Постанова 4818 № 2-900/11

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ «16 » березня 2021 року м. Харків справа № 2-900/11 провадження № 22ц/818/1651/21 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Бурлака І.В., (суддя-доповідач), суддів - Хорошевського О.М., Яцини В.Б., за участю секретаря - Дмитренко А.Ю., учасники справи: заявник - Акціонерного товариства «Універсал Банк», представник заявника - Скоробогатий О.В. заінтересована особа - ОСОБА_1 , розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» на ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 25 листопада 2020 року в складі судді Шелест І.М. в с т а н о в и в: У березні 2020 року засобами поштового зв`язку Акціонерне товариство «Універсал Банк» звернувся до суду з заявою про видачу дубліката виконавчого листа по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Заява мотивована тим, що рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 12 травня 2011року стягнуто з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість в розмірі 132 361,95 грн. Зазначив, що на виконанні Червонозаводського відділу державної виконавчої служби м. Харкові Головного територіального управління юстиції у Харківській області перебував виконавчий лист № 2-900/11. Вказав, що при отриманні виписки з АСВП 30 березня 2020 року стягувачу стало відомо, що 13 травня 2017 року виконавче провадження ВП № 31919750 завершено, однак стягувач на сьогоднішній день не отримав постанови про повернення виконавчого документа та оригіналу виконавчого листа. Вважав, що виконавчий лист втрачено з незалежних причин від стягувача. Просив видати дублікат виконавчого листа по справі № 2-900/11 від 12 травня 2011 року за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , яким стягнуто на користь банку заборгованість в розмірі 132 361,95 грн. Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 25 листопада 2020 року у задоволенні заяви Акціонерному товариству «Універсал Банк» - відмовлено. Не погоджуючись з ухвалою суду Акціонерне товариство «Універсал Банк» подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу суду скасувати та заяву банку задовольнити. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, постановляючи ухвалу, неповно з`ясував обставини у справі, не звернув увагу на те, що станом на день звернення із даною заявою процесуальний строк пред`явлення його до виконання не закінчився, оскільки постанова про повернення виконавчого документу стягувача датується 13 травня 2017 року, відтак кінцевий строк пред`явлення виконавчого лист до виконання закінчується 13 травня 2020 року. На сьогоднішній день стягувач позбавлений права виконання рішення суду за вказаним виконавчим листом, а причини втрати виконавчого документа в даному випадку не залежали від стягувача, оскільки обов`язок належного повернення оригіналу виконавчого листа покладено на органи виконавчої служби. Відзивів на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції від учасників справи не надходило. 15 березня 2021 року до суду апеляційної інстанції від представника банку надійшли письмові пояснення, в яких представник банку вважав, що оскільки банк цікавився ходом виконавчого провадження, його заява повинна бути задоволена та надав до своїх пояснень копії заяв банку, які адресовані виконавчій службі від 16 квітня 2014 року та 09 лютого 2021 року, які залучені до матеріалів справи. Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з`явившихся учасників справи, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» необхідно залишити без задоволення, ухвалу суду - залишити без змін. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що банк не довів втрату виконавчого документа, який повернуто банку Червонозаводським відділом державної виконавчої служби м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області, про що свідчать матеріали справи. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що заочним рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 12 травня 2011 року у справі № 2-900/11 стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» суму заборгованості за кредитним договором № BL5502 від 10 червня 2008 року в розмірі 132 361,95 грн, суму зі сплати судового збору в розмірі 1323,62 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120,00 грн (а.с.1-3). На виконання вказаного судового рішення 24 лютого 2012 року Червонозаводським районним судом м. Харкова видано виконавчий лист № 2-900/11. Постановою Червонозаводського відділу державної виконавчої служби м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 13 травня 2017 року ВП № 31919750, виконавчий лист № 2-900/11, виданий 24 лютого 2012 року Червонозаводським районним судом м. Харкова повернуто стягувачу на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.7). Аналогічна інформація міститься в інформації про виконавче провадження від 30 березня 2020 року (а.с.8-11). Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Як вбачається з усталеної практики Європейського суду з прав людини право на виконання рішення, яке ухвалив суд, є невід`ємною частиною «права на суд» та ефективний захист сторони у справі, а отже, і відновлення справедливості передбачає зобов`язання адміністративних органів виконувати рішення (пункт 41 рішення від 19 березня 1997 року в справі «Горнсбі проти Греції»). Виконання судового рішення відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року по справі № 1-7/2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом. Стаття 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий судовий розгляд та закріплює принцип верховенства права, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя. Проте, право на справедливий суд було б позбавлено сенсу, якщо б допускало невиконання остаточних судових рішень, які набрали законної сили. Із усталеної практики Європейського суду з прав людини вбачається, що невід`ємною частиною «права на суд» та фундаментальним аспектом верховенства права є принцип правової визначеності (певності), який включає дотримання принципу остаточності судового рішення. У розумінні практики Європейського суду частина 1 статті 6 Конвенції передбачає не лише доступ до правосуддя і встановлення порядку судового розгляду, а й гарантує виконання судових рішень з метою запобігання заподіяння шкоди одній із сторін. У справі «Півень проти України» ЄСПЛ констатував порушення статті 6 Конвенції та зазначив, що невиконання судового рішення не може буде виправдано недоліками законодавства, які унеможливлюють його виконання. У цій справі Європейський суд дійшов висновку про відсутність у законодавстві України нормативної бази щодо завдань, покладених на органи виконавчої влади, і констатував порушення пункту 1 статті 6 Конвенції. За змістом пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення вчинено особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Відтак, невиконання судових рішень, які набрали законної сили, є неприпустимим і, виходячи з обставин цієї конкретної справи, не може бути виправданим. Підпунктом 17.4 пункту 17 Перехідних положень ЦПК України передбачено, що до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку. Аналізуючи зміст даної норми слід зазначити, що єдиною підставою для видачі судом дублікату виконавчого листа є його втрата. Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, надавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист. Згідно із частиною першою статті 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на час набрання рішенням законної сили) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом. У пункті 1 частини 2 цієї статті зазначено, що строк для виконання судових рішень встановлюється з наступного дня після набрання рішенням законної сили. 05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження». Тлумачення пункту 5 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону від 02 червня 2016 року № 1404-VIII свідчить про те, що він застосовується тільки до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання яких не сплив на час набрання чинності Законом від 02 червня 2016 року № 1404-VIII. Для пункту 5 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування норм Закону від 02 червня 2016 року № 1404-VIII до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання яких сплив на час набрання ним чинності. Згідно із пунктом 1 частиною 1 статті 23 Закону України «Про виконавче провадження» строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання. Частиною другої статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання. Стягувачам, які пропустили строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (частина перша статті 371 ЦПК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Тобто, якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви. Такого ж висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19). Частинами першою, п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Матеріали справи свідчать про те, що виконавчий лист № 2-900/11, виданий 24 лютого 2012 року Червонозаводським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» суми заборгованості за кредитним договором № BL5502 від 10 червня 2008 року в розмірі 132 361,95 грн перебував на примусовому виконанні у Червонозаводського відділу державної виконавчої служби м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області до 13 травня 2017 року та був повернутий стягувачу - Публічному акціонерному товариству «Універсал Банк» у зв`язку з відсутністю майна боржника. Згідно із пунктом 1 частиною 1 статті 23 Закону України «Про виконавче провадження» строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання. Як вбачається з матеріалів справи строк пред`явлення виконавчого документа, встановлений Законом України «Про виконавче провадження» після повернення виконавчого документу, спливає 13 травня 2020 року. Із заявою до суду про видачу дубліката виконавчого листа до виконання банк звернувся поштою 30 березня 2020 року, тобто строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання у банку не сплив. Разом з тим дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено. При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен подати докази на підтвердження втрати виконавчого листа, а суд має перевірити, чи не було виконано рішення суду на підставі якого його видано та чи не втратило судове рішення законної сили. Як на підставу своїх вимог Акціонерне товариство «Універсал Банк» посилався на те, що лише при отриманні виписки з АСВП 30 березня 2020 року стягувачу стало відомо, що 13 травня 2017 року виконавче провадження ВП № 31919750 завершено, однак стягувач на сьогоднішній день не отримав постанови про повернення виконавчого документа та оригіналу виконавчого листа. Судом першої інстанції встановлено, що виконавчий лист повернуто банку у травні 2017 року. Як відомо для видачі дубліката виконавчого листа необхідно встановити факт його втрати. Разом з тим, крім пояснень банку в заяві, у матеріалах справи відсутні докази втрати виконавчого документа і до суду апеляційної інстанції їх не надано. Не приймає до уваги судова колегія копії заяв банку від 16 квітня 2014 року та 09 лютого 2021 року, оскільки доказів направлення до органів виконавчої служби цих заяв банком не надано. Таким чином, банк не довів, що оригінал виконавчого листа у нього відсутній, а звернення до органів виконавчої служби задля отримання цього оригіналу результатів не дали. Дійшовши висновку, що Акціонерним товариством «Універсал Банк» не надано належних та допустимих доказів втрати оригіналу виконавчого листа, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні заяви щодо видачі дубліката виконавчого листа. Ураховуючи викладене, підстави вважати, що суд першої інстанції при розгляді даної справи неправильно застосував норми матеріального права чи допустив порушення норм процесуального права, відсутні. Доводи апеляційної скарги, які ґрунтуються саме на недоведеності отримання банком виконавчого документа, які досліджувались в суді першої інстанції, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів. Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, питання щодо перерозподілу судових витрат не вирішувалось. Керуючись ст. ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст. ст. 381-384, 389 ЦПК України п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» - залишити без задоволення. Ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 25 листопада 2020 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили. Головуючий І.В. Бурлака Судді О.М. Хорошевський В.Б. Яцина Повний текст постанови складено 19 березня 2021 року.