Постанова 4855 № 320/6498/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua Головуючий суддя у першій інстанції: Балаклицький А.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 червня 2020 року Справа № 320/6498/18 Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді Епель О.В., суддів: Губської Л.В., Степанюка А.Г., за участю секретаря Лісник Т.В., представника відповідача Шпанюка А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Переяслав-Хмельницького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : Історія справи. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Переяслав-Хмельницького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (далі - відповідач) про: - визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії позивача; - зобов`язання відповідача здійснити з 01.10.2017 перерахунок розміру пенсії позивача по інвалідності відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, установленої законом станом на 01 січня відповідного року; - зобов`язання відповідача виплатити позивачу заборгованість з невиплаченої пенсії по інвалідності, починаючи з 01.10.2017, з урахуванням раніше виплачених сум. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.01.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2019, адміністративний позов задоволено частково: - визнано протиправною відмову відповідача у перерахунку пенсії позивача як учасника ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, обчисленої з п`ятикратного розміру заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, викладену у листі від 12.09.2018 № 90/Ж-01; - зобов`язано відповідача провести позивачу перерахунок та виплату пенсії, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, установленої законом на 01 січня відповідного року, відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 03.06.2018 з урахуванням вже виплачених сум. У задоволенні адміністративного позову в іншій частині вимог було відмовлено. 30.08.2019 до суду надійшла заява позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.09.2019 встановлено ГУ ПФУ у Київській області, яке є правонаступником Переяслав-Хмельницького ОУПФУ Київської області, строк для подання до суду звіту про виконання судового рішення в цій справі протягом 15-ти днів з дня отримання даної ухвали суду. 27.09.2019 відповідачем подано до суду звіт про виконання судового рішення. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.11.2019 відмовлено у прийнятті звіту ГУ ПФУ в Київській області від 27.09.2019 № 1073/108-05 про виконання судового рішення в цій справі та встановлено відповідачу новий строк для надання звіту про виконання судового рішення. 23.12.2019 до суду від ГУ ПФУ у Київській області надійшов новий звіт від 02.12.2019 № 1725/108-05 про виконання рішення суду в цій справі. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.02.2020 відмовлено у прийняті вказаного звіту відповідача та зобовязано подати новий звіт до 05.04.2020, а також попереджено про можливість застосування штрафу в разі невиконання судового рішення та неподання суду відповідного звіту. Постановляючи таку ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що рішення суду в частині виплати позивачу відповідних коштів відповідачем не виконано та захищене судом право позивача на отримання відповідних пенсійних виплат фактично не відновлено. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та прийняти звіт про виконання судового рішення. В обґрунтування заявлених апеляційних вимог відповідач наполягає на тому, що з дати набрання судовим рішенням у цій справі законної сили виплата позивачу пенсії здійснюється в належному розмірі, установленому судом, а за попередній період на виконання судового рішення в цій справі ним проведено відповідних перерахунок, але доплата пенсії, присуджена позивачу судовим рішенням у цій справі, буде виплачена відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, затвердженим постановою КМУ від 22.08.2018 № 649, та вважає, що судове рішення виконано ним у межах наданих йому повноважень. З цих та інших підстав апелянт вважає, що оскаржувана ним ухвала суду прийнята за неповно встановлених обставин справи та з порушенням норм процесуального законодавства. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.05.2020 було відкрито апеляційне провадження у справі, установлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду - без змін, з наступних підстав. Обставини справи, установлені судом першої інстанції. Розпорядженням начальника Переяслав-Хмельницького ОУПФУ Київської області на виконання рішення суду у цій справі проведено перерахунок пенсії позивача з 03.09.2018, сума яка нарахована та підлягає до виплати позивачу за період з 03.09.2018 по 15.04.2019 становить 65391,53 грн. Однак, виплата вказаної суми позивачу не здійснена, а натомість ГУ ПФУ в Київській області у своєму звіті про виконання судового рішення зазначає, що така доплата буде виплачена позивачу, відповідно до постанови КМУ від 22.08.2018 № 649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду» та за наявності відповідного фінансування. Нормативно-правове обґрунтування. Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 124 Конституції України регламентовано, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни. Аналогічна норма закріплена у частині другій статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та у статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Згідно зі ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. У частині першій статті 382 КАС України закріплено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Висновки суду апеляційної інстанції. Отже, адміністративним процесуальним законодавством регламентовано інститут судового контролю за виконанням судового рішення, метою якого є забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судового рішення та реальне відновлення прав особи, які ним захищені. При цьому, статтею 382 КАС України не передбачено можливість застосування заходів судового контролю виключно при ухваленні судового рішення по суті заявлених позовних вимог. Навпаки, цільове призначення даного процесуального інституту спрямовано на забезпечення реального виконання вже прийнятого рішення, яке фактично не виконується. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що рішенням суду, ухваленим у цій справі 04.01.2019, яке набрало законної сили 15.04.2019, відповідача було зобов`язано здійснити позивачу перерахунок та виплату пенсії з 03.09.2018, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, установленої законом на 01 січня відповідного року, відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням вже виплачених сум. Однак, як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів цієї справи, зокрема безпосередньо з апеляційної скарги самого відповідача, виплата відповідних сум пенсії за вказаним рішенням не здійснена. Водночас, доводи апелянта про те, що він провів відповідні нарахування і виплатить належні позивачу кошти відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, затвердженим постановою КМУ від 22.08.2018 № 649, що на його переконання свідчить про повне та належне виконання судового рішення, колегія суддів відхиляє як необґрунтовані та безпідставні. Разом з тим, апеляційний суд зазначає, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує особі право на справедливий суд. У свою чергу, Європейський суд з прав людини рішення у рішенні від 19.03.1997 у справі «Горнсбі проти Греції» наголосив, що це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду». Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок і саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції (рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15.10.2009 (заява №40450/04), пункти 51, 54). Більш того, у пункті 46 рішення від 15.10.2009 у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» ЄСПЛ також зазначив, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання (також рішення ЄСПЛ у справі «Метаксас проти Греції» (Metaxas v. Greece), № 8415/02, п. 19, від 27.05.2004; у справі «Лізанець проти України» (Lizanets v. Ukraine), № 6725/03, п. 43, від 31.05.2007). Відповідний державний орган повинен вжити всіх необхідних заходів для виконання судового рішення або передати його іншому компетентному органу для виконання (рішення ЄСПЛ у справі «Бурдов проти Росії» (Burdov v. Russia), № 59498/00, п. 68). Надаючи оцінку всім доводам апелянта, судова колегія також приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…». Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» висновки ЄСПЛ є джерелом права. Таким чином, погоджуючись з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх та необхідних правових підстав для задоволення заяви позивача, колегія суддів також приймає до уваги й те, що рішення суду в цій справі залишається фактично невиконаним, відповідно, захищене судом право позивача не відновлено в повному обсязі і його ефективний захист, гарантований як Конституцією України, так і Конвенцією, не здійснено. Отже, судом першої інстанції повно встановлено фактичні обставини справи та правильно визначено норми процесуального права, які підлягають застосуванню. Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Київського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2020 року - без змін. Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області - залишити без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Повний текст судового рішення виготовлено 09 червня 2020 року. Головуючий суддя Судді: