Постанова Хмельницький апеляційний суд № 669/424/20

Провадження № 33/4820/358/20 Справа № 669/424/20 Головуючий в 1-й інстанції Давидюк О. І. Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП Доповідач Федорова Н. О. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 12 червня 2020 року м.Хмельницький Суддя Хмельницького апеляційного суду Федорова Н.О., з участю секретаря судового засідання Купельської Н.П., особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Хмельницькому справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Білогірського районного суду Хмельницької області від 22 травня 2020 року, - в с т а н о в и л а : Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, працюючого неофіційно водієм у приватних підприємців, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 420 грн. 40 коп. судового збору. За постановою суду, 11 квітня 2020 року о 00 год. 15 хв., в смт. Білогір`я по вул. Миру, 30 водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Mercedes-Benz Sprinter» д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п. 2.9. «а» Правил дорожнього руху. В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив постанову Білогірського районного суду Хмельницької області від 22 травня 2020 року скасувати та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Постанову суду вважає незаконною. Вказує, що суд першої інстанції, розглянувши справу за його відсутності, всупереч вимог ст. 59 Конституції України, ст. 268 КУпАП порушив його право на захист, оскільки позбавив можливості скористатись послугами захисника, надати пояснення по справі, скористатись іншими, передбаченими КУпАП правами. Зазначає, що був зупинений працівниками поліції без належних на те підстав, а тому протокол про адміністративне правопорушення, складений щодо нього є недопустимим доказом. Окрім того, в акті огляду на стан алкогольного спяніння з використанням спеціальних технічних засобів не зазначено які саме ознаки стану сп`яніння у нього були. Працівниками поліції використовувались спеціальні технічні засоби для виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного сп`яніння, які не мають відповідних дозволів на використання. Судом не враховано, що в матеріалах справи відсутнє направлення ОСОБА_1 на огляд з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння, що суперечить вимогам п. п. 8, 12 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС, МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 року. Відеозапис з нагрудних камер поліцейських є неналежним доказом, оскільки в протоколі про адміністративне правопорушення відсутні відомості про технічний засіб, за допомогою якого його було здійснено. Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , який апеляційну скаргу підтримав, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що така задоволенню не підлягає з наступних підстав. Відповідно до ст. ст. 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Вказані вимоги при розгляді даної справи суддею першої інстанції виконанні в повній мірі. Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Висновок суду про наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, в діях ОСОБА_1 ґрунтується на зібраних та досліджених в судовому засіданні доказах, яким суд дав належну правову оцінку. Хоча ОСОБА_1 винним себе не визнає, його винуватість у вчиненні вищезазначеного адміністративного правопорушення підтверджується сукупністю зібраних по справі доказів, досліджених як судом першої інстанції, так і апеляційним судом. Зокрема, даними: - протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 238615 від 11 квітня 2020 року, згідно яких 11 квітня 2020 року о 00 год. 15 хв. в смт. Білогір`я по вул. Миру, водій керував автомобілем «Mercedes Benz Sprinter» д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку проводився зі згоди водія у лікаря Ізяславської ЦРЛ, за адресою: м. Ізяслав, вул. Б.Хмельницького,

47. Результат огляду становив першого разу 0,88 ‰, другого разу 0,95 ‰. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с. 3); - висновку КНП «Ізяславська ЦРЛ» щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 20 від 11.04.2020 року, з яких вбачається, що ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння. Результат тесту становив 0,88 ‰, через 20 хв. результат тесту становив 0,95 ‰ (а.с. 4). Вказані обставини підтверджуються також даними відеозаписів означеної події, які зафіксовані на відеокамери працівниками поліції (а.с. 6). Суд першої інстанції, повно, всебічно та об`єктивно розглянувши справу, прийшов до правильного висновку про їх достатність для встановлення вини ОСОБА_1 та вмотивовано визнав його винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вищезазначені докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку. Докази, які б підтверджували їх фальсифікацію, матеріали справи не містять. Враховуючи викладене, доводи апелянта про те, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП, є надуманими, на увагу не заслуговують і спростовуються вищезазначеними доказами. Твердження ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції, розглянувши справу за його відсутності, всупереч вимог ст. 59 Конституції України, ст. 268 КУпАП порушив його право на захист, оскільки позбавив можливості скористатись послугами захисника, надати пояснення по справі, скористатись іншими, передбаченими КУпАП правами, апеляційний суд до уваги не приймає. Відповідно до ст. 277 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи. Згідно ч. 1 ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про час і місце розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Частиною 3 статті 268 КУпАП передбачений виключний перелік статей при розгляді справ за якими присутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, є обов`язковою. Категорія справ за ст. 130 КУпАП до вказаного переліку не входить, а тому присутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за даною статтею у судовому засіданні не є обов`язковою. Як вбачається з матеріалів справи, справа про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_1 була призначена до розгляду на 11 год. 15 хв. 18.05.2020 року в приміщенні Білогірського районного суду. Цього ж дня останній звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи з метою ознайомлення з матеріалами справи та залученням до справи захисника. Вказане клопотання ОСОБА_1 судом першої інстанції було задоволено, а судовий розгляд справи відкладено до 11 год. 30 хв. 22.05.2020 року. 22.05.2020 року ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, повторно у судове засідання на 11 год. 30 хв. не з`явився, та звернувся до суду з аналогічним клопотанням про відкладення розгляду справи. Така поведінка ОСОБА_1 , на переконання суду першої інстанції, була направлена на затягування розгляду справи з метою спливу строків притягнення до адміністративної відповідальності, з чим погоджується апеляційний суд. Тому, враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції правильно, на виконання вимог закону, розглянув справу за відсутності особи, що притягується до адміністративної відповідальності. Натомість, в апеляційній інстанції було відновлене право ОСОБА_1 як на особисту участь у судовому засіданні, так і на доведення своєї невинуватості належними та допустимими доказами. Посилання ОСОБА_1 на те, що в акті медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції не зазначено які саме ознаки стану сп`яніння у нього були, є безпідставним, оскільки як вбачається зі змісту вказаного акту № 20 від 11.04.2020 року у останнього були наявні такі ознаки сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів (похитування). Доводи апелянта про те, що відеозапис з нагрудних камер поліцейських є неналежним доказом, оскільки в протоколі про адміністративне правопорушення відсутні відомості про технічний засіб, за допомогою якого його було здійснено, апеляційний суд не бере до уваги. Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. З відеозапису вбачається, що працівниками поліції було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, на що останній відмовився, та виявив бажання пройти такий огляд в медичному закладі. В медичному закладі ОСОБА_1 пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння, результат тесту становив 0,88 ‰, пройшовши такий огляд повторно, через 20 хв., результат тесту становив 0,95 ‰. Відсутність в протоколі та в постанові відомостей про технічний засіб, яким здійснено відеозапис не є беззаперечною підставою для скасування постанови суду, оскільки відомості, що містяться на зазначеному відеозаписі відповідають фактичним обставинам, викладеним у протоколі про адміністративне правопорушення та в постанові суду першої інстанції, сумнівів у їх достовірності не виникає, а тому зазначений відеозапис є належним доказом підтвердження вини ОСОБА_1 . Посилання ОСОБА_1 про те, що працівниками поліції використовувались спеціальні технічні засоби для виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного сп`яніння, які не мають відповідних дозволів на використання є безпідставним, та апеляційним судом до уваги не береться, оскільки огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння проводився не на місці зупинки транспортного засобу працівниками поліції, а лікарем в медичному закладі. Такий огляд проводився у встановленому законом порядку, із використанням дозволених спеціальних технічних засобів, за результатами огляду лікарем складений відповідний висновок, що підтверджує перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Твердження ОСОБА_1 про те, що він був зупинений працівниками поліції без належних на те підстав, а тому протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно нього є недопустимим доказом, апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки вказане не спростовує вчинення останнім вищевказаного адміністративного правопорушення та не впливає на правильність кваліфікації його дій. Доводи апеляційної скарги про те, що поліцейськими порушено процедуру направлення ОСОБА_1 на огляд на стан алкогольного сп`яніння, оскільки в матеріалах справи відсутнє направлення на його проведення, суд до уваги не приймає. Так, відповідно до вимог чинного законодавства, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції складається поліцейським в одному екземплярі, який зберігається у медичному закладі, де проводився такий огляд. Копія такого направлення була надана КНП «Ізяславська центральна районна лікарня» на запит апеляційного суду та долучена до матеріалів справи. Із даних вказаного направлення вбачається, що ОСОБА_1 11.04.2020 року о 01 годині 35 хвилин був направлений інспектором СРПП № 3 лейтенантом поліції Момотом О.В для проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння. Беручи до уваги викладене, суд вважає, що вину ОСОБА_1 доведено повністю, тому він підлягає відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу в розмірі шестисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10200 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік, відповідає положенням ст.ст. 33-35 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення, є адекватним скоєному і відповідає особі правопорушника. З врахуванням вищевикладеного, апеляційний суд вважає, що постанова Білогірського районного суду Хмельницької області від 22 травня 2020 року є законною та обґрунтованою, а підстави для її скасування та закриття провадження, як того просить апелянт, - відсутні. На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суд п о с т а н о в и в : Постанову Білогірського районного суду Хмельницької області від 22 травня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без змін, а його апеляційну скаргу без задоволення. Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Хмельницького апеляційного суду Федорова Н.О.