Постанова 4855 № 580/3382/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/3382/19 Суддя (судді) першої інстанції: А.В. Руденко ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 червня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Ключковича В.Ю., суддів Пилипенко О.Є., Парінова А.Б., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2020 року (прийняте в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, суддя Руденко А.В.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення, - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Одеської митниці Держмитслужби, у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 15.09.2019 №UA500000/2019/000500/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації №UA500650/20019/01270. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2020 року у задоволенні позову відмовлено повністю. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 06.04.2020 та ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги. В апеляційній скарзі позивач зазначає, що суд припустив, що разом із заявою на проведення оцінки надана фотофіксація автомобіля, а тому оцінювач не проводив візуального огляду автомобіля, однак такі припущення суду є недопустимими, оскільки в звіті про оцінку майна не зазначено інформації, що замовником оцінки надано фотофіксацію саме автомобіля (в звіті зазначено: разом із заявою на проведення оцінки надійшли копії супровідних документів), проте є фотографії транспортного засобу завірені печаткою оцінювача, якою вона підтверджує їх достовірність і те, що вони були зроблені, саме нею. Апелянт наголошує, що доводи відповідача про те, що підставою для коригування митної вартості товару слугувало спрацювання системи управління ризиками не заслуговують на увагу, з огляду на те, що спрацювання системи є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Також, апелянт вказує, що на підтвердження митної вартості товару за резервним методом відповідачем надано для прикладу копію МД від 22.07.2019 №ГФ500650/2019/034687, згідно з якою був ввезений автомобіль марки Mazda, модель 6, робочий об`єм циліндрів двигуна 2488 см3, тип двигуна бензиновий, вартість 7477,00 дол. США, має аварійні пошкодження після ДТП. Однак, такий приклад помилковим, оскільки різниця в ціні між автомобілями марки Mazda модель 6 та Mazda модель 3 є суттєвою (згідно даних з сайту www.mazda.niko.ua. офіційного представника Mazda в Україні, різниця в ціні складає більше 100 000.00 гривень). Таким чином, під час митного оформлення надав усі наявні та достатні документи, передбачені Митним кодексом України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість та її складові. Від відповідача відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив. У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне. Як вбачається з матеріалів справи, 28.05.2019 ОСОБА_1 придбав на страховому аукціоні IAAI (Insurance Auto Auctions) в США транспортний засіб - легковий автомобіль марки Mazda 3, 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , об`єм двигуна 2,5 л, колір сірий, вартістю 2678 доларів США, фрахт 400 дол. США, що підтверджується рахунком купівлі-продажу транспортного засобу №629141 від 28.05.2019, виписаним фірмою AD Autos LLC. З метою митного оформлення вказаного транспортного засобу позивач через представника ФОП ОСОБА_2 надав відповідачу митну декларацію №UA500650/2019/044047 від 28.08.2019, в якій визначив митну вартість транспортного засобу у сумі 3078 доларів США за ціною договору. До декларації додав, зокрема, рахунок-фактуру (інвойс) №629141 від 28.05.2019; коносамент (Billoflading) OOLU2622825770 від 24.06.2019; домашній коносамент (Housebilloflading) №2622825770 від 06.06.2019; навантажувальний документ №982 від 02.08.2019; декларацію про походження товару №50/57 від 14.08.2019; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу CERTIFICATEOFTITLE №НОМЕР_4 від 16.05.2019; висновок про вартісні характеристики товару №50/57 від 14.08.2019; договір про надання послуг митного брокера №003548468 від 02.08.2019; акт про проведення фізичного огляду транспортного засобу від 09.08.2019; довідку №2019-31605 від 14.08.2019; митну декларацію, за якою було відмовлено у випуску товарів №UA500650/2019/044047 від 28.08.2019. 15.09.2019 відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500000/2019/000500/2, обґрунтоване тим, що декларантом заявлено неповні дані про митну вартість КТЗ та заявлена митна вартість є меншою за індикатор ризику (нижньої межі діапазону вартості подібних КТЗ з країни експорту). За результатами консультацій через неможливість застосування інших методів митна вартість автомобіля визначена за резервним методом та скоригована з 3078 доларів США до 7563 доларів США. Митниця дійшла висновку, що інші передбачені пунктом 2 частини першої статті 57 Митного кодексу України другорядні методи визначення митної вартості (за ціною договору щодо ідентичних/подібних (аналогічних) товарів, визначення митної вартості на основі віднімання/додавання вартостей) неможливо застосувати через відсутність інформації про митне оформлення ідентичних/подібних (аналогічних) товарів та про всі складові вартості виробництва товару, аналогічних угод, що є необхідною умовою для використання цих методів. Для визначення митної вартості автомобіля за резервним методом відповідачем було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄФІС Держмитслужби України, враховано форму контролю, згенеровану АСАУР, відповідно до якої «Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел. Обов`язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення митної вартості за VIN-кодами: НОМЕР_1 , валюта - USD, вартість 7477,00», та встановлено, що рівень митної вартості подібних товарів є вищим і становить 7563 дол. США (МД від 22.07.2019 №ГФ500650/2019/034687) ніж заявлено декларантом при митному оформленні - 3078 дол. США. У зв`язку з коригуванням митної вартості складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA5006550/2019/01270. Вважаючи рішення про коригування митної вартості та картку відмови у прийнятті митної декларації протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом. Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного. Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, нормами Митного кодексу України (далі - МК України), Порядком виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 р. № 631 (далі - Порядок №631), Міжнародною конвенцією про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI (далі - Конвенція), Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 (далі - Правила № 598), Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженими наказом ДФС України від 11.09.2015 №689 (далі - Методичні рекомендації). Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У ст. 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно частини 1 статті 50 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів. Статтею 368 Митного кодексу України врегульовано питання визначення вартості товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування митних платежів. Так, згідно частини 1 вказаної статті для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів. При визначенні фактурної вартості товарів, які переміщуються у несупроводжуваному багажі та вантажному відправленні, крім вартості самих товарів враховується вартість їх страхування та перевезення (фрахту) до моменту перетинання ними митного кордону України (ч. 2 ст. 368 Митного кодексу України). Згідно з п. 1.2 Порядку справляння митних платежів при ввезенні на митну територію України товарів громадянами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22.05.2012 №581, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.06.2012 за №916/21228, фактурна вартість товару - ціна товару, що переміщується через митний кордон України, та зазначена в рахунку-фактурі (фактурі-проформі, касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів). При визначенні фактурної вартості товарів, які переміщуються у несупроводжуваному багажі та вантажному відправленні, крім вартості самих товарів враховується вартість їх страхування та перевезення (фрахту) до моменту перетинання ними митного кордону України (ч. 2 ст. 368 Митного кодексу України). Отже, до фактурної вартості автомобіля, який був ввезений позивачем на митну територію України, включаються ціна автомобіля, вартість його страхування та перевезення (фрахту) до моменту перетинання митного кордону України. Згідно частини 1 статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Згідно з ч.1, 2 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації Відповідно до частини 1 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. У ч. 2, 3, 5 ст. 53 МК України визначено перелік документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення. До таких документів належать: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Прямо передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи. У ч.ч. 1, 3, 4 ст. 368 МК України закріплено, що для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів. Особа, яка декларує товари, вправі довести достовірність відомостей, представлених для визначення їх фактурної вартості. У разі наявності доказів недостовірності заявленої фактурної вартості товарів органи доходів і зборів визначають їх вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари відповідно до вимог цього Кодексу. У п.п. 3.16, 6.2 Загального додатку до Конвенції визначено, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства. Відповідно до пп. 4.5.10 п. 4.5 розділу 4 Порядку № 631 перевірка правильності визначення митної вартості товарів належить до митних формальностей, що виконуються при митному оформленні митної декларації. Частиною 1 статті 54 МК України регламентовано, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Згідно з п. 1 ч. 4, ч. 5, 6 ст. 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю. Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. Відповідно до ч. 2, 4, 5, 10 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей,напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів. Частинами 1, 2 статті 55 МК України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. Відповідно до Правил № 598 у Графі 33 "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовуються митним органом при визначенні митної вартості товарів" зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу ІІІ Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі. У п. 5 «Джерела довідкової інформації, які можуть бути використані під час роботи з аналізу, виявлення та оцінки ризиків» Методичних рекомендацій визначено, що під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися такі джерела інформації: - спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС; - спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку; - інформація, отримана від ДФС, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів; - інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару; - інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю, в тому числі, за результатами проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи; - інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити територіальних органів та/або ДФС; - цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між ДФС та асоціаціями, спілками та іншими об`єднаннями імпортерів та виробників; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; - інформація отримана з мережі Інтернет. Отже, митним законодавством визначено порядок декларування товарів, що імпортуються фізичними особами на територію України для власних потреб та визначення їх митної вартості. При цьому, відповідне регулювання здійснюється загальними нормами МК України, зокрема ст.ст. 49-58, із застосуванням спеціальних положень розділу ХІІ МК України. Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у ст. 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що при проведенні контролю митної вартості автомобіля марки Mazda 3, 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 відповідачем встановлено, що для підтвердження заявленої митної вартості товару 3078 дол. США, в т.ч. 2678 дол. США вартість автомобіля і 400 дол. США вартість фрахту, подані наступні документи: рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) №629141 від 28.05.2019, коносамент (Bill of laiding) №2622825770 від 06.06.2019 та висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №50/57 від 14.08.2019. Страхування транспортного засобу не здійснювалось, оскільки автомобіль знаходився у несправному стані, знятий з реєстрації у країні продавця, відповідно обов`язок щодо його страхування не передбачено. Суд апеляційної інстанції при цьому враховує, що рахунок-фактура (інвойс) №629141 від 28.05.2019 не є касовим або товарним чеком, як це передбачено ч. 1 ст. 368 Митного кодексу України, тому не підтверджує заявлену вартість автомобіля як вартість автомобіля 2678 доларів США, так і вартість фрахту 400 доларів США. Крім цього, автомобіль марки Mazda 3, 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 був придбаний на страховому аукціоні IAAI (Insurance Auto Auctions) в США, а рахунок-фактура (інвойс) №629141 від 28.05.2019, наданий до митного оформлення, виставлений не самим аукціоном, а фірмою AD Autos LLC. Також, у наданому до митного оформлення інвойсі відсутні відмітки компетентних органів іноземних держав (печатки, штампи) оформлення експортної операції, а у звіті №50/57 про оцінку вартості колісного транспортного засобу, що ввозиться на митну територію України із США від 14.08.2019 не зазначені дата та місце огляду автомобіля. Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами відповідача, що внаслідок вказаних обставин існують обґрунтовані сумніви, що митна вартість автомобіля ввезеного позивачем складає 3078 доларів США. Щодо посилання відповідача на відсутність підтвердження витрат на навантаження та розвантаження автомобіля, то суд вважає їх безпідставними, оскільки такі витрати не передбачені ст. 368 Митного кодексу України як такі, що підлягають до включення до митної вартості. Разом з тим, колегія суддів зазначає наступне. Так, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Водночас, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості. Тобто, законом чітко окреслено умову, за наявності котрої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів, а саме наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відтак, приписи вказаних вище статей зобов`язують митний орган чітко зазначити обставини, котрі викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, та обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей із зазначенням документів, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта, та надає митниці право вчиняти відповідні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Колегією суддів встановлено, що відповідач направив позивачу запит від 31.08.2019 про надання додаткової інформації для визначення складових митної вартості товару та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена за автомобіль, у відповідь на який представник позивача ФОП ОСОБА_2 листом від 31.08.2019 №17/58/19 повідомив, що додаткові документи надаватись не будуть та просив відповідно до ч. 6 ст. 55 МКУ провести консультацію у письмовому вигляді та надати інформацію, наявну у митного органу, щодо ідентичних та аналогічних товарів. Однак, доказів того, що відповідач провів необхідну консультацію у належний спосіб, матеріали справи не містять, та ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції не надано. Саме лише посилання на проведення консультації відповідним записом у Графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів без будь-яких доказів її проведення, не зазначення коли її проведено, з якими особами, не можна вважати таким, що відповідає нормам закону. Аналогійний правовий висновок висловлений Верховним Судом в постанові від 13 лютого 2018 у справі № 803/1112/17 та в постанові від 20 лютого 2018 року у справі №809/1884/16. Як вбачається з матеріалів справи, не отримавши додаткових документів, відповідач визначив митну вартість автомобіля за резервним методом, при цьому, митний орган приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару за другорядним методом 2 г (резервний), не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та не наведено жодних розрахунків, за якими митним органом було визначено таку вартість товару, що є порушенням статті 55 Митного кодексу України. Так, у рішенні про коригування митної вартості товарів від 15.09.2019 зазначено, що визначення митної вартості автомобіля за резервним методом відповідачем було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄФІС Держмитслужби України, враховано форму контролю, згенеровану АСАУР, відповідно до якої «Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел. Обов`язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення митної вартості за VIN-кодами: НОМЕР_1 , валюта - USD, вартість 7477,00», та встановлено, що рівень митної вартості подібних товарів вищим і становить 7563 дол. США (МД від 22.07.2019 №ГФ500650/2019/034687) ніж заявлено декларантом при митному оформленні - 3078 дол. США. На підтвердження митної вартості товару за резервним методом відповідачем надано копію МД від 22.07.2019 №ГФ500650/2019/034687, згідно з якою гр.м ОСОБА_3 був ввезений легковий автомобіль марки Mazda, модель 6, робочий об`єм циліндрів двигуна - 2488 см3, тип двигуна - бензиновий, має аварійні пошкодження після ДТП, пошкоджено бампер задній деформований, світловідбивач лівий, нижня закладка заднього бамперу, задня панель деформована, кришка багажника пошкоджене ЛФП. Однак, суд апеляційної інстанції зазначає, що різниця в ціні між автомобілями марки Mazda модель 6 та Mazda модель 3 є суттєвою, це різні за своїм класом автомобілі, до того жодних доказів, які б підтверджували, що відповідний товар має такі самі технічні показники, зокрема недоліки як у автомобіля позивача (має наступні пошкодження: передній бампер, кронштейн, капот, гратка радіатора, передня права фара та протитуманна фара (розбиті), переднє праве крило та підкрилок, передній правий лонжерон, передня панель, передня права колісна арка, бачок омивача, радіатор охолодження, конденсатор кондиціювання, труба компресора, кожух радіатора), крім того, пробіг автомобіля завезеного позивачем - 34350 миль, а автомобіля, зазначено в МД від 22.07.2019 №ГФ500650/2019/034687 - 23252 миль. Отже, при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів відповідачем використано виключно інформацію, надану у зв`язку зі спрацюванням ризиків АСАУР (митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів), при цьому не наведено порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. У постанові від 25 лютого 2020 року у справі №260/718/19 Верховний Суд дійшов правового висновку, що спрацювання системи управління ризиками АСАУР є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками. Верховний Суд у цій справі зауважив, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню. Крім того, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів. Крім того, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 25 лютого 2020 року у справі №260/718/19. З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить висновку, що позивач під час митного оформлення надав документи, які ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів, водночас відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, як не довів і правових підстав для застосування резервного методу, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність оскаржуваних рішень, з огляду на те, що такі є необґрунтованими. Доводи відповідача щодо неможливості здійснення перевірки заявленої митної вартості товару за першим методом (за ціною договору), є необґрунтованими, також, з урахуванням того, що в разі належного та фактичного, а не формального, проведення процедури консультацій з позивачем, митний орган мав реальну можливість зажадати від нього відповідні документи. Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідач формально підійшов до перевірки заявленої митної вартості та прийняв невиважене рішення. Водночас, навіть у разі витребування додаткових документів, митний орган має враховувати, що ненадання їх повного пакету може бути підставою для коригування митної вартості лише тоді, коли подані документи є недостатніми або такими, що в сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації про заявлену митну вартість. Аналогічний правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 р. по справі № 809/1884/16, від 03.04.2018 р. по справі № 826/8797/16, які відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України є обов`язковими для суду при вирішенні даної справи. Крім того, слід враховувати, що ст. 53 МК України, якою врегульовано порядок підтвердження декларантом заявленої митної вартості та її перевірки митницею, не містить жодних вимог щодо необхідності додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість, зокрема й в рахунку-фактурі. Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20.02.2018 по справі № 809/1884/16. Водночас, постулатом адміністративного процесуального законодавства є презумпція винуватості відповідача у справі - суб`єкта владних повноважень (ч.2 ст.77 КАС України), що обумовлює покладення обов`язку доказування в митних спорах на контролюючий орган, який у відповідності до принципу офіційного з`ясування обставин справи повинен доводити в суді обставини, що стали підставою для коригування заявленої декларантом митної вартості, та правомірність прийняття свого рішення, зокрема з дотриманням процедурних вимог. Однак, обов`язок доведення правомірності винесеного рішення відповідачем не виконано. Відтак, колегія суддів приходить висновку про необґрунтованість рішення про коригування митної вартості товарів від 15.09.2019 №UA500000/2019/000500/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації №UA500650/20019/01270, а відтак, приходить висновку про протиправність таких та наявність підстав для їх скасування, оскільки відповідач під час здійснення контролю правильності визначення позивачем митної вартості товарів і митного оформлення діяв у спосіб, який не відповідає вимогам Митного кодексу України. За вказаних обставин, колегія суддів дійшла висновку, що доводи позивача є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню, при цьому доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному рішенні та є підставою для його скасування. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. У відповідності до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що неправильне застосування норм матеріального права та неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи призвели до помилкового вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити. Відповідно до п.п. «б» п. 4 ч.1 ст. 322 КАС України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням, зокрема, нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення. Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, відповідно до КАС України, суд враховує, що позивачем за подання до суду адміністративного позову у даній справі сплачено судовий збір у сумі 768, 40 грн., що підтверджується платіжним дорученням №3168287 від 08 жовтня 2019 року (а.с.2, т.1), та за подання апеляційної скарги - 1152, 60 грн., що підтверджується платіжним дорученням №4439018 від 24 квітня 2020 року (а.с.114, т.1). Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що сплачений позивачем під час подання позовної заяви та апеляційної скарги судовий збір в розмірі 1921 грн. підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2020 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити. Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 15 вересня 2019 року №UA500000/2019/000500/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500650/20019/01270. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці Держмитслужби (65078, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, 21 А, код ЄДРПОУ 43333459) сплачений судовий збір у розмірі 1921 (тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя В.Ю. Ключкович Судді О.Є. Пилипенко А.Б. Парінов