Ухвала КГС ВС № 916/2147/19

УХВАЛА 09 червня 2020 року м. Київ Справа № 916/2147/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Кролевець О. А. - головуючий, Губенко Н. М., Ткача І. В., за участю секретаря судового засідання - Черненка О.В., за участю представників: Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - Литвин П.В., Хлібодарського виробничого управління житлово-комунального Господарства - не з`явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.03.2020 (головуючий - Аленін О.Ю., судді Діброва Г.І., Лавриненко Л.В.) та рішення Господарського суду Одеської області від 04.12.2019 (суддя Щавинська Ю.М.) у справі за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Хлібодарського виробничого управління житлово-комунального господарства про стягнення 2 061 537,80 грн, ВСТАНОВИВ:

1. У зв`язку з відпусткою судді Студенця В.І. склад судової колегії суду касаційної інстанції змінився, що підтверджується Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 03.06.2020, який наявний в матеріалах справи.

2. Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК Нафтогаз України") звернулося до Господарського суду Одеської області із позовом до Хлібодарського виробничого управління житлово-комунального господарства про стягнення 923 163,62 грн основного боргу за договором постачання природного газу №3545/1617-ТЕ-23 від 18.10.2016, 151 195,19 грн пені, 3% річних у сумі 690 826,46 грн та 296 352,57 грн інфляційних втрат.

3. Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем договірних зобов`язань за договором постачання природного газу №3545/1617-ТЕ-23 від 18.10.2016, що призвело до виникнення боргу за поставлений газ.

4. Рішенням Господарського суду Одеської області від 04.12.2019, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.03.2020, позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг у сумі 341 716,62 грн, пеню у сумі 75 598,00 грн, 3% річних у сумі 79 816,80 грн, інфляційні втрати у сумі 256749,43 грн, провадження у справі в частині стягнення 532107,00 грн - закрито, в решті позову відмовлено.

5. Рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимог мотивовано тим, що відповідач лише частково розрахувався за поставлений позивачем природний газ. При цьому, закриваючи провадження в частині стягнення 532107,00 грн, суди зазначили про те, що в процесі розгляду справи відповідачем було сплачено частину боргу. Щодо заявленої до стягнення пені, суди, пославшись на приписи ст. 233 ГК України, зазначили, що відповідач є комунальним підприємством, а отриманий за спірним договором природний газ ним використовувався для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, яке має значну заборгованість за спожиті послуги, внаслідок низького рівня оплат. Також судами враховано тяжкий фінансовий стан відповідача та відсутність доказів, що свідчили б про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків в результаті дій відповідача. З урахуванням викладеного, суди дійшли висновку щодо необхідності зменшення розміру заявленої до стягнення пені на 50% до 75 598,00 грн.

6. Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій частково, 08.04.2020 позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.03.2020 та рішення Господарського суду Одеської області від 04.12.2019 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення неустойки в сумі 75 597,19 грн.

7. Скаржник, посилаючись на п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, зазначає про те, що оскаржувані судові рішення прийняті без урахуванням висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 04.05.2018 у справі № 908/1453/14 та від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.

8. Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.

9. Розглянувши доводи та аргументи касаційної скарги разом з матеріалами справи, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за поданою касаційною скаргою з таких підстав.

10. Відповідно до ст. 287 ГПК України (тут і далі - в редакції від 08.02.2020, чинній на дату подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

11. Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

12. При цьому під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, слід розуміти рішення у тих справах, де подібними є предмет і підстави позову, зміст позовних вимог, встановлені фактичні обставини, а також матеріально-правове регулювання спірних відносин.

13. Так, скаржник оскаржує рішення та постанову судів попередніх інстанцій лише в частині відмови у стягненні пені.

14. Згідно зі ст. 233 ГК України, на неоднакове застосування якої судами посилається скаржник в обґрунтування підстав касаційного оскарження, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

15. Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

16. При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

17. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

18. При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а не обов`язком, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

19. У даній справі суди попередніх інстанцій дійшли висновку щодо наявності підстав для зменшення розміру пені на 50%, встановивши, що відповідач є комунальним підприємством, а отриманий за спірним договором природний газ ним використовувався для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, яке має значну заборгованість за спожиті послуги, внаслідок низького рівня оплат. Також суди встановили наявність доказів перебування відповідача у тяжкому фінансовому стані. При цьому суди, врахувавши необхідності дотримання балансу інтересів обох сторін, встановили відсутність доказів, які свідчать про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків в результаті дій відповідача.

20. Водночас у постанові від 04.05.2018 у справі № 908/1453/14 суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови відповідачу у задоволенні клопотання про зменшення розміру пені до 90%, нарахованої у зв`язку з простроченням оплати за спожиту фактичну електричну енергію. При цьому суд касаційної інстанції виходив із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи щодо майнового стану позивача та відповідача, та зокрема обставин наявності заборгованості позивача по заробітній платі та податковий борг.

21. У постанові від 04.02.2020 у справі № 918/116/19, суд касаційної інстанції, пославшись на необхідність дотримання балансу інтересів обох сторін, також дійшов висновку про зменшення розміру заявленої до стягнення пені на 50 % за прострочення оплати за договором постачання природного газу. При цьому суд послався на те, що позивачем не було надано доказів на підтвердження наявності збитків, заподіяних внаслідок невиконання відповідачем умов договору.

22. Таким чином, доводи скаржника про те, що суди попередніх інстанцій застосували ст. 233 ГК України без урахування висновку щодо застосування вказаної норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 справі № 908/1453/14 та від 04.02.2020 у справі № 918/116/19, є безпідставними, оскільки у даній справі та у справах, на які посилається скаржник, суди дійшли відповідних висновків не у зв`язку з неоднаковим застосування ст. 233 ГК України, а у зв`язку з наявністю різних обставин у вказаних справах, що формують зміст правовідносин, та їх різної оцінки судами у кожному конкретному випадку в межах своїх дискреційних повноважень.

23. Враховуючи зазначене, оскільки після відкриття касаційного провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України судом касаційної інстанції встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постановах Верховного Суду та на які посилався скаржник у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними, то колегія суддів на підставі п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою АТ "НАК "Нафтогаз України" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.03.2020 та рішення Господарського суду Одеської області від 04.12.2019 у справі № 916/2147/19. Керуючись ст.ст. 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.03.2020 та рішення Господарського суду Одеської області від 04.12.2019 у справі № 916/2147/19. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя О. А. Кролевець Судді Н. М. Губенко І. В. Ткач