Постанова Хмельницький апеляційний суд № 686/7009/20

Провадження № 33/4820/354/20 Справа № 686/7009/20 Головуючий в 1-й інстанції Навроцький В. А. Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП Доповідач Федорова Н. О. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 10 червня 2020 року м.Хмельницький Суддя Хмельницького апеляційного суду Федорова Н.О., з участю секретаря судового засідання Купельської Н.П., особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника адвоката Гарматюка Олега Миколайовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Хмельницькому справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 березня 2020 року, - в с т а н о в и л а : Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , непрацюючого, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 з на користь держави 420 грн. 40 коп. судового збору. За постановою суду, 29 лютого 2020 року о 00 год. 42 хв. ОСОБА_1 в м. Хмельницькому по вул. Озерна, 14, на порушення п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху, керував транспортним засобом марки «TOYOTA CAMRY» н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Такими діями ОСОБА_1 вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Непогоджуючись із постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та закрити провадження у справі за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення. Вважає, постанову суду першої інстанції незаконною, постановленою з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. На його думку, суд порушив право на захист та справедливий суд, оскільки розглянув справу без його участі, не врахувавши клопотання про відкладення розгляду справи з метою залучення захисника; повідомлень про час і місце розгляду справи суд не надіслав. Письмові пояснення свідків є неналежним доказом у справі, оскільки такі свідки в суді не допитувались, про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих свідчень не попереджалися. Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення ОСОБА_1 та його захисника адвоката Гарматюка О.М. на підтримку апеляційної скарги з посиланням на зазначені в ній доводи, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляції, суд вважає, що вона задоволенню не підлягає з наступних підстав. Відповідно до ст. ст. 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Вказані вимоги при розгляді даної справи суддею першої інстанції виконанні в повній мірі. У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Відповідно до п. 2.9. «а» Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Висновок суду про наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, в діях ОСОБА_1 ґрунтується на зібраних та досліджених в судовому засіданні доказах, яким суд дав належну правову оцінку. Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні вищезазначеного адмінправопорушення підтверджується сукупністю зібраних по справі доказів, досліджених як судом першої інстанції, так і апеляційним судом. Зокрема, даними: - протоколу про адміністративне правопорушення серії ОБ № 210415 від 29 лютого 2020 року, згідно яких 29 лютого 2020 о 00 год. 42 хв. 00 год. в м. Хмельницький по вул. Озерна, 14 водій ОСОБА_1 керував автомобілем «TOYOTA CAMRY» д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку проводився у лікаря нарколога (а.с. 1); - висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 621 від 29 лютого 2020 року, з якого вбачається, що вказаної дати о 02 год. 25 хв. ОСОБА_1 , був направлений на огляд поліцейським БУПП в Хмельницькій області до КНП «Хмельницький обласний заклад з надання психіатричної допомоги» для огляду, який виконано лікарем ОСОБА_2 та зроблено висновок, що він перебуває у стані алкогольного сп`яніння (а.с. 5); - письмових пояснень свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , з яких вбачається, що останні були запрошені працівниками поліції в якості свідків при складанні адміністративного протоколу за ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_1 . В їх присутності водій ОСОБА_1 відмовився пройти перевірку для визначення стану сп`яніння за допомогою приладу «Драгер» на місці зупинки транспортного засобу та виявив бажання пройти огляд в закладі охорони здоров`я у лікаря нарколога. Вказані письмові пояснення підписані ними особисто. (а.с. 4,5) . Такі докази узгоджуються із даними відеозапису з нагрудних камер поліцейських, з яких вбачається, що на пропозицію поліцейського на місці зупинки ОСОБА_1 в присутності свідків проходив огляд на стан сп`яніння (4 рази продував прилад «Драгер»), однак, належним чином не виконав вимоги щодо порядку проходження такого огляду. Тому такі дії останнього були розцінені як відмова від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу. Разом з тим, він виявив бажання пройти такий огляд у лікаря нарколога, після проходження якого результат становив - 1,02 %0 (а.с. 6). Враховуючи сукупність вищевказаних доказів, суд першої інстанції, повно, всебічно та об`єктивно розглянувши справу, прийшов до правильного висновку про їх достатність для встановлення вини ОСОБА_1 та вмотивовано визнав його винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Наведені докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку. Докази, які б підтверджували їх фальсифікацію, матеріали справи не містять. Відповідно до викладеного, доводи апеляційної скарги про те, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП, є надуманими, на увагу суду не заслуговують і спростовуються вищезазначеними доказами. Твердження апелянта про те, що письмові пояснення свідків є неналежним доказом у справі, оскільки такі свідки в суді не допитувались, про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих свідчень не попереджалися, на увагу суду не заслуговує, виходячи з наступного. При розгляді даної категорії справ, суд керується нормами КУпАП. Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, а також іншими документами. Наявні у справі письмові пояснення свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 отримані у встановленому законом порядку, підписані ними особисто та є належними та допустимими доказами (а.с. 3,4). Докази на підтвердження протилежного матеріали справи не містять. Відсутні у матеріалах справи і письмові клопотання ОСОБА_1 про виклик та допит зазначених свідків. У зв`язку з вищевикладеним, у суду першої інстанції не було законних підстав для їх виклику та допиту з власної ініціативи. Суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку, що докази, які наявні у матеріалах справи, є достатніми та необхідними для встановлення вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції. Беручи до уваги викладене, суд вважає, що вину ОСОБА_1 доведено повністю, тому він підлягає відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Що стосується доводів апелянта про порушення його права на захист, оскільки суд не взяв до уваги клопотання про відкладення розгляду справи, то апеляційний суд вважає такі слушними. Так, апеляційним судом встановлено, що, дійсно, 17 травня 2020 року на адресу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області Лукашук С.В. направляв клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки бажав скористатися допомогою захисника. Однак, суд таке клопотання до уваги не взяв та розглянув справу у відсутності захисника. Разом з тим, сам ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про час та місце вказаного судового засідання (18 березня 2020 року) та не будучи обізнаним про результати вирішення його клопотання, у судове засідання не з`явився. Отже, місцевим судом було порушено право ОСОБА_1 на захист. Натомість, у судовому засіданні апеляційного суду право ОСОБА_1 на захист було відновлене та було надано можливість довести свою невинуватість належними та допустимими доказами у присутності захисника. Оскільки ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, що підтверджується зібраними у справі доказами, тому він повинен нести за скоєне покарання, яке в даному випадку полягає в накладенні адміністративного стягнення. Адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу в розмірі шестисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10200 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік, відповідає положенням ст. ст. 33-35 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення, є адекватним скоєному і відповідає особі правопорушника. З врахуванням вищевикладеного, підстави для скасування постанови місцевого суду та закриття провадження за відсутності складу адміністративного правопорушення, як того просить апелянт, - відсутні. На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суд п о с т а н о в и в : Постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 березня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без змін, а його апеляційну скаргу без задоволення. Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Хмельницького апеляційного суду Федорова Н.О.