Постанова 4855 № 753/74/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 753/74/20 Суддя (судді) першої інстанції: Коренюк А.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 червня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого-судді: Черпіцької Л.Т. суддів:Глущенко Я.Б., Пилипенко О.Є., секретар судового засідання:Закревська І.Л., за участю: позивач -ОСОБА_1 , представники відповідача - Орлов О.С., Поліщук М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м.Києва від 20 лютого 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспектора батальйону № 1 роти № 2 батальйону патрульної поліції в с.Чайка Управління патрульної поліції Київської області лейтенанта поліції Мельника Андрія Васильовича про визнання дій протиправними та скасування постанови, В С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати дії Інспектора батальйону № 1 роти № 2 батальйону патрульної поліції в с.Чайка Управління патрульної поліції Київської області лейтенанта поліції Мельника Андрія Васильовича протиправними та скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення від 20 грудня 2019 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 122 КУпАП України, посилаючись на те, що вказана постанова винесена з порушенням вимог КУпАП України, Законів України «Про національну поліцію», «Про дорожній рух» та вважає її неправомірною, оскільки 20 грудня 2019 року о 13 год. 41 хв., керуючи автомобілем «Тойота», державний номерний знак НОМЕР_1 , на 39 - му км села Микуличі Бородянського району Київської області рухався з дозволеною швидкістю, відповідно п. 12.4 Правил дорожнього руху не порушував, зазначений факт порушення ним зазначених Правил не визнає. Вважає дії працівника поліції щодо винесення відносно нього постанови в справі про адміністративне правопорушення неправомірними. Рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 20 лютого 2020 року в задоволенні позову відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не було доведено своєї невинуватості у вчиненні правопорушення. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов, оскільки вважає, що постанову було прийнято з неповним з`ясуванням обставин в адміністративній справі, що призвело до порушення норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що прилад вимірювання швидкості не міститься в Реєстрі засобів вимірювальної техніки. Постанова не містить конкретного місця вчинення правопорушення у с. Микуличі. Вчинення правопорушення на 39 км села Микуличі не підтверджується доказами у справі. Інспектор не роз`яснював прав, передбачених ст. 286 КУпАП України, і фактично не надав можливості ними скористатись. Оскаржувана постанова була винесена фактично без участі позивача, а також складена не інспектором Мельником Андрієм Васильовичем. 17 березня 2020 року відповідач направив, витребувані судом докази на підтвердження вчиненого правопорушення. Розгляд справи відкладався, враховуючи ст. 30 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення», ст. 11 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», п. 2 ч. 2 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникнення і поширення короно вірусної хвороби (COVID-19)» від 17 березня 2020 року N 530-IX, приписи постанови Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11 березня 2020 року N 211, вимоги рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 року та рішення Постійної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 11 березня 2020 року, а також рекомендації Ради суддів України від 16 березня 2020 року N 9рс-186/20 про запровадження особливого режиму роботи судів на період проведення карантинних заходів, з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, відповідно до постанови у справі про адміністративне правопорушення від 20 грудня 2019 року, винесеної інспектором батальйону № 1 роти 2 батальйону патрульної поліції в с. Чайка Управління патрульної поліції Київської області лейтенантом поліції Мельником А.В. про те, що ОСОБА_1 20 грудня 2019 року о 13 год. 41 хв. 12 сек., керуючи автомобілем «Тойота», державний номерний знак НОМЕР_2 , на 39-му км села Микуличі Бородянського району Київської області рухався зі швидкістю 74 км/год., при цьому перевищив обмеження швидкості руху у населеному пункті села Микуличі на 24 км/год. Вимірювання швидкості руху водія автомобіля «Тойота», державний номерний знак НОМЕР_2 , проводилось лазерним вимірювачем ТС001135, внаслідок чого водій ОСОБА_1 порушив п. 12.4 ПДР України - «порушення швидкісного режиму в населених пунктах» (дозволена швидкість не більше 50 - ти км/год.). Наслідком чого стало притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП України з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн. 00 коп. Постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності інспектором поліції винесено за місцем його вчинення в селі Микуличі Бородянського району Київської області за участі правопорушника 20 грудня 2019 року. Суд першої інстанції, надавши правову оцінку змісту обґрунтування складу адміністративного правопорушення, викладеного в оскаржуваній постанові, з урахуванням вимог ст. 256 КУпАП України дійшов висновку, що правомірність накладення штрафу на позивача. Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1 ст. 9 КАС України). Згідно з вимогами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. А відповідно до положень ст. 252 КУпАП - орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини "стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, що сформульовані у п. 43 рішення від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» ( з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини»), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом». У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь - яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Так, колегія суддів, надаючи правову оцінку спірній постанові та оцінюючи зміст обґрунтування складу адміністративного правопорушення, викладеного в оскаржуваній постанові, а також дослідивши подані відповідачем на вимогу апеляційного суду докази, приходить до висновку про неправомірність дій працівника поліції при винесенні постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, з огляду на наступне. Відповідно до п.12.4 ПДР України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год. Колегією суддів встановлено, що перевищення швидкості руху транспортного засобу «Тойота», державний номерний знак НОМЕР_2 , зафіксовано за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 (серійний номер ТС001135) 20 грудня 2019 року о 13 год. 39 хв. 19 сек. на 39-му км села Микуличі Бородянського району Київської області. На приладі «Трукам» зафіксовано місцезнаходження транспортного засобу позивача номерний знак НОМЕР_2 , на автодорозі М07 39 км, ліміт швидкості - 50км/г, швидкість 74 км/г., що підтверджується фотосвітлиною з приладу TruCam LTІ 20/20 серійний №ТС001135. Дані географічної локації з приладу TruCam LTІ 20/20 серійний №ТС001135 (50°34'34.00"N 30°4'41.95"E) підтверджують вчинення правопорушення у с. Микуличі на автодорозі М07 39 км. Камера з якої здійснювалася зйомка не є автоматичною камерою та використовувалася в «ручному» режимі. Сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29.08.2012 засвідчує, що на підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань Міністерством економічного розвитку і торгівлі України затверджений тип засобу вимірювання техніки «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCАМ, який зареєстровано в Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером У3197-12». Згідно свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/16433 від 30.09.2019 лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCАМ LTI 20/20 № ТС0011135 відповідає вимогам, діапазон вимірювань швидкості - від 2 км/год до 320 км/год. Максимально допустима похибка при вимірюванні швидкості в ручному та автоматичному режимах: ± 2км/год до 200 км/год; ± 1 % в діапазоні від 201 км/год до 320 км/год. Згідно експертного висновку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 04/02/03-3008 від 27.09.2018 в лазерному вимірювачі швидкості транспортних засобів TruCАМ LTI 20/20 № ТС001135 правильно реалізовано криптографічний алгоритм шифрування AES відповідно до ДСТУ ISO/IES 180033-3:2015, із довжиною ключа 266 біт. Отже, наведене вище свідчить про законність застосування відповідачем вимірювача TruCАМ LTI 20/20 № ТС001135 в порядку, передбаченому ст.40 Закону України «Про Національну поліцію», а також про підтвердження вчинення позивачем порушення частини 1 статті 122 КУпАП України. У відповідності до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Таким чином, покази приладу TruCam LTI 20/20 оцінюються інспектором як доказ в розумінні ст. 251 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення. В той же час, із представленого відеозапису з бодікамери інспектора патрульної поліції на підтвердження вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, судом апеляційної інстанції встановлено, що інспектором при винесенні постанови був порушений процесуальний порядок її винесення, оскільки спочатку була роздрукована постанова. Після винесення постанови оголошено про здійснення розгляду адміністративної справи та про порушення ч. 1 ст. 122 КУпАП. Наприкінці роз`яснено його права, передбачені ст. 268 КУпАП, в тому числі і право користуватися юридичною допомогою адвоката та подавати клопотання. Правила дорожнього руху відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (ПДР України). Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. Особа, яка створила такі умови, зобов`язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити підрозділ міліції, власника дороги або уповноважений ним орган (п.1.5 ПДР України). Перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів (ч.1 ст.122 КпАП України). Відповідно до п. 12.4 Правил дорожнього руху, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год. Відповідно до ч.1 ст.122 КУпАП передбачена відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками. Однак, й при виявленні адміністративного правопорушення та притягненні особи до відповідальності складання процесуального документа також повинно відбуватись з дотриманням вимог порядку оформлення постанови, які передбачені нормами КУпАП та Законом України «Про Національну поліцію». Відповідно до п. 8, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання, регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками, за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Положеннями Закону України «Про Національну поліцію» до повноважень національної поліції відповідно до покладених на неї обов`язків належать: виявляти причини та умови, вживати заходів щодо попередження та усунення виявлених адміністративних правопорушень; патрульні поліцейські уповноважені перевіряти документи, що посвідчують особу, чи документи, що підтверджують певне право особи; складати протоколи про адміністративні правопорушення, застосовувати інші передбачені законом заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення; у випадках, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення, здійснювати провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймати рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечувати їх виконання. За змістом положень статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (частинами першою-третьою, п`ятою-шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою-третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтями 124-1-126) тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. У відповідності до вимог частини третьої статті 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього кодексу. Частиною 2 ст. 258 КУпАП визначено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. Крім того, пункт 4 Розділу 1 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 №1395 визначає, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП. Частина 4 ст. 258 КУпАП визначає, що уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Справи, які віднесено до компетенції Національної поліції відповідають вимогам ч. 4 ст. 258 КУпАП, відповідно постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься на місці вчинення правопорушення. Працівники підрозділів Національної поліції мають право виносити постанову у справах про адміністративні правопорушення з порушенням ПДР на місці вчинення правопорушення. Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються її права, передбачені частиною першою статті 268 КУпАП та статтями 55, 56, 59, 63 Конституції України. Згідно ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. У відповідності до частини другої статті 271 КУпАП інтереси потерпілого може представляти представник - адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Однак, застосований інспектором зворотній алгоритм дій під час розгляду справи про адміністративне правопорушення унеможливив реалізацію позивачем прав, регламентованих статтею 268 КУпАП та статтями 55, 56, 59, 63 Конституції України. В судовому засіданні 09 червня 2020 року представник Поліщук М.В. визнав порушення при розгляді справи про адміністративне правопорушення процесуальний порядок її розгляду. Такими діями інспектор порушив права особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності, оскільки порушив порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення. Даний висновок також узгоджується із правовою позицією Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеною у постанові від 18 лютого 2020 року у справі №524/9827/16-а. Згідно із частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Колегія суддів, дослідивши додаткові докази, подані відповідачем, не погоджується з висновками суду першої інстанції, що при складанні процесуального документа не вбачається порушень з боку уповноваженої особи щодо порядку оформлення оскаржуваної постанови. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. За змістом частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись статтями 286, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Дарницького районного суду м.Києва від 20 лютого 2020 року скасувати та прийняти нове рішення. Позов ОСОБА_1 задовольнити. Визнати протиправними дії Інспектора батальйону № 1 роти № 2 батальйону патрульної поліції в с.Чайка Управління патрульної поліції Київської області лейтенанта поліції Мельника Андрія Васильовича. Скасувати постанову Інспектора батальйону № 1 роти № 2 батальйону патрульної поліції в с.Чайка Управління патрульної поліції Київської області лейтенанта поліції Мельника Андрія Васильовича від 20 грудня 2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 122 КУпАП України, і закрити справу про адміністративне правопорушення. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України. Повний текст постанови виготовлено 09 червня 2020 року. Головуючий суддя:Л.Т. Черпіцька Судді:Я.Б. Глущенко О.Є. Пилипенко