Постанова 4818 № 629/4571/15-ц

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ «18» січня 2021 року м. Харків справа № 629/4571/15-ц провадження № 22ц/818/1558/21 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Бурлака І.В., (суддя-доповідач), суддів - Хорошевського О.М., Яцини В.Б., за участю секретаря - Дмитренко А.Ю., учасники справи: заявник - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», представниця заявника Полфьорова Я.В., заінтересована особа - ОСОБА_1 , представник заінтересованої особи Семитоцький К.М. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на ухвалу Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 18 листопада 2020 року в складі судді Харабадзе К.Ш. в с т а н о в и в: У листопаді 2020 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», заінтересована особа: ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання та видачу дубліката виконавчого документа. Заява мотивована тим, що 11 травня 2016 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області видав виконавчий документ № 629/4571/15-ц по справі за позовом банку до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Зазначив, що при підготовці виконавчого документу для направлення до органів державної виконавчої служби виконавчий лист було втрачено. Пошуки не призвели до позитивного результату. Вважав, що з вказаних підстав строк пропущено з поважних підстав. Просив поновити строк пред`явлення виконавчого документу № 629/4571/15-ц від 11 травня 2016 року, виданий Лозівським міськрайонним судом Харківської області; видати дублікат виконавчого документу № 629/4571/15-ц від 11 травня 2016 року, виданий Лозівським міськрайонним судом Харківської області. Ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 18 листопада 2020 року заяву Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання та видачу дубліката виконавчого документа залишено без задоволення. Не погоджуючись з ухвалою суду Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу суду скасувати та прийняти постанову про задоволення заяви банку. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини у справі, не звернув увагу на те, що державною виконавчою службою не було належним чином направлено банку копію постанови про повернення виконавчого документу разом з виконавчим листом, а саме рекомендованим листом із повідомленням про вручення. Доказів на спростування вказаної обставини органами державної виконавчої служби не надано. Вважав, що оскільки у вересні 2017 року прийнято постанову про повернення виконавчого документу, яку втрачено під час поштової пересилки разом із виконавчим листом з вини банку, строк пред`явлення виконавчого документа до виконання пропущено з поважних причин. 18 січня 2021 року до суду апеляційної інстанції від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він погодився з рішенням суду, а апеляційну скаргу вважав такою, що не підлягає задоволенню. Зазначив, що банк не надав жодних доказів того, що ним пропущено строк для пред`явлення дублікату виконавчого листа до виконання з поважних причин. 18 січня 2021 року до суду апеляційної інстанції надійшли письмові пояснення банку, в яких банк вказав, що належним доказом підтвердження надсилання та отримання стягувачем копії постанови про повернення виконавчого листа разом з направленням його оригіналу є виключно квитанція про відправлення та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. Проте, таких доказів матеріали справи не містять. Тому, вважав, що виконавчий документ втрачено не з вини стягувача, у зв`язку з чим банк позбавлений можливості пред`явити вказаний документ до примусового виконання у передбачений законом строк. В судове засідання учасники справи не з`явилися. Матеріали справи містять відомості про належне повідомлення учасників справи. 18 січня 2021 року до суду апеляційної інстанції від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому міститься клопотання про розгляд справи за його відсутності та відсутності його представника. 18 січня 2021 року до суду апеляційної інстанції від банку надійшли письмові пояснення, в яких міститься клопотання про розгляд справи за відсутності представника банку. Заяв про відкладення розгляду справи від учасників справи до суду апеляційної інстанції не надходило. Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Виходячи з вимог закону, обставин справи, судова колегія вважає за можливе розглянути справу за відсутністю учасників справи. Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» необхідно залишити без задоволення, ухвалу суду залишити без змін. Ухвала суду першої інстанції, з висновком якої погоджується судова колегія, мотивована тим, що доказів поважності причин для поновлення строку для пред`явлення до примусового виконання дублікату виконавчого листа та його видачі банк не надав, тому відсутні підстави для задоволення його заяви. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 29 квітня 2016 року у справі № 629/4571/15-ц за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 12 135,55 грн та витрати на сплату судового збору в сумі 1218,00 грн (а.с.100-102). На виконання вказаного рішення 11 травня 2016 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області видано виконавчий лист № 629/4571/15-ц, який отримано представником Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» 20 травня 2016 року (а.с.111). Як вбачається з відповіді Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Близнюківському, Лозівському районах та місту Лозова Східне Міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків) № 63769/1940.79/5 від 26 жовтня 2020 року, виконавчий лист № 629/4571/15-ц, виданий 11 травня 2016 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» в розмірі 13 353,55 грн перебував на примусовому виконанні МРВ ДВС по Близнюківському, Лозівському районах та місту Лозова ГТУЮ у Харківській області до 05 вересня 2017 року та був повернутий стягувачу Акціонерному товариству Комерційний банк «ПриватБанк» у зв`язку з відсутністю майна боржника. Виконавчий документ разом з постановою про повернення виконавчого документу направлено на адресу стягувача поштовим зв`язком в листопаді 2017 року. Повідомлення про отримання стягувачем вищезазначених документів у відділі відсутнє, відправлені документи до відділу не поверталися. Станом на 26 жовтня 2020 року виконавчий лист № 629/4571/15-ц виданий 11 травня 2016 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» в розмірі 13 353,55 грн не перебуває (а.с.117). Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини право на виконання рішення, яке виніс суд, є невід`ємною частиною «права на суд», та ефективний захист сторони у справі, а отже, і відновлення справедливості, передбачає зобов`язання адміністративних органів виконувати рішення (пункт 41 рішення від 19 березня 1997 року в справі «Горнсбі проти Греції»). Виконання судового рішення відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року по справі № 1-7/2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом. Стаття 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий судовий розгляд та закріплює принцип верховенства права, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя. Проте, право на справедливий суд було б позбавлено сенсу, якщо б допускало невиконання остаточних судових рішень, які набрали законної сили. Також, як вбачається з практики Європейського суду з прав людини невід`ємною частиною «права на суд» та фундаментальним аспектом верховенства права є принцип правової визначеності (певності), який включає дотримання принципу остаточності судового рішення. У розумінні практики Європейського суду частина 1 статті 6 Конвенції передбачає не лише доступ до правосуддя і встановлення порядку судового розгляду, а й гарантує виконання судових рішень з метою запобігання заподіяння шкоди одній із сторін. У справі «Півень проти України» ЄСПЛ констатував порушення статті 6 Конвенції та зазначив, що невиконання судового рішення не може буде виправдано недоліками законодавства, які унеможливлюють його виконання. У цій справі Європейський суд дійшов висновку про відсутність у законодавстві України нормативної бази щодо завдань, покладених на органи виконавчої влади, і констатував порушення пункту 1 статті 6 Конвенції. За змістом пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Відтак, невиконання судових рішень, які набрали законної сили, є неприпустимим і, виходячи з обставин цієї конкретної справи, не може бути виправданим. Відповідно до підпункту 17.4 пункту 17 Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку. Аналізуючи зміст даної норми, єдиною підставою для видачі судом дублікату виконавчого листа є його втрата. Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, надавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист. Згідно із частиною першою статті 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на час набрання рішенням законної сили) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом. У пункті 1 частини 2 цієї статті зазначено, що строк для виконання судових рішень встановлюється з наступного дня після набрання рішенням законної сили. 05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження». Тлумачення пункту 5 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону від 02 червня 2016 року № 1404-VIII свідчить, що він застосовується тільки до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання яких не сплив на час набрання чинності Законом від 02 червня 2016 року № 1404-VIII. Для пункту 5 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування норм Закону від 02 червня 2016 року № 1404-VIII до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання яких сплив на час набрання ним чинності. Згідно із пунктом 1 частиною 1 статті 23 Закону України «Про виконавче провадження» строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання. Відповідно до частини другої статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення строку пред`явлення до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання. Стягувачам, які пропустили строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (частина перша статті 371 ЦПК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Тобто, якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви. Такого ж висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19). Матеріали справи свідчать про те, що виконавчий лист № 629/4571/15-ц, виданий 11 травня 2016 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» в розмірі 13 353,55 грн перебував на примусовому виконанні МРВ ДВС по Близнюківському, Лозівському районах та місту Лозова ГТУЮ у Харківській області до 05 вересня 2017 року та був повернутий стягувачу Акціонерному товариству Комерційний банк «ПриватБанк» у зв`язку з відсутністю майна боржника. Виконавчий документ разом з постановою про повернення виконавчого документу направлено на адресу стягувача поштовим зв`язком в листопаді 2017 року. Згідно із пунктом 1 частиною 1 статті 23 Закону України «Про виконавче провадження» строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання. Таким чином, строк пред`явлення виконавчого документа, встановлений Законом України «Про виконавче провадження», після повернення виконавчого документу, сплив 02 вересня 2020 року. Із заявою до суду про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання банк звернувся 09 листопада 2020 року. Також, з матеріалів справи вбачається, що стягувач Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» в період часу з 05 вересня 2017 року (з моменту повернення виконавчого документа стягувачу) до 20 жовтня 2020 року (до звернення банку до відділу державної виконавчої служби з запитом щодо ходу виконавчого провадження), не цікавився про хід виконання вищевказаного виконавчого листа, що свідчить про те, що стягувач не був зацікавлений у своєчасному виконанні рішення суду та стягненні з боржника заборгованості. Банк, який є юридичною особою зобов`язаний забезпечити належну організацію роботи всіх своїх підрозділів, у тому числі, і щодо контролю за судовими та виконавчими документами при їх виконанні в органах державної виконавчої служби. Як вбачається з матеріалів справи банк звернувся до виконавчої служби лише у жовтні 2020 року. Тобто, банк почав цікавитись ходом виконавчого провадження вже після закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчих листів до виконання, є підставою для відмови у видачі дублікату виконавчих листів, якщо поважних причин для поновлення строку не встановлено. Матеріали справи свідчать про те, що заявник звернувся із даною заявою поза межами строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання. Оскільки поважних причин для поновлення не встановлено, також банком не надано доказів, які б свідчили про добросовісну реалізацію ним своїх процесуальних прав, зокрема, вчинення ним усіх можливих та залежних від нього дій, спрямованих на своєчасний контроль за виконанням судового рішення, у зв`язку з чим підстав для задоволення заяви відсутні. Суд першої інстанції встановивши, що підстави для поновлення пропущеного строку пред`явлення виконавчого документа до виконання та видачі дублікату виконавчого листа відсутні, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні заяви. Ураховуючи викладене, підстави вважати, що суд першої інстанції при розгляді даної справи неправильно застосував норми матеріального права чи допустив порушення норм процесуального права, відсутні. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів. Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, питання щодо перерозподілу судових витрат не вирішувалось. Керуючись ст. ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст. ст. 381-384, 389 ЦПК України п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення. Ухвалу Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 18 листопада 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, але в частині видачі дубліката виконавчого листа може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили. Головуючий І.В. Бурлака Судді О.М. Хорошевський В.Б. Яцина Повний текст постанови складено 21 січня 2021 року.