Постанова 4802 № 159/40/20

Справа № 159/40/20 Головуючий у 1 інстанції: Денисюк Т. В. Провадження № 22-ц/802/641/20 Категорія: 39 Доповідач: Киця С. I. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 09 червня 2020 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Киці С.І., суддів - Данилюк В.А., Федонюк С.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою позивача Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 11 березня 2020 року, В С Т А Н О В И В: У січні 2020 року Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позов мотивує тим, що 14.12.2012 року між ЗАТ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № б/н, відповідно до умов якого йому надано кредит в розмірі 6000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Відповідач надав згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та позивачем договір про надання банківських послуг. Взяті на себе зобов`язання за укладеним договором ОСОБА_1 не виконав. Станом на 01.12.2019 року заборгованість за кредитним договором становить 43407, 90 грн, з яких: 27211, 73 грн - заборгованість за тілом кредиту, в тому числі 0 грн - заборгованість за поточним тілом кредиту, 27211, 73 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 3993, 42 грн - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625, 9659, 52 грн - нарахована пеня, а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн - штраф (фіксована частина), 2043, 23 грн - штраф (процентна складова). Просить стягнути з відповідача в свою користь заборгованість в розмірі 43407, 90 грн за кредитним договором № б/н від 14.12.2012 року та судові витрати в розмірі 2102 грн. Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 11 березня 2020 року відмовлено в задоволенні позову АТКБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №б/н від 14.12.2012 року. Позивач АТКБ «Приватбанк» подав апеляційну скаргу на вказане рішення суду першої інстанції. Вважає дане рішення прийняте без повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів та з порушенням норм процесуального та матеріального права. Зазначає, що відмова в позові обгрунтована одним лише фактом наявності постанови Великої палати Верховного Суду від 03.07.2019 року, що не може бути доказовою базою в будь - яких справах та до будь - яких фактичних обставин де бере участь АТКБ "Приватбанк". Відповідач поставив підпис про отримання договору, а відповідно, і про всі відомі йому умови. Сторонами було погоджено всі істотні умови договору. Суд безпідставно відмовив у задоволенні процентів заявлених банком на підставі ст. 625 ЦК України та неустойки. Покликання суду про те, що договір не містить підписів відповідача під Умовами та правилами надання банківських послуг - є нікчемними, оскільки такий договір є договором приєднання і жодного підпису відповідача під публічними розміщеними Умовами та правилами - закон не вимагає. Просить скасувати рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 11 березня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги АТКБ "Приватбанк" в повному обсязі. Апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін з таких підстав. Судом встановлено, що 14 грудня 2012 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку. У заяві приєднання відповідач ОСОБА_1 засвідчив своїм підписом те, що заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить договір про надання банківських послуг. Позивачем не надані суду підписані відповідачем Тарифи та Умови кредитування. До позовної заяви долучені лише Витяг з правил надання банківських послуг в ПриватБанку без дати, а також Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» серед яких: «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна Contract», «Універсальна Gold». Як вбачається із анкети-заяви від 14.12.2012 року про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, остання містить у собі лише особисті дані відповідача, а також відмітку про те, що особа виявила бажання отримати кредитну картку «Універсальна». Будь-яких інших даних про суму кредиту, кредитний ліміт, відсоткову ставку за користування кредитом, конкретного виду кредитної картки Універсальна, дати її видачі та строку дії, анкета-заява не містить. Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість за кредитним договором станом на 01.12.2019 року становить 43407, 90 грн і складається з: - заборгованості за тілом кредиту в розмірі 27211,73 грн, - пені в розмірі 9659, 52 грн, - 3993,42 грн відсотків за ч.2 ст.625 ЦК України в розмірі 86,4 % для карти «Універсальна» та 84,0% для карти «Універсальна голд» розрахованих по п.2.1.1.2.12 Умов та правил надання банківських послуг. - штрафів в розмірі 500+2043,23 грн Згідно розрахунку боргу ОСОБА_1 постійно користувався кредитними коштами, а також здійснював повернення боргу, відсоткова ставка за користування кредитом змінювалась в різні періоди від 30% до 43, 2%, до відсоткової ставки застосовувались коефіцієнти, нараховувалась пеня. Згідно розрахунку відповідач ОСОБА_1 вніс власних коштів на повернення кредиту в розмірі 51913, 78 грн ( 26483 грн в період з 14.12.2012 року по 31.05.2015 року, 21724+3133+573,78 грн за період з 01.06.2015 року по 30.09.2019 року). Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у цьому випадку АТ КБ «Приватбанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У анкеті-заяві позичальника від 14.12.2012 року процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про розмір процентної ставки, встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Надані АТ КБ «ПриватБанк» Умови та Правила надання банківських послуг в Приватбанку з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім заборгованості за простроченим тілом кредиту, стягнути, зокрема заборгованість за процентами на прострочену заборгованість за користування кредитними коштами, а також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами. При цьому, в позовній заяві банком зазначено, що заборгованість за поточним тілом кредиту становить 0 грн. Тобто, фактично отримані кошти позичальником повернуто. Заборгованість за простроченим тілом кредиту становить 27211, 73 грн. Враховуючи, що позивачем не доведені обставини щодо наявності підстав для нарахування процентів за користування кредитними коштами, неустойки за невиконання умов договору, та що відповідачем були повернуті кошти у сумі 51913, 78 грн за наявності документально підтвердженої заборгованості станом на 01.12.2019 року у розмірі 27211, 73 грн, колегія дійшла висновку про відсутність підстав для стягнення із відповідача фактично отриманих коштів банку, оскільки наявність боргу не підтверджена. Колегія суддів погоджується з висновками суду і в частині відмови у стягненні суми пені та штрафів, які не були встановлені укладеним між сторонами договором. Щодо покликань позивача в апеляційній скарзі про те, що судом безпідставно не стягнуто відсотки на підставі ст. 625 ЦК України, то банком не доведено наявність підстав для їх стягнення. У ч. 2 ст. 625 ЦК України зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Матеріалами справи не встановлено строк дії кредитного договору, оскільки в анкеті-заяві, підписаній сторонами, він не був погоджений, позивачем не надано даних про строк дії кредитної картки, яка була надана відповідачу відповідно до його анкети-заяви, не надано відомостей про її перевипуск, що унеможливлює встановити строк кредитування, и строк повернення кредиту (строк виконання зобов`язання) та порядок погашення кредитної заборгованості. Відтак, неможливо визначити дату, з якої можна нараховувати 3% річних. Тому підстав стягувати відсотки в розмірі, передбаченому ч. 2 ст. 625 ЦК України ( 3%) теж не має. Натомість, в наданому банком розрахунку нарахованих відповідачці трьох процентів річних від простроченої відповідачкою суми вказано, що нараховано відсотків на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, при цьому зазначено, що процентна ставка на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, річна, становить 86, 4 % . Вказаний розрахунок не є належним доказом у даній справі. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються апеляційним судом у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що є об`єктивно не залежними від нього ( ч. 3 ст. 367 УЦПК України). В силу вимог частини 3 статті 367 ЦПК України виписка по рахунку, яка була додана до апеляційної скарги не може бути прийнята, як доказ заборгованості апеляційним судом. Таким чином, суд першої інстанції на підставі повно встановлених обставин справи, відповідно до норм матеріального та процесуального права, дійшов правильного висновку про відмову в позові. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду. Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» залишити без задоволення. Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 11 березня 2020 року в даній справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Головуючий Судді: