Постанова 4818 № 643/18479/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 червня 2020 року м. Харків справа № 643/18479/18 провадження №22-ц/818/2528/20 Харківський апеляційний суд у складі: головуючого: Маміної О.В., суддів: Кругової С.С., Пилипчук Н.П., за участю секретаря - Сізонової О.О. учасники справи: позивач: ОСОБА_1 відповідачі: Головне управління Національної поліції в Харківській області, Державна казначейська служба України третя особа: Начальник відділу СВ Московського ВП Головного управління Національної поліції в Харківській області Корх Ірина Іванівна розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області, Державної казначейської служби України, третя особа: начальник відділу СВ Московського ВП Головного управління Національної поліції в Харківській області Корх Ірина Іванівна, про відшкодування моральної шкоди за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Головного управління Національної поліції в Харківській області на рішення Московського районного суду м. Харкова від 13 лютого 2020 року у складі судді Мельникової І.Д. ,- в с т а н о в и в: У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся у суд з позовом до Головного управління національної поліції в Харківській області, Державної казначейської служби України, в якому просив стягнути з Державного бюджету України, через Державне казначейство України, на його користь суму у рахунок відшкодування моральної шкоди у розмірі 1 995 337 грн., завдану йому посадовими особами ГУНП в Харківській області. Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 13 лютого 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України,через Державне казначейство України, на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 30000 грн. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить змінити рішення суду першої інстанції, а саме: мотивувальну його частину в частині неприйняття доказів (висновку експерта Карачевцева ОСОБА_2 . та показів свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ), прийнявши до ухвалі ці докази; резолютивну частину в частині часткового задоволення позовних вимог, задовольнивши позов у повному обсязі. Зазначає, що судом неправильно установлено обставини, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного дослідження та оцінки. Вказує на нові обставини, що підлягають встановленню, а саме на те, що протиправна бездіяльність відповідача ГУНП в Харківській області триває і до тепер. З часу звернення з цим позовом і по теперішній час не проведено по суті жодної слідчої дії , не винесено жодного процесуального рішення. Крім того, залишається невиконаною ухвала Московського районного суду м. Харкова від 21.12.2018 року (справа № 643/18546/18 щодо необхідності здійснення в межах одного місяця та 15 днів окремих процесуальних дій. В апеляційній скарзі Головне управління національної поліції в Харківській області, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Зазначає, що для наявності підстав для зобов`язання відшкодувати шкоду відповідно до вимог ст. 1174 ЦК України потрібна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, наявність шкоди, протиправність дій її завдавача та причинний зв`язок між його діями та шкодою, при цьому сам факт скасування постанов слідчого не тягнуть наслідків цивільно-правового характеру і не можуть бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідача заподіяли позивачу моральної шкоди , реалізація ОСОБА_1 права на оскарження рішень, дій та бездіяльності органу досудового розслідування та задоволення таких скарг слідчим суддею, само по собі не свідчить про спричинення йому моральної шкоди враховуючи, що права та інтереси позивача були поновлені. Задовольняючи позов суд першої інстанції необґрунтовано виходив із доведеності позовних вимог, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження наявності заподіяної йому шкоди, причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями відповідача, що на підставі статті 81 ЦПК України є процесуальним обов`язком позивача. У відзиві на апеляційну скаргу Казначейська служба України вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судове рішення скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволені позову у повному обсязі. Вказує, що реалізація позивачем свого процесуального права на оскарження бездіяльності слідчого під час досудового розслідування в межах кримінального провадження шляхом подання відповідних скарг до суду не є підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки не є порушенням прав позивача та не є безумовним доказом неправомірності процесуальних рішень, дій чи бездіяльності у розумінні ст. ст. 1174,1176 ЦК України. Крім того, вважає, що експертний висновок від 18.12.2018 року № 21 спеціаліста ОСОБА_5 не може бути прийнятий до уваги на підставі ст. 78 ЦПК України , як такий, що не відповідає вимогам допустимості доказів. Також звертає увагу, що стягнення коштів з Державного бюджету України через Державне казначейство України, як зазначено у резолютивній частині рішення суду взагалі є неможливим, оскільки цей державний орган було припинено 28.12.2005 року. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга Головного управління національної поліції в Харківській області підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що для відновлення порушеного права ОСОБА_1 на протязі тривалого часу вимушений був неодноразово звертатися до органів прокуратури, суду з відповідними скаргами, заявами, з приводу неналежного проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, внаслідок чого було порушено його звичайний ритм життя. Крім того, систематичною бездіяльністю органів досудового розслідування, встановленою на підставі ухвал слідчих суддів, позивачу, суд вважав, спричинена моральна шкода, тому, виходячи із принципу розумності і справедливості, стягнув на користь позивача моральну шкоду у розмірі 30000 грн. З таким висновком суд апеляційної інстанції не погоджується, з огляду на таке. Судовим розглядом встановлено, що 04.07.2014 за №04-32-116-14 прокуратурою Московського району м.Харкова повідомлено ОСОБА_1 , що його звернення щодо нереєстрації працівниками Московського РВ ХМУ ГУМВСУ в Харківській області розглянуто та за результатами проведення службової перевірки опероуповноваженого СДСБЕЗ Московського РВ ХМУ ГУМВСУ в Харківській області ОСОБА_6 притягнуто до дисциплінарної відповідальності. 05.02.2015 відомості за заявою ОСОБА_1 внесені до ЄРДР №12015220470000591 за ч.1 ст.190 КК України, після чого було зроблено перекваліфікацію на ч.4 ст.190 КК України. Постановою старшого слідчого СВ Московського РВ Бояренко А.Ю. від 27.03.2015 кримінальне провадження, внесене до ЄРДР №12015220470000591 закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.190 КК України. Постановою прокурора прокуратури Московського району м.Харкова від 14.05.2015 постанову про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР №12015220470000591 скасовано. Листом заступника керівника місцевої прокуратури №4 від 20.09.2016 №04-33-633-15 начальнику СВ Московського ВП ГУНП в Харківській області вказано на неповне, не ефективне та не всебічне проведення досудового розслідування за вказаним кримінальним провадженням. Ухвалою Московського районного суду м.Харкова від 04.04.2018 скаргу ОСОБА_1 задоволено, скасовано постанову начальника відділення СВ Московського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області Корх І.І. від 19.03.2018 року про відмову у задоволенні клопотання від 16.03.2018 р. у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015220470000591 від 05.02.2015 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України. Зобов`язано начальника відділення СВ Московського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області Корх І.І. здійснити слідчі дії за клопотанням ОСОБА_1 . Ухвалою Московського районного суду м.Харкова від 27.04.2018 скаргу задоволено. Зобов`зано слідчого Московського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області Корх І.І. здійснити слідчі дії у кримінальному провадженні № 12015220470000591 від 05.02.2015 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України за клопотаннями ОСОБА_1 . Постановою начальника відділення СВ Московського ВП ГУНП в Харківській області Корх І.І. від 04.08.2018 кримінальне провадження № 12015220470000591 від 05.02.2015 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України, закрито у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення. Ухвалою Московського районного суду м.Харкова від 30.08.2018 скасовано постанову начальника відділення СВ Московського ВП ГУНП в Харківській області Корх І.І. від 04.08.2018 року про закриття кримінального провадження, зареєстрованого у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12015220470000591 від 05.02.2015 року за ч.4 ст.190 КК України, у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення. Ухвалою Московського районного суду м.Харкова від 20.09.2018 скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Скасовано постанову начальника відділення СВ Московського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області Корх І.І. від 05.09.2018 року в частині відмови у задоволенні клопотання ОСОБА_1 від 03.09.2018 р. про проведення одночасного допиту Савченко С.В., Сотнікова В ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015220470000591 від 05.02.2015 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України. Зобов`язано слідчого СВ Московського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області Маркевич А.М. розглянути клопотання ОСОБА_1 від 03.09.2018 року в частині проведення одночасного допиту між ОСОБА_1 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , в порядку ст. 220 КПК України. Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 21.09.2018 року скаргу ОСОБА_1 задоволено, зобов`язано слідчого Маркевича А.М. розглянути клопотання ОСОБА_1 від 13.09.2018 р. у відповідності до ст. 220 КПК України. Ухвалою Московського районного суду м.Харкова від 21.12.2018 року клопотання ОСОБА_1 задоволено та встановлено процесуальний строк в межах 1-го місяця та 15 днів, протягом якого особі, якій доручено розслідування кримінального провадження № 12015220470000591 від 05.02.2015 за ч. 4 ст. 190 КК України, необхідно здійснити окремі процесуальні дії у даному кримінальному провадженні - додатковий допит ОСОБА_7 , допит свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , одночасний допит ОСОБА_1 з ОСОБА_7 та ОСОБА_9 Прокуратуро Харківської області 08.04.2019 року повідомлено позивачу, що на виконання ухвали слідчого судді Червонозаводського районного суду м.Харкова від 03.04.2019, до ЄРДР внесено відомості №42019220000000258 за ч.2 ст.382 КК України, щодо неправомірних дій з боку слідчого СВ Московського ВП ГУНП в Харківській області Маркевича А.М., під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12015220470000591 від 05.02.2015 за ч. 4 ст. 190 КК України. Ухвалою Червонозаводського районного суду м.Харкова від 13.03.2019 року скаргу ОСОБА_1 на постанову старшого слідчого першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області Константинова В.С. від 19.12.2018 року про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017220000000386 від 28.04.2017, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 365 КК України, задоволено. Постанову старшого слідчого першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області Константинова В.С. від 19.12.2018 року про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017220000000386 від 28.04.2017, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 365 КК України, - скасовано. Листом прокуратури Харківської області від 22.03.2019 року ОСОБА_1 повідомлено, що 18.01.2019 в ЄРДР зареєстровані відомості за №42019220000000051, на підставі ухвали Червонозаводського районного суду м.Харкова від 15.01.2019 за фактом службового підроблення вчиненого слідчим СВ Московського ВП ГУНП в Харківській області Корх І.І. при здійсненні досудового розслідування кримінального провадження №12015220470000591 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України. Крім того, прокуратурою Харківської області 18.01.2019 в ЄРДР зареєстровані відомості за №42019220000000052, на підставі ухвали Червонозаводського районного суду м.Харкова від 15.01.2019 за фактом службової недбалості, вчиненої слідчим СВ Московського ВП ГУНП в Харківській області Корх І.І. при здійсненні досудового розслідування кримінального провадження №12015220470000591 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.367 КК України. Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади органів місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень. Згідно зі статтею 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи згаданих органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтями 1173 та 1174 ЦК України відповідно. Відповідно до статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Згідно зі статтею 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи. Таким чином ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює як зазначені органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування. При цьому, з урахуванням положень пункту 10 частини другої статті 16, статей 21, 1173 та 1174 ЦК України, шкода, завдана зазначеними органами чи (та) особами відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування лише у випадках визнання зазначених рішень незаконними та їх подальшого скасування або визнання дій або бездіяльності таких органів чи (та) осіб незаконними. Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. При вирішенні спорів про відшкодування шкоди за статтями 1166, 1167, 1174 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов неправильного висновку, оскільки не звернув уваги на те, що позивачем не надано доказів на підтвердження наявності заподіяної йому шкоди, причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями відповідача, що в силу вимог статті 81 ЦПК України року є процесуальним обов`язком позивача. Однією із засад кримінального провадження є забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності, гарантоване статтею 24 КПК України, згідно з якою кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Відповідно до змісту частини першої статті 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення. За правилом частини другої статті 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 2) зобов`язання припинити дію; 3) зобов`язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги. Таким чином, в ухвалі слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування реалізується така засада кримінального судочинства, як реалізація особою права на оскарження їх процесуальних рішень, дій чи бездіяльності до суду. Суд, здійснюючи нагляд за дотриманням верховенства права та законності у процесуальній діяльності слідчого та прокурора, забезпечує дотримання основних прав та інтересів особи та реалізує відповідний судовий контроль за їх діяльністю, що має на меті усунути недоліки у такій діяльності. При цьому, наявність певних недоліків у процесуальній діяльності зазначених посадових осіб сама по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої й, відповідно, не може бути підставою для безумовного стягнення відшкодування моральної або матеріальної шкоди. Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Разом з тим, обов`язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв`язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із складової цивільно-правової відповідальності є підставою для відмови у задоволенні позову. Отже, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності на підставі чого суди першої та апеляційної інстанцій встановлюють наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом (суддею). У пунктах 5.4, 6.9 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16 (провадження № 12-110цс18) вказано, що у випадку, коли шкода завдається органом державної влади, його посадовою або службовою особою, відшкодовувати таку шкоду зобов`язана держава, яка бере участь у справі через відповідні органи: орган, дії, бездіяльність якого призвели до негативних наслідків, та орган Державної казначейської служби України. Вирішуючи спір, суд першої інстанції не врахував, що оскарження позивачем процесуальних рішень органів досудового слідства в порядку кримінального судочинства є механізмом реалізації права на судовий контроль за додержанням прав особи в кримінальному провадженні та скасування таких рішень в судовому порядку не є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди. Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постановах від 27 березня 2019 року у справі № 243/9826/16-ц, від 11 лютого 2019 року у справі № 233/4186/16-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 646/5224/17, від 26 вересня 2018 року у справі № 638/12068/16-ц, від 04 липня 2018 року у справі № 614/2328/17. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що позивачем не доведено наявність шкоди та її розмір. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги, має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги ГУНП в Харківській області та про часткове задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , оскільки рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволені позову. Судовий збір, сплачений ГУНП в Харківській області за подання апеляційної скарги у розмірі 1057,20 грн, підлягає компенсації за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, що відповідає вимогам ч. 6 ст. 141 ЦПК України. Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст.374, п.п.2,3,4 ч. 1 ст.376, 381, 382-384, 389,390 ЦПК України, апеляційний суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Харківській області задовольнити. Рішення Московського районного суду м. Харкова від 13 лютого 2020 року скасувати і ухвалити нове. Відмовити у задоволені позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області, Державної казначейської служби України, третя особа: начальник відділу СВ Московського ВП Головного управління Національної поліції в Харківській області Корх Ірина Іванівна, про відшкодування моральної шкоди. Компенсувати ГУНП в Харківській області (код ЄРДПО 40108599) сплачений судовий збір за перегляд справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 1057 (одна тисяча п`ятдесят сім) грн. 20 коп. за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий: О.В.Маміна Судді: С.С. Кругова Н.П. Пилипчук Повне судове рішення складено 09 червня 2020 року.