Постанова 4810 № 433/398/20

Справа № 433/398/20 Провадження № 22-ц/810/297/20 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 червня 2020 року Луганський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Назарової М.В., суддів: Кострицького В.В., Лозко Ю.П., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_3 на ухвалу Троїцького районного суду Луганської області від 12 березня 2020 року, постановлену Троїцьким районним судом у складі: судді Певної О.С. в приміщенні того ж суду, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , якого представляє ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, в с т а н о в и в : У березні 2020 року позивач ОСОБА_1 в особі свого представникаадвоката Кузьміна Євгена Валерійовича, який діяв на підставі Ордеру № НОМЕР_1 на надання правничої правової допомоги, звернувся з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. Ухвалою Троїцького районного суду Луганської області від 12 березня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 , якого представляє ОСОБА_3 , до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу на підставі п. 1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України визнано неподаною та повернуто позивачу як подану представником позивача, а сімейне законодавство не передбачає представництва під час розірвання шлюбу і норми ЦК про представництво на ці правовідносини не поширюються. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_3 вважає, що вказана ухвала постановлена всупереч нормам матеріального права, оскільки заяву подано повноважним представником позивача, а представництво не передбачено лише під час розірвання шлюбу в державному органі РАЦС. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 2 ст. 369 ЦПК України, оскільки оскаржується ухвала суду, зазначена у п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно п. 6 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи для подальшого розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. Позовна заява від імені позивача ОСОБА_1 підписана та подана ОСОБА_3 як представником позивача (а.с. 1-2). На підтвердження своїх повноважень ОСОБА_3 долучив до матеріалів заяви завірені ксерокопію ордера серія НОМЕР_2 № 1003286 від 06.03.2020 року, ксерокопію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с.13,13 зв.). Застереження про обмеження повноважень представникана вчинення певної процесуальної дії в ордері відсутні. Повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що заява підписана особою, яка не має праваїї підписувати,що є підставою для повернення заяви позивачеві у порядку, визначеному пунктом 1 частиною 4 статті 185 ЦПК України. Свій висновок суд першої інстанції мотивував тим, що зважаючи на спеціальні норми СК України, заяву від імені позивача про розірвання шлюбу подано особою, яка не має права її підписувати, про що зазначено у Постанові Пленуму Верховного суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про правона шлюб, розірвання шлюбу,визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя». Переглядаючи ухвалу суду за доводами апеляційної скарги, колегія суддів неможе погодитись з висновком суду першої інстанції, виходячи з такого. Чинне сімейне законодавство передбачає два порядки розірвання шлюбу:судовий та в органах державної реєстрації актів цивільного стану. Нормою статті 110 Сімейного кодексу України (далі - СК України) визначено право на пред`явлення одним із подружжя позову в суд про розірвання шлюбу. Таке правона звернення до суду реалізується особоюу порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. Оскільки порядок звернення до суду за судовим захистом урегульовано нормами ЦПК України, тому подання заяви до суду маєвідбуватись із дотриманням вимог ЦПК України. Частиною 1 статті 58 ЦПК України передбачено правосторони, третьої особи,а також особі, якій законом надано правозвертатися до суду в інтересах іншої особи,брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Загальні вимоги щодо форми та змісту позовної заяви визначені статтями 175 і 177 ЦПК України. Частиною 7 статті 177 ЦПК України передбачено, що до позовної заяви, підписані представникомпозивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представникапозивача. Відповідно до статті 60 ЦПК України представникому суді може бути адвокат або законний представник. Представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки - частина 1 статті 64 ЦПК України. Положення наведених норм процесуального права дають підстави для висновку, що підписання позовної заяви представником позивача допускається чинним цивільним процесуальним законодавством за умови долучення до матеріалів позовної заяви належних документів, що підтверджують право представника на вчинення такої процесуальної дії. Виключення із загальних правил ЦПК України щодо неможливості підписання представником позовної заяви про розірвання шлюбу від імені позивача не містить і постанова Пленуму Верховного суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», на яку послався суд першої інстанції в обґрунтування висновку про повернення позовної заяви ОСОБА_1 . Згідно з роз`ясненнями, викладеними у пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» визначено, що відповідно до ч. 1 ст. 115 СК розірвання шлюбу, здійснене за рішенням суду, має бути зареєстроване в державному органі РАЦС за заявою колишньої дружини або чоловіка. Сімейне законодавство не передбачає можливості розірвання шлюбу представником одного з подружжя або їх обох за довіреністю останніх, а правила ЦК про представництво, довіреність і доручення на ці правовідносини не поширюються. Отже, наведений пункт постанови Пленуму містить посилання на статтю 115 СК України, а тому регулюють питання щодо розірвання шлюбу в органах РАЦС, а не сам процес розірвання шлюбу у судовому порядку. Суд першої інстанції вищезазначених норм процесуального права не врахував та дійшов помилкового висновку про те, що позовна заява про розірвання шлюбу має бути підписана безпосередньо самим позивачем та не допускає підписання заяви його представником. За наведених обставин висновок суду першої інстанції про повернення позовної заяви ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини 4 статті 185 ЦПК України (заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано) не ґрунтується на вимогах цивільного процесуального законодавства, що призвело до постановлення помилкової ухвали. У відповідності до вимог статті 379 ЦПК України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема: порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Керуючись ст. 367, 374, 379 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_3 задовольнити. Ухвалу Троїцького районного суду Луганської області від 12 березня 2020 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, цей строк продовжується на строк дії такого карантину. Дата складення повного тексту постанови 09 червня 2020 року. Головуючий Судді: