Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 826/12759/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/12759/17 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції: Костенко Д.А. ПОСТАНОВА Іменем України 09 червня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сорочка Є.О., суддів Коротких А.Ю., Федотова І.В., за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДФС у м. Києві до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про стягнення з відповідача податкового боргу у розмірі 781 616,96 грн. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2019 року у задоволенні позову відмовлено. Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на наявності у позивача податкового боргу та підставах для його стягнення. Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що згідно з довідкою від 18.08.2017 №12140/9/26-15-17-04-31 і роздруківками зворотного боку облікових карток платника податків з податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період з 05.12.2016 по 31.12.2016, за відповідачем обліковується податковий борг у загальному розмірі 781616,96 грн., у т.ч.: 727029,79 грн. - з податку на доходи фізичних осіб, 54587,17 грн. - з військового збору. Заявлений до стягнення податковий борг виник на підставі податкових повідомлень-рішень від 18.010.2016: - №0054091306, яким нараховано відповідачу податок на доходи фізичних осіб на суму 692583,53 грн. (у т.ч.: 554066,82 грн. - основний платіж, 138516,71 грн. - штрафні (фінансові) санкції); - №0054101306, яким нараховано відповідачу військовий збір на суму 52000,86 грн. (у т.ч.: 41600,69 грн. - основний платіж, 10400,17 грн. - штрафні (фінансові) санкції). Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що надані позивачем докази не підтверджують факт вручення відповідачу податкових повідомлень-рішень від 18.10.2016 №0054091306 і №0054101306 та факт узгодження нарахованого контролюючим органом грошового зобов`язання, а відтак не доводять правових підстав виникнення у відповідача податкового боргу, заявленого до стягнення Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого. Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Податкового кодексу України (далі - ПК) податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. За правилами пункту 36.2 цієї ж статті ПК податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. В силу пункту 36.3 статті 36 ПК податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Згідно пункту 57.3 статті 57 ПК у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження. Згідно пунктів 56.2, 56.3 статті 56 ПК у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення. Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Відповідно до підпункту 56.17.1 пункту 56.17 статті 56 ПК процедура адміністративного оскарження закінчується днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення <…> у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк. День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов`язання платника податків (пункт 56.17 статті 56 ПК). За змістом статей 37, 38 ПК податковий обов`язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов`язує сплату ним податку та припиняється, зокрема, у зв`язку з його виконанням шляхом сплати в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. Сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, набуває статусу податкового боргу у розумінні підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК. Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом; Згідно з п. 59.1 ст. 59 ПК, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Відповідно до п. 59.5 ст. 59 ПК, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається). Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 статті 95 ПК). Підпунктом 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК передбачено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини. Аналіз викладених норм, дає підстави для висновку, що у разі визначення контролюючим органом податкового зобов`язання за результатами проведеної податкової перевірки, платник податків зобов`язаний сплатити суму такого зобов`язання протягом десяти днів з дати отримання ним відповідного податкового повідомлення-рішення, крім випадків застосування процедури оскарження. Звертаючись до суду з позовом, позивач наголошував, що спірна сума податкового боргу виникла у зв`язку із несплатою відповідачем сум грошового зобов`язання ,визначених у податкових повідомленнях-рішеннях, які належним чином вручені відповідачу. Водночас, приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції наголосив на тому, що згадані податкові повідомлення-рішення у встановленому законом порядку вручені відповідачу не були, а тому визначені у них зобов`язання не є узгодженими. Відповідно до пункту 45.1 статті 45 ПК платник податків - фізична особа зобов`язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси. Згідно пункту 58.3 статті 58 ПК податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення. У разі якщо вручити податкове повідомлення - рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення - рішення вважається таким, що не вручено платнику податків. Аналогічні положення закріплені у Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 28.11.2012 №1236. Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що податкове повідомлення рішення вважається належним чином врученим фізичній особі у тому випадку, якщо воно направлено за адресою її місця проживання або останнього відомого її місцезнаходження. У разі, якщо направлене у такий спосіб повідомлення неможливо вручити з причин, що не стосується допущеної контролюючим органом помилки, воно вважається врученим у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення. Як вбачається з матеріалів справи, вказані податкові повідомлення-рішення винесено на підставі акта про результати документальної позапланової невиїзної перевірки щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних податку на доходи фізичних осіб та військового збору платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 01.01.2015 по 31.12.2015. Згідно вказаного акту, податковою адресою відповідача є АДРЕСА_1 (а.с. 13), на яку і було направлено акт перевірки (а.с. 20), однак поштове повідомлення повернулося із відміткою про невручення. У свою чергу, у згаданих податкових повідомленнях-рішеннях, податковій вимозі від 08.12.2016 № 8778-17 адресою позивача вказано АДРЕСА_1 . Саме ця адреса згідно відповіді Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України в м. Києві, є зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 (а.с. 35). На згадану адресу позивачем було направлена податкова вимога, однак поштове повідомлення повернулося із відміткою про невручення. Не зважаючи на викладене, податкові повідомлення-рішення, за якими відповідач просить стягнути податковий борг, були направлені відповідачу на адресу АДРЕСА_2 (а.с. 25). Відповідач в апеляційній скарзі стверджує, що вказана адреса наявна у відомостях з Інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб-платників податків Державної податкової служби про реєстраційні дані фізичних осіб. Проте, колегія суддів наголошує, що будь-яких доказів цьому наданого не було. Крім того, матеріали справи не містять будь-яких документів, які б підтверджували, що адреса АДРЕСА_2 взагалі стосується відповідача. При цьому, як вірно встановив суд першої інстанції, Відділом обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України в м. Києві повідомлено суду, що до 10.03.2015 місцем реєстрації відповідача була адреса: АДРЕСА_3 . Доказів того, що податкова адреса відповідача змінилася на АДРЕСА_2 , позивач надав. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що податкові повідомлення-рішення, зобов`язання за якими просить стягнути відповідач у якості податкового боргу, не були вручені відповідачу належним чином, оскільки направлені на адресу, яка не є адресою місця проживання відповідача. Тому, податкові зобов`язання, визначені у цих повідомленнях-рішеннях не є узгодженими, а отже не набули статусу податкового боргу. Посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 31.08.2018 по справі № 826/14195/16 колегія суддів відхиляє, оскільки у даній справі судом не надається оцінка суті визначених відповідачу зобов`язань. Чинність та не оскарження податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги, рішення про опис майна у податкову заставу не спростовує висновку про неузгодження спірних зобов`язань і, як наслідок, та ненабуття ними статусу податкового боргу. Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про відмову у задоволенні позову. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС). Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись статтями 34, 243, 311, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2019 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Є.О. Сорочко Суддя А.Ю. Коротких Суддя І.В. Федотов Повний текст постанови складений 09.06.2020.