Постанова 4855 № 760/619/15-а

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 760/619/15-а ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 червня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді: Чаку Є.В., суддів: Бабенка К.А., Кузьмишиної О.М. за участю секретаря Муханькової Т.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Національного університету оборони України імені Івана Черняховського на постанову Солом`янського районного суду міста Києва від 05 жовтня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Національного університету оборони України імені Івана Черняховського про визнання протиправною бездіяльності та стягнення грошової компенсації замість неотриманого речового майна,- В С Т А Н О В И В : У січні 2011 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до Національного університету оборони України (далі-відповідач) про визнання протиправною бездіяльність Національного університету оборони України щодо невиплати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 грошової компенсації замість неотриманого речового майна; стягнення на користь ОСОБА_1 з відповідача грошової компенсації замість неотриманого речового майна в сумі 6255,82 грн.; стягнення на користь ОСОБА_2 з відповідача грошової компенсації замість неотриманого речового майна в сумі 7734,08 грн.; стягнення на користь ОСОБА_3 з відповідача грошової компенсації замість неотриманого речового майна в сумі 4074,91 грн.; стягнення на користь ОСОБА_4 з відповідача грошової компенсації замість неотриманого речового майна в сумі 7978,20 грн. Постановою Солом`янського районного суду міста Києва від 12 березня 2012 року відмовлено у задоволенні позовних вимог повністю. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2013 року скасовано постанову суду першої інстанції та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Національного університету оборони України щодо невиплати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 грошової компенсації замість неотриманого речового майна. Стягнуто з Національного університету оборони України на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію замість неотриманого речового майна в сумі 6255,82 грн., на користь ОСОБА_2 - 7734,08 грн., на користь ОСОБА_4 - 7978,20 грн., на користь ОСОБА_3 - 4074,91 грн. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 грудня 2014 року було скасовано постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2013 року та постанову Солом`янського районного суду м. Києва від 12 березня 2012 року в частині позовних вимог про стягнення грошової компенсації за неотримане речове майно до 11 березня 2000 року і в цій частині направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Крім того, скасовано постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2013 року в частині позовних вимог про стягнення грошової компенсації за неотримане речове майно після 11 березня 2000 року, а постанову Солом`янського районного суду м. Києва від 12 березня 2012 року в цій частині (якою відмовлено у задоволенні позовних вимог) залишено в силі. За наслідками нового розгляду справи Солом`янським районним судом міста Києва ухвалено постанову від 05 жовтня 2017 року про задоволення позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Національного університету оборони України про визнання протиправною бездіяльності та стягнення грошової компенсації замість неотриманого речового майна у повному обсязі. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2018 року скасовано постанову Солом`янського районного суду міста Києва від 05 жовтня 2017 року та залишено без розгляду адміністративний позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Національного університету оборони України імені Івана Черняховського про стягнення грошової компенсації за не отримане речове майно до 11 березня 2000 року. Представником позивачів було оскаржено в касаційному порядку постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2018 року. Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18 грудня 2019 року скасовано постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2018 року, а справу направлено для продовження розгляду до Шостого апеляційного адміністративного суду. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №760/619/15-а передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді (судді-доповідача) Бараненка І.І., суддів Бабенка К.А., Кузьмишиної О.М. У подальшому у зв`язку з тим, що рішенням Вищої ради правосуддя від 05 березня 2020 року №720/2/15-20 ОСОБА_5 звільнено з посади судді Шостого апеляційного адміністративного суду згідно Розпорядження від 17 березня 2020 року №562 було здійснено повторний автоматизований розподіл, зокрема справи №760/619/15-а. Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №760/619/15-а передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді (судді-доповідача) Чаку Є.В., суддів Бабенка К.А., Кузьмишиної О.М. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2020 року суддею-доповідачем Чаку Є.В. було прийнято справу №760/619/15-а до свого провадження. 24 березня 2020 року справу №760/619/15-а було направлено до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для розгляду заяви представника позивачів про ухвалення додаткового рішення. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06 квітня 2020 року було відмовлено у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в частині ухвалення додаткового судового рішення у справі № 760/619/15. Заяву представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - ОСОБА_6 в частині роз`яснення постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року задоволено частково. Роз`яснено, що після того, як відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року скасовано постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2018 року, а справу направлено для продовження розгляду до Шостого апеляційного адміністративного суду, такий розгляд повинен здійснюватися зі стадії апеляційного розгляду відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Після повернення справи №760/619/15-а до Шостого апеляційного адміністративного суду (супровідний лист від 07.04.2020 року № 760/619/15-а), розгляд апеляційної скарги Національного університету оборони України імені Івана Черняховського на постанову Солом`янського районного суду міста Києва від 05 жовтня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Національного університету оборони України імені Івана Черняховського про визнання протиправною бездіяльності та стягнення грошової компенсації замість неотриманого речового майна призначено у судовому засіданні на 03 червня 2020 року о 11:00 год. В апеляційній скарзі апелянт зазначив, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. У судовому засіданні, яке відбулось 03.06.2020 року, представник позивачів подав заяву про відвід судді Кузьмішиній О.М. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.06.2020 року у задоволенні заяви представника позивачів про відвід судді Кузьмішиній О.М. відмовлено. Крім того, 02.06.2020 року до суду від представника позивача надійшло клопотання про закриття апеляційного провадження та виклик свідка. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.06.2020 року у задоволенні вказаного клопотання було відмовлено. Представник позивачів у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив відмовити в задоволенні останньої з огляду на її необґрунтованість та безпідставність, а рішення суду першої інстанції залишити в силі. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце слухання справи повідомлявся належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи на іншу дату чи про розгляд справи за участі представника відповідача до суду не надходило. Враховуючи те, що відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а також те, що участь у судовому засіданні учасників справи не визнано обов`язковою, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 проходили військову службу в Збройних Силах України. Згідно наказів Міністра оборони України №268 від 31.03.2010 року, №450 від 25.05.2010 року, №98 від 27.04.2010 року, № 641 від 05.07.2010 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було звільнено у запас відповідно до ч.6. ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» за станом здоров`я. Відповідно до наказів начальника Національного університету оборони України №63 від 14.05.2010 року, №95 від 01.07.2010 року, № 54 від 28.04.2010 року та № 107 від 19.07.2010 року позивачів було виключено зі списків особового складу Національного університету оборони України з правом носіння військової форми одягу. На підставі зазначених наказів начальника Національного університету оборони України (по стройовій частині) кожному із позивачів видано довідки про вартість речового майна, яке підлягає видачі при звільненні в запас (у відставку), а саме: - довідку № 167/7/464/1 № 22 про вартість речового майна, яке підлягає видачі при звільненні в запас (у відставку) до 11 березня 2000 року, згідно якої ОСОБА_1 належить до видачі речового майна (30 позицій) на загальну суму 214,99 грн., після зазначеної дати, згідно з довідкою № 167/7/464 № 23, - речового майна (32 позиції) на суму 6040,83 грн.; всього - на суму 6255,82 грн.; - довідку № 167/7/464/1 № 29 про вартість речового майна, яке підлягає видачі при звільненні в запас (у відставку) до 11 березня 2000 року ОСОБА_2 належить до речового майна (30 позицій) на загальну суму 595,17 грн.; після зазначеної дати, згідно з довідкою № 167/7/464 № 30 - 32 позиції речового майна на суму 7138,91 грн.; всього - на суму 7734,08 грн.; - довідку № 167/7/464/1 № 31 про вартість речового майна, яке підлягає видачі при звільненні в запас (у відставку) до 11 березня 2000 року ОСОБА_4 належить до видачі речового майна (30 позицій) на загальну суму 341,57 грн.; після зазначеної дати, згідно з довідкою № 167/7/464 № 32 - 32 позиції речового майна на суму 7636,63 грн.; всього - на суму 7978,20 грн.; - довідку № 167/7/464/1 № 16 про вартість речового майна, яке підлягає видачі при звільненні в запас (у відставку) після 11 березня 2000 року ОСОБА_3 належить до видачі речового майна (32 позиції) на суму 4074, 91 грн. Задовольняючи позовні вимоги (за наслідками нового розгляду справи) суд першої інстанції виходив з первісних позовних вимог позивачів, залишивши поза увагою той факт, що спір в частині стягнення компенсації за неотримане речове майно, право на отримання якого позивачі мали у період після 11 березня 2000 року, уже було вирішено по суті. Так, після постановлення в цій справі ухвали Вищого адміністративного суду України від 11 грудня 2014 року, якою справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, надалі предметом розгляду (в цій справі) є спір тільки щодо стягнення компенсації за неотримане речове майно, право на яке позивачі мали під час проходження військової служби у період до 11 березня 2000 року. При цьому, до предмету розгляду не входять позовні вимоги ОСОБА_3 , оскільки його вимоги ґрунтувалися на довідці № 167/7/464/1 №16 про вартість речового майна, що підлягає видачі після 11 березня 2000 року при звільненні в запас (у відставку). Як свідчать наявні у матеріалах справи докази ОСОБА_3 при звільненні було видано тільки одну довідку (яку згадано вище) і з огляду на період, за який її видано, а також висновки суду касаційної інстанції, наведені в ухвалі від 11 грудня 2014 року, його спір (на вказану суму) в цій справі уже вирішено і в рамках нового її розгляду підстав для вирішення по суті тих самих позовних вимог ОСОБА_3 уже не має. В частині позовних вимог про стягнення компенсації за неотримане речове майно, право на яке ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 мали під час проходження військової служби у період до 11 березня 2000 року, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, яка діяла до 11 березня 2000 року) передбачено, що військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них. Визначено, що порядок і розміри грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців та компенсація замість речового майна встановлюються Кабінетом Міністрів України з урахуванням коефіцієнта індексації грошових доходів. Статтею 2 Закону України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" було зупинено дію ч. 2 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", в частині одержання військовослужбовцями речового майна і продовольчих пайків або за бажанням військовослужбовців грошової компенсації замість них. Закон набув чинності з 11 березня 2000 року. Відтак, військовослужбовці мали право одержати грошову компенсацію за речове майно неодержане до березня 2000 року. В ухвалі від 11 грудня 2014 року Вищий адміністративний суд України зазначив, що грошова компенсація замість речового майна була передбачена законодавством України в період з 20 грудня 1991 року по 11 березня 2000 року. Вказана ухвала суду касаційної інстанції набрала законної сили, висновки і мотиви цього суду є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанції при розгляді справи. Враховуючи викладені обставини, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для стягнення на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 компенсації за неотримане речове майно, право на яке вони мали під час проходження військової служби у період до 11 березня 2000 року. Відповідно до ч. 2 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Колегія суддів зазначає, що судом розглядалась справа в частині позовних вимог про стягнення компенсації за неотримане речове майно, право на яке ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 мали під час проходження військової служби у період до 11 березня 2000 року. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи зазначені обставини та наведені правові норми у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні судового рішення щодо позовних вимог про стягнення грошової компенсації за неотримане речове майно до 11 березня 2000 року, не було порушення норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Національного університету оборони України імені Івана Черняховського залишити без задоволення. Постанову Солом`янського районного суду міста Києва від 05 жовтня 2017 року в частині позовних вимог про стягнення компенсації за неотримане речове майно, право на яке ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 мали під час проходження військової служби у період до 11 березня 2000 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду. Повний текст постанови виготовлено 10.06.2020 року. Головуючий суддя: Є.В. Чаку Судді: К.А. Бабенко О.М. Кузьмишина