Постанова 4852 № 160/10975/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 02 червня 2020 року м. Дніпросправа № 160/10975/19 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Прокопчук Т.С. (доповідач), суддів: Шлай А.В., Кругового О.О., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2019 року (головуючий суддя: Дєєва М.В.) по адміністративній справі №160/10975/19, розглянутої у спрощеному провадженні за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: Позивач ОСОБА_1 06.11.2019 року звернувся до суду з позовом до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області), в якому просить визнати неправомірними дії та зобов`язати відповідача зарахувати йому період роботи з 13.06.1980 року по 26.10.1992 року, вироблений в районах Крайньої Півночі та в місцевості, прирівняної до районів Крайньої Півночі, з розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців; зобов`язати відповідача здійснити йому перерахунок пенсії та повернути недоплачений розмір пенсії з дати виникнення права на пенсійне забезпечення, а саме липня 2003 року і до моменту виконання судового рішення. Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем його конституційного права на належне пенсійне забезпечення. У відзиві на позов ГУ ПФУ в Дніпропетровській області посилається на безпідставність заявлених позивачем вимог, в зв`язку з чим у їх задоволенні просить відмовити. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.12.2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 на підставі п.8 ч.1 ст. 240 КАС України залишено без розгляду в частині позовних вимог щодо зобов`язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії та повернути недоплачений розмір пенсії з дати виникнення права на пенсійне забезпечення, а саме з липня 2003 року по 30.04.2019 року. Зазначена ухвала позивачем в апеляційному порядку не оскаржена. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.12.2019 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення скасувати та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити. Апеляційна скарга ґрунтується на доводах, викладених у позовній заяві. У відзиві на апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Дніпропетровській області зазначає про правомірність прийнятого судом першої інстанції рішення, в зв`язку з чим просить залишити його без змін, а скаргу без задоволення. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права та правової оцінки обставин у справі колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Крім того, ст. 2 та ч. 4 ст. 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.12.2019 року відповідає, а вимоги апеляційної скарги не є обґрунтованими з огляду на наступне. Із матеріалів справи вбачається, що починаючи з 2007 року ОСОБА_1 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року (далі - Закон №1058-IV). У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою, в якій просив здійснити йому перерахунок пенсії, шляхом врахування до її складу стажу роботи в районах Крайньої Півночі з 1977 року по 1992 рік, а також надати пояснення врахування лише періоду з 23.05.1977 року по 06.06.1980 року (а.с.27). Листом №6939/К-09 від 01.10.2019 року ГУ ПФУ в Дніпропетровській області роз`яснено, що період роботи з 23.05.1977 року по 06.06.1980 року в районах Крайньої Півночі та місцевості прирівняної до районів Крайньої Півночі, обчислено ОСОБА_1 у пільговій кратності на підставі довідки архівного відділу адміністрації Іультінського муніципального району Чукотського автономного округу №01-16/К-911 від 16.08.2006 року (а.с.24). В частині періоду роботи ОСОБА_1 в районах Крайньої Півночі та місцевості прирівняної до районів Крайньої Півночі з 13.06.1980 року по 26.10.1992 року зазначено, що його обчислено на загальних підставах, оскільки в трудовій книжці та наявній в пенсійній справі довідці №4/П-51602 від 18.01.2007 року, не зазначено факт користування пільгами передбаченими нормативно-правовими актами. Не погодившись з діями відповідача щодо не зарахування періоду його роботи в районах Крайньої Півночі та місцевості прирівняної до районів Крайньої Півночі з 13.06.1980 року по 26.10.1992 року у пільговій кратності, позивач звернувся до суду з вимогою здійснити йому зазначене зарахування, здійснити перерахунок його пенсії та повернути недоплачений розмір пенсії з дати виникнення права на пенсійне забезпечення, а саме липня 2003 року і до моменту виконання судового рішення. Статтею 12 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року визначено, що для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсії на пільгових умовах, громадянам держав-учасниць Угоди, зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території бувшого СРСР за час до набрання сили цією Угодою. За приписами п. 5 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону № 1058-IV, період роботи до 01.01.1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01.01.1991 року. Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10.02.1960 року № 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26.09.1967 року "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі". Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами. Підпунктом «д» п. 5 Указу Президії ВР СРСР від 10.02.1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» регламентовано, що робітникам, які переводяться, направляються або запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей держави, на умовах укладення ними трудових договорів на роботу в цих районах на строк 5 років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки, надавати додаткові наступні пільги: зараховувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців при обчисленні стажу, який дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності. Пільги, які передбачені цією статтею, надаються також особам, які прибули в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за власним бажанням і які уклали строковий договір про роботу в цих районах. Згідно п.3 Постанови Ради Міністрів СРСР від 10.02.1960 року № 148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» визначено, що кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі після 01.03.1960 року - за 1 рік і 6 місяців при нарахуванні стажу для отримання пенсії за віком та по інвалідності. Указом Президії ВР СРСР від 26.09.1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» було скорочено тривалість трудового договору, який надає право на отримання пільг, передбачених ст. 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 року, а саме: зарахування одного року роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком та по інвалідності, виключно працівникам, які прибули на роботу в райони Крайньої Півночі та місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі з інших місцевостей країни за умови укладення ними трудового договору про роботу в цих районах строком на три роки. Аналіз зазначених норм свідчить, що достатньою та необхідною правовою підставою для обчислення стажу роботи особи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях із застосуванням пільгового коефіцієнту (один рік за один рік і шість місяців) є сукупність наступних обставин: 1) документальне підтвердження наявності в особи стажу роботи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях; 2) поширення на особу в період її роботи в таких місцевостях пільг, регламентованих Указами Президії ВР СРСР від 10.02.1960 року та від 26.09.1967 року та Постановою Ради Міністрів Союзу PCP №148 від 10.02.1960 року. Копія трудової книжки ОСОБА_1 , архівна довідка №4/П-51602 від 18.01.2007 року, №2/87263 від 25.07.2011 року (а.с.16-18,20,28) не містять даних, що позивач в період роботи з 13.06.1980 року по 26.10.1992 року у ВЧ 05295, що знаходилася в селищі Угольні копі, Анадирського району, Чукотського автономного округу користувався пільгами, передбаченими нормативно-правовими актами, зазначеними в абз. 2 п. 5 розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058-IV. Факт роботи особи в районах Крайньої Півночі не є достатньою підставою для підтвердження її права на пільгове обрахування стажу. Аналогічна правова позиція висловлена Касаційним адміністративним судом Верховного Суду в постанові від 06.11.2019 року по справі №212/2529/16-а(2а/212/75/16) (К/9901/11737/18). Статтею 3 Тимчасової угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та в місцевостях, які прирівняні до даних районів, в галузі пенсійного забезпечення від 19.01.1993 року визначено, що при призначенні пенсії у відповідності із ст. 1 цієї Тимчасової Угоди на території України, компетентні органи Російської Федерації відшкодують витрати на виплату цієї пенсії у тій її частині, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, починаючи з 01.01.1991 року. У цьому випадку частина пенсії, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або в місцевостях, які прирівнені до районів Крайньої Півночі, обчислюються за нормами законодавства Російської Федерації. Порядок відшкодування витрат на виплату зазначених вище пенсій регулюються спеціальною Угодою між компетентними органами Сторін. Відшкодування витрат у відповідності із п. 1 цієї статті здійснюється до виникнення права на пенсійне забезпечення згідно законодавства України (з врахуванням Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року). Тобто, вказана Тимчасова угода надає громадянам Сторін цієї угоди право на достроковий вихід на пенсію по старості (за віком) за вказаних у ст. 1 Угоди умов, а також визначає порядок реалізації цього права. Проте, ні в зазначеній Тимчасовій угоді, ні в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, не передбачено пільг при обчисленні стажу роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Викладене свідчить про відсутність підстав для зарахування в пільговому обчисленні стажу роботи в районах Крайньої Півночі після 01.01.1991 року. Аналогічна правова позиція висловлена Касаційним адміністративним судом Верховного Суду в постанові від 30.01.2018 року по справі № 676/7065/14-а(К/9901/1259/18). Дані обставини свідчать про вірно зроблений судом першої інстанції висновок щодо відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , виходячи з правомірності дій ГУ ПФУ в Дніпропетровській області в частині відмови зарахувати йому період роботи з 13.06.1980 року по 26.10.1992 року як трудовий стаж, вироблений в районах Крайньої Півночі у пільговому обчисленні (один рік роботи за один рік і шість місяців). Доводами апеляційної скарги зазначені обставини не спростовано. Оскільки судом першої інстанції винесено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні. Керуючись ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2019 року по адміністративній справі №160/10975/19 - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 02 червня 2020 року, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий - суддя Т.С. Прокопчук суддя А.В. Шлай суддя О.О. Круговий