у вересні 2017 року 24 особи, у жовтні 2017 року 19 осіб, у листопаді 2017 року 42 особи, у грудні 2017 року 76 осіб, у січні 2018 року 75 осіб, у лютому 2018 року 76 осіб, у березні 2018 року78 осіб, у квітні 2018 року 78 осіб, у травні 2018 року - 73 особи, у червні 2018 року 74 особи. Відповідно до ч.1 ст.8, ч. 1, ч. 2 ст. 60, ч. 1 ст. 60-1, ч. 1 ст. 61 Кримінально-виконавчого кодексу України, засуджені мають право: на оплачувану працю згідно із законодавством про працю. Законодавство про працю поширюється на засуджених у частині, що стосується умов праці. Засуджені до обмеження волі залучаються до суспільно корисної оплачуваної праці за строковим трудовим договором, як правило, на виробництві виправних центрів, а також на договірній основі на підприємствах, в установах чи організаціях усіх форм власності за умови забезпечення належного нагляду за їхньою поведінкою. Праця засуджених до обмеження волі регулюється законодавством про працю, за винятком правил прийняття на роботу, звільнення з роботи, переведення на іншу роботу. Засуджені до обмеження волі, залучені до суспільно корисної оплачуваної праці за строковим трудовим договором, підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню. Адміністрація виправного центру веде облік засуджених, роз`яснює порядок і умови відбування покарання, організовує трудове і побутове влаштування засуджених; забезпечує додержання умов праці засуджених, порядку та умов відбування покарання; здійснює нагляд і заходи попередження порушень порядку відбування покарання; проводить із засудженими соціально-виховну роботу; застосовує встановлені законом заходи заохочення і стягнення; здійснює роботу щодо підготовки засуджених до звільнення. Відповідно до ч. 1 ст. 118, ч. 1, ч. 2 ст.120, ч.1 ст. 122 Кримінально-виконавчого кодексу України, засуджені до позбавлення волі мають право працювати. Праця здійснюється на добровільній основі на підставі договору цивільно-правового характеру або трудового договору, який укладається між засудженим та фізичною особою - підприємцем або юридичною особою, для яких засуджені здійснюють виконання робіт чи надання послуг. Такі договори погоджуються адміністрацією колонії та повинні містити порядок їх виконання. Адміністрація зобов`язана створювати умови для праці засуджених за договорами цивільно-правового характеру та трудовими договорами. Праця осіб, засуджених до позбавлення волі, оплачується відповідно до її кількості і якості. Форми і системи оплати праці, норми праці та розцінки встановлюються нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України. У виправних колоніях на особовий рахунок засуджених, які залучаються до суспільно корисної оплачуваної праці, зараховується незалежно від усіх відрахувань не менш як п`ятдесят відсотків нарахованого їм місячного заробітку. Засуджені до позбавлення волі, залучені до суспільно корисної оплачуваної праці за строковим трудовим договором, підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню. Варто звернути увагу, що засуджені до позбавлення волі, залучені до суспільно корисної оплачуваної праці за строковим трудовим договором, підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню. Частиною 2 ст. 2 КЗпП, передбачено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Пунктом 1.2 Інструкції про умови праці та заробітну плату засуджених до обмеження волі або позбавлення волі, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 07.03.2013 № 396/5, передбачено, що засуджені залучаються до праці: у центрах трудової адаптації; у майстернях, підсобних господарствах установ та слідчих ізоляторів; на підприємствах установ виконання покарань; на підприємствах державної або інших форм власності за умови забезпечення їх належної охорони та ізоляції відповідно до укладених угод між установою, де відбуває покарання засуджений, та замовником; на роботах з господарського обслуговування установ та слідчих ізоляторів. Відповідно до пункт 5.1 вищевказаної Інструкції, праця засуджених оплачується відповідно до її кількості і якості. Підприємства установ розраховують тарифні ставки, посадові оклади для диференціації оплати праці залежно від професії і кваліфікації засуджених, складності й умов виконуваних ними робіт. Заробітна плата, нарахована засудженим, за умови виконання ними норми виробітку (денної, тижневої, місячної) або тривалості робочого часу (у тому числі при залученні до робіт на підприємствах державної або інших форм власності) не може бути менше законодавчо встановленого мінімального розміру заробітної плати. Згідно пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід. Згідно пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу. Згідно п. 176.2 ст. 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані: зокрема: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається. Згідно пп. 168.1.1, пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, п. 171.1 ст. 171 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету. Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку. Виплачуючи засудженим, що відбувають покарання, винагороду, у вигляді заробітної плати чи виплати у іншій формі, як винагорода за працю, податковий агент який забезпечує та є роботодавцем у розумінні трудового законодавства - ДУ «Покровський виправний центр (№79)», слід з виплачених сум винагороди утримувати податок із доходу фізичних осіб, єдиний внесок на загальнообов`язкове соціальне страхування. Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Згідно п.1 ч.1 ст.4, п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», платниками єдиного внеску є: роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами. Єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами. Згідно ч. 2 ст. 6, ч. 1 ст. 8, ч. 2 ст. 9 вищевказаного Закону, платник єдиного внеску зобов`язаний: зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; допускати посадових осіб податкового органу до проведення перевірки правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, а до проведення перевірки щодо достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, та для призначення пенсій - посадових осіб органів Пенсійного фонду за наявності направлення та/або наказу про перевірку та посвідчення осіб, надавати їм передбачені законодавством документи та пояснення з питань, що виникають у процесі перевірки; подавати звітність та сплачувати до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв`язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю. Розмір єдиного внеску для кожної категорії платників, визначених цим Законом, та пропорції його розподілу за видами загальнообов`язкового державного соціального страхування встановлюються з урахуванням того, що вони повинні забезпечувати застрахованим особам страхові виплати і соціальні послуги, передбачені законодавством про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; фінансування заходів, спрямованих на профілактику страхових випадків; створення резерву коштів для забезпечення страхових виплат та надання соціальних послуг застрахованим особам; покриття адміністративних витрат із забезпечення функціонування системи загальнообов`язкового державного соціального страхування. Обчислення єдиного внеску податковими органами у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до податкових органів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Згідно пп. 1 1 п. 1 розділу ІІ, п. 1 розділу ІІІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерством фінансів України від 20.04.2015 року № 499, платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані ним роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами. Єдиний внесок згідно із Законом для платників, зазначених у підпункті 1 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, щодо кожної застрахованої особи встановлюється в розмірі 22 відсотків на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами. ДУ «Покровський виправний центр (№79)» залучались до праці згідно трудових договорів засуджені та їм виплачувалась заробітна плата. Засуджені до відбування покарання в місцях позбавлення волі, які залучаються до суспільно корисної оплачуваної праці за строковими договорами або без укладання таких, є застрахованими особами, підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, а суми виплат, отримані ними, є базою нарахування єдиного соціального внеску, як це передбачено, зокрема статтею 122 Кримінально-виконавчого кодексу України. Засуджені до позбавлення волі є найманими працівниками з особливим статусом та обмеженими трудовими правами, а виправний центр у цих трудових відносинах виступає роботодавцем, на якого покладається обов`язок з утримання та сплати сум податку з доходів фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску із заробітної плати платника податку. Позивач у даному випадку є роботодавцем засуджених та платником єдиного внеску, тому зобов`язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок із заробітної плати засуджених як податковий агент, при цьому, базою оподаткування є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід засуджених осіб, які відбувають покарання, та залучаються до робіт, за які виплачується заробітна плата. Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Пунктом 3 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачено, що орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску. ДУ «Покровський виправний центр (№79)» будучи роботодавцем для засуджених осіб, виплачуючи їм заробітну плату, повинен був нараховувати та утримувати з заробітної плати всі обов`язкові податки, у тому числі збір - єдиний внесок, чого ним не робилось, у зв`язку з чим Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області після перевірки, обґрунтовано винесено вимогу про сплату єдиного внеску та рішення про застосування штрафних санкцій за несплату, своєчасну несплату, ненарахованого єдиного внеску. У частині несплати податку на доходи фізичних осіб було винесено податкове повідомлення-рішення, яким донарахована сума недоплаченого податку та застосована штрафна санкція. Згідно п. 127. 1 ст. 127 ПК України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Згідно п. 119.2 ст. 119 ПК України неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платника податку та/або до зміни платника податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень. Податковий агент несе відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової та іншої обов`язкової звітності, порушення строків подання контролюючим органам цієї звітності, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах. Згідно п. 102.1, п. 102.4 ст. 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Згідно пунктів 1.1, 2.1 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 року № 4, цей Порядок визначає порядок заповнення і подання до органу Державної фіскальної служби України податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку відповідно до вимог статті 51 глави 2, підпункту 70.16.1 пункту 70.16 статті 70 глави 6 розділу II, підпункту 170.4.2 пункту 170.4 статті 170 та підпункту «б» пункту 176.2 статті 176 розділу IV, підпункту 1.6 пункту 16.1-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України. Податковий розрахунок - документ, який свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. На підставі відомостей щодо сум утриманого та/або сплаченого податку, які зазначаються у податковому розрахунку, нарахування податкового зобов`язання не проводиться. Податковий розрахунок подається окремо за кожний квартал (податковий період) протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного кварталу. Згідно профільної норми ПК України, у податкового органу для нарахування сум грошових зобов`язань існує 1095 днів з моменту останнього дня граничного строку подання податкової декларації або граничного строку сплати грошових зобов`язань. Порушення позивачем в частині неперерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб із заробітної плати у тому числі за липень 2015 року виявлено у жовтні 2018 року, під час проведення документальної планової виїзної перевірки ДУ «Покровський виправний центр (№79)» з питань повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору за період з 01.07.2015 року по 30.06.2018 року. Під час перевірки охоплювався період липня 2015 року, оскільки у податкового органу для нарахування сум грошових зобов`язань існує 1095 днів з моменту останнього дня граничного строку подання податкової декларації або граничного строку сплати грошових зобов`язань. Строк подання податкового розрахунку складає квартал (за кожен квартал) і подається протягом 40 календарних днів після сплину кварталу (податкового періоду за який подається розрахунок). Суд апеляційної інстанції при ухваленні рішення керується правовою позицією Верховного Суду, визначеною у постановах від 03.03.2020 року у справі № 440/1512/19, від 17.03.2020 року у справі № 809/710/17, від 03.04.2020 року у справі № 580/908/19. Згідно ч. 1, ч. 6 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Не передбачено повернення судових витрат, здійснених особою у разі відмови в задоволенні позовних вимог та апеляційної скарги. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, як таке, що прийняте з додержанням вимог матеріального та процесуального права. Керуючись ст.ст. 242, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Державної установи «Покровський виправний центр (№79)» залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2019 року в справі №160/7346/19 залишити без змін. Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, відповідно до ст., ст. 328, 329 КАС України. Головуючий - суддя О.М. Лукманова суддя Л.А. Божко суддя Ю. В. Дурасова