Постанова 4851 № 520/14308/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 червня 2020 р. Справа № 520/14308/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Зеленського В.В., Суддів: Чалого І.С. , П`янової Я.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.02.2020, головуючий суддя І інстанції: Зоркіна Ю.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 05.02.20 у справі № 520/14308/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі за текстом також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі за текстом також - відповідач, ГУПФУ), в якому просив: - визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області які полягають у зменшенні розміру пенсії з 79 % грошового забезпечення до 70% грошового забезпечення та обмеженні пенсії максимальним розміром з 01.01.2016 та застосуванні до виплати суми перерахунку пенсії порядку виплати визначеного п. 3 постанови КМУ від 21.03.2018 № 103 протиправними; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплатити пенсію без обмеження максимальним розміром в розмірі якій обчислений 79% грошового забезпечення з 01.01.2016 з урахуванням всіх видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських в розмірах зазначених у довідці ліквідаційної комісії ГУМВС України в Харківській області про грошове забезпечення від 26.03.2018 № 100/32408-2003008165, здійснити виплату суми перерахунку однією сумою, починаючи з 01.01.2016 з урахуванням виплачених сум з нарахуванням і виплатою компенсації втрати частини доходу з 01.01.2016 без використання при такій виплаті постанов Кабінету Міністрів України чи інших нормативно правових актів (постанова № 103 від 21.03.2018, постанова № 649 від 22.08.2018, тощо), які надають боржнику можливість для відстрочення чи розстрочення виплат; - подати протягом п`ятнадцяті днів, з дня набрання постановою законної сили, звіт про виконання судового рішення, що передбачено частиною першою статті 382 КАС України. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, щодо зменшення ОСОБА_1 з 01.01.2016 розміру пенсії з 79 % до 70 % грошового забезпечення. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області при виплаті перерахованої пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2016 в частині обмеження пенсії максимальним (граничним) розміром. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області по невиплаті ОСОБА_1 заборгованості по перерахованій пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 у повному обсязі з 19.11.2019. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області виплатити ОСОБА_1 заборгованості по перерахованій пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 у повному обсязі з 19.11.2019. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 з 01.01.2016 пенсію в розмірі, який обчислено 79% грошового забезпечення, на підставі довідки ліквідаційної комісії ГУМВС України в Харківській області про грошове забезпечення № 100/32408-2003008165 від 26.03.2018 без обмеження пенсії максимальним розміром, разом з виплатою компенсації за несвоєчасну виплату всіх сум несвоєчасно виплаченої йому пенсії згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2001 "Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати", з урахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області судовий збір у розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) грн. 20 коп. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення в цій частині та прийняти нову постанову, якою у задовольнити позовних вимог відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що при перерахунку пенсії позивача з 01.01.2016, проведеному ГУПФУ з дотриманням вимог чинного законодавства, розмір пенсії збільшився і умови пенсійного забезпечення ОСОБА_1 не погіршилися. Зазначає, що буквальний та системний аналіз норм чинного законодавства дає підстави для висновку, що вони не звужують зміст вже набутих прав пенсіонерів, розмір призначеної пенсії яких більший зазначеного максимального розміру. Водночас, запроваджують обмеження щодо розміру призначених та перерахованих пенсій. Даний висновок узгоджується з позицією, що викладена в постановах Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі №205/8204/16-а та від 14 травня 2019 року у справі №591/2109/17. Просить урахувати, що оскільки норми законодавства щодо обмеження максимального розміру пенсії на даний час є чинними, неконституційними не визнані, тому підлягають до застосування по відношенню до позивача, законні підстави для виплати пенсії у більшому, ніж обмеженому розмірі, відсутні. Зазначає, що кількість платежів у межах однієї суми коштів не порушує прав особи на соціальний захист у формі пенсійного забезпечення, адже метою судового захисту є спонукання владного суб`єкта до належного виконання адміністративних функцій у повному обсязі, що (у даному конкретному випадку) полягає у проведенні розрахунку за усією належною до одержання сумою пенсії. Отже, ця позовна вимога є необґрунтованою та безпідставною. Звертає увагу, що компенсація за несвоєчасну виплату пенсії виплачується у тому ж місяці, що і заборгованість, а оскільки на цей час між сторонами існує спір щодо перерахунку пенсії, заборгованість із пенсії не нараховувалася та не виплачувалася, відповідно компенсація не могла бути нарахована та виплачена. Отже, позовні вимоги щодо компенсації втрати частини доходу є передчасними та не підлягають задоволенню, що відповідає правовій позиції Верховного Суду, сформованій у постанові від 11 липня 2018 року у справі №487/6923/16-а. 15.05.2020, через засоби електронного зв`язку, (не через систему "Електронний суд") до суду, від імені представника Колеснікова Владислава Володимировича, подано відзив на апеляційну скаргу. Відзив від імені представника Колеснікова Владислава Володимировича надійшов на електронну пошту Другого апеляційного адміністративного суду, проте, вказаний файл не підписаний електронним цифровим підписом, що підтверджується актом про відсутність ЕЦП. Згідно із частинами сьомою, восьмою, десятою статті 44 КАС України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, визначених цим Кодексом. Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом заповнення форм процесуальних документів відповідно до Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника). Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника). Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» № 851-IV від 22.05.2003 (далі - Закон № 851) електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис (ч.1 ст.6 Закону № 851). За правилами частини першої статті 7 Закону № 851 оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа (ч.2 ст.6 Закону № 851). Отже, оскільки відзив на апеляційну скаргу не містить електронного цифрового підпису, він не є документом у розумінні вищезазначених норм, у суду відсутні передбачені законом підстави для його розгляду. Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке. Судовим розглядом установлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 перебуває на пенсійному обліку у ГУПФУ як отримувач пенсії за вислугу років з 31.12.2010, пенсійна справа №2003008165. ГУПФУ призначило пенсію позивачу з 31.12.2010 за вислугою років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в розмірі 79 % грошового забезпечення. У травні та липні 2018 року ГУПФУ здійснило перерахунок пенсії позивача з 01.01.2016, зменшивши розмір пенсії позивача з 79% грошового забезпечення до 70% грошового забезпечення та обмеживши пенсію максимальним розміром. Позивач, вбачаючи в зазначеному порушення своїх прав, звернувся за їх захистом до суду. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача були відсутні підстави для зменшення відсоткового значення розміру основної пенсії позивача при здійсненні її перерахунку, а отже, вимоги позивача в частині визнання неправомірними дій щодо зменшення розміру пенсії з 79 % до 70 % грошового забезпечення та зобов`язання здійснити перерахунок та виплату пенсії у розмірі 79 % грошового забезпечення з 01.01.2016 без обмеження пенсії максимальним розміром, є обґрунтованими, з урахуванням чого, посилаючись на те, що механізм компенсації втрати частини доходів застосовується адміністративним органом автоматично та імперативно (безальтернативно) у разі настання події несвоєчасної виплати доходу, тобто безвідносно до події реальної виплати, дійшов висновку про відсутність правових підстав для звільнення пенсійного органу від виконання обов`язку за статтею 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати". Водночас, суд першої інстанції дійшов висновку, що дії відповідача із виплати перерахованої пенсії за 2016-2017 роки у процентному відношенні до суми підвищення пенсії до 19.11.2019 були правомірними, оскільки відповідач діяв у відповідності до чинного на той час п.3 постанови КМУ від 21.02.2018 № 103 і вимога позивача про визнання протиправною бездіяльності відповідача із невиплати заборгованості по перерахованій пенсії за період з 01.01.2016 у повному обсязі підлягає задоволенню з 19.11.2019. Також, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання обмеження розміру пенсії позивачу при виплаті останньою максимальним розміром з 01.01.2016 протиправним та зобов`язання здійснити виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром з 01.01.2016. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо здійснення виплати недоплаченої частини основного розміру пенсії однією сумою та без урахування постанови КМУ від 22.08.2018 № 649, від 21.03.2018 № 103, суд першої інстанції виходив із того, що кількість платежів у межах однієї суми коштів не порушує прав особи на соціальний захист у формі пенсійного забезпечення, адже метою судового захисту є спонукання владного суб`єкта до належного виконання адміністративних функцій у повному обсязі, що полягає у проведенні розрахунку за усією належною до одержання сумою пенсії. Водночас, виходячи з того, що встановлення судового контролю за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі, є правом, а не обов`язком суду, дійшов висновку, що така вимога позивача не підлягає задоволенню. Надаючи правову оцінку правовідносинам сторін колегія суддів виходить з такого. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Статтею 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-ХІІ від 09.04.1992 (надалі також - Закон №2262-ХІІ) визначено, що загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів. У подальшому Законами України №3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (далі - Закон №3668-VI), який набрав чинності 1 жовтня 2011 року, №1166-VII "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" (далі - Закон №1166-VII), який набрав чинності з 1 квітня 2014 року, вносилися зміни до частині другій статті 13 та цифри "90" замінено цифрами "80" , цифри " 80" замінено цифрами " 70" відповідно. Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45. Зміни до статті 63 Закону № 2262-ХІІ, ані Законом № 3668-VI, ані Законом №1166-VII у частині підстав, умов, розміру або порядку перерахунку пенсій не вносилися. Постанова КМУ №45 і Постанови КМУ №103 та № 988 також не містять жодних положень про зміну відсоткового значення розміру призначених пенсій при їх перерахунку. Отже, внесені Законом №3668-VІ та Законом №1166-VII зміни до статті 13 Закону №2262-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм здійснення перерахунку пенсії за вислугу років є норми статті 63 Закону №2262-ХІІ, яка змін у зв`язку з прийняттям Закону №3668-VІ та Закону №1166-VII не зазнала. Згідно із частиною сьомою статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 №911-VIII, чинній з 01.01.2016, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 01.01.2016 по 31.12.2016, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн. Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 по справі №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-XII, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн. Свої висновки Конституційний Суд України обґрунтував тим, що обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом №2262, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України. Відповідно до пункту 2 резолютивної частини цього рішення №7-рп/2016 положення частини 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Отже, положення частини сьомої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" зі змінами, які визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного Рішення, тобто, з 20.12.2016. Це означає, що 20.12.2016 стаття 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року №1774-VIII, який відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, набрав чинності з 01.01.2017, у частині сьомій статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» слова і цифри «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року». Оскільки буквальне розуміння змін, внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року №1774-VIII з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року дозволяє стверджувати, що у Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відсутня частина сьома статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими. Внесені Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 року №3668-VI (у тому числі із змінами і доповненнями) до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни самі по собі не створюють підстав для такого обмеження. Даний висновок узгоджується із правовою позицією, що викладена в постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року у справі №522/16882/17 та від 31 січня 2019 року у справі №638/6363/17, від 12 березня 2019 року у справі 522/3049/17, від 15 квітня 2019 року у справі №522/16973/17. Як убачається з матеріалів справи, протоколом за пенсійною справою - №2003008165 позивачу з 31.12.2010 призначено пенсію за вислугою років згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у розмірі 2675,41 грн. Також, згідно вказаного протоколу, пенсія позивачу призначена з розрахунку 79% відповідних сум грошового забезпечення. Згідно перерахунку пенсії, з 01.01.2016 пенсію позивачу перераховано на підставі довідки про грошове забезпечення для перерахунку пенсії від 12.10.2017 №100/32408-2003008165, з 01.01.2018 - на підставі довідки про грошове забезпечення для перерахунку пенсії від 12.10.2017 №100/32408-2003008165. Сума пенсії позивача внаслідок перерахунку з розрахунку 70% відповідних сум грошового забезпечення з 01.01.2016 склала 11638,59 грн, з урахуванням максимального розміру пенсії з 01.01.2016 - 10740 грн; з 01.01.2018 - 11807,78 грн (а.с.14-17). З урахуванням викладеного, оскільки при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, тоді як відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним, колегія суддів дійшла висновку, що при перерахунку пенсії позивача з 1 січня 2016 року відповідно до статті 63 Закону №2262-ХІІ, постанови КМУ №103 у відповідача були відсутні підстави для зменшення відсоткового значення розміру основної пенсії позивача при здійсненні її перерахунку, а тому, вимоги позивача в частині визнання неправомірними дій щодо зменшення розміру пенсії з 79 % до 70 % грошового забезпечення та зобов`язання здійснити перерахунок та виплату пенсії у розмірі 79 % грошового забезпечення з 01.01.2016, є такими, що підлягають задоволенню. Аналогічна правова позиція сформована Верховним Судом у постановах від 03.04.2018 у справі № 175/1665/17, від 24.04.2018 у справі № 686/12623/17, від 04.02.2019 у справі № 240/5401/18. Оскільки в ході розгляду справи встановлено, що розмір пенсії позивача перевищує передбачений законом тимчасовий максимальний її розмір, такі положення закону у спірний період (з 01.01.2016 по 20.12.2016) неконституційними не визнавались і підлягали застосуванню відповідачем під час обчислення пенсії позивачу, відсутні підстави для визнання протиправними дій відповідача, які полягають в обмеженні максимальним розміром пенсії позивача в період з 01.01.2016 по 19.12.2016. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 3 квітня 2018 року у справа № 361/4922/17 та від 29 серпня 2018 року у справі № 359/6255/17. Отже, з 20.12.2016 обмеження максимальним розміром пенсії позивача є протиправним. У контексті розгляду цієї справи колегія суддів дійшла висновку про наявність в діях відповідача порушень прав позивача, які потребують судового захисту, адже з наявних в матеріалах справи письмових доказів убачається, що відповідач при здійсненні виплати пенсії позивачці щомісячно здійснював її обмеження в межах граничної суми, що, на думку відповідача, було передбачено приписами чинного законодавства. Суд першої інстанції у цій частині дійшов помилкових висновків та, визнавши протиправними дії ГУПФУ в Харківській області в частині обмеження суми нарахування пенсії, не обґрунтував підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині зобов`язання відповідача не обмежувати суму нарахування пенсії позивача максимальним розміром з 01.01.2016. За таких обставин, колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині задоволенні зазначеної частини позовних вимог ОСОБА_1 з 01.01.2016 та вважає, що наявні підстави для їх часткового задоволення та зобов`язання відповідача здійснити виплату перерахованої пенсії позивача без обмеження пенсії максимальним розміром з 20.12.2016. Водночас, щодо позовних вимог про виплату позивачу суми перерахунку пенсії без застосування до виплати суми перерахунку пенсії п. 3 постанови КМУ №103 від 21.03.2018, колегія суддів зазначає таке. Відповідно до частини другої статті 51 Закону № 2262-ХІІ перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Відповідно до частини третьої статті 63 Закону № 2262-ХІІ (в редакції на момент призначення пенсії позивачу), усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку , встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій. Отже, визначення умов, порядку проведення перерахунку пенсій та встановлення розміру проведених виплат Законом № 2262-ХІІ віднесено до повноважень Кабінету Міністрів України. Пунктом 3 Постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» № 103 від 21 лютого 2018, постановлено перерахувати перерахувати з 1 січня 2016 р. пенсії, призначені згідно із Законом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) за прирівняною посадою з розміру грошового забезпечення поліцейського, враховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, відсоткову надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за січень 2016 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 р. № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції». Розмір премії визначається у середніх розмірах, що фактично виплачені за відповідною посадою (посадами) поліцейського за січень 2016 року. Виплату перерахованих відповідно до абзацу першого цього пункту пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) проводити з 1 січня 2018 року. Сума перерахованих пенсій для виплати за період з 1 січня 2016 р. по 31 грудня 2017 р. обчислюється органами Пенсійного фонду України станом на 1 січня 2018 р. та виплачується після виділення коштів на їх фінансування з державного бюджету в такому порядку: - з 1 січня 2019 р. по 31 грудня 2019 р. - щомісяця окремою сумою у розмірі 50 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 1 січня 2016 р. по 31 грудня 2017 року; - з 1 січня 2020 р. - щомісяця окремою сумою у розмірі 100 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 1 січня 2016 р. по 31 грудня 2017 р. та до забезпечення повної виплати розрахованої суми. Перерахунок пенсії позивача з 01.01.2016 здійснено ГУПФУ у травні та липні 2018, тобто після набрання чинності постанови №103. Відтак, положення Постанови № 103 від 21 лютого 2018 року застосовуються до спірних правовідносин, так як вони виникли до прийняття цього нормативного-правового акта і підлягають врегулюванню тими нормативно-правовими актами, які були чинні на момент виникнення у позивача права на перерахунок та виплату пенсії. Водночас, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.05.2019 у справі №826/12704/18 визнано протиправним та скасовано пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб". Постановою від 19.11.2019 Шостий апеляційний адміністративний суд апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України залишив без задоволення, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.05.2019 - без змін. Тому, пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" втратив чинність з 19.11.2019 відповідно до вимог частини 2 статті 265 КАС України. З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що дії відповідача із виплати перерахованої пенсії з 01.01.2016 у процентному відношенні до суми підвищення пенсії до 19.11.2019 були правомірним, оскільки відповідач діяв у відповідності до чинного на той час п.3 постанови КМУ від 21.02.2018 № 103, з 19.11.2019 бездіяльність відповідача щодо невиплати ОСОБА_1 заборгованості по перерахованій пенсії з 01.01.2016 є протиправною. Такі висновки узгоджуються із рішенням Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 та постановами Верховного Суду від 22.05.2018 у справі №205/8204/16-а та від 14.05.2019 у справі №591/2109/17, на які посилається позивач, та їм не протирічать. Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити виплату суми недоплаченої частини перерахунку пенсії однією сумою, колегія суддів уважає за необхідне зазначити таке. Приписами частин першої та другої статті 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Відповідно до ст.1 Протоколу №1 до "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод" кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Так, у своїх висновках Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення пункту 1 дозволяє позбавлення власності лише "на умовах, передбачених законом", а пункт 2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію "законів" (рішення у справах "Амюр проти Франції", "Колишній король Греції та інші проти Греції" та "Малама проти Греції"). "Майном" може бути як "існуюче майно", так і активи, включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймні "легітимні сподівання" на реалізацію майнового права (пункт 83 рішення від 12.07.2001 у справі Ганс-Адам ІІ проти Німеччини"). "Легітимні сподівання" за своїм характером повинні бути більш конкретними, ніж просто надія й повинні ґрунтуватися на законодавчому положенні або юридичному акті, такому як судовий вердикт (рішення у справі "Копецький проти Словаччини"). Колегія суддів зауважує, що в даному випадку легітимні сподівання позивача на отримання пенсійний виплат, передбачені чинними нормами Законів України, тобто вони є конкретними, а тому на них поширюється режим "існуючого майна". Європейський суд з прав людини у рішенні від 26 червня 2014 року у справі "Суханов та Ільченко проти України" зазначив, що за певних обставин "законне сподівання" на отримання "активу" також може захищатися статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 35). За змістом судової практики Європейського суду з прав людини захист законних сподівань (очікувань) є одним з аспектів правової визначеності. Принцип законного очікування спрямований на те, щоб у випадках, коли особа переконана, що досягне певного результату, якщо буде діяти відповідно до норм правової системи, забезпечити захист цих очікувань. Отже, з огляду на вказане вище, колегія суддів уважає, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про відмову у задоволенні вимог в цій частині, а тому в цій частині вимоги необхідно задовольнити, визнавши протиправною бездіяльність та зобов`язавши Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити виплату суми заборгованості недоплаченої частини перерахунку пенсії однією сумою. Стосовно вимог позову про зобов`язання відповідача виплатити позивачу компенсацію за несвоєчасну виплату пенсії, колегія суддів зауважує таке. Так, відповідно до статті 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Статтею 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Частиною 2 статті 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом. Такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постанові від 11 липня 2018 року у справі №487/6923/16-а, на яку посилається відповідач. Отже, з урахуванням викладеного, колегія суддів зауважує, що нарахування та виплата суми пенсії ставить первинною подією щодо компенсації втрати частини пенсії, яка нараховується та виплачується, відповідно, після та за результатом нарахування та виплати основної суми пенсії, а тому в даному випадку вимоги про зобов`язання відповідача нарахування та виплати позивачу компенсації за несвоєчасну виплату пенсії у зв`язку з порушенням строків їх виплати є передчасними. Щодо вимоги здійснити виплату недоплаченої частини перерахунку пенсії без урахування Постанови Кабінету Міністрів України №649 від 22.08.2018 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду", якою затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, та Постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» № 103 від 21 лютого 2018 колегія суддів зазначає, що відповідно до приписів чинного законодавства, зокрема, приписів статті 129-1 Конституції України та приписів статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання та повинно виконуватися в повному обсязі і саме приписами Закону України "Про виконавче провадження" визначається порядок примусового виконання судових рішень, який не передбачає відповідного механізму, запровадженого Кабінетом Міністрів України. З урахуванням того, що вимога позову заявлена наперед, стосується подій майбутніх правовідносин, відносно яких відсутні об`єктивні дані існування у владного суб`єкта наміру на недотримання закону та порушення прав заявника, колегія суддів не убачає підстав для її задоволення з огляду на її передчасність. Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача подати до суду звіт про виконання судового рішення протягом п`ятнадцяти днів з дня набрання ним законної сили, колегія суддів зазначає таке. Відповідно до статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Аналогічні положення містяться в статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено: судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 14, 370 КАС України. Згідно із положеннями частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати в установлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Водночас, необхідним є встановлення існування в спірних правовідносинах обставин, з якими стаття 382 Кодексу адміністративного судочинства України пов`язує наявність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення. Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 3 квітня 2019 року у справі №820/4261/18. Припущення позивача про те, що відповідач може порушити його права, захищені судом у даній справі, не є достатньою правовою підставою для застосування інституту судового контролю, оскільки, як вбачається з вищевикладеного, його реалізація є правом суду, а не обов`язком, і для його застосування повинні бути ґрунтовні підстави, а не сама лише існуюча ймовірність, не підтверджена жодними доказами. Колегія суддів зазначає, що за умов відсутності аргументованих доводів та доказів того, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення суду в подальшому у разі незастосування процесуальних заходів, про які просить заявник, вимога позивача про встановлення судового контролю шляхом зобов`язання ГУ ПФУ подання звіту про виконання судового рішення, не підлягає задоволенню. Частиною першою та другою статті 308 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. За статтею 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Оскільки рішення суду першої інстанції ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нового про часткове задоволення позовних вимог. Вирішуючи відповідне питання, колегія суддів виходить з того, що під час звернення до суду з адміністративним позовом позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн. Оскільки Другим апеляційним адміністративним судом було ухвалено нове рішення, яким адміністративний задоволено частково, при цьому враховуючи, що задоволені вимоги охоплюють обсяг порушених прав та законних інтересів за основною та похідною вимогами, рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне здійснити новий розподіл судових витрат, понесених позивачем у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, та стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області документально підтверджені судові витрати зі сплати судового у розмірі 768,40 грн, що підтверджується квитанцією про сплату від 26.12.2019 №96993. Керуючись статтями 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - задовольнити частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.02.2020 у справі №520/14308/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії скасувати. Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (пл. Свободи, 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344), які полягають у зменшенні ОСОБА_1 розміру пенсії з 79 % грошового забезпечення до 70% грошового забезпечення. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати ОСОБА_1 з 01.01.2016 пенсію у розмірі 79% грошового забезпечення та здійснити виплату суми перерахованої пенсії однією сумою з урахуванням виплачених сум. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо невиплати ОСОБА_1 заборгованості по перерахованій пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 у повному обсязі з 19.11.2019. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо виплати перерахованої пенсії ОСОБА_1 без обмеження пенсії максимальним розміром з 20.12.2016. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області виплатити ОСОБА_1 суму перерахованої пенсії без обмеження пенсії максимальним розміром з 20.12.2016. У задоволенні решти позовних вимог відмовити. Змінити розподіл судових витрат. Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ; місце проживання - АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 768,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ідентифікаційний код - 14099344; місцезнаходження - 61022, м. Харків, майдан Свободи, б.5, Держпром, 3 під., 2 пов.). Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя В.В. Зеленський Судді І.С. Чалий Я.В. П`янова