Постанова 4855 № 640/3415/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/3415/19 Суддя (судді) першої інстанції: Шевченко Н.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 червня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Безименної Н.В. суддів Бєлової Л.В. та Кучми Л.В. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної міграційної служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 лютого 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,- ВСТАНОВИЛА: Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної міграційної служби України, в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ Державної міграційної служби України від 30.08.2016 № 218 в частині визнання недійсним (анулювання) бланка паспорта громадянина України НОМЕР_1 та бланка паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 , зобов`язати відповідача проінформувати Адміністрацію Державної прикордонної служби України та Міністерство внутрішніх справ України про необхідність вилучення із баз даних загублених, викрадених та оголошених недійсними документів, відомостей про визнання недійним (анулювання) паспорта громадянина України НОМЕР_1 та паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 , а також вилучити відомості про визнання недійсними (анулювання) цих паспортів із відповідної бази даних Державної міграційної служби України. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 лютого 2020 року позов задоволено повністю. Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що законодавством чітко передбачено зв`язок документування особи паспортом громадянина України з належністю такої особи до громадянства України, натомість зазначена обставина щодо позивача не підтверджена, натомість оскаржуваний наказ виданий на підставі та в межах повноважень відповідача. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що оскаржуваний наказ не відповідає положенням п.10.4 Порядку оформлення та видачі паспорта громадянина України та п.46 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України, а також він не містить жодних посилань на положення Закону України «Про громадянство України» і жодних обґрунтувань що позивач нібито не є громадянином України. Просив здійснювати розгляд справи без його участі. Відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). В силу положень ч.1 ст. 311 КАС України, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, беручи до уваги встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» карантину на всій території України, керуючись приписами ст.311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів доходить наступних висновків. Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець Кувейту, є громадянином України на підставі рішення ГУ МВС України в АР Крим від 14.05.2010 (а.с.79) відповідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про громадянство України», документований паспортом громадянина України № НОМЕР_1 , виданий Центральним РВ Сімферопольського МУ ГУ МВС України в Криму 15.05.2010 (а.с.20), зареєстрований в АДРЕСА_1 (а.с.23). 10.06.2010 позивачу видано паспорт для виїзду за кордон № НОМЕР_2 (а.с.41). Наказом Державної міграційної служби України від 30.08.2016 № 218 «Про визнання недійсними бланків» у зв`язку з тимчасовою окупацією Автономної Республіки Крим, а також окремих районів, міст та селищ Донецької і Луганської областей, з урахуванням положень ст.7 Закону України «Про основи національної безпеки України» визнано недійсними (анульовано) бланки паспортів громадян України, у тому числі, бланк паспорта громадянина України № НОМЕР_1 та бланк паспорта громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_2 . Зазначені бланки були використані для документування позивача, як громадянина України. Про прийняття наведеного наказу було повідомлено Державну прикордонну службу України листом від 15 вересня 2016 року №6-5527/3-16 (а.с.29). З відповіді на адвокатський запит, оформленої листом Головного центру обробки спеціальної інформації ДПС України від 30.11.2018 №0.184-48563/0/15-18-Вих (а.с.28) вбачається, що в базі даних «Загублені, викрадені та оголошені недійсними документи» перебуває інформація про бланк паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 , а відповідно до інформації з офіційного веб-порталу Державної міграційної служби України (а.с.30-31) паспорт громадянина України серія НОМЕР_3 та паспорт громадянина України для виїзду за кордон серія НОМЕР_4 визнано недійсними. Вважаючи оскаржуваний наказ протиправним в частині визнання недійсними бланків його паспортів, позивач звернувся до суду з даним позовом. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що відповідачем у спірних відносинах не дотримано процедуру визнання недійсним бланка паспорта, передбачену Порядком №

302. За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в порядку апеляційного оскарження, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків. Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про громадянство України», який визначає правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб. Згідно зі статтею 3 Закону України «Про громадянство України» громадянами України є: 1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; 2) особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав; 3) особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис «громадянин України», та діти таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України; 4) особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України. Особи, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, є громадянами України з 24 серпня 1991 року, зазначені у пункті 2, - з 13 листопада 1991 року, а у пункті 3, - з моменту внесення відмітки про громадянство України. Відповідно до статті 5 наведеного Закону документами, що підтверджують громадянство України, є: паспорт громадянина України; паспорт громадянина України для виїзду за кордон; тимчасове посвідчення громадянина України; дипломатичний паспорт; службовий паспорт; посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; посвідчення особи на повернення в Україну. Згідно зі ст.6 цього Закону громадянство України набувається: за народженням; за територіальним походженням; внаслідок прийняття до громадянства; внаслідок поновлення у громадянстві; внаслідок усиновлення; внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування, влаштування дитини в дитячий заклад чи заклад охорони здоров`я, в дитячий будинок сімейного типу чи прийомну сім`ю або передачі на виховання в сім`ю патронатного вихователя; внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки; у зв`язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини; внаслідок визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства; за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України. Статтею 8 Закону України «Про громадянство України» передбачено, що особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов`язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов`язання припинити громадянство всіх цих держав. Іноземці, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, замість зобов`язання припинити іноземне громадянство подають декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства. Датою набуття громадянства України у випадках, передбачених цією статтею, є дата реєстрації набуття особою громадянства України. Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 13 квітня 2012 року №320, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02 липня 2012 року за №1089/21401, затверджено порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України (далі - Порядок №320), який був чинним на час виникнення спірних правовідносин та на час розгляду справи судами попередніх інстанцій (наразі втратив чинність). Пунктом 10.4 Порядку № 320 передбачено, що погашаються, уважаються недійсними та знищуються паспорти: які обмінюються у зв`язку зі зміною (переміною) прізвища, імені та по батькові; у разі встановлення розбіжностей у записах (невідповідність записів, зроблених у паспорті, записам в інших документах); у разі непридатності паспорта для користування (пошкодження з різних причин, утрата фотокартки); осіб, громадянство України яких припинено; знайдені, замість яких видано нові; померлих громадян; зіпсовані під час заповнення; оформлені з порушенням вимог чинного законодавства України; не отримані власником протягом року. У разі оформлення паспорта з порушенням вимог чинного законодавства керівником територіального органу (територіального підрозділу) проводиться службове розслідування, за результатами якого складається висновок у двох примірниках, який надсилається до Державної міграційної служби України для затвердження керівником відповідного структурного підрозділу ДМС України. Перший примірник затвердженого висновку зберігається в ДМС України, другий - у територіальному органі (підрозділі). Якщо паспорт, який підлягає знищенню, видавався іншим територіальним підрозділом, до цього територіального підрозділу надсилається повідомлення за формою, наведеною у додатку 21 цього Порядку. У випадках знищення паспортів, зіпсованих при заповненні, у Книзі обліку проставляється відмітка про псування паспорта із зазначенням номера і дати затвердження акта про знищення паспорта, а в графі 1 наклеюється вирізка з бланка паспорта громадянина України, де зазначено серію і номер паспорта. Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 (далі по тексту - Порядок № 302). У відповідності до п. 39 Порядку № 302 (тут і надалі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) за наявності підстав, зазначених у цьому Порядку, раніше виданий паспорт підлягає вилученню, поверненню державі, знищенню або тимчасовому затриманню. Особа, стосовно якої громадянство України припинено відповідно до Закону України «Про громадянство України» зобов`язана у порядку та строки, встановлені законодавством про громадянство України, повернути паспорт територіальному підрозділу ДМС, що здійснив його оформлення та видачу (п.40 Порядку № 302). Забороняється вилучення в особи паспорта, крім випадків, передбачених законом, зокрема взяття паспорта в заставу (п.43 Порядку № 302). Згідно з п.44 Порядку №302 територіальні органи чи територіальні підрозділи ДМС мають право вилучити, а також тимчасово затримати паспорти, які оформлені з порушенням вимог законодавства, підроблені, або в інших випадках, передбачених законом. Під час вилучення або тимчасового затримання паспорта складається відповідний акт встановленого МВС зразка та видається відповідна довідка. За приписами п. 45 Порядку № 302 паспорт вважається недійсним у разі: 1) коли він підлягає обміну у зв`язку із зміною інформації, внесеної до паспорта (крім додаткової змінної інформації); 2) встановлення розбіжностей у записах (невідповідність записів, зроблених у паспорті, записам в інших документах); 3) непридатності паспорта для подальшого використання; 4) припинення особою громадянства України; 5) коли він заявлений як втрачений або викрадений; 6) смерті особи, якій було видано паспорт; 8) оформлення паспорта з порушенням вимог законодавства. Судом встановлено, що позивач, уродженець Кувейту, є громадянином України відповідно до рішення ГУ МВС України в АР Крим від 14.05.2010 (а.с.79) на підставі ч.1 ст.8 Закону України «Про громадянство України», документований паспортом громадянина України № НОМЕР_1 , виданий Центральним РВ Сімферопольського МУ ГУ МВС України в Криму 15.05.2010 (а.с.20), 10.01.2013 зареєстрований в АР Крим у АДРЕСА_1 (а.с.23). На підставі вказаного паспорта 10.06.2010 позивачу видано паспорт для виїзду за кордон № НОМЕР_2 (а.с.41). Приймаючи оскаржуваний наказ від 30 серпня 2016 року № 218 «Про визнання недійсними бланків», відповідач керувався статтею 7 Закону України «Про основи національної безпеки України» та постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2014 року № 1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення», водночас посилання на норму Закону України «Про громадянство України» або будь-якого іншого нормативно-правового акту, на підставі якого відповідачем прийнято оскаржуваний наказ, відсутнє. Враховуючи наведені норми діючого законодавства та встановлені фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що посилання відповідача на зазначене в оскаржуваному наказі законодавство не може бути підставою для визнання недійсним бланка паспорта, оскільки не регулює спірних відносин. Доводи апелянта, про те, що позивачем не надано доказів на підтвердження факту набуття громадянства України за територіальним походженням у порядку, визначеному законодавством, не є доказом правомірності дій відповідача у спірних відносинах та не спростовують факту недотримання відповідачем встановленого порядку визнання недійсним бланка паспорта. З матеріалів справи не вбачається, що відповідачем було встановлено факт подання позивачем під час оформлення паспорта громадянина України та паспорта громадянина України для виїзду за кордон свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, чи приховування позивачем будь-якого суттєвого факту, за наявності якого позивач не мав права набути громадянство України. Отримавши паспорт громадянина України позивач надалі добросовісно вважав, що ним дотримано вимоги закону щодо набуття громадянства України, оскільки зазначені документи належним чином використовувались ним при перетині державного кордону України, що підтверджується листом Головного центру обробки спеціальної інформації ДПС України від 30.11.2018 №0.184-48563/0/15-18-Вих (а.с.28). З аналізу наведених обставин, колегія суддів доходить висновку, що паспорт громадянина України було отримано позивачем на підставі Закону України «Про громадянство України», а тому наявні всі правові підстави для задоволення позовних вимог. Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений у постановах Верховного Суду від 13 вересня 2019 року у справі № 640/21372/18 та від 24 квітня 2020 року у справі №640/2251/19, який має бути врахований судом при виборі та застосуванні норм права. При цьому колегія суддів відхиляє посилання апелянта на позицію Верховного Суду, викладену в постановах від 07 лютого 2018 року у справі №826/1417/17, від 26 червня 2019 року у справі №826/14279/17 та від 05 вересня 2019 року у справі №826/12670/17, оскільки в даному випадку застосуванню підлягає саме остання практика Верховного Суду, про що неодноразово наголошувалось Верховним Судом. На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування. Керуючись ст.ст.243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Державної міграційної служби України - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 лютого 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст.329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Текст постанови виготовлено 11 червня 2020 року. Головуючий суддя Н.В.Безименна Судді Л.В.Бєлова А.Ю.Кучма