Постанова 4818 № 619/3546/13-ц

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 619/3546/13-ц Головуючий суддя І інстанції Остропілець Є. Р. Провадження № 22-ц/818/2988/20 Суддя доповідач Яцина В.Б. Категорія: договірна ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 червня 2020 року м. Харків. Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Яцини В.Б., суддів: - Бурлака І.В., Хорошевського О.М., за участю секретаря : Семикрас О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 05 березня 2020 року, постановлену у складі головуючого судді Остропілець Є.Р., по справі за заявою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про видачу дубліката та поновлення строку виконавчого документу по цивільній справі №619/3546/13-ц за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення, встановив: 10 лютого 2020 представник Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» Світличний Д.І. звернувся до Дергачівського районного суду Харківської області із заявою про видачу дубліката та поновлення строку виконавчого документу. Заява мотивована тим, що Дергачівським районним судом Харківської області видано виконавчий лист № 619/3546/13-ц від 11.12.2013 року про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 суми боргу у розмірі 3386,49 грн на користь ПАТ КБ «Приватбанк». Вказав, що при пересиланні виконавчого документу з органів ДВС виконавчий лист було втрачено. Пошуки виконавчого листа не призвели до позитивного результату, докази втрати додані до заяви (довідка ВДВС по Дергачівському та Золочівському районах СМУМЮ у м. Харкові № 6973 від 23.01.2020 року). З підстав зазначених вище просили суд визнати поважними причини пропуску пред`явлення виконавчого листа до виконання. Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 05 березня 2020 року у задоволенні заяви ПАТ КБ «Приватбанк» про видачу дубліката та поновлення строку виконавчого документу відмовлено. В апеляційній скарзі ПАТ КБ «Приватбанк» просить ухвалу скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити заяву ПАТ КБ «Приватбанк». Апеляційна скарга мотивована тим, що судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права. Банк зазначив, що рішення суду про стягнення з відповідача на його користь заборгованості за кредитним договором є обов`язковим до виконання, на даний час воно не виконане. Втрата виконавчого листа відбулася з поважних причин і не з вини Банку, а тому наявні підстави для задоволення його заяви. Вказав, що не отримував ні копії постанови про повернення виконавчого документа, ні оригіналів виконавчого листа. Доказів скерування вказаних документів орган державної виконавчої служби не надавав. Відтак, на думку апелянта, виконавчий документ є втраченим. Станом на день звернення до суду із вищевказаною заявою рішення є невиконаним у повному обсязі, а тому у банку з`явилась необхідність звернутись до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого документа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання. Апелянт також вказав, що суд помилково не застосував норму ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» про те, що належним доказом підтвердження надсилання стягувачу копії постанови про повернення виконавчого листа разом з направленням його оригіналу є виключно рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення стягувачу. Виконавчий лист було звернуто до виконання, а згодом державним виконавцем прийнято рішення про його повернення, в силу чого, оригінал виконавчого листа мав бути вручений стягувачу у спосіб і у порядку, визначеному Законом. Доказів про вручення виконавчого листа банку на запит органом ДВС не надано, що є підставою для видачі дубліката виконавчого листа. Відзив на апеляційну скаргу не надійшов. Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Згідно ст. 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглянув справу за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими для апеляційного провадження, з повідомленням учасників справи. Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення боржника Аксьонової ОСОБА_2 , за відсутності представника банку, належним чином повідомлених про розгляд справи, що не перешкоджає розгляду справи за його відсутності згідно положень ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне. У статті 263 ЦПК України визначено, що:

1. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

2. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

3. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

4. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

5. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

6. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу. Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Виконання судового рішення відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року по справі № 1-7/2013, є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом. У розумінні Європейського суду з прав людини частина 1 статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року передбачає, що право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду. У рішенні від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції, заява №183571/91» (Hornsby v. Greece) ЄСПЛ зазначив, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду. Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалось невиконаним на шкоду одній зі сторін…». У Законі України «Про виконавче провадження» поняття «виконавче провадження» розуміється як завершальна стадія судового провадження (стаття 1). Відповідно до ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. За змістом п. 17.4 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку. Відповідно до ч. 1 ст. 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. За приписами п.2 ч.1 ст.22 Закон України «Про виконавче провадження» (в редакції на час видачі виконавчих листів), виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання: інші виконавчі документи - протягом одного року, якщо інше не передбачено законом. 05.10.2016 набрав чинності ЗУ «Про виконавче провадження» у редакції від 02.06.2016, згідно статті 12 якого виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років. За пунктом 5 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення ЗУ «Про виконавче провадження» у редакції від 02.06.2016 виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені Законом від 02.06.2016, тобто на протязі трьох років. Відмовляючи у її задоволенні, суд першої інстанції виходив із того, що Банк недобросовісно користувався наданими йому процесуальними правами, що мало наслідком пропущення ним строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання. Поважність причин пропуску строку пред`явлення виконавчих документів до виконання Банком не доведено. Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду. Судовим розглядом встановлено, що на виконання рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 15 листопада 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення, було видано 11.12.2013 року виконавчий лист № 619/3546/13-ц. Згідно довідки МВДВС по Дергачівському та Золочівському районах Східного Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції у м. Харкові №6973 від 23.01.2020 року вбачається, що 11.12.2013 було видано виконавчий лист, по якому державним виконавцем було винесено 08.08.2014 року постанову про відкриття виконавчого провадження № 44336444, та 17.02.2015 державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу. Після надходження заяви стягувача встановлено, що виконавчий документ було втрачено при пересилці на адресу стягувача (а.с.92). Пошуки виконавчого листа не призвели до позитивного результату. Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції посилаючись на згадані положення п.17.4 Перехідних положень ЦПК України щодо можливості видати дублікат виконавчого листа, якщо стягував звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, вважав, що у даному випадку, такий строк уже сплив, а поважність спливу цього строку не доведено. Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Суд першої інстанції всупереч положень ст.ст. 89, 263 ЦПК України не з`ясував, що виконавчий лист було втрачено не з вини банку, що є поважною причиною для поновлення строку на його виконання та видачу його дубліката у контексті згаданих гарантій на виконання рішення суду як елементу права на справедливий суд, забезпечення якого відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України є завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі, і цим має керуватися суд та учасники судового процесу, Згідно висновку викладеному в постанові Верховного суду України від 20 січня 2016 року у справі № 6-711цс15, Верховний Суд України суд має право поновити пропущений строк пред`явлення виконавчого листа до виконання за наявності відповідного клопотання стягувача та поважності причин пропуску цього строку. Суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про те, що стягувач звернувся до суду із заявою про видачу дублікату виконавчого документа до виконання після закінчення строку встановленого для його пред`явлення до виконання. За правилами ч.1 ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 21 квітня 1999 року, чинній на момент повернення виконавчого документу), копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов`язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, які відповідно до статті 47 цього Закону надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Таким чином, належним доказом підтвердження надсилання стягувачу копії постанови про повернення виконавчого листа разом з направленням його оригіналу є виключно квитанція про відправлення та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. Такі ж правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 2515/739/2012 (провадження № 61-2884св18), від 12 березня 2018 року у справі № 583/1828/17-ц (провадження № 61-894св17), від 21 березня 2018 року № 6-676/10 (провадження № 61-5166св18), від 24 квітня 2018 року № 161/1441/14-ц (провадження № 61-835св18), від 15 серпня 2018 року № 2-1976/10 (провадження № 61-22036св18). В матеріалах справи відсутні докази вручення банку поштового відправлення, а саме постанови про повернення виконавчого листа та оригіналу виконавчого листа. А тому немає підстав стверджувати те, що вони отримані стягувачем, і що з його вини вони були втрачені. Поважними причинами пропуску строку є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для вчинення дій та підтверджені належними доказами. До такого правового висновку прийшов Верховний Суд України у постановах від 26 вересня 2012 року, (справа № 6-85цс12); від 04 листопада 2015 року (справа № 6-1486цс15). У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2019 року в справі № 2-1053/10 (провадження № 61-18169св18) зроблено висновок про те, що при вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, подавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, викрадено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист. Суд першої інстанції всупереч ст.ст.89,263 ЦПК України не надав належної оцінки довідці державного виконавця та не мотивував належним чином чому не взяв до уваги згаданий доказ заявником. Причини пропуску заявником встановленого законом строку, на думку колегії суддів необхідно визнати поважними, оскільки вони перебувають поза межами контролю та відповідальності з боку заявника. Враховуючи, що банк був позбавлений можливості пред`явити вказаний документ до примусового виконання у передбачений законом строк, суд апеляційної інстанції вважає, висновки суду з цього приводу належним чином не обґрунтовані, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в даній справі постановив ухвалу з порушенням вимог норм матеріального і процесуального права, тому з передбачених п. 4 ч.1 ст.376 ЦПК України оскаржена ухвала суду підлягає скасуванню, із постановленням нового судового рішення про задоволення цієї заяви. Керуючись ст.ст. 367,368, п. 2 ч.1 ст.374, ст.ст. 376, 381-384, 388, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції постановив: Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» - задовольнити. Ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 05 березня 2020 року скасувати та постановити нове судове рішення, яким заяву Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» - задовольнити. Поновити Публічному акціонерному товариству Комерційний банк «Приватбанк» строк для пред`явлення до виконання виконавчого листа № 619/3546/13-ц, виданого 11.12.2013 року про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 суми боргу у розмірі 3386,49 грн. Видати дублікат виконавчого листа Дергачівського районного суду Харківської області № 619/3546/13-ц, виданого 11.12.2013 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованості у розмірі 3386,49 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, які продовжуються на строк карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної інфекції «COVID-19», може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 05 червня 2020 року. Головуючий В.Б.Яцина. Судді І.В.Бурлака. О.М.Хорошевський.