Постанова 4811 № 464/5849/19

Справа № 464/5849/19 Головуючий у 1 інстанції: Мичка Б.Р. Провадження № 22-ц/811/741/20 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В. Категорія: 70 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 травня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого - судді Ніткевича А.В., суддів: Бойко С.М., Копняк С.М., розглянувши в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, в приміщенні Львівського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 14 січня 2020 року в складі судді Мички Б.Р. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів,- встановила: У жовтні 2019 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів, просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі в розмірі 7000,00 грн. на дитину, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття. Вимоги обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дочка ОСОБА_4 , з батьком дитини позивачка у зареєстрованому шлюбі не перебувала, дитина проживає з матір`ю. Повне матеріальне забезпечення дитини взяла на себе. Відповідач ухиляється від покладеного на нього обов`язку утримувати свою дитину. Дитина відвідує школу ліцей "Інтелект" державної форми власності, витрати на харчування учня ліцеїста складають від 800 грн. до 1100 грн. на один місяць навчання. Виховання дитини супроводжується допомогою послуг няні, орієнтовно на послуги няні витрачає 3000 грн. на місяць. Дитина відвідує додаткові заняття, потребує купівлі одягу, продуктів харчування, витрат на оздоровлення та лікування. Просила позов задовольнити. Оскаржуваним рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 14 січня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 2218 грн, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 29 жовтня 2019 року і до досягнення нею повноліття. Розмір аліментів стягуваний у твердій грошовій сумі підлягає індексації відповідно до закону. Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць звернуто до негайного виконання. У задоволенні позову в іншій частині відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_3 768 грн 40 коп. судового збору в дохід держави. Рішення суду оскаржив представник позивачки ОСОБА_2 , з рішенням не погоджується та вважає його незаконним і необґрунтованим. В апеляційній скарзі зазначає, що у позовних вимогах ставилося питання про стягнення аліментів у розмірі 7000 грн., оскільки позивачка витрачає на дитину більше 10000 грн., тому така сума аліментів буде достатньою для утримання дочки та забезпечить її нормальний розвиток. На думку апелянта, суд мав би врахувати саме інтереси дитини щодо гідного рівня матеріального забезпечення. Стверджує, що стягнута сума аліментів є надто малою, а суд першої інстанції при розгляді даної справи мав керуватися правовою позицією Верховного Суду, висловленою у справі № 755/14148/15, де касаційний суд не підтримав практику призначення аліментів у мінімальному розмірі і роз`яснив, що при ухваленні рішення про стягнення аліментів суди мають керуватися інтересами дитини, яка має право на достойний рівень матеріального забезпечення. Таким чином, аліменти не обов`язково мають присуджуватися у мінімальному розмірі, передбаченому статтею 182 СК України, а відповідач має довести свою неспроможність платити аліменти встановлені судом, при цьому сам факт відсутності у одного із батьків можливості надавати певний розмір утримання своїй дитині не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при встановлені розміру аліментів. Звертає увагу на те, що відповідач не має іншої сім`ї та не має на утриманні інших дітей. Просить скасувати рішення Сихівського районного суду м. Львова від 14 січня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю. Стягнути з відповідача судові витрати. 21.04.2020 на адресу апеляційного суду надійшов відзив ОСОБА_3 на апеляційну скаргу. У відзиві покликається на те, що обов`язок по забезпеченню дитини лежить в рівній мірі на батькові та на матері. Звертає увагу, що позивачка не наводить доказів його спроможності сплачувати аліменти в розмірі 7000 грн., а витрати на гуртки не є постійними та не впливають на обов`язок утримання дитини. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Сихівського районного суду м. Львова від 14 січня 2020 року без змін. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 369 ЦПК України). Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З матеріалів справи вбачається, що предметом судового розгляду є стягнення аліментів, розмір яких не перевищує ста прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Враховуючи наведене, справа призначена для розгляду апеляційним судом в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Крім цього, виключно бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які вже висловлені, зокрема, у позовній заяві та апеляційній скарзі, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі № 668/13907/13-ц). При цьому, згідно із ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, відтак колегія суддів інформувала учасників справи про час і день розгляду справи, шляхом оприлюднення інформації про розгляд справи на офіційному сайті Львівського апеляційного суду. Згідно із Розпорядженням голови Львівського апеляційного суду від 18 березня 2020 року № 05.25/2020 та на підставі рішення зборів суддів Львівського апеляційного суду від 18 березня 2020 року, з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, вирішено тимчасово, з 19 березня до 22 травня 2020 року, не розглядати справи у відкритих судових засіданнях за участю учасників судового процесу та припинити їх пропуск до залів судових засідань на час вжитих заходів. Зазначені обмеження не стосуються, зокрема, цивільних справ, які призначені до розгляду судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи, а також у разі подання заяв учасниками про розгляд справи у їх відсутність. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, межі та доводи скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає до задоволення виходячи із такого. Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з такого. Відповідно до ст.ст. 51 Конституції України, 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно із ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно із ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Судом встановлено, що сторони у справі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не перебували у зареєстрованому шлюбі, при цьому згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 11.10.2013 зазначені батьками ОСОБА_4 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зокрема, у графі батько записаний відповідач ОСОБА_3 (а.с. 3). Згідно із довідкою про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, виданою ТзОВ «Управляюча компанія «Новий Львів» № 465 від 29.10.2019, позивачка ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_1 , де разом із дочкою ОСОБА_4 зареєстровані та проживають (а.с. 9). Звертаючись з позовними вимогами позивачка ОСОБА_1 свої доводи зводила до того, що несе на собі обов`язок повного матеріального забезпечення дитини, відповідач ухиляється від покладеного на його обов`язку. Зазначала про школу-ліцей та гуртки, які відвідує їх спільна з відповідачем дитина та кошти, які необхідні для цього. 02.12.2019 відповідач ОСОБА_3 подав відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що ніколи не ухилявся від свого обов`язку утримувати дитину. Зазначає про усну домовленість із позивачкою щодо участі в утриманні дитини та кошти, які ним перераховувалися на рахунок позивачки. Звертає увагу на те, що у середині липня 2019 року отримав травму коліна, тому перебував на лікуванні та будучи непрацездатним не мав можливості узгодити порядок здійснення ним необхідних витрат на дитину. З вересня 2019 року намагався відновити діалог щодо зустрічей з дитиною, витрат на її утримання, однак позивачка не погоджувалася на розмову. Вважає розрахунок витрат на потреби дитини завищеним та непідтвердженим жодними доказами, просив звернути увагу на те, що є безробітним, при цьому це дає можливість йому проводити час з дитиною і тим самим уникнути непотрібних витрат на няню. До відзиву додано Довідку-виписку з історії хвороби стаціонарного хворого від 02.08.2019 з якої слідує, що відповідач 31.07.2019 переніс операцію, Артроскопія правого колінного суглоба, дебрідмент, парціальна резекція пошкодженої частини латерального меніска (а.с. 21). Крім цього, за заявою відповідача ОСОБА_3 , розпорядженням Сихівської районної адміністрації «Про визначення способу участі у вихованні та спілкуванні гр. ОСОБА_3 з донькою, ОСОБА_4 , 2013 р.н.» від 24.10.2019 № 776, відповідачу ОСОБА_3 визначено спосіб його участі у вихованні та спілкуванні з донькою (а.с. 22). Згідно листа Сихівського відділу поліції від 26.11.2019 слідує, що ОСОБА_3 неодноразово звертався до поліції з приводу конфлікту із ОСОБА_1 через спільну дитину (а.с. 23). В матеріалах справи також наявні лист відповідача, адресований ОСОБА_1 з приводу виконання ним батьківського обов`язку, копія банківської картки ОСОБА_5 , рахунок по якій відповідач відкрив для ОСОБА_4 з коштами в сумі 1109, 00 грн. та Електронний поліс добровільного страхування здоров`я на випадок хвороби № DNH0HI-19 НОМЕР_2 від 18.11.2019, за умовами якого ОСОБА_3 є страхувальником, а застрахованою особою ОСОБА_4 (а.с. 24-26). Зазначені обставини та факти (щодо відкриття банківського рахунку та добровільного страхування) не можуть буди доказами на заперечення позовних вимог, оскільки мали місце після подачі позову ОСОБА_1 , однак не можуть у сукупності із іншими обставинами, повідомленими відповідачем, залишитися поза увагою колегії суддів в контексті бажання відповідача та вчинення ним реальних дій щодо утримання дитини, а також виконання свого батьківського обов`язку, що абсолютно спростовує протилежні доводи позову, оскільки свідчать про інше. Таким чином, доводи ОСОБА_1 з приводу ухилення ОСОБА_3 від виконання свого батьківського обов`язку та утримання дитини виключно нею, не підтверджені належними доказами та спростовуються матеріалами справи. Разом з тим, Законом України від 17 травня 2017 року № 2037-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів», який набув чинності 08 липня 2017 року, внесено зміни до Сімейного кодексу України. Згідно із ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Відповідно до вказаної норми аліменти на утримання дитини можуть бути стягнуті на користь того з батьків, з ким вона проживає та на чиєму утриманні вона перебуває. Суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі (ч. 1 ст. 184 СК України). Таким чином, положеннями СК України спосіб стягнення аліментів (у частці від доходу відповідача чи у твердій грошовій сумі) поставлений в залежність від вимоги того, хто має на них право та одночасно встановлено, що розмір аліментів, призначений за будь-яким із зазначених способів стягнення аліментів, не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що спростовує доводи апеляційної скарги в цій частині. За змістом статей 43 та 49 ЦПК України позивач самостійно визначає предмет позову та на власний розсуд розпоряджається своїми правами щодо предмета позову. З огляду на вищенаведені законодавчі норми, суд не вправі самостійно змінити спосіб стягнення аліментів з частини заробітку (доходу) на тверду грошову суми чи навпаки, а може лише визначати величину присуджених до стягнення аліментів. Пред`явлення позивачкою позову про стягнення аліментів свідчить про те, що батьки не досягли домовленості щодо способів виконання кожним із батьків обов`язку утримувати дитину. Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей; непрацездатного чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. При цьому, згідно із ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Задовольняючи частково позовні вимоги місцевий суд відхилив доводи позивача про те, що відповідач може надавати кошти на утримання дитини в сумі 7000 грн. щомісячно, натомість прийшов висновку про присудження аліментів в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років, що згідно із ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України" з 1 січня 2020 року становить 2218 гривень, тому стягнув такі починаючи з 29 жовтня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття, оскільки такий розмір аліментів є необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини і буде відповідати інтересам дитини та не порушуватиме права будь-кого з сторін. При цьому, суд визнав необґрунтованою вимогу в частині стягнення аліментів у розмірі 7000 грн., оскільки позивачем не надано суду жодних доказів, які б свідчили про щомісячні витрати на утримання дитини у зазначеному розмірі. Вирішуючи питання щодо розміру аліментів місцевий суд зазначив, що суть аліментних зобов`язань полягає не в покладенні обов`язку на одного з батьків брати участь в утриманні дитини, а в забезпеченні дитини мінімально необхідними благами, що необхідні для її розвитку та виховання. Разом з цим, суд роз`яснив, що визначений розмір аліментів може бути збільшено за рішенням суду за позовом одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із батьків дитини та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. На переконання колегії суддів, врахувавши принцип диспозитивності цивільного судочинства та право матері на отримання аліментів на дитину, яка разом з нею проживає, місцевий суд дійшов правильного висновку про те, що відповідач ОСОБА_3 , як батько, зобов`язаний утримувати свою дочку, тому за відсутності згоди між сторонами з цього приводу, стягнув аліменти на її утримання в судовому порядку. В силу приписів статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Аналізуючи зазначені норми закону, колегія суддів виходить з того, що батьки дітей повинні забезпечити для них утримання у розмірі не меншому прожиткового мінімуму на місяць, встановленого на відповідний період для певного віку дитини, як мінімальної гарантії загального рівня забезпеченості повноцінним харчуванням для розвитку організму дитини, збереження її здоров`я. Цей мінімум стягується з батьків навіть при наявності доходу лише в межах державних соціальних гарантій, призначених батькам (пенсій, допомог тощо) і не є достатнім для задоволення потреб дитини, тому при наявності більших доходів у батьків, відповідно і аліменти повинні визначатися у більшому розмірі від мінімальної межі. Як вже зазначалося, мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Законом України «Про державний бюджет України на 2019 рік» встановлений прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років з 1 січня 2019 року - 2027 гривень, з 1 липня - 2118 гривень, з 1 грудня - 2218 гривень. Згідно із ст. 7 ЗУ «Про державний бюджет України на 2020 рік» прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2020 року - 2218 гривень, з 1 липня - 2318 гривень, з 1 грудня - 2395 гривень. Таким чином, мінімальний рекомендований законодавством розмір аліментів на 2020 рік на кожну дитину становить 2218 гривень до ІНФОРМАЦІЯ_4 . Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Згідно довідки, виданої Львівським міським центром зайнятості від 09.01.2020 № 22 ОСОБА_3 перебуває на обліку, як безробітний з 08 січня 2020 року (а.с. 50). Враховуючи наведне, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що стягнення з відповідача в користь позивачки аліменти на утримання дочки ОСОБА_6 в розмірі 2218 грн., щомісячно становить мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину, визначений законом та безумовно відповідає вимогам ч. 2 ст. 182 СК України щодо стягнення з платника аліментів на утримання дитини мінімального гарантованого державою розміру аліментів, який не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Таким чином, з врахуванням вимог закону, колегія суддів вважає, що обставини, які б давили підстави для висновку, що рішення суду першої інстанції у даній справі є не обґрунтованим, відсутні, а протилежні доводи апеляційної скарги спрямовані на переоцінку доказів, належним чином оцінених місцевим судом та є суб`єктивним трактуванням апелянта норм матеріального права. При цьому, покладення обов`язку із отримання виключно на одного із батьків, є прямим порушенням норм закону. В цьому, контексті колегія суддів погоджується також з висновком суду про те, що вимоги про стягнення аліментів у розмірі 7000 грн. не підтверджені жодними доказами, які б свідчили про щомісячні витрати на утримання дитини у такому розмірі, як і не надано позивачкою доказів з приводу відвідування дитиною відповідних секцій чи гуртків. На спростування висновків суду про те, що на підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачка надала лише рахунки - фактури за послуги у сфері права, при цьому не подано жодних доказів щодо обсягу наданих послуг та виконаних робіт, кількості часу, витраченого особою, яка надавала правову допомогу у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням або під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, апелянтом не зазначено жодного доводу. Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення немає. Суд першої інстанції правильно встановив характер спірних правовідносин та фактичні обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які б були обов`язковою підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 259, 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, - постановила: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 14 січня 2020 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 19 травня 2020 року. Головуючий: А.В. Ніткевич Судді: С.М. Бойко С.М. Копняк