Постанова 4872 № 916/2147/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 березня 2020 року м. ОдесаСправа № 916/2147/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Аленіна О.Ю. суддів: Діброви Г.І., Лавриненко Л.В. секретар судового засідання Герасименко Ю.С. Представники учасників справи у судове засідання не з`явилися розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України на рішення Господарського суду Одеської області від 04.12.2019 у справі №916/2147/19 за позовом Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України до Хлібодарського виробничого управління житлово-комунального господарства про стягнення 2 061 537,80 грн ВСТАНОВИВ У липні 2019 Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК Нафтогаз України") звернулося до Господарського суду Одеської області із позовом до Хлібодарського виробничого управління житлово-комунального господарства в якому просило стягнути з відповідача на свою користь основний борг у сумі 923 163,62 грн, пеню у сумі 151 195,19 грн, 3% річних у сумі 690 826,46 грн, інфляційні витрати у сумі 296 352,57 грн та судові витрати. Обґрунтовуючи позовні вимоги АТ "НАК Нафтогаз України" зазначає, що відповідачем було порушено договірні зобов`язання за договором постачання природного газу, що в свою чергу призвело до виникнення боргу за поставлений газ. Рішенням Господарського суду Одеської області від 04.12.2019 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг у сумі 341 716 грн 62 коп., пеню у сумі 75 598 грн, 3% річних у сумі 79 816 грн 80 коп., інфляційні втрати у сумі 256 749 грн 43 коп., судовий збір у сумі 12 442 грн 17 коп., провадження у справі в частині стягнення 532 107 грн - закрито, в решті позову відмовлено. В мотивах оскаржуваного рішення суд першої інстанції зазначив, що позивачем на виконання взятих на себе договірних зобов`язань поставлено відповідачеві природний газ, що підтверджується складеними та підписаними сторонами актами приймання-передачі. Проте, відповідач, у порушення умов договору, розрахувався за поставлений газ лише частково. У зв`язку із чим місцевим господарським судом визнано обґрунтованими заявлені позовні вимоги в частині стягнення основного боргу. Також, судом першої інстанції перевірено та визнано вірними та обґрунтованими надані позивачем розрахунки трьох процентів річних та інфляційних втрат. Щодо заявленої до стягнення пені, суд першої інстанції пославшись на приписи ст.233 ГК України зазначив, що відповідач є комунальним підприємством, а отриманий за спірним договором природний газ ним використовувався для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, яке має значну заборгованість за спожиті послуги, внаслідок низького рівня оплат. Також місцевим господарським судом враховано тяжкий фінансовий стан відповідача та відсутність доказів, що свідчили б про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків в результаті дій відповідача. З урахуванням викладеного суд першої інстанції дійшов висновку щодо необхідності зменшення розміру заявленої до стягнення пені на 50% до 75 598 грн. Не погодившись із вказаним судовим рішенням, АТ "НАК Нафтогаз України" звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 04.12.2019 у справі №916/2147/19 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 75597,19 грн. скасувати та прийняти нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги щодо стягнення пені в розмірі 75597,19 грн., у стягненні яких було відмовлено - задовольнити в повному обсязі. Звертаючись з апеляційною скаргою апелянт посилається на те, що судом першої інстанції під час прийняття оскаржуваного судового рішення, не було врахованого того, що в момент підписання договору відповідач погодився з тим, що за неналежне виконання умов договору на нього буде покладено відповідальність відповідно до умов договору. Посилаючись на приписи ст. 625 ЦК України та ст. 218 ГК України скаржник зазначає, що боржник не звільняється від відповідальності за неналежне виконання зобов`язань за будь-яких обставин. Виконання умов договору не ставиться в залежність від виконання будь-яких зобов`язань з боку третіх осіб, зокрема споживачів. Скаржник зазначає, що право на зменшення неустойки (штрафу, пені) виникає у господарського суду виключно за наявності значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, і тільки у разі наявності такого перевищення суд може скористатися наданим йому процесуальним правом. При цьому з`ясувавши наявність перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, суд повинен ще встановити існування інших обставин, зокрема: "об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Господарський суд при вирішенні питання щодо зменшення пені повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, а не лише відповідача, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення та врахувати при цьому інтереси позивача. З урахуванням вищевикладеного, зважаючи на ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, зокрема, сплата основного боргу з простроченням строку, скаржник вважає, що даний випадок не є винятковим (в провадженні Господарського суду Одеської області знаходиться декілька справ по даному відповідачу). До того ж, відповідачем не надано належаних та допустимих доказів поважності порушення умов договору, а тому підстави для зменшення розміру пені відсутні. За твердженням апелянта, загальна сума заявлених пені та трьох процентів річних не компенсує повністю втрат від сплати відсотків за комерційними кредитами. Зменшення судом розміру пені спричинить позивачу додаткові втрати та дозволить відповідачу і у подальшому безкарно порушувати договірні умови. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.02.2020 відкрито апеляційне провадження у справі №916/2147/19 за апеляційною скаргою АТ "НАК Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Одеської області від 04.12.2019. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.02.2020 призначено справу до розгляду на 19.03.2020. Представники учасників справи у судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце розгляду справи сповіщалися належним чином про що свідчать наявні у матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, яке отримано позивачем - 27.02.2020, відповідачем - 25.02.2020. Явка сторін обов`язковою не визналась. Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга АТ "НАК Нафтогаз України" не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Як вбачається з матеріалів справи, 18.10.2016 між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та Хлібодарським виробничим управлінням житлово-комунального господарства (споживач) укладено договір №3545/1617-ТЕ-23 постачання природного газу, відповідно до умов якого постачальник зобов`язався поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язався прийняти та оплатити його на умовах цього договору. Згідно п.1.2. договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. Відповідно до п.2.1. договору Постачальник передає Споживачу з 01.10.2016р. по 31.03.2017р. (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 605 тис. куб. метрів, в тому числі по місяцях (тис.куб.м.): жовтень 2016р. - 20,0; листопад 2016р. - 100,0; грудень 2016р. - 120,0; січень 2017р. - 125,0; лютий 2017р. - 120,0; березень 2017р. - 120,0. Згідно п. 3.1. договору право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ. Споживач подає постачальнику до 15 числа місяця, що передує місяцю постачання природного газу, належним чином оформлену заявку на плановані обсяги використання природного газу на наступний місяць, підписану уповноваженою особою. Обсяги постачання підтверджуються постачальником шляхом подання оператору газотранспортної системи номінації на відповідний місяць постачання (розрахунковий період) в установленому законодавством порядку. Постачальник протягом трьох днів з моменту підтвердження оператором газотранспортної системи номінації повідомляє споживачу про розмір поданої номінації шляхом надсилання відповідного повідомлення на електронну адресу, зазначену споживачем у розділі 13 цього договору. (пункт 3.2. договору). Пунктом 3.4. договору сторони погодили, що приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу. Кількість природного газу, яка передається споживачу, визначається за показниками комерційних вузлів обліку природного газу відповідно до вимог, встановлених Кодексом газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015р. №2494 та Кодексом газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015р. №2493 (п.4.1. договору). Згідно п.5.2. договору ціна за 1000 куб.м. природного газу за цим договором становить 4 942 грн., крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5930, 40 грн. Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу (п.5.4. договору). Відповідно до п. 6.1 договору оплата за природний газ здійснюється Споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Відповідно до п.7.2. (6) договору Споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором. Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2016р. до 31.03.2017р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п.12.1. договору). Відповідно до ст. 174 ГК України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків (господарських зобов`язань). Приписами ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання, відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Згідно ст. 509 ЦК України зобов`язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов`язку. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст. ст. 530, 610 - 612 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором. Згідно з ч. 2 ст. 615 та ч. 2 ст. 625 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. На виконання умов договору у період з листопада 2016 р. по лютий 2017 р. позивач передав у власність відповідача природний газ об`ємом 345,192 тис куб.м. на загальну суму 2 047 126,64 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання - передачі природного газу (а.с.29-32). Разом з цим, відповідачем, у порушення взятих на себе зобов`язань за договором, оплачено лише частину вартості поставленого природного газу. Відповідно до ч.1 ст.548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня). В ст.549 ЦК України надано визначення неустойки (штрафу, пені), під якою слід розуміти грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. За змістом п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Уразі прострочення споживачем оплати згідно п.6.1. договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. (п.8.2 Договору). Під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідач просив суд зменшити розмір заявленої до стягнення пені посилаючись при цьому на те. що заборгованість перед позивачем виникла внаслідок низького рівня оплати населення та бюджетних установ за послуги з теплопостачання, які надаються відповідачем, що в свою чергу стало чинником скрутного фінансового стану підприємства. Станом на 30.06.2019 дебіторська заборгованість відповідача склала 3 269 000 грн, а кредиторська заборгованість 5 467 200 грн, що підтверджується фінансовим звітом суб`єкта малого підприємства від 01.07.2019 (а.с. 66). Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Згідно з ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. У випадку якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом (частина друга статті 551 ЦК України). Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551 названого Кодексу). Отже, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати. Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), тощо. Водночас, колегія суддів зазначає, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 р. №7-рп/2013. Як вбачається з оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд, зменшуючи розмір пені на 50 % до 75 598 грн, на підставі розгляду усіх обставин справи та оцінки зібраних у справі доказів, встановив наявність тих виняткових обставин, з якими законодавство пов`язує можливість зменшення розміру неустойки. Також слід зазначити, законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, дане питання вирішується господарським судом згідно з ст.86 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Так, зменшуючи розмір пені, яка підлягає стягненню, суд першої інстанції, взяв до уваги відсутність збитків понесених позивачем саме у зв`язку з простроченням сплати відповідачем за поставлений природний газ за договором, ступінь виконання зобов`язань, причини неналежного виконання зобов`язань та обставини фінансового стану відповідача. Судова колегія вважає, що наведене вище у своїй сукупності є винятковою обставиною, яка є підставою для зменшення розміру пені. Разом з тим, колегія суддів відхиляє посилання апелянта на те, що зменшення судом розміру пені завдає йому збитків, і при зменшенні пені суд не дослідив негативні наслідки, спричинені позивачеві, оскільки, відповідно до норм статей 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, між тим, під час вирішення даного спору, позивачем не надано, а відтак матеріали справи не містять доказів, які підтверджують імовірність збитків або засвідчували наявність збитків у позивача, у зв`язку з несвоєчасним виконанням прийнятих на себе зобов`язань відповідачем. З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції врахував майнові інтереси позивача, оскільки зменшив розмір неустойки на 50 % до 75 598 грн, що в свою чергу, спростовує доводи апеляційної скарги про зворотне. Виходячи з того, що можливість використання судом права на зменшення розміру штрафних санкцій, як і визначення розміру, до якого вони підлягають зменшенню, законодавством віднесено на розсуд суду, та враховуючи установлені місцевим господарським судом обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду про наявність підстав для зменшення пені до на 50 % до 75 598 грн. Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відтак, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Одеської області від 04.12.2019 у даній справі прийняте з повним з`ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування. Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника. Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Рішення Господарського суду Одеської області від 04.12.2019 р. у справі №916/2147/19 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України. Повний текст постанови складено та підписано 23.03.2020. Головуючий суддя Аленін О.Ю. Суддя Діброва Г.І. Суддя Лавриненко Л.В.