Постанова 4876 № 904/5739/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03.06.2020 року м.Дніпро Справа № 904/5739/19 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Антонік С.Г. (доповідач), суддів: Дарміна М.О., Іванова О.Г. при секретарі судового засідання: Ревковій Г.О. розглянувши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" на ухвалу господарського суду Дніпропетрвоської області від 25.02.2020р. (суддя Фещенко Ю.В.) у справі № 904/5739/19 за позовом Акціонерного товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (м. Київ) до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" (м. Дніпро) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" (м.Дніпро) про стягнення суми інфляційних втрат за прострочення виконання зобов`язань за договором купівлі-продажу природного газу № 13-137-ВТВ від 04.01.2013 у розмірі 11 988 369 грн. 84 коп. ВСТАНОВИВ: Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" суму інфляційних втрат за прострочення виконання зобов`язань за договором № 13-137-ВТВ від 04.01.2013 у розмірі 11 988 369 грн. 84 коп. 24.02.2020р. від відповідача надійшла заява про забезпечення доказів, в якій він просить суд забезпечити докази шляхом витребування у НАК "Нафтогаз України" інформації (оборотно-сальдових відомостей по рахунках) по відображенню в бухгалтерському обліку заяви про зарахування однорідних зустрічних вимог від 21.12.2019 № 490007.2-Сл-20938-1219, факту її оскарження. Заява обґрунтована тим, що існують сумніви в частині невизнання/визнання позивачем суми переплати, а також припущення щодо відображення позивачем в обліку заяви про зарахування. Таким чином, в даному випадку необхідним є забезпечення доказів шляхом витребування інформації по відображенню (оборотно-сальдових відомостей по рахунку) в бухгалтерському обліку заяви про зарахування однорідних зустрічних вимог, факту її оскарження. Відповідач зазначає, що позивачем не надано доказів в обґрунтування своєї позиції, однак є всі підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений, або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим, оскільки НАК "Нафтогаз України" не заінтересований у надані суду даних бухгалтерського обліку, які підтвердять факт наявності переплати перед ТОВ "Дніпропетровськгаззбут", зокрема, дані бухгалтерського обліку. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.02.2020р. повернуто заяву Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" про забезпечення доказів без розгляду на підставі ч.4 ст.111 ГПК України. В обгрунтування прийнятого рішення суд послався на не подання відповідачем до заяви про забезпечення доказів сплати судового збору. Не погодившись з ухвалою господарського суду, відповідач звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на приписи ч.1 ст.280 ГПК України, просить зазначену ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апеляційна скарга обгрунтована наступним: -п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» не передбачена ставка судового збору за подання до господарського суду заяви про забезпечення доказів; - суд першої інстанції мав би залишити заяву відповідача без руху та надати строк для усунення недоліків із зазначення ставки судового збору за подання відповідної заяви, проте судом було повернуто заяву без розгляду. Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду 10.03.2020 відкрите апеляційне провадження у справі №904/5739/19. Розгляд справи призначено у судовому засіданні. Згідно з ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне. Як вбачається з матеріалів справи, 24.02.2020 від відповідача надійшла заява про забезпечення доказів, в якій він просить суд забезпечити докази шляхом витребування у НАК "Нафтогаз України" інформації (оборотно-сальдових відомостей по рахунках) по відображенню в бухгалтерському обліку заяви про зарахування однорідних зустрічних вимог від 21.12.2019 № 490007.2-Сл-20938-1219, факту її оскарження. До заяви не додано доказів сплати судового збору. У зв?язку з чим господарський суд повернув заяву, вказавши, що ч. 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" встановлено вичерпний перелік заяв, які не оплачуються судовим збором при зверненні до суду. Оскільки в даному переліку заява про забезпечення доказів відсутня, при вирішенні питання про необхідність сплати судового збору при поданні заяви про забезпечення доказів підлягає застосуванню пункт 4 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір". Колегія суддів з таким висновком не погоджується, виходячи з наступного. Так, згідно з ч. 3 ст. 111 ГПК України, за подання заяви про забезпечення доказів сплачується судовий збір у розмірі, встановленому законом. Документ, що підтверджує сплату судового збору, додається до заяви. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України "Про судовий збір". Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Частиною 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору встановлюються у розмірах, які залежать від найменування документа і дії, за яку справляється судовий збір, та платника судового збору. Так, зазначеним Законом визначено ставки судового збору за подання заяви про забезпечення доказів відповідно при зверненні до суду загальної юрисдикції та до адміністративного суду. Водночас, ст. 4 Закону України "Про судовий збір" не передбачена сплата судового збору за подання до господарського суду заяви про забезпечення доказів. Отже, в даному випадку має місце юридична колізія, з якої випливає протиріччя правовим актам. Принцип правової визначеності (певності) - загальний принцип права, який гарантує забезпечення легкості з`ясування змісту права і можливість скористатися цим правом у разі необхідності. Принцип правової визначеності є невід`ємною, органічною складовою принципу верховенства права. Про це у низці своїх рішень зазначає Європейський Суд з прав людини. У своїх рішеннях Конституційний Суд України також посилається на принцип правової визначеності, наголошуючи на тому, що він є необхідним компонентом принципу верховенства права. Зокрема, у справі "Новік проти України" (заява N 48068/06, рішення від 18.12.2008) Європейський Суд з прав людини зробив висновок, що надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Вимога "якості закону" у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції означає, що закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні для того, щоб виключити будь-який ризик свавілля. Відповідно до вимог принципу правової визначеності правозастосовчий орган у випадку неточності, недостатньої чіткості, суперечливості норм позитивного права має тлумачити норму на користь невладного суб`єкта (якщо однією зі сторін спору є представник держави або органу місцевого самоврядування), адже якщо держава нездатна забезпечити видання зрозумілих правил, то саме вона і повинна розплачуватися за свої прорахунки. Це так зване правило пріоритету норми за найбільш сприятливим для особи тлумаченням. Вказана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду, висловленій в постанові від 03.07.2019 у справі №911/1521/18 В даному випадку, предметом апеляційного перегляду є ухвала господарського суду про повернення заяви про забезпечення доказів у зв`язку з несплатою відповідачем судового збору. Враховуючи наведені норми права та практику Європейського Суду з прав людини, апеляційний суд доходить висновку, що в даному випадку виникла юридична колізія, оскільки ГПК України встановлює порядок, за яким при поданні заяви про забезпечення доказів сплачується судовий збір у розмірі, встановленому законом, а водночас Законом України "Про судовий збір" не передбачено сплату судового збору за подання до господарського суду заяви про забезпечення доказі. Отже, суд має тлумачити норми права на користь особи, що звернулася з заявою про забезпечення доказів, адже якщо держава нездатна забезпечити видання зрозумілих правил, то саме вона і повинна розплачуватися за свої прорахунки. Таким чином, оскільки в чинному законодавстві України відсутнє визначення розміру судового збору за подання до господарського суду заяви про забезпечення доказів, суд першої інстанції, повернувши заяву відповідача, позбавив останнього можливості в повному обсязі доводити свою позицію під час розгляду справи у суді. Враховуючи викладене, апеляційна скарга АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» підлягає задоволенню, ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 25.02.2020 у справі № 904/5739/19 підлягає скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до Господарського суду Дніпропетровської області У зв`язку зі скасуванням ухвали місцевого господарського суду та з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, розподіл сум судового збору повинен бути здійснений судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами статті 129 Господарського процесуального кодексу України. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 255, 269 - 271, 275, 277, 282 - 284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" задовольнити. Ухвалу господарського суду Дніпропетрвоської області від 25.02.2020р. у справі № 904/5739/19 скасувати. Справу направити для продовження розгляду до господарського суду Дніпропетровської області. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суд лише з підстав, передбачених п.2 ч.3 ст.287 ГПК України, протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст складено 11.06.2020р. Головуючий суддя С.Г. Антонік Суддя О.Г. Іванов Суддя М.О. Дармін