Постанова 4824 № 753/11266/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження № 22-ц/824/6478/2026 Справа № 753/11266/25 П О С Т А Н О В А Іменем України 15 квітня 2026 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Кашперської Т.Ц., суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А., за участю секретаря Діденка А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 26 листопада 2025 року, ухвалене у складі судді Цимбал І.К. в м. Київ у справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, в с т а н о в и в : У червні 2025 року позивач КП «Київтеплоенерго» звернувся до суду з даним позовом, просив стягнути з відповідачів солідарно на свою користь заборгованість за житлово-комунальні послуги сумою 94511,21 грн., яка складається із: заборгованості за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 0,00 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 0,00 грн., 3 % річних у розмірі 0,00 грн., заборгованості за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 0,00 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 0,00 грн., 3 % річних у розмірі 0,00 грн., заборгованості за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого опалення у розмірі 4083,48 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 653,04 грн., 3 % річних у розмірі 177,26 грн., заборгованості за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги централізованого постачання гарячої води у розмірі 29396,90 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 4432,74 грн., 3 % річних у розмірі 1132,02 грн., заборгованості за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання теплової енергії у розмірі 15116,34 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 1849,44 грн., 3 % річних у розмірі 453,85 грн., пеню в розмірі 552,19 грн., заборгованості за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання гарячої води у розмірі 30521,39 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 3925,23 грн., 3 % річних у розмірі 942,97 грн., пеню у розмірі 1147,28 грн., заборгованості з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 79,78 грн., заборгованості з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 47,30 грн., заборгованості з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення у розмірі 0,00 грн., заборгованості з обслуговування вузла комерційного обліку постачання гарячої води у розмірі 0,00 грн., судовий збір у розмірі 3028 грн. Позов мотивував тим, що з 01 травня 2018 року КП «Київтеплоенерго» є виконавцем комунальних послуг, а саме з 01 травня 2018 року до 31 жовтня 2021 року є виконавцем послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води (послуги з ЦО/ЦПГВ), з 01 листопада 2021 року в зв`язку зі зміною законодавства, позивач є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води (послуги з ТЕ/ПГВ). Правовідносини у сфері надання послуг з ЦО/ЦПГВ регулювались Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені Постановою КМУ від 21 липня 2005 року № 630 (Правила № 630). Правовідносини у сфері надання послуг з ТЕ/ПГВ регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року, Постановою КМУ від 11 грудня 2019 року № 1182 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуг з постачання гарячої води», Постановою КМУ від 21 серпня 2019 року № 830 «Про затвердження Правил надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуг з постачання теплової енергії». Відповідно до вимог нормативно-правових актів, послуги з ТЕ/ПГВ та послуги з ЦО/ЦПГВ надаються споживачеві згідно з договорами, що оформлюються на підставі типових договорів про надання відповідних комунальних послуг, які є договорами приєднання. На виконання вимог законодавства позивачем на підставі типових договорів підготовлено та опубліковано договір про надання послуг з ЦО/ЦПГВ в газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року № 34 (5085). Щодо договору про надання послуг з ТЕ/ПГВ повідомляв, що відповідно до ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року, у разі, якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір, з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг. Позивачем, на виконання вимог чинного законодавства, на своєму веб-сайті оприлюднені типові індивідуальні договори про надання послуг з постачання теплової енергії та послуг з постачання гарячої води. Свідоцтвом повного і беззастережного акцепту (прийняття) умов як договору про надання послуг з ЦО/ЦПГВ, так і послуг з ТЕ/ПГВ, у тому числі, є отримання послуг споживачем. Будинок за адресою АДРЕСА_1 в цілому під`єднаний до мереж тепло- та водопостачання. Як наслідок, квартира за вказаною адресою під`єднана до внутрішньобудинкової системи тепло- та водопостачання, а відповідачі є споживачами послуг з ЦО/ЦПГВ, а з 01 листопада 2021 року - споживачами з ТЕ/ПГВ. Відповідачі від послуг з ЦО/ЦПГВ, а з 01 листопада 2021 року від послуг з ТЕ/ПГВ не відмовлялися (не відключалися). Отже, виникнення цивільних прав та обов`язків між сторонами підтверджується діями сторін: позивач щомісячно надає відповідачам послуги з ЦО/ЦПГВ, а з 01 листопада 2021 року послуги з ТЕ/ПГВ, а відповідачі споживають надані послуги та зобов`язані оплатити вартість, розрахунковим періодом є календарний місяць. Проте відповідачі у порушення вимог законодавства своєчасно не сплачували за спожиті послуги, в результаті чого утворилась заборгованість, яка станом на 31 березня 2025 року складає 79425,19 грн., а саме за період з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року заборгованість за послуги з централізованого опалення в розмірі 4083,48 грн., заборгованість за послуги з централізованого постачання гарячої води в розмірі 29396,90 грн., за період з 01 листопада 2021 року заборгованість за послуги з постачання теплової енергії в розмірі 15116,34 грн., заборгованість за послуги з постачання гарячої води в розмірі 30521,39 грн. Відповідно до вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року, Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» споживачі послуг з ЦО/ЦПГВ зобов`язані були сплачувати внески за обслуговування вузлів комерційного обліку відповідних послуг. Також відповідно до ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року, плата виконавцю за індивідуальним договором про надання послуги з ТЕ/ПГВ включає в себе також плату за абонентське обслуговування. Таким чином, за вищевказаною адресою у відповідачів також існує заборгованість: у період до 31 жовтня 2021 року заборгованість зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку послуг з централізованого опалення у розмірі 0,00 грн., заборгованість зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку послуг з централізованого постачання гарячої води у розмірі 0,00 грн., за період з 01 листопада 2021 року заборгованість з плати за абонентське обслуговування з послуг з постачання теплової енергії у розмірі 79,78 грн., заборгованість з плати за абонентське обслуговування з послуг з постачання гарячої води у розмірі 47,30 грн. Крім того, позивач на підставі договору про відступлення права вимоги (цесії) від 11 жовтня 2018 року № 602-18, укладеного ПАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго», набув право вимоги до відповідачів з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого опалення в розмірі 0,00 грн. та централізованого постачання гарячої води у розмірі 0,00 грн. Надання послуг здійснювалось на підставі договору про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, затвердженого Правилами № 630 та опублікованого 31 липня 2014 року на офіційному сайті ПАТ «Київенерго», а також у газеті «Хрещатик» від 06 серпня 2014 року № 111 (4511). Наводив зміст ч. 2 ст. 625 ЦК України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Крім того, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2023 року № 1205, яка набрала чинності 30 грудня 2023 року, поновлено нарахування 3 % річних та інфляційних втрат на комунальні послуги з 31 грудня 2023 року, у випадку прострочення сплати коштів. Вказував, що відповідно до ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 % суми боргу за кожен день прострочення, а загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 % загальної суми боргу. Отже, згідно норм чинного законодавства позивачем було нараховано розмір 3 % річних, інфляційних втрат та пені. 20 листопада 2025 року позивач КП «Київтеплоенерго» звернувся до суду із заявою, в якій зазначав, що станом на даний час за особовим рахунком відповідачів за адресою АДРЕСА_1 обліковується заборгованість по інфляційній складовій 4475,74 грн., 3 % річних 1110,22 грн. та пені 697,52 грн. Пояснював, що відповідачами після здійснення позивачем коригування на підставі наданих показників лічильників та іншої необхідної інформації було сплачено основну суму заборгованості згідно з отриманими від підприємства платіжними документами, без урахування сум, заявлених у позові, щодо інфляційної складової, 3 % річних та пені. З урахуванням проведеного коригування розмір штрафних санкцій був уточнений. Оскільки порушення відповідачами умов договору щодо строків оплати спожитих житлово-комунальних послуг стало підставою для звернення позивача до суду, а оплата основної суми боргу була здійснена вже після відкриття провадження у справі, період прострочення виконання зобов`язання не змінився. Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у стягненні пені 697,52 грн., інфляційної складової 4475,75 грн., 3 % річних 1110,22 грн., крім того, підлягає стягненню з відповідачів у повному обсязі сплачений позивачем судовий збір 3028 грн. На підставі вищевикладеного просив закрити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідачів основного боргу, стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь КП «Київтеплоенерго» пеню 697,52 грн., інфляційну складову 4475,75 грн., 3 % річних 1110,22 грн. Під час судового розгляду за клопотанням представника позивача ухвалою суду першої інстанції, постановленою судом без оформлення окремого документа, зазначеною у протоколі судового засідання, закрито провадження у справі в частині стягнення основної суми боргу та продовжено судовий розгляд в частині позовних вимог щодо стягнення збитків від інфляції в сумі 4475,74 грн., 3 % річних в сумі 1110,22 грн., судового збору в сумі 3028 грн. Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 26 листопада 2025 року в позові відмовлено. Позивач КП «Київтеплоенерго», не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Дарницького районного суду м. Києва від 26 листопада 2025 року та ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідачів заборгованість, а саме інфляційну складову боргу 4475,74 грн., 3 % річних 1110,22 грн., пеню 697,52 грн., судовий збір 3028 грн., судові витрати покласти на відповідачів. В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на те, що в ході розгляду даної справи 07 листопада 2025 року від представника відповідача надійшло клопотання про долучення доказів, а саме рахунку-повідомлення (квитанції), згідно якої до сплати з урахуванням боргу зазначено суму в розмірі 34418,18 грн., яка і була сплачена відповідачами. 20 листопада 2025 року представником позивача надано письмові пояснення у справі щодо строків позовної давності, правомірності нарахування та стягнення пені, інфляційних нарахувань, 3 % річних. На основі коригування основних сум було здійснення коригування штрафних санкцій. Протокольною ухвалою суду закрито провадження в справі в частині стягнення основної суми. Не погоджувався з висновками суду першої інстанції, що додані до позову розрахунки не містять окремого нарахування заборгованості за заявлені до стягнення періоди, оскільки судом не враховано, що в додатках до позовної заяви є доказ нарахування штрафних санкцій та вказано чіткий період, за який відбувалось дане нарахування - з 01 січня 2024 року по 31 березня 2025 року. Долучений до матеріалів справи розрахунок заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води детально відображає щомісячні нарахування за кожну послугу окремо, щомісячні оплати споживача, спожиті об`єми послуг (Гкал, куб.м. води), а тому такий розрахунок є належним та допустимим і відповідає нормам ст. 76 - 81, 95 ЦПК України. Розрахунок підписаний уповноваженою особою - начальником УПТЕ відділу розрахунків з побутовими споживачами Департаменту з продажу теплової енергії. Доводів на спростування правильності розрахунку відповідачами не наведено, доказів на підтвердження оплати послуг у вказаний період, які б не були відображені у наданому позивачем розрахунку, не надано. Отже, на підтвердження вимог щодо стягнення заборгованості на користь позивача матеріали справи містили належні та допустимі докази, які не були враховані судом. Щодо порушення норм матеріального права, вказував, що судом не враховано, що споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом, що передбачено ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» 2004 року, а також ч. 1 ст. 9 чинного Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Отже, зобов`язання відповідача з оплати наданих послуг виникали щомісячно. Посилався на правові висновки Великої Палати Верховного Суду в постанові від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17, зазначав, що якщо договором не встановлено інший термін, то з 21 числа кожного місяця, що слідує за розрахунковим, починається період прострочення оплати наданих у попередньому місяці послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, а отже і перебіг позовної давності щодо відповідного щомісячного платежу, за яким споживач допустив прострочення. Вказував, що п. 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Тобто, строк позовної давності за вимогою про стягнення з відповідачів заборгованості в силу п. 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України продовжено на строк дії карантину, який було установлено на всій території України з 12 березня 2020 року. Таким чином, строк позовної давності обраховується саме з моменту запровадження карантинних обмежень та граничним терміном обліку строків позовної давності слід вважати березень 2017 року, і КП «Київтеплоенерго» не було пропущено строк позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості з оплати послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, спожитих з березня 2017 року. Ввідповідно до п. 19 Перехідних положень ЦК України, строки позовної давності були зупинені на час дії воєнного стану. Зазначав, що на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2023 року № 1205, яка набрала чинності 30 грудня 2023 року, поновлено нарахування 3 % річних та інфляційних втрат на комунальні послуги з 31 грудня 2023 року, у випадку прострочення сплати коштів, і розрахунок інфляційної складової, 3 % річних та пені здійснено з 01 січня 2024 року саме відповідно до цієї постанови. Наводив зміст ст. 319, 322, 901, 526, 525, 610 ЦК України, ст. 66, 67, 162 ЖК України, вказував, що при ухваленні рішення судом першої інстанції не застосовані норми чинного законодавства, які регулюють правовідносини між виконавцем послуг та споживачами, які мали бути застосовані. Відзивів апеляційну скаргу не надійшло. В судове засідання з`явився представник КП «Київтеплоенерго», який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити. Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 належним чином повідомлялись про дату, час і місце розгляду справи шляхом направлення судової повістки-повідомлення на поштову адресу, однак поштові відправлення повернуті до суду з відміткою Укрпошти про відсутність адресатів за вказаною адресою, а тому відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України відповідачі вважаються такими, що отримали судову повістку-повідомлення. Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, передумовою якого є не відсутність учасників справи, а неможливість вирішення спору в судовому засіданні (правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 25 червня 2024 року в справі № 359/6678/19, провадження № 61-17877св23). Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності відповідачів, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону в повній мірі не відповідає. Судом встановлено, що розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10 квітня 2018 року № 591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам, у зв`язку із чим КП «Київтеплоенерго» здійснює з 01 травня 2018 року надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. КП «Київтеплоенерго» на підставі типового договору підготовлено та опубліковано договір про надання послуг та централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року № 34 (5085). Свідоцтвом повного і беззастережного акцепту (прийняття) умов договору є факт отримання послуг споживачем. Квартира за адресою АДРЕСА_1 , у якій з 04 листопада 2016 року зареєстровані відповідачі (а. с. 16), під`єднана до внутрішньобудинкової системи теплопостачання, на підтвердження чого позивачем надано корінці нарядів щодо включення та відключення опалення в житловому будинку за адресою АДРЕСА_2 , на підставі відповідно початку та завершення опалювальних сезонів за 2018 - 2025 роки (а. с. 17 - 29). Також на а. с. 30 наявна копія довідка КП «Київтеплоенерго» про обсяги споживання послуги з постачання теплової енергії/послуги з постачання гарячої води за показниками КВОТЕ за адресою АДРЕСА_2 . Надання відповідачам житлово-комунальних послуг за вказаною адресою здійснювалось позивачем на підставі Договору про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, затвердженого Правилами, який був опублікований 31 липня 2014 року на офіційному сайті ПАТ «Київенерго», а також у газеті «Хрещатик» від 06.08.2014 № 111 (4511). Також 30 вересня 2021 року на сайті КП «Київтеплоенерго» було оприлюднено типові індивідуальні договори на постачання гарячої води та на постачання теплової енергії (а. с. 32). Позивачем надано розрахунки заборгованості споживачів за адресою АДРЕСА_1 : розрахунок заборгованості за спожиті з 01 листопада 2021 року по 31 березня 2025 року послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, розрахунок заборгованості за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 березня 2025 року послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, розрахунок заборгованості за період з 01 липня 2015 року по 31 березня 2025 року за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, розрахунок заборгованості за період з 01 березня 2020 року по 31 березня 2025 року внесків за обслуговування вузлів комерційного обліку комунальної послуги з постачання теплової енергії та гарячої води, розрахунок заборгованості за період з 01 листопада 2021 року по 31 березня 2025 року плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії та гарячої води, розрахунок інфляційної складової та 3 % річних і пені заборгованості за послуги з постачання гарячої води за період з 01 січня 2024 року по 31 березня 2025 року, розрахунок інфляційної складової та 3 % річних і пені заборгованості за послуги з постачання теплової енергії за період з 01 січня 2024 року по 31 березня 2025 року, розрахунок інфляційної складової та 3 % річних заборгованості за послуги з централізованого постачання гарячої води за період з 01 січня 2024 року по 31 березня 2025 року, розрахунок інфляційної складової та 3 % річних заборгованості за послуги з централізованого опалення за період з 01 січня 2024 року по 31 березня 2025 року. В жовтні 2025 року відповідач ОСОБА_2 отримала рахунок-повідомлення станом на 01 жовтня 2025 року по кв. АДРЕСА_3 , згідно якого, в колонці «до сплати», з урахуванням боргу, вказані наступні відомості: ГВ (ГВП) гаряча вода (гаряче водопостачання) - 15217,50 грн., ТЕ (ЦО) теплова енергія (центральне опалення) 19058,78 грн., плата за абонентське обслуговування ГВ (гарячого водопостачання (внески на обслуговування ВКО)) - 70,95 грн., плата за абонентське обслуговування ТЕ (теплової енергії (внески на обслуговування ВКО)) - 70,95 грн. (а. с. 87). 05 листопада 2025 року заборгованість була сплачена дочкою ОСОБА_2 , що підтверджується відповідними квитанціями (а. с. 88 - 89). Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами. Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відповідно до ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відновлення становища, яке існувало до порушення. Вирішуючи спір, суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (чинний до 01 травня 2019 року) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» в чинній редакції, житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. За правилами частини четвертої статті 319, статті 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до статей 156, 162 ЖК України власник зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги щомісячно у встановлені строки. Обов`язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг визначені статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції, що діяла до 01 травня 2019 року) та ст. 7 чинного Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Обов`язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановленні договором або законом (пункт 1 частина третя статті 20 Закону), а обов`язком виконавця надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором (пункти 1, 3 частина друга статті 21 Закону). Аналогічний обов`язок споживача щодо здійснення оплати житлово-комунальних послуг передбачений п. 5 ч. 2 ст. 7 чинного Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Відповідно до п. 18, 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року, які були чинні до 01 травня 2022 року, розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку. Споживач зобов`язаний оплачувати послуги в установлені договором строки. Правовідносини у сфері надання послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води регулюються на даний час Постановою КМУ від 11 грудня 2019 року № 1182 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуг з постачання гарячої води», Постановою КМУ від 21 серпня 2019 року № 830 «Про затвердження Правил надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуг з постачання теплової енергії», відповідно до вимог даних нормативно-правових актів, послуги з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води надаються споживачеві згідно з договорами, що оформлюються на підставі типових договорів про надання відповідних комунальних послуг, які є договорами приєднання. Відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідача обов`язку сплачувати надані йому послуги. Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15. Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Відсутність укладеного договору про надання послуг не звільняє споживачів від обов`язку оплачувати надані їм послуги. Поряд з цим вказаний обов`язок виникає лише у разі отримання споживачем певних послуг. Питання щодо фактичного користування житлово-комунальними послугами входить до предмета доказування у справі та має істотне значення для її правильного вирішення. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16. Відповідно до ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди. Отже, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. При цьому наявність чи відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією (позивачем) житлово-комунальних послуг особам, які є їх споживачами (відповідачу), та правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги. Наявність відносин між сторонами, отже і виникнення цивільних прав та обов`язків, підтверджується діями сторін: постачальник надає послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, надсилає споживачу платіжні документи (рахунки) на оплату спожитої енергії, а споживач отримує послуги та має здійснювати оплату виставлених рахунків. Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем на підтвердження заперечень проти позову надано копії квитанцій, з яких вбачається, що в жовтні 2025 року, після отримання квитанції на оплату послуг наданих позивачем, відповідачем з урахуванням зазначеного в ній боргу, сплачено на користь позивача заборгованість за надані послуги, що підтвердив представник позивача, як у поданій заяві, так під час розгляду справи. Відтак, заборгованість була погашена відповідачами після відкриття провадження в справі, а тому ними допущено прострочення грошового зобов`язання, наслідки чого передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України. Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Верховний Суд зауважував, що закріплена у пункті 10 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у частині другій статті 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті, та 3 % річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утриманими грошовими коштами, що підлягають сплаті кредиторові (постанови Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі № 210/5796/16-ц, від 20 листопада 2024 року у справі № 463/6799/18 та інші). Разом із тим, відповідач ОСОБА_2 у відзиві на позовну заяву подала заяву про застосування позовної давності до вимог позивача (а. с. 53). У главі 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність. За змістом статей 256-258 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). До правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених у статті 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 цього Кодексу). Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 ЦК України). Згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16 (провадження № 14-254цс19) дійшла висновку, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, у зв`язку з чим право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання і до моменту його усунення, однак обмежується останніми трьома роками, що передували поданню такого позову. Таким чином, з огляду на наведені правові висновки право позивача на звернення до суду з позовом про стягнення трьох процентів річних мало б обмежуватися останніми трьома роками, що передували поданню такого позову. Установлення часових меж судового захисту порушеного права забезпечує правову стабільність та сприяє усуненню правової невизначеності. Позовна давність спонукає учасників правовідносин до вчинення дій, спрямованих на захист порушених прав, у чітко визначені строки, які мають бути розумними. За загальним правилом позовна давність триває безперервно з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права і до спливу цього строку звернення до суду. Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263 та 264 ЦК України. Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності. Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин. Законом № 540-IX розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року. Отже, початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-IX. Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22). Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року. Поряд із цим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу. Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року. Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився і був відновлений з 04 вересня 2025 року. Підсумовуючи, Верховний Суд у постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20 зазначав, що в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану. Крім того, 05 березня 2022 року Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», абзацом 1 п.1 якої установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги. 29 грудня 2023 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 1405 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати житлово-комунальних послуг», якою, зокрема, абзац 1 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» викладено в новій редакції. До припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 р. № 285). Постанова Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2023 року № 1405 набрала чинності 30 грудня 2023 року. Отже, з 30 грудня 2023 року нарахування пені, інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням, було відновлено. Відмовляючи КП «Київтеплоенерго» в позові, суд першої інстанції виходив із того, що заявлені позивачем в травні 2025 року до стягнення інфляційні втрати, 3% річних, пені, нараховані в період з 2019 по 2021 року, здійснені в період дії карантину, тому відповідачі можуть бути звільнені від обов`язку сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, пені та 3% річних від простроченої суми. Щодо нарахування до стягнення інфляційних втрат, 3% річних, пені в період 01 травня 2018 року до 2019 року, суд вважав за можливе застосувати позовну давність до даних вимог, які заявлені поза межами строку позовної давності, оскільки позивач, будучи обізнаним з наявністю заборгованості відповідача, звернувся до суду з позовом лише в травні 2025, тобто з пропуском встановленого трирічного строку. Апеляційний суд не може погодитись із висновками суду першої інстанції, оскільки судом залишено поза увагою, що інфляційні втрати, 3% річних та пеня нараховані позивачем на суму заборгованості з централізованого постачання гарячої води в розмірі 10488,59 грн., що виникла після 01 травня 2018 року, та на суми заборгованості з постачання гарячої води в розмірі 2755,89 грн., що виникла після 01 травня 2018 року, а отже в межах позовної давності, з урахуванням продовженого і зупиненого строку позовної давності, і зазначені штрафні санкції нараховувалися за період з 01 січня 2024 року по 31 березня 2025 року (а. с. 117 - 124), що узгоджується з положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2023 року № 1405. Наведене було залишено поза увагою суду першої інстанції, а тому висновки щодо відмови в позові в цілому є передчасними та помилковими. Разом із тим, судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому, що звертаючись до суду з даним позовом, позивач серед іншого, просив стягнути з відповідачів пеню, при цьому у розрахунку пені не встановлено, який розмір пені визначений договором, як і не визначено формулу, за якою позивачем отримано відповідну суму, з огляду на відсутність в матеріалах справи примірників індивідуальних договорів на постачання гарячої води та на постачання теплової енергії, оскільки надання позивачем послуг здійснюється на підставі саме цих договорів, що підтверджується скриншотом з офіційного сайту КП «Київтеплоенерго» (а. с. 32). Так, відповідно до ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за житлово-комунальні послуги. Отже, з огляду на відсутність в матеріалах справи договорів, з яких можна було би встановити умови нарахування пені та її розмір, вимоги про стягнення нарахованої позивачем пені є необґрунтованими та задоволенню не підлягали саме з цих підстав. Разом із тим, оскільки заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги була погашена лише після відкриття провадження у справі, з відповідачів на користь позивача підлягають солідарному стягненню інфляційні втрати 4475,75 грн. та 3 % річних 1110,22 грн. за прострочення грошового зобов`язання, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України. Таким чином, за наслідками апеляційного перегляду апеляційний суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, а саме з відповідачів на користь позивача підлягають солідарному стягненню інфляційні втрати 4475,75 грн. та 3 % річних 1110,22 грн. З огляду на викладене апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, що відповідно до ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову, стягнувши з відповідачів на користь КП «Київтеплоенерго» солідарно інфляційні втрати 4475,75 грн. та 3 % річних 1110,22 грн., разом 5585,97 грн., що становить 6 % від первісно заявлених вимог 94511,21 грн. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За подання позову КП «Київтеплоенерго» сплачено судовий збір в розмірі 3028 грн., за подання апеляційної скарги - 4542 грн., разом 7570 грн. Оскільки за наслідками апеляційного перегляду позов та апеляційну скаргу задоволено частково, з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог та апеляційної скарги у розмірі 227,10 грн. з кожної. Керуючись ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» задовольнити частково. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 26 листопада 2025 року скасувати та прийняти нову постанову. Позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ) солідарно на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (м. Київ пл. І.Франка 5 код ЄДРПОУ 40538421) за період з 01 січня 2024 року по 31 березня 2025 року інфляційні втрати у розмірі 4475,75 грн. та 3 % річних у розмірі 1110,22 грн. Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 з кожної на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» судовий збір у розмірі 227,10 грн. з кожної. В решті позову Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» відмовити. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складено 16 квітня 2026 року. Головуючий: Кашперська Т.Ц. Судді: Фінагеєв В.О. Яворський М.А.