Ухвала КАС ВС № 760/619/15-а

УХВАЛА 06 квітня 2020 року Київ справа №760/619/15-а адміністративне провадження №К/9901/47366/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого - Смоковича М. І., суддів: Бевзенка В. М., Білак М. В., розглянув в порядку письмового провадження заяву представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - ОСОБА_6 про ухвалення додаткового судового рішення або роз`яснення постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Національного університету оборони України ім. Івана Черняховського про визнання протиправною бездіяльності та стягнення грошової компенсації, встановив:

1. У січні 2011 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до Національного університету оборони України, у якому просили: 1.1 визнати протиправною бездіяльність Національного університету оборони України щодо невиплати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 грошової компенсації замість неотриманого речового майна; 1.2 стягнути на користь ОСОБА_1 з Національного університету оборони України грошову компенсацію замість неотриманого речового майна в сумі 6255,82 грн.; 1.3 стягнути на користь ОСОБА_2 з Національного університету оборони України грошову компенсацію замість неотриманого речового майна в сумі 7734,08 грн.; 1.4 стягнути на користь ОСОБА_3 з Національного університету оборони України грошову компенсацію замість неотриманого речового майна в сумі 4074,91 грн.; 1.5 стягнути на користь ОСОБА_4 з Національного університету оборони України грошову компенсацію замість неотриманого речового майна в сумі 7978,20 грн.

2. Солом`янський районний суд міста Києва постановою від 12 березня 2012 року відмовив у задоволенні позовних вимог повністю.

3. Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 12 лютого 2013 року скасував вказану постанову суду першої інстанції та ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив; визнав протиправною бездіяльність Національного університету оборони України щодо невиплати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 грошової компенсації замість неотриманого речового майна; стягнув з Національного університету оборони України на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію замість неотриманого речового майна в сумі 6255,82 грн., на користь ОСОБА_2 - 7734,08 грн, на користь ОСОБА_4 - 7978,20 грн., на користь ОСОБА_3 - 4074,91 грн.

4. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 11 грудня 2014 року: 4.1 скасував постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2013 року та постанову Солом`янського районного суду м. Києва від 12 березня 2012 року в частині позовних вимог про стягнення грошової компенсації за неотримане речове майно до 11 березня 2000 року і в цій частині направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції; 4.2 скасував постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2013 року в частині позовних вимог про стягнення грошової компенсації за неотримане речове майно після 11 березня 2000 року, а постанову Солом`янського районного суду м. Києва від 12 березня 2012 року в цій частині (якою відмовлено у задоволенні позовних вимог) залишив в силі.

5. За наслідками нового розгляду справи Солом`янський районний суд міста Києва ухвалив постанову від 05 жовтня 2017 року, якою позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Національного університету оборони України - про визнання протиправною бездіяльності та стягнення грошової компенсації замість неотриманого речового майна - задовольнив. 5.1. Визнав протиправною бездіяльність Національного університету оборони України щодо невиплати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 грошової компенсації замість неотриманого речового майна. 5.2. Стягнув на користь ОСОБА_1 з Національного університету оборони України грошову компенсацію замість неотриманого речового майна в сумі 6255,82 грн. та з Державного бюджету України - судові витрати в сумі 155,96 грн. 5.3. Стягнув на користь ОСОБА_2 з Національного університету оборони України грошову компенсацію замість неотриманого речового майна в сумі 7734,08 грн. та з Державного бюджету України - судові витрати в сумі 83,74 грн. 5.4. Стягнув на користь ОСОБА_3 з Національного університету оборони України грошову компенсацію замість неотриманого речового майна в сумі 4074,91 грн. та з Державного бюджету України - судові витрати в сумі 47,15 грн. 5.5. Стягнув на користь ОСОБА_4 з Національного університету оборони України грошову компенсацію замість неотриманого речового майна в сумі 7978,20 грн. та з Державного бюджету України - судові витрати в сумі 86,18 грн.

6. Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 13 березня 2018 року скасував постанову Солом`янського районного суду міста Києва від 05 жовтня 2017 року і залишив без розгляду адміністративний позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Національного університету оборони України імені Івана Черняховського про стягнення грошової компенсації за не отримане речове майно до 11 березня 2000 року.

7. Вказану постанову суду апеляційної інстанції від 13 березня 2018 року, а також ухвалу цього суду про відкриття апеляційного провадження від 01 грудня 2017 року представник позивачів ОСОБА_6 оскаржив в касаційному порядку.

8. У касаційній скарзі представник позивача ОСОБА_6 просив скасувати ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2017 року про відкриття апеляційного провадження та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2018 року і направити справу для продовження розгляду до цього суду.

9. Водночас представник позивачів ОСОБА_6 просив, щоб касаційний суд направив справу на новий апеляційний розгляд саме зі стадії розгляду клопотання Національного університету оборони України ім. Івана Черняховського про поновлення строку апеляційного оскарження, вирішення питання про прийняття апеляційної скарги від 22 листопада 2017 року і відкриття апеляційного провадження.

10. Ухвалою від 16 квітня 2018 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду відкрив касаційне провадження за скаргою на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2018 року

11. Щодо касаційної скарги в частині оскарження ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2017 року про відкриття апеляційного провадження, то відмовляючи у відкритті провадження на вказане судове рішення суд касаційної інстанції в ухвалі від 16 квітня 2018 року, з-поміж іншого, зазначив, що запереченням скаржника на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2017 року може бути надана оцінка під час касаційного розгляду в порядку, визначеному Главою 2 розділу III згаданого Кодексу.

12. За наслідками розгляду касаційної скарги Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалив постанову від 18 грудня 2019 року, якою скасував постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2018 року, а справу направив для продовження розгляду до Шостого апеляційного адміністративного суду. 13. 08 січня 2020 року надійшла заява представника позивачів ОСОБА_6 , у якій він, з посиланням на статті 252, 254 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), просить: 13.1 ухвалити додаткову постанову, якою доповнити мотивувальну частину постанови касаційного суду від 18 грудня 2019 року оцінкою заперечень представника позивачів на ухвалу апеляційного суду від 01 грудня 2017 року про відкриття провадження, а резолютивну частину постанови касаційного суду від 18 грудня 2019 року доповнити вказівкою про продовження розгляду справи апеляційним судом зі стадії розгляду клопотання відповідача про поновлення строку апеляційного провадження, вирішення питання про прийняття його апеляційної скарги від 22 листопада 2017 року до апеляційного розгляду і відкриття апеляційного провадження; 13.2. у разі відмови в ухваленні додаткової постанови, як альтернативу, постановити ухвалу, якою роз`яснити зміст резолютивної частини постанови касаційного суду від 18 грудня 2019 року, а саме з якої стадії має продовжувати розгляд справи апеляційний суд.

14. Такі вимоги представник позивачів обґрунтував тим, що суд касаційної інстанції під час касаційного розгляду справи залишив поза увагою його доводи про те, що апеляційну скаргу відповідач подав з пропуском встановленого строку на апеляційне оскарження, тоді як суд апеляційної інстанції ухвалою від 01 грудня 2017 року відкрив за цією скаргою апеляційне провадження (на постанову Солом`янського районного суду міста Києва від 05 жовтня 2017 року), не розглянувши клопотання відповідача про поновлення строку на апеляційне оскарження (заявленого водночас в апеляційній скарзі від 22 листопада 2017 року).

15. Представник позивачів наголосив, що неодноразово заявляв в суді апеляційної інстанції про необхідність закриття апеляційного провадження як помилково відкритого, утім до його аргументів не дослухалися.

16. У касаційній скарзі він теж просив надати правову оцінку ухвалі апеляційного суду від 01 грудня 2017 року про відкриття апеляційного провадження в площині дотримання строків апеляційного оскарження постанови суду першої інстанції, однак касаційний суд, відмовляючи у відкритті касаційного провадження в цій частині, зазначив, що цим доводам може бути надана оцінка під час касаційного розгляду.

17. У судовому засіданні в суді касаційної інстанції представник позивача вкотре наголосив на тому, що відповідач пропустив строк апеляційного оскарження постанови Солом`янського районного суду міста Києва від 05 жовтня 2017 року, тому суд апеляційної інстанції безпідставно відкрив апеляційне провадження, відтак ухвалив оскаржену постанову від 13 березня 2018 року.

18. Втім, як зазначає представник позивача, незважаючи на те, що в ухвалі від 16 квітня 2018 року касаційний суд зазначив, що розгляне вказані аргументи, у постанові від 18 грудня 2019 року цим доводам (щодо ухвали від 01 грудня 2017 року про відкриття апеляційного провадження) правової оцінки так і не надав.

19. Направивши справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, суд касаційної інстанції не зазначив (зокрема в резолютивній частині) з якої стадії має продовжувати розгляд справи апеляційний суд, що, на думку представника позивача, має суттєве значення для справедливого її розгляду протягом розумного строку.

20. З огляду на наведене представник позивачів переконує, що суд касаційної інстанції повинен ухвалити додаткову постанову, якою доповнити мотивувальну частину постанови від 18 грудня 2019 року мотивами щодо його заперечень на ухвалу від 01 грудня 2017 року про відкриття апеляційного провадження, відтак резолютивну частину постанови від 18 грудня 2019 року доповнити вказівкою про продовження розгляду справи апеляційним судом зі стадії розгляду клопотання відповідача про поновлення строку апеляційного оскарження, вирішення питання про прийняття його апеляційної скарги від 22 листопада 2017 року до апеляційного розгляду і відкриття апеляційного провадження.

21. Як альтернативу вказаному способу представник позивача, з посиланням на статтю 254 КАС, зазначив, щоб суд касаційної інстанції роз`яснив свою постанову від 18 грудня 2019 року так, як зазначено вище.

22. Для того, щоб розглянути заяву представника позивача ОСОБА_6. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду листами від 15 січня 2020 року і 05 березня 2020 року звернувся до Шостого апеляційного адміністративного суду з проханням надіслати матеріали адміністративної справи № 760/619/15.

23. Матеріали адміністративної справи № 760/619/15 надійшли Касаційному адміністративному суду у складі Верховного Суду 27 березня 2020 року.

24. При вирішенні заяви представника позивача ОСОБА_6. колегія суддів керувалася таким.

25. Відповідно до частини першої статті 252 КАС суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

26. За частинами третьою, четвертою статті 252 КАС суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.

27. Відповідно до частини першої статті 254 КАС за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз`яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали.

28. За частиною третьою статті 254 КАС суд розглядає заяву про роз`яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження. У разі необхідності суд може розглянути питання роз`яснення судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи та державного виконавця. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

29. Обґрунтовуючи необхідність ухвалення додаткової постанови представник позивачів апелює до того, що в мотивувальній частині постанови від 18 грудня 2019 року не надано правової оцінки його запереченням на ухвалу від 01 грудня 2017 року про відкриття апеляційного провадження.

30. Зазначену ухвалу суд апеляційної інстанції постановив за апеляційною скаргою Національного університету оборони України від 22 листопада 2017 року на постанову Солом`янського районного суду міста Києва від 05 жовтня 2017 року.

31. В апеляційній скарзі відповідач просив, зокрема, поновити строки апеляційного оскарження постанови Солом`янського районного суду міста Києва від 05 жовтня 2017 року, покликаючись на те, що копію вказаної постанови він отримав після того, як цей строк завершився.

32. Як видно зі змісту ухвали від 01 грудня 2017 року, суд апеляційної інстанції не вирішував питання про поновлення строку апеляційного провадження, принаймні в цій ухвалі не зазначено про згадане клопотання відповідача. Водночас зазначено, що апеляційну скаргу подано в межах встановленого процесуальним законом строку.

33. У цьому зв`язку треба зазначити, що за правилами частини другої статті 186 КАС (у редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року), апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. 34. 05 жовтня 2017 року Солом`янський районний суд міста Києва проголосив вступну і резолютивну частини постанови (на підставі частини третьої статті 160 КАС); як видно із журналу судового засідання від 05 жовтня 2017 року, представника відповідача в цьому судовому засіданні не було.

35. Повний текст постанови Солом`янського районного суду міста Києва від 05 жовтня 2017 року сторонам, зокрема Національному університету оборони України, надіслано супровідним листом від 17 жовтня 2017 року № 760/619/15-а/82717/2017.

36. Копію цієї постанови відповідач офіційно отримав 14 листопада 2017 року, свідченням чого відмітка на вказаному супровідному листі, зроблена при його реєстрації (у Національному університету оборони України).

37. Апеляційну скаргу подано 22 листопада 2017 року, тобто в межах десятиденного строку (якщо вести відлік від вказаної дати вручення), передбаченого частиною другою статті 186 КАС (у попередній редакції) для апеляційного оскарження постанови суду першої інстанції.

38. За змістом частини четвертої статті 189 КАС (у попередній редакції) апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними.

39. Отож, дотримання строку апеляційного оскарження є одним із питань, які з`ясовує суд апеляційної інстанції при прийнятті апеляційної скарги. Як можна виснувати із описаної вище ситуації, на стадії вирішення питання про прийняття апеляційної скарги відповідача суд апеляційної інстанції це питання з`ясував, у зв`язку з чим постановив ухвалу від 01 грудня 2017 року. Відсутність окремого процесуального рішення з приводу клопотання відповідача про поновлення строку не доводить протилежного, адже у цьому випадку сам факт, що відповідач заявив таке клопотання, не зобов`язує суд апеляційної інстанції приймати процесуальне рішення, якщо для цього немає правових підстав.

40. На думку колегії суддів, доводи, якими заявник намагається переконати у безпідставності відкриття ухвалою від 01 грудня 2017 року апеляційного провадження на постанову Солом`янського районного суду міста Києва від 05 жовтня 2017 року ґрунтуються на хибному трактуванні процесуальних норм.

41. Якщо говорити про правову природу процесуальних строків, як-от строку на апеляційне оскарження, то такі спрямовані, у підсумку, на забезпечення правової визначеності, проявом якого в площині здійснення судочинства є те, щоб учасники справи отримали остаточне судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання і не може переглядатися в апеляційному чи касаційному порядку поза строками, визначеними процесуальним законом. Вказані строки не є присічними, за певних обставин їх може бути поновлено. Поважність, обґрунтованість причин пропуску строку оскарження судового рішення (якщо такі є) у кожному випадку вирішує суд, навівши мотиви свого рішення.

41. За описаного вище перебігу подій щодо подання апеляційної скарги, колегія суддів не має достатніх, очевидних, обґрунтованих підстав вважати, що апеляційний суд порушив вказаний принцип, чим зачепив інтереси позивачів, які були зацікавлені в тому, щоб постанова Солом`янського районного суду міста Києва від 05 жовтня 2017 року набрала законної сили.

42. Постанову від 18 грудня 2019 року, яку суд касаційної інстанції постановив за наслідками касаційного розгляду справи № 760/619/15-а, не є новим рішенням у справі, яким би вирішувався спір по суті. Тобто, направивши справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції (відповідно до пункту 2 частини першої статті 349, статті 353 КАС) суд касаційної інстанції не вирішував питання про право, тож і не обирав способу його захисту.

43. Окрім того, Київський апеляційний адміністративний суд за наслідками апеляційного розгляду ухвалив постанову від 13 березня 2018 року, якою скасував постанову Солом`янського районного суду міста Києва від 5 жовтня 2017 року і залишив без розгляду адміністративний позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 з мотивів пропуску строку звернення до суду (першої інстанції) і відсутності обґрунтованих підстав для того, щоб вважати причини пропуску цього строку поважними.

44. Тож в цій справі касаційний суд в межах своїх повноважень надав правову оцінку постанові апеляційного суду в площині строку звернення позивачів до суду з позовом у зіставленні як з результатами попереднього розгляду судами (зокрема касаційним) цієї справи, так і обставинами, які передували зверненню з цим позовом.

45. Позаяк суд апеляційної інстанції, судове рішення якого було предметом касаційного перегляду, не вирішував вказаного спору по суті, суд касаційної інстанції теж був обмежений в можливості приймати нове рішення (по суті позовних вимог) за наслідками касаційного розгляд у справи.

46. З урахуванням наведеного, у цій ситуації суд касаційної інстанції не має правових підстав для ухвалення додаткової постанови стосовно заперечень представника позивача на ухвалу від 01 грудня 2017 року про відкриття апеляційного провадження на підставі статті 252 КАС.

47. Стосовно роз`яснення, на якому наполягає представник позивачів, то позаяк відсутність правової оцінки касаційного суду щодо його заперечень з приводу ухвали від 01 грудня 2017 року про відкриття апеляційного провадження, на його переконання, впливає на подальший розгляд справи апеляційним судом (куди її направлено для продовження розгляду відповідно до постанови від 18 грудня 2019 року), то з метою запобігти неоднозначному трактуванню сторонами рішення суду касаційної інстанції, відтак і рішення апеляційної інстанції, яке буде ухвалено за наслідками розгляду цієї справи, колегія суддів дійшла висновку про можливість частково задовольнити прохання автора заяви, роз`яснивши таке.

48. У постанові від 18 грудня 2019 року чітко окреслено предмет касаційного перегляду - постанова Київського апеляційного адміністратвиного суду від 13 березня 2018 року, ухвалена за наслідками апеляційного розгляду.

49. Повноваження суду касаційної інстанції і межі касаційного перегляду обумовлюють і його результат. Тож беручи до уваги в сукупності як мотиви, наведені в постанові від 18 грудня 2019 року, так і мотиви, наведені вище, з урахуванням також того, що ухвала про відкриття апеляційного провадження в касаційному порядку не оскаржується, суд касаційної інстанції, скасувавши постанову Київського апеляційного адміністратвиного суду від 13 березня 2018 року і направши справу для продовження розгляду, вважав, що розгляд справи має відбуватися не зі стадії прийняття апеляційної скарги, а вже зі стадії її апеляційного розгляду. Керуючись статтями 252, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив:

1. У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - ОСОБА_6 в частині ухвалення додаткового судового рішення у справі № 760/619/15 - відмовити.

2. Заяву представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - ОСОБА_6 в частині роз`яснення постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року - задовольнити частково.

3. Роз`яснити, що після того, як відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року скасовано постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2018 року, а справу направлено для продовження розгляду до Шостого апеляційного адміністративного суду, такий розгляд повинен здійснюватися зі стадії апеляційного розгляду відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий М. І. Смокович Судді В. М. Бевзенко М. В. Білак