Постанова 4873 № 910/13309/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "03" червня 2020 р. Справа№ 910/13309/19 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Мальченко А.О. суддів: Чорногуза М.Г. Агрикової О.В. при секретарі судового засідання Найченко А.М., розглянувши матеріали апеляційної скарги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Голден парк» на рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2019 у справі №910/13309/19 (суддя Демидов В.О.) за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Голден парк» про стягнення заборгованості у розмірі 28 747,31 грн за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання, ВСТАНОВИВ: Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» (далі - ПрАТ «АК «Київводоканал», позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Голден парк» (далі - ОСББ «Голден парк», відповідач) про стягнення 28 747,31 грн, з яких 23 922,61 грн боргу, 1 087,45 грн інфляційних втрат, 305,53 грн 3% річних, 1 039,46 грн пені та 2 392,26 грн штрафу, посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов договору про надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі № 18013/9-10 від 03.10.2017 в частині своєчасної оплати вартості наданих позивачем послуг. Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.11.2019 у справі №910/13309/19 позов задоволено частково, стягнуто з ОСББ «Голден парк» на користь ПрАТ «АК «Київводоканал» 23 922,61 грн основного боргу, 1 087,45 грн інфляційних втрат, 305,53 грн 3% річних, 1 039,46 грн пені та 1 761,14 грн витрат зі сплати судового збору, в іншій частині позову відмовлено. Ухвалюючи вказане рішення, суд виходив з доведеності факту надання позивачем в період з 01.11.2017 по 31.05.2019 на виконання умов договору відповідачеві послуг з постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі, які були прийняті останнім без жодних зауважень (незгоди) щодо їх кількості та вартості, а також частково оплачені, у зв`язку з чим визнав вимоги позивача про стягнення з відповідача суми боргу, 3% річних, інфляційних втрат та пені обґрунтованими. Водночас, суд не знайшов правових підстав для задоволення вимоги про стягнення штрафу, оскільки позивач не довів, що ним виставлялись рахунки відповідачеві та відмови останнього їх оплачувати; відповідач частково погашав суми заборгованості, що виникла у нього за договором, що свідчить про прострочення виконання своїх договірних зобов`язань, а не про відмову їх виконувати; позивач не надав обґрунтованого розрахунку штрафу та не зазначив, які саме рахунки відповідач відмовився сплатити та на яку суму. Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, ОСББ «Голден парк» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення судом було прийняте за нез`ясування обставин, що мають значення для справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме, ст. ст. 526, 527 Цивільного кодексу України, ст. 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», а також порушенням норм процесуального права, зокрема, ст. ст. 48, 50, 236 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. Обґрунтовуючи підстави звернення з апеляційною скаргою, апелянт посилався на те, що суд не з`ясував на яких вузлах обліку та за якими кодами абонента обліковується постачання питної води позивачем, чи правильно нараховується оплата послуг, чи здійснюється відповідачем оплата послуг саме за цими кодами, чи не вимагає позивач стягнути оплату за постачання води, що обліковується на інших вузлах за іншими кодами абонента, які не стосуються умов договору та мають сплачуватись іншими особами; вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з водопостачання за період з 01.11.2017 по 31.05.2019, яка виникла на підставі платіжних вимог-доручень, доданих позивачем до позовної заяви, є безпідставними, оскільки не стосуються договору; у зв`язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії» від 10.04.2014 №1198-VII надавати послуги з централізованого постачання гарячої води та з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) має право лише Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» (далі - КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО»); в даному випадку йдеться не про постачання питної води відповідачеві за договором, а про постачання холодної води як товарної продукції для забезпечення гарячого водопостачання, що обліковується окремими лічильниками №1108372458 (особовий рахунок 907-96) та №1108369351 (особовий рахунок 907-95), та поставляється у спеціальні зони 1 та 2 Індивідуального теплового пункту (ІТП), де вона підігрівається та використовується в якості централізованого постачання гарячої води до мешканців будинку за індивідуальними договорами з КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО»; між відповідачем та ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» укладено Договір про співпрацю під час надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання гарячої води і розмежування відповідальності №8242208 від 25.10.2017, згідно з яким відповідач забезпечує належні умови для передачі (транзиту) теплової енергії та гарячої води тепловими мережами (тобто, здійснює технічне обслуговування мереж), а КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» надає послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води споживачам цих послуг, а тому саме останнє має нести обов`язок із своєчасної оплати наданих йому позивачем послуг із водопостачання по даному вузлу обліку; відповідач не є учасником ринку послуг з подачі та розподілу холодної та гарячої води, а вимога позивача щодо сплати послуг за кодом абонента 10-54179 являє собою подвійний рахунок за надану послугу, оскільки за неї вимагає оплати також КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО». Також апелянт наголошував на тому, що в порушення норм процесуального права, суд розглянув справу, яка потребувала додаткових роз`яснень технічної документації, в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, помилково визначивши таку справу як малозначну; суд розглянув справу та ухвалив рішення стосовно неналежного відповідача у справі та за відсутності особи, яка є фактичним отримувачем послуг позивача - КП «КИІВТЕПЛОЕНЕРГО». Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2020 поновлено ОСББ «Голден парк» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2019 у справі №910/13309/19, відкрито апеляційне провадження за вищевказаною апеляційною скаргою, призначено до розгляду на 18.03.2020, встановлено ПрАТ «АК «Київводоканал» строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2019 у справі №910/13309/19. Позивач скористався правом, наданим статтею 263 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва - без змін. Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, позивач вказував на те, що на підтвердження отримання послуг відповідачем та належності йому бойлера (ІТП) позивачем надані суду акти про зняття показань з приладів обліку, які складені на ОСББ «Голден парк» та підписані його представником, а тому нарахування фактично спожитих послуг проводилось виключно за показниками працюючого, опломбованого приладу обліку; відповідач не надав до суду доказів припинення або розірвання договору в установленому договором або законом порядку; твердження відповідача про те, що договір припинив свою дію, у зв`язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії» від 10.04.2014 № 1198-VII не можуть бути прийняті судом, оскільки зазначений закон надає право позивачеві укладати договори безпосередньо з фізичними особами - мешканцями багатоквартирних будинків та цим законом передбачено можливість споживачам (юридичним особам) отримувати послуги на підставі уже укладених договорів (як колективний споживач), при цьому прийняття вказаного Закону не тягне за собою автоматичного припинення раніше укладених договорів; при цьому, 01.05.2019 набув чинності Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.06.2018 № 2189-VIII, який визначає, що договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом; відповідач не надав доказів укладення договорів з іншим виконавцем послуг з водопостачання та водовідведення, а також договорів на водопостачання питної води, що йде на підігрів з мешканцями будинку; у зв`язку з тим, що ОСББ «Голден парк» мало на балансі ІТП, обсяги питної води, що йде на підігрів було нараховано саме відповідачеві; після повідомлення позивача листом від 19.07.2019 №143/07 про те, що правління ОСББ «Голден парк» підписало договір про співпрацю з ПАТ «Київенерго», нарахування за послугу питна вода, яка йде на підігрів, що обліковується по коду 10-54179, було припинено; в порушення п. 3.3.3. діючого договору, відповідач не надав позивачеві у семиденний строк з моменту здійснення правочину інформацію щодо об`єктів водоспоживання, тобто, позивачу не було відомо про співпрацю відповідача з ПАТ «Київенерго»; за таких обставин суд правомірно визначив, що надання послуг із приймання стічних вод регулюється умовами укладеного між ПрАТ «АК «Київводоканал» та ОСББ «Голден парк» договору на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі № 18013/9-10 від 03.10.2017, а тому вартість таких послуг підлягає оплаті відповідачем на користь позивача. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 зі змінами від 16.03.2020 №215 «Про запобігання поширенню на території України гострої распіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено з 12 березня 2020 до 3 квітня 2020 року на усій території України карантин. Враховуючи рекомендаційний лист Ради суддів України від 16.03.2020 № 9рс-186/20 щодо встановлення на період з 16.03.2020 до 03.04.2020 особливого режиму роботи судів України, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2020 розгляд апеляційної скарги ОСББ «Голден парк» на рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2019 у справі №910/13309/19 призначено на 09.04.2020. Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 №239 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №

211. Зокрема, карантин продовжено до 24.04.2020. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2020 повідомлено учасників провадження, що розгляд апеляційної скарги 09.04.2020 не відбудеться, наступне судове засідання призначено на 06.05.2020. 06.05.2020 на електронну пошту Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи, мотивована відсутністю в уповноваженого представника скаржника можливості прибути в судове засідання, у зв`язку з введенням в Україні карантину через спалах у світі коронавірусу. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.05.2020 розгляд апеляційної скарги ОСББ «Голден парк» на рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2019 у справі №910/13309/19 відкладено на 03.06.2020, доведено до відома учасників апеляційного провадження, що їх участь у судовому засіданні не є обов`язковою та нез`явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою розгляду апеляційної скарги по суті. У судовому засіданні представники відповідача вимоги апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити, рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечив, вважає рішення законним та обґрунтованим, у зв`язку з чим просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржуване рішення без змін. 03.06.2020 у судовому засіданні колегією суддів апеляційного господарського суду було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції. Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 03.10.2017 між ПрАТ «АК «Київводоканал» (у тексті договору - постачальник) та ОСББ «Голден парк» (у тексті договору - абонент) було укладено договір на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі № 18013/9-10 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у систему каналізації м. Києва за адресами об`єктів водоспоживання, зазначеними у дислокації об`єктів водоспоживання та водовідведення (яка є невід`ємною частиною цього договору) та на підставі пред`явлених абонентом умов (дозволу) на скид стічних вод у систему каналізації м. Києва (надалі - умови), а абонент зобов`язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору та дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 №190 (в подальшому - Правила користування), Правилами приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва, затверджених Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради від 12.10.2011 № 1879, зареєстрованими в Головному управлінні юстиції у м. Києві 17.10.2011 № 44/903 (в подальшому - Місцеві правила приймання), а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникли за цим договором. За договором встановлюється цілодобовий режим водопостачання та приймання стоків. Постачальником може бути змінений режим водопостачання та водовідведення, відповідно до діючого законодавства України, а також у випадку прийняття органами місцевого самоврядування або органами виконавчої влади відповідних нормативних документів, які визначатимуть інший режим надання послуг (встановлення графіків подачі води та/або приймання стоків тощо), без внесення змін до цього договору (п. 1.2 договору). Згідно з п. 1.3 договору обсяг води, що підлягає постачанню та прийняттю в систему каналізації, надається абонентом у вигляді нормативного розрахунку (погодинного, добового, помісячного, річного обсягу постачання послуг), який узгоджується з постачальником і є невід`ємною частиною договору. Обсяг поставки води підлягає узгодженню з постачальником кожного наступного року з моменту укладення договору. Загальний обсяг поставлених за цим договором послуг визначається загальною кількістю наданих абоненту протягом дії договору кубічних метрів води та прийнятих у міську каналізацію стічних вод. Відповідно до п.п. 2.1.1, 2.1.3, 2.1.4 договору облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показами засобу обліку, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених Правилами користування. У випадку наявності у абонента декількох об`єктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показів всіх засобів обліку, зареєстрованих за абонентом. Обсяг наданої води для поливу визначається за показами засобів обліку. В разі технічної неможливості встановлення засобу обліку, кількість поставленої для поливу води може визначатися за узгодженим з постачальником розрахунком на підставі наданих абонентом офіційних документів, якими визначена площа поливу. Якщо вести облік води за показами засобу обліку неможливо з причин, що не залежать від абонента та зафіксовані в установленому порядку (зняття засобу обліку постачальником, пошкодження скла, корозія циферблата, припинення нормальної роботи засобу обліку через несправності, що виникли в його механізмі, тощо), кількість використаної води за термін відсутності засобу обліку (але не більше 2-х місяців) визначається за середньодобовою витратою за попередні два розрахункові місяці. У разі тривалості роботи засобу обліку менше 2-х місяців кількість води визначається за середньодобовою витратою за період роботи засобу обліку не менше 15 діб. Після закінчення зазначеного терміну, якщо вести облік води неможливо з вини виробника, подальше визначення обсягів водоспоживання здійснюється за нормами споживання. Кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за показниками засобів обліку стічних вод, або за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показами засобів обліку води та/або іншими способами визначення об`ємів стоків у відповідності до Правил користування. Пунктом 2.2.2 договору передбачено, що у розрахункових документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у п`ятиденний строк з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента. За згодою постачальника оплата може здійснюватися іншими способами, що не суперечать чинному законодавству України. В разі утворення боргу оплата за надані послуги, що надходить від абонента, незалежно від зазначеного в платіжному документі призначення платежу, першочергово зараховується постачальником в погашення боргу. Абонент зобов`язаний, зокрема, у семиденний строк з моменту здійснення правочину щодо об`єктів водоспоживання вносити зміни у дислокації об`єктів та надати постачальнику належним чином засвідчені копії документів, підтверджуючі вчинення правочину; своєчасно сплачувати вартість наданих йому послуг на умовах договору; забезпечувати своєчасний та безперешкодний доступ постачальника для зняття показів засобів обліку водоспоживання; затверджувати підписами уповноважених осіб маршрутні листи, акти, що стосуються зняття показів засобів обліку та обстеження водопровідних мереж, приладів та пристроїв на них, приймання-передачі наданих послуг та звіряння розрахунків тощо, які надаватимуться постачальником (п.п. 3.3.3, 3.3.5, 3.3 6, 3.3.8 договору). Про всі зміни щодо абонента постачальник має бути повідомлений у семиденний строк (п. 5.4 договору). Пунктом 7.1 договору визначено строк його дії, згідно якого цей договір укладається строком на один рік і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Договір вважається пролонгованим на новий строк, якщо за 20 днів до припинення його жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про його припинення. Посилаючись на те, що ПрАТ «АК «Київводоканал» виконало взяті на себе зобов`язання щодо надання послуг за договором № 18013/9-10 від 03.10.2017, однак, відповідачем допущено неналежне виконання зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати наданих послуг за період з 01.11.2017 по 31.05.2019, позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення з ОСББ «Голден парк» заборгованості, а також нарахованих на неї інфляційних втрат, 3% річних, пені та штрафу. Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про задоволення позовних вимог частково, з огляду на наступне. Статтею 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Місцевий господарський суд, даючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами в ході виконання даного договору правильно зазначив, що такий за своєю правовою природою є договором надання послуг, за умовами якого, відповідно до статті 901 ЦК України, одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Частиною 2 ст. 901 ЦК України визначено, що положення глави 63 ЦК України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання. Згідно зі ст. 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору. Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У відповідності до статей 626, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Договір є обов`язковим до виконання сторонами. При цьому, регулювання відносин, що виникають у зв`язку із наданням комунальних послуг здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про теплопостачання», Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 37 від 19.02.2002 «Про затвердження Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України», іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором. Згідно зі ст. 16, ч. 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» порядок надання житлово-комунальних послуг має відповідати умовам договору та вимогам законодавства. Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Відповідно до ст. 22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» споживачі питної води зобов`язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення. Отже, укладення ПрАТ «АК «Київводоканал» та ОСББ «Голден парк» договору про надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі № 18013/9-10 від 03.10.2017 було спрямоване на отримання останнім таких послуг та одночасного обов`язку із здійснення їх оплати. За приписами статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008 затверджено Правила користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах та селищах України (надалі - Правила користування), які відповідно до ст. 3 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» є частиною законодавства у сфері питного водопостачання. Правила визначають порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України. Ці Правила є обов`язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб-підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об`єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод (п. 1.1. Правил користування). Пунктами 3.1, 3.7 Правил користування встановлено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюється на основі показів засобів обліку; розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору. Відповідно до п. 3.13 Правил користування суб`єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення. Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором. Згідно з п. 5.21. Правил користування зняття показів засобів обліку здійснюється представником виробника у присутності споживача або самим споживачем. Пунктом 3.3.6. договору передбачено, що абонент зобов`язався забезпечувати своєчасний та безперешкодний доступ представникам постачальника, зокрема, для зняття показів засобів обліку водоспоживання. Відповідно до п.п. 3.3.7, 3.3.8 договору абонент повинен зі своєї сторони визначити відповідальну особу для здійснення всіх функцій абонента, обумовлених цим договором, та проінформувати про це постачальника; затверджувати підписами повноважних осіб акти, що стосуються зняття показів засобів обліку та обстеження водопровідних мереж, приладів та пристроїв на них, приймання-передачі наданих послуг та звіряння розрахунків, тощо, які надаватимуться абоненту. Як зазначено позивачем, на виконання пункту 2.1.2 вищезазначеного договору ним здійснювалось зняття показів лічильників води щомісячно по графіку зняття показань, погодженому між сторонами, по кожному вузлу обліку, у присутності відповідача із складанням відповідних двосторонніх актів про зняття показань лічильника води (по одному для кожної сторони). Так, з наявних у матеріалах справи актів про зняття показань з приладу обліку вбачається, що позивач на виконання умов вищенаведеного правочину в період з 01.11.2017 по 31.05.2019 надав відповідачеві послуги з водопостачання на суму 24 240,88 грн. При цьому, як правильно встановлено судом першої інстанції, абонент про незгоду щодо кількості або вартості отриманих послуг не повідомляв, свого представника з документами для проведення звірки розрахунків та підписання акту не направляв, а тому, в силу положень п.п. 2.1.6, 2.2.4 договору, кількість та вартість наданих позивачем послуг у вказаний період вважаються безумовно прийнятими. Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за вказаним правочином також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником умов договору. Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідно до п. 2.1.5 договору абонент веде первинний облік водоспоживання та водовідведення у Журналі обліку споживання води (пронумерований, прошитий та скріплений печаткою), який заповнюється абонентом та представником постачальника. В разі невиконання абонентом цього пункту договору, облікові дані постачальника щодо кількості та вартості наданих послуг та проведених абонентом розрахунків у відповідних періодах вважаються безумовно погодженими абонентом. Однак, відповідачем не було надано суду відповідного журналу обліку споживання води для підтвердження своїх заперечень щодо об`ємів наданих послуг у спірний період. За таких обставин, встановлений договором порядок надання заперечень щодо кількості або вартості наданих послуг відповідачем виконано не було, в той час, як надані позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог акти про зняття показань з приладу обліку, які підписані зі сторони відповідача без будь-яких заперечень та зауважень, підтверджують факт надання послуг та їх об`єми за спірний період. Суд апеляційної інстанції також враховує доводи позивача стосовно того, що нарахування обсягів питної води, що йде на підігрів, проводилось згідно показників працюючого, опломбованого приладу обліку (особові рахунки 10-907-96, 10-907-95) - бойлера (ІТП), який належить відповідачеві, що підтверджується наявними в матеріалах справи розпорядженнями на реєстрацію водолічильників та відкриття особових рахунків, актами опломбування водолічильників, дислокацією житлового фонду, актами обстеження, а також актами про зняття показань з приладів обліку, складеними на ОСББ «Голден парк» та підписаними представником останнього, що відповідає умовам укладеного договору (п. 2.1.2). Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивачем доведено обсяг та вартість надання відповідачеві послуг водопостачання, що свідчить про наявність обов`язку останнього здійснити оплату таких послуг у встановлений строк. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Пунктами 2.2.2-2.2.3 договору передбачено, що оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у п`ятиденний строк з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента. За згодою постачальника оплата може здійснюватися іншими способами, що не суперечать чинному законодавству України. В разі утворення боргу оплата за надані послуги, що надходить від абонента, незалежно від зазначеного в платіжному документі призначення платежу, першочергово зараховується постачальником в погашення боргу. У разі неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документа, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг не пізніше 5-го числа наступного місяця платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості наданих йому послуг. Враховуючи наявну в матеріалах справи довідку АТ «Банк Кредит Дніпро» від 19.07.2019 №55/9-1072 з доданим до неї реєстром дебетових повідомлень, що надсилались до банківської установи ОСББ «Голден парк», колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що позивачем належним чином виконано умови п. 3.6 договору та направлено до банківської установи відповідача у спірний період платіжні документи на оплату послуг з водопостачання. При цьому, доводи представника апелянта про те, що у відповідних платіжних вимогах-дорученнях вказано номер та дату договору, які не відповідають укладеному між сторонами договору, колегія суддів відхиляє як такі, що не впливають на обов`язок відповідача здійснити оплату отриманих послуг у відповідності до умов спірного договору, зазначивши при здійсненні такої оплати в призначенні платежу його правильні реквізити. Водночас, суд апеляційної інстанції враховує пояснення представників сторін, що між ними відсутні інші договірні відносини, а також звертає увагу, що всі інші дані у наданих суду платіжних вимогах-дорученнях, зокрема, найменування платника та отримувача, коду абонента та особового рахунку є правильними. Проте, всупереч положенням вищенаведеного договору, ОСББ «Голден парк» взятий на себе обов`язок по оплаті вартості наданих йому послуг виконало лише частково, сплативши 318,27 грн, внаслідок чого за останнім рахується заборгованість в розмірі 23 922,61 грн. Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Частина 1 ст. 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Як правильно встановлено судом першої інстанції, у визначений договором строк та станом на час розгляду справи відповідач обов`язок щодо оплати наданих послуг з водопостачання у повному обсязі не виконав і його основна заборгованість перед позивачем складає 23 922,61 грн, що підтверджується укладеним між сторонами договором, розгорнутим розрахунком позовних вимог до боржника - ОСББ «Голден парк», розгорнутою довідкою щодо нарахувань послуг з централізованого водопостачання та водовідведення в період з 01.11.2017 по 31.05.2019, реєстром рахунків по абонентам за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, відповідними платіжними вимогами-дорученнями та виписками по особовим рахункам, відомостями щодо розрахунків, відповідними актами про зняття показань з приладів обліку, наявними у матеріалах справи. Твердження відповідача про те, що у спірних відносинах у нього не виник обов`язок щодо оплати позивачеві вартості наданих послуг з водопостачання та приймання стічних вод за договором в частині постачання холодної води як товарної продукції для забезпечення гарячого водопостачання, що обліковується окремими лічильниками №1108372458 (особовий рахунок 907-96) та №1108369351 (особовий рахунок 907-95), та поставляється у спеціальні зони 1 та 2 ІТП, де вона підігрівається та використовується в якості централізованого постачання гарячої води до мешканців будинку за індивідуальними договорами з КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО», через те, що з 25.10.2017 саме в останнього виник такий обов'язок на підставі укладеного між відповідачем та ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» договору про співпрацю під час надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання гарячої води і розмежування відповідальності №8242208 від 25.10.2017, колегією суддів відхиляються як необґрунтовані та такі, що не відповідають фактичним обставинам справи, виходячи з наступного. Так, з матеріалів справи вбачається, що 25.10.2017 між ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» (далі - сторона-1) та ОСББ «Голден парк» (далі - сторона-2) було укладено договір про співпрацю під час надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання гарячої води і розмежування відповідальності №8242208 (далі - договір про співпрацю), відповідно до умов якого сторона-1 зобов`язується забезпечити належні умови для передачі (транзиту) теплової енергії та гарячої води тепловими мережами, зовнішньо- та внутрішньобудинковими системами, включаючи обладнання індивідуальних теплових пунктів, вузлів обліку та вузлів приєднання, які перебувають в експлуатації сторони-2 при наданні стороною-1 послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води споживачам цих послуг, в будинку, відповідно до переліку Додатку №1 до договору. Згідно з п. 4.1 договору про співпрацю зобов`язання сторін за цим договором виконуються сторонами на безоплатній основі. Інші зобов`язання сторін, що виконуються на оплатній основі, регулюються окремим (и) договором (договорами) (п. 4.2 договору). У пунктах 6.1, 6.2 договору про співпрацю передбачено, що він набирає чинності з 01.10.2017 і діє до 15.05.2018. У разі коли за місяць до закінчення дії цього договору жодною із сторін не заявлено у письмовій формі про розірвання договору або необхідність його перегляду, цей договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік. Разом з тим, на переконання колегії суддів, існування договору про співпрацю виконавця послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання гарячої води (з використанням внутрішньобудинкових мереж) з відповідачем не відміняє дії договору, який є підставою позовних вимог у даній справі. При цьому, матеріали справи не містять доказів припинення або розірвання в установленому законом порядку договору про надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі №18013/9-10 від 03.10.2017. Твердження відповідача про те, що договір припинив свою дію у зв`язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії» від 10.04.2014 № 1198-VII не можуть бути прийняті судом, оскільки зазначений закон надає право позивачеві укладати договори безпосередньо з фізичними особами - мешканцями багатоквартирних будинків та цим законом передбачено можливість споживачам (юридичним особам) отримувати послуги на підставі уже укладених договорів (як колективний споживач), при цьому прийняття вказаного Закону не тягне за собою автоматичного припинення раніше укладених договорів. Водночас, доводи скаржника про укладення договорів про надання послуг з водопостачання та водовідведення виключно з власниками квартир наймачами, орендарями) житлових приміщень/квартир, як споживачами послуги у період з 01.11.2017 по 31.05.2019, також жодним чином не впливають на необхідність виконання відповідачем зобов`язань за наданими послугами відповідно до діючого договору, який недійсним не визнавався і дія якого не припинялася, тобто, не нівелюють обов`язку відповідача сплатити вартість наданих позивачем послуг у період, щодо якого відсутні докази того, що споживачем (абонентом) наданих позивачем послуг були інші особи, а не відповідач. Крім того, відповідачем не було надано доказів укладення договорів з іншим виконавцем послуг з водопостачання та водовідведення, а також укладення з мешканцями будинку договорів на водопостачання питної води, що йде на підігрів. Отже, надання послуг із постачання води, у тому числі, гарячого водопостачання, регулюється умовами укладеного сторонами договору, а вартість таких послуг підлягає оплаті абонентом, яким є відповідач, на користь водоканалу - позивача. При цьому, колегія суддів враховує доводи позивача про те, що після повідомлення його відповідачем листом від 19.07.2019 №143/07, про те, що правління ОСББ «Голден парк» підписало договір про співпрацю з ПАТ «Київенерго», нарахування за послугу питна вода, що йде на підігрів, що обліковується по коду 10-54179 було припинено та в подальшому нарахування за питну воду, що йде на підігрів, проводиться КП «Київтеплоенерго». Водночас, відповідно до п. 3.3.3 договору відповідач зобов`язується у семиденний строк з моменту здійснення правочину щодо об`єктів водоспоживання (відчуження, придбання, прийняття в користування тощо) вносити зміни до дислокації об`єктів та надавати постачальнику належним чином засвідчені копії документів, що підтверджують вчинення відповідного правочину. В порушення п. 3.3.3. укладеного між сторонами договору, відповідач не надав позивачеві у семиденний строк з моменту здійснення правочину інформацію щодо об`єктів водоспоживання, тобто, позивачу не було відомо про співпрацю відповідача з ПАТ «Київенерго». Доказів протилежного відповідачем ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції не надано. З огляду на вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 23 922,61 грн за договором про надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі №18013/9-10 від 03.10.2017 є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі. Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов`язку щодо своєчасної оплати наданих йому послуг, позивач просив стягнути з відповідача 1 087,45 грн інфляційних втрат та 305,53 грн 3% річних, нарахованих за період з 29.11.2017 по 31.05.2019. Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. З огляду на прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та втрат від інфляції за відповідний період, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що такі нарахування є арифметично правильними та здійсненими з урахуванням приписів чинного законодавства, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 1 087,45 грн інфляційних втрат та 305,53 грн 3% річних. Також у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо оплати наданих позивачем послуг, останній заявив вимоги про стягнення 1 039,46 грн пені та 2 392,26 грн штрафу. Відповідно до статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Стаття 549 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України. В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 27.04.2012 №06/5026/1052/2011, від 09.04.2012 у справі № 20/246-08. Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Пунктом 6 ст. 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. При цьому, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», згідно з п. п. 1, 3 якого платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Пунктом 4.2 договору сторони погодили, що у разі порушення строків виконання зобов`язання по оплаті за надані послуги, абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Нарахування пені припиняється через один рік від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Оплата абонентом пені не звільняє останнього від оплати несплаченого рахунку в повному обсязі. Отже, в указаному пункті договору сторони в порядку частини 6 статті 232 ГК України погодили збільшення строку нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання та встановили, що нарахування пені припиняється через рік від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Враховуючи порушення відповідачем свого обов`язку з оплати наданих позивачем послуг, перевіривши здійснений останнім розрахунок пені, судом першої інстанції правильно встановлено, що він є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору, становить 1 039,46 грн, а тому вказана позовна вимога підлягає задоволенню повністю. Разом тим, апеляційний господарський суд погоджується із висновком господарського суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача штрафу у розмірі 2 392,26 грн, виходячи з наступного. У пункті 4.6 договору сторони передбачили, що за безпідставну відмову оплатити направлений рахунок або вимогу щодо оплати абонент сплачує постачальнику штраф у розмірі 10 % від суми, яку відмовився оплатити. Як встановлено судом першої інстанції, позивач не направляв відповідачеві рахунки, а надсилав через банк інформаційні дебетові повідомлення, при цьому, в матеріалах справи також відсутні рахунки, а подані лише розшифровки до рахунків. Отже, позивачем не доведено, що ним виставлялись рахунки відповідачеві та тієї обставини, що останній відмовлявся їх оплачувати. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідач частково погашав суми заборгованості, що виникла у нього за договором, що свідчить про прострочення виконання своїх договірних зобов`язань, а не про відмову їх виконувати. За таких обставин, враховуючи недоведеність факту безпідставної відмови відповідача від сплати наданих послуг, з огляду на здійснення останнім часткової оплати заборгованості, а також відсутність обґрунтованого розрахунку штрафу із зазначенням рахунків, які відповідач відмовився сплатити, позовна вимога про стягнення штрафу у розмірі 2 392,26 грн не підлягає задоволенню. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 19.11.2018 у справі № 910/3889/18. Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Відповідно до ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Колегія суддів звертає увагу, що відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження своїх міркувань та заперечень, не спростовано розміру заявлених до стягнення сум основного боргу, інфляційних втрат, 3% річних та пені. Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про задоволення позовних вимог частково, а саме, стягнення з ОСББ «Голден парк» на користь ПрАТ «АК «Київводоканал» 23 922,61 грн основного боргу, 1 087,45 грн інфляційних втрат, 305,53 грн 3% річних та 1 039,46 грн пені, а також відмови у задоволенні вимоги про стягнення 2 392,26 грн штрафу. Частиною 1 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, інші доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі. Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на вищезазначене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2019 у справі №910/13309/19 прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального права, доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається, відповідно, апеляційна скарга ОСББ «Голден парк» має бути залишена без задоволення. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні, на підставі статті 129 ГПК України, покладається на апелянта. Керуючись ст. ст. 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Голден парк» на рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2019 у справі №910/13309/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2019 у справі №910/13309/19 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2019 у справі №910/13309/19.

4. Матеріали справи №910/13309/19 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України. Повний текст постанови складено 09.06.2020. Головуючий суддя А.О. Мальченко Судді М.Г. Чорногуз О.В. Агрикова