Постанова Київський апеляційний суд № 761/36102/19

[1] КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 травня 2020 року м. Київ Суддя Київського апеляційного суду - Сілкова І.М., за участю захисника Судейкіна В.К., який діє в інтересах ОСОБА_1 , розглянувши апеляційну скаргу захисника Судейкіної І.В. на постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 04 листопада 2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП, - В С Т А Н О В И Л А: Цією постановою ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Згідно постанови, суд визнав доведеним, що 08.09.2019 року о 00 год. 45 хв., на просп. Перемоги, 22 в м. Києві, ОСОБА_1 керував автомобілем «Тойота» д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився у встановленому законом порядку у лікаря нарколога за адресою: м. Київ, вул. Петра Запорожця, 20-А, чим порушив вимоги п. 2.9 «а» ПДР України, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП. На дану постанову захисник Судейкіна І.В., діючи в інтересах ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 04.11.2019 року, а провадження в справі стосовно ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції неповно з`ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив та не дав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, формально підійшов до вивчення обставин справи, а оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права. При цьому апелянт посилається на численні порушення з боку працівників поліції, які в порушення ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» безпідставно зупинили водія ОСОБА_1 , не повідомивши йому причину зупинки. Вказує, що складений стосовно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП містить суперечливі дані щодо часу та місця вчинення ним адміністративного правопорушення. Крім того, в цьому протоколі відсутні будь-які дані щодо свідків, які зафіксовані на відеозаписі з нагрудної камери поліцейського, а також не зазначено в протоколі ознак алкогольного сп`яніння, а лише міститься посилання на порушення ОСОБА_1 п. 2.9 «а» ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП. Також звертає увагу, що після проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 заперечував результати такого огляду та погодився на пропозицію поліцейського проїхати до закладу охорони здоров`я для проведення його огляду лікарем-наркологом в медичному закладі, однак в матеріалах справи відсутнє направлення ОСОБА_1 на огляд до медичного закладу, а також відсутній акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів та Висновок за результатами медичного огляду особи, що свідчить про порушення працівниками поліції «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (затвердженої спільним наказом МОЗ МВС України від 09.11.2015 року) щодо процедури проведення огляду водія ОСОБА_1 на стан сп`яніння. Крім цього, апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Шевченківського районного суду м. Києва від 04.11.2019 року, посилаючись на поважність причин пропуску цього строку, оскільки всупереч вимогам ст.ст. 268, 277-2 КУпАП, ОСОБА_1 не повідомлявся про час і місце розгляду справи та не був присутній при винесенні оскаржуваної постанови, а копію прийнятого рішення він отримав лише 11.11.2019 року. Перевіривши причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду, передбаченого ст. 294 КУпАП, апеляційний суд вважає можливим поновити захиснику Судейкіній І.В. пропущений строк, оскільки пропущений він був з поважних причин. В ході апеляційного розгляду справи ОСОБА_1 в судові засідання не з`являвся, однак враховуючи присутність під час апеляційного розгляду його захисника - адвоката Судейкіна В.К., апеляційний суд, з огляду на положення ч.6 ст. 294 КУпАП, вважає можливим розглянути справу без участі ОСОБА_1 , оскільки його неявка не перешкоджає проведенню розгляду справи. Вислухавши пояснення захисника Судейкіна В.К., який діє в інтересах ОСОБА_1 , на підтримку доводів поданої апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 та доводи викладені в апеляційній скарзі, апеляційний суд вважає, що підстави для її задоволення відсутні, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, 08.09.2019 року поліцейським УПП в м. Києві було складено протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 серії БД №096080 за ч.1 ст. 130 КУпАП, і даний протокол з додатками надійшов до Шевченківського районного суду м. Києва, за результатами розгляду якого ОСОБА_1 був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та нього накладено адміністративне стягнення. Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів поданої апеляційної скарги апеляційний суд погоджується з висновком суду про порушення ОСОБА_1 п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України та наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Вина ОСОБА_1 у вчиненні даного адміністративного правопорушення підтверджується сукупністю наявних в матеріалах справи доказів, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії БД №096080 від 08.09.2019 року (а.с. 1) складеним стосовно ОСОБА_1 , в якому зазначено, що останній керував автомобілем «Тойота» д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння; даними проведеного тесту за допомогою приладу «Drager Alcotest 6820» на місці зупинки транспортного засобу (а.с. 1-а), за результатами якого у ОСОБА_1 виявлено наявність алкоголю в розмірі 1,08‰; розпискою гр. ОСОБА_2 (а.с. 2), в якій остання зобов`язалась доставити автомобіль «Тойота» д.н.з. НОМЕР_1 за адресою місця проживання ОСОБА_1 , що підтверджує факт його відсторонення від керування транспортним засобом; даними відеозапису з нагрудної камери (відеореєстратора) працівника поліції (а.с. 4), щодо обставин проведення огляду ОСОБА_1 на стан сп`яніння, а також даними Висновку №007485 від 08.09.2019 року щодо результатів медичного огляду, проведеного в закладі охорони здоров`я КМНКЛ «Соціотерапія» (а.с. 68); Актом медичного огляду ОСОБА_1 №007485 від 08.09.2019 року та даними результатів проведеного лабораторного дослідження №3830 (а.с. 66-67), що надішли з КМНКЛ «Соціотерапія» на запит Київського апеляційного суду. Диспозицією ч.1 ст. 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, або за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Всупереч заперечень захисника Судейкіна В.К. , який стверджував, що огляд ОСОБА_1 на стан сп`яніння був проведений з порушенням процедури встановленої ст. 266 КУпАП та Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (затвердженої спільним наказом МОЗ МВС України від 09.11.2015 року), вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, повністю підтверджується сукупністю наявних в матеріалах справи доказів, які об`єктивно узгоджуються між собою і з достатньою повнотою підтверджують факт порушення останнім вимог п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України та спростовують доводи апеляційної скарги його захисника про відсутність в діях ОСОБА_1 складу даного адміністративного правопорушення. Апеляційні доводи захисника про те, що складений стосовно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП містить суперечливі дані щодо часу та місця вчинення ним адміністративного правопорушення, в якому відсутні будь-які відомості щодо свідків зафіксованих на відеозаписі з нагрудної камери поліцейського, є безпідставними, оскільки як встановлено апеляційним судом, що також підтверджується даними наявного у справі відеозапису, після зупинки працівниками поліції автомобіля під керуванням ОСОБА_1 , останній погодився на пропозицію поліцейського та в присутності двох свідків пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу «Драгер», однак не погодившись з результатами огляду проведеного поліцейським, ОСОБА_1 , відповідно до п.7 Розділу І Інструкції, був направлений до медичного закладу КМНКЛ «Соціотерапія», де пройшов відповідний огляд на стан сп`яніння шляхом відбору у нього зразків біологічного середовища (сечі) та його подальшого лабораторного дослідження. Таким чином, огляд ОСОБА_1 на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я був проведений з чітким дотриманням вимог вищевказаної Інструкції, положення якої не передбачають присутності двох свідків під час проведення огляду в медичному закладі та зазначення в протоколі про адміністративне правопорушення ознак сп`яніння обстежуваної особи, а посилання захисника на відсутність в матеріалах справи акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, направлення на огляд з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння та висновку щодо результатів медичного огляду, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки вказані документи були надані КМНКЛ «Соціотерапія» на запит апеляційного суду (а.с. 66-69). Так згідно, Акту медичного огляду №007485 від 08.09.2019 року (а.с. 66) ОСОБА_1 був доставлений поліцейським до КМНКЛ «Соціотерапія», де за результатами проведення його огляду лікарем-наркологом було встановлено, що ОСОБА_1 перебуває в стані сп`яніння внаслідок вживання алкоголю. Цей стан було встановлено внаслідок проведення лабораторного дослідження №3830 зразків біологічного середовища (сечі) ОСОБА_1 , згідно якого виявлено 1,9‰ етанолу. На підставі вказаних документів лікарем-наркологом КМНКЛ «Соціотерапія» складено Висновок №007485 від 08.09.2019 року (а.с. 68), згідно якого ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп`яніння. Підстав для визнання вищезазначених документів неналежними доказами, про що ставить питання захисник у своєму клопотанні, апеляційний суд не вбачає. Отже, наявні в матеріалах справи докази з достатньою повнотою підтверджують факт порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України та дотримання працівниками поліції порядку проведення огляду ОСОБА_1 на стан сп`яніння, передбаченого статтею 266 КУпАП та Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», а наведені апелянтом недоліки, допущені працівниками поліції при оформленні адміністративного матеріалу, зокрема недолучення до протоколу про адміністративне правопорушення документів про проходження ОСОБА_1 огляду на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я, не впливають на доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, тобто керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, оскільки цей стан було зафіксовано у встановленому законом порядку. За викладеним, постанова судді Шевченківського районного суду м. Києва від 04.11.2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП є законною та обґрунтованою, а тому підстави для її скасування та закриття провадження у справі, про що ставиться питання в апеляційній скарзі його захисника, відсутні. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд - П О С Т А Н О В И В: Поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Шевченківського районного суду м. Києва від 04 листопада 2019 року стосовно ОСОБА_1 . Апеляційну скаргу захисника Судейкіної І.В., подану в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 04 листопада 2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП - без зміни. Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду І.М. Сілкова Справа№ 33/824/105/2020 Категорія: ч.1 ст. 130 КУпАП Головуючий в І інстанції - Кондратенко О.О. Головуючий у апеляційній інстанції - Сілкова І.М.