Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/11119/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/11119/20 Суддя першої інстанції: Лапій С.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 липня 2022 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Пилипенко О.Є. суддів - Глущенко Я.Б. та Собківа Я.М., при секретарі - Ткаченко В.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій, В С Т А Н О В И Л А : У листопаді 2020 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення від 16.10.2020 року №1000-0236-8/84348 Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, щодо відмови у перерахунку та виплаті йому основної пенсії по інвалідності, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до частини 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи" №796-ХІІ від 28.02.1991 року, починаючи з 25 квітня 2019 року; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області провести йому з 25.04.2019 року перерахунок та виплачувати пенсію по інвалідності, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року на підставі положень частини 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-ХІІ від 28.02.1991 року без застосування формули, яка визначена пунктом 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 23.11.2011 року №1210, з урахуванням мінімальної заробітної плати встановленої Законом України "Про державний бюджет України на 2020 рік" №294-ХІІ (4723х5=23615 грн.) без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням індексу інфляції, врахувавши раніше виплачені суми; - у разі зміни розміру мінімальної заробітної плати проводити перерахунок та виплату призначеної пенсії, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного (наступного) року без застосування формули та без обмеження її максимальним розміром. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2021 року адміністративний позов задоволено частково: - визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови гр. ОСОБА_1 здійснити перерахунок та виплату пенсії, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; - зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області провести гр. ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01.10.2020 року, з урахуванням вже виплачених сум; - у задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права. Відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції не надходив. Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. У відповідності до ст.. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що частиною 3 ст. 59 Зaкoну Укрaїни «Прo стaтус і соціальний зaxист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи» передбачається призначення та виплату пенсії особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, в тому числі військовослужбовцям, а не виключно військовослужбовцям строкової служби, як помилково вважає відповідач, з огляду на що позивач має право на перерахунок пенсії згідно ст. 59 Зaкoну Укрaїни «Прo стaтус і соціальний зaxист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи». Колегія суддів вважає вказаний висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне. Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, ОСОБА_1 має статус інваліда війни другої групи, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_1 , що дає йому право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни. Згідно довідки МСЕК серії КИО-І № 067747 причина інвалідності - захворювання, пов`язане з виконанням службових обов`язків по ЛНА на ЧАЕС. Крім того, позивач є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням особи (категорія 1) серія НОМЕР_2 від 01.06.2020 року та перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області, як пенсіонер, якому пенсія призначена відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи». 16.09.2020 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про перерахунок його пенсії. Відповідач листом від 16.10.2020 року відмовив позивачу у перерахунку пенсії на підставі ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи». Вважаючи вищевказану відмову протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду. Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини 3 статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції до 01 жовтня 2017 року) особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження. З 01 жовтня 2017 року редакція вказаної норми змінена Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII, та застосовується із вказаного часу у такій редакції: «особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року». Проте, Рішенням Конституційного Суду України (другий сенат) від 25 квітня 2019 року № 1-р (ІІ)/2019 справа № 3-14/2019 (402/19, 1737/19) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення "дійсної строкової", яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю. Також вказаним рішенням встановлено, що словосполучення "дійсної строкової", що міститься в положеннях частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Отже, з резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України (другий сенат) від 25 квітня 2019 року випливає, що визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) словосполучення "дійсної строкової", яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону, та втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення. Відтак особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби та є інвалідами внаслідок цього, мають право на обчислення пенсії, виходячи з п`ятикратного розміру згідно з частиною 3 статті 59 Зaкoну Укрaїни «Прo стaтус і сoціaльний зaxист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи» з 26 квітня 2019 року. Вказаний висновок зазначено в рішенні Верховного Суду у зразковій справі № 520/1972/19. Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на рішення Конституційного Суду України №1-р(II)/2019 від 25.04.2019, що поширюється лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю. У вказаному рішенні Конституційний Суд України наголосив, що військовослужбовці строкової служби, пенсія яким призначається за частиною третьою статті 59 Закону та обчислюється з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, в окремих випадках мають вищий рівень соціального захисту, оскільки розмір їх соціального забезпечення є значно більшим порівняно з іншими категоріями військовослужбовців (у тому числі військовозобов`язані під час участі у військових зборах), які брали безпосередню участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та її наслідків. Отже, військовослужбовці, які постраждали під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС при виконанні військового обов`язку, мають різний рівень соціального забезпечення. Такий підхід законодавця до визначення рівня соціального забезпечення вказаних категорій осіб не відповідає принципу справедливості та є порушенням конституційного принципу рівності. Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що для виникнення права на обчислення пенсії по інвалідності за особливою процедурою незмінною залишилась умова щодо наявності у особи статусу військовослужбовця, на яких і розповсюджується норма ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». При цьому, статтею 10 Закону № 796-XII врегульовано, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців*, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України. Примітка до вказаної статті закріплює, що до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов`язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань. Отже, законодавство визначає декілька окремих категорій серед військовослужбовців за критерієм виду військової служби. З метою формування єдиної правозастосовчої практики, Верховний Суд у рішенні від 03 червня 2021 року у справі №320/4932/19 сформував такий правовий висновок: «Право на обчислення пенсії по інвалідності, яке реалізується на підставі частини третьої статті 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пов`язується із наявністю у особи станом на момент ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС статусу військовослужбовця, з врахуванням висновків, викладених в рішенні Конституційного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) від 25 квітня 2019 року № 1-р (ІІ)/2019 у справі № 3-14/2019. Відповідно до матеріалів справи, а саме маршрутного листа б/н, ОСОБА_1 старшого лейтенанта міліції в період з 04.05. по 08.05.1986 року було відряджено до зони відчуження (м. Чорнобиль) для участі в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, отже позивач приймав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, являючись військовозобов`язаним, до нього застосовуються положення частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України від 03.10.2017 р. №2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», а тому доводи апеляційної скарги є необґрунтованими. Щодо решти аргументів сторін, суд звертає увагу, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року). Згідно ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2022 року - без змін. Керуючись ст..ст. 241, 242, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області - залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2022 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко Суддя: Я.Б.Глущенко Я.М.Собків Повний текст виготовлено 26 липня 2022 року.