Постанова КЦС ВС № 760/20931/16-ц

Постанова Іменем України 04 червня 2020 року м. Київ справа № 760/20931/16-ц провадження № 61-6383св18 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Червинської М. Є., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , треті особи: комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс», ОСОБА_3 , розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_2 на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 06 листопада 2017 року у складі судді Саліхова В. В., ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 06 листопада 2017 року у складі судді Саліхова В. В., ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 01 грудня 2017 року у складі судді Рубан С. М., ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 01 грудня 2017 року у складі судді Рубан С. М., ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 22 грудня 2017 року у складі судді Музичко С. Г., ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 12 січня 2018 року у складі судді Музичко С. Г., ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 12 січня 2018 року у складі судді Музичко С. Г., ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 02 квітня 2018 року у складі судді Лапчевської О. Ф., ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 02 квітня 2018 року у складі судді Лапчевської О. Ф., ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 02 квітня 2018 року у складі судді Лапчевської О. Ф., ухвалу Солом?янського районного суду міста Києва від 08 грудня 2016 року у складі судді Лазаренко В. В. та постанову Апеляційного суду міста Києва від 11 червня 2018 року у складі колегії суддів Лапчевської О. Ф., Кравець В. А., Махлай Л. Д., ВСТАНОВИВ: ІСТОРІЯ СПРАВИ Короткий зміст позовних вимог У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс», ОСОБА_3 , про відшкодування майнової шкоди, заподіяної залиттям квартири. Ухвалою Солом?янського районного суду міста Києва від 08 грудня 2016 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду. У серпні 2017 року ОСОБА_2 подала до суду першої інстанції клопотання про зупинення провадження у даній справі до розгляду справи № 755/7752/17 за позовом ОСОБА_2 до комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» про захист прав споживачів, яка перебуває в провадженні Дніпровського районного суду міста Києва, посилаючись на те, що факти та обставини встановлені у справі № 755/7752/17 мають суттєве значення при розгляді даної справи стосовно неправомірності дій та бездіяльності, причинного зв`язку та вини. Окрім того, факти та обставини у справі № 755/7752/17 унеможливлюють розгляд даної справи в частині надання судом оцінки причинного зв`язку. Короткий зміст ухвал суду першої інстанції Ухвалою Солом ?янського районного суду міста Києва від 30 серпня 2017 року у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі відмовлено. Відмовляючи у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі, суд першої інстанції виходив із того, що розгляд справи № 755/7752/17 за позовом ОСОБА_2 до комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» про захист прав споживачів, яка перебуває в провадженні Дніпровського районного суду міста Києва, не перешкоджає розгляду даної справи. Рішення у справі № 755/7752/17 жодним чином не може вплинути на вирішення даної справи. Не погоджуючись з ухвалою Солом?янського районного суду міста Києва від 30 серпня 2017 року, ОСОБА_2 оскаржила її в апеляційному порядку, шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції. Ухвалою Солом?янського районного суду міста Києва від 22 вересня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Солом?янського районного суду міста Києва від 30 серпня 2017 року про відмову у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі повернуто заявнику. Повертаючи апеляційну скаргу заявнику, суд першої інстанції виходив із того, що ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України (в редакції, чинній на час подання апеляційної скарги) не підлягає оскарженню окремо від рішення суду. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду. У разі подання апеляційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, суд першої інстанції повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню (частина друга стаття 293 ЦПК України в редакції, чинній на час подання апеляційної скарги). Не погоджуючись з ухвалою Солом?янського районного суду міста Києва від 22 вересня 2017 року, ОСОБА_2 оскаржила її в апеляційному порядку, шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції. Ухвалою Солом?янського районного суду міста Києва від 24 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Солом?янського районного суду міста Києва від 22 вересня 2017 року про повернення апеляційної скарги на ухвалу Солом?янського районного суду міста Києва від 30 серпня 2017 року, повернуто заявнику. Повертаючи апеляційну скаргу заявнику, суд першої інстанції виходив із того, що ухвала суду першої інстанції про повернення апеляційної скарги на ухвалу суду, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України (в редакції, чинній на час подання апеляційної скарги) не підлягає оскарженню окремо від рішення суду. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду. У разі подання апеляційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, суд першої інстанції повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню (частина друга стаття 293 ЦПК України в редакції, чинній на час подання апеляційної скарги). Не погоджуючись з ухвалою Солом?янського районного суду міста Києва від 08 грудня 2016 року про відкриття провадження у справі, ухвалою Солом?янського районного суду міста Києва від 30 серпня 2017 року про відмову у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі та з ухвалою Солом?янського районного суду міста Києва від 22 вересня 2017 року про повернення апеляційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу Солом?янського районного суду міста Києва від 30 серпня 2017 року, ОСОБА_2 оскаржила їх в апеляційному порядку. Короткий зміст ухвал суду апеляційної інстанції Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 06 листопада 2017 року поновлено ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження ухвали Солом?янського районного суду міста Києва від 08 грудня 2016 року та відкрито апеляційне провадження у даній справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Солом?янського районного суду міста Києва від 08 грудня 2016 року. Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 06 листопада 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Солом?янського районного суду міст Києва від 30 серпня 2017 року про відмову у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі повернуто заявнику. Повертаючи апеляційну скаргу заявнику, суд апеляційної інстанції виходив із того, що ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України (в редакції, чинній на час подання апеляційної скарги) не підлягає оскарженню окремо від рішення суду. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду. У разі подання апеляційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, суд першої інстанції повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню (частина друга стаття 293 ЦПК України в редакції, чинній на час подання апеляційної скарги). Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 06 листопада 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Солом?янського районного суду міст Києва від 22 вересня 2017 року про повернення апеляційної скарги повернуто заявнику. Повертаючи апеляційну скаргу заявнику, суд апеляційної інстанції виходив із того, що ухвала суду першої інстанції про повернення апеляційної скарги на ухвалу суду, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України (в редакції, чинній на час подання апеляційної скарги) не підлягає оскарженню окремо від рішення суду. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду. У разі подання апеляційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, суд першої інстанції повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню (частина друга стаття 293 ЦПК України в редакції, чинній на час подання апеляційної скарги). Не погоджуючись з ухвалою Солом?янського районного суду міста Києва від 30 серпня 2017 року про відмову у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі та з ухвалою Солом?янського районного суду міста Києва від 22 вересня 2017 року про повернення апеляційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу Солом?янського районного суду міста Києва від 30 серпня 2017 року, ОСОБА_2 повторно оскаржила їх в апеляційному порядку. Ухвалою Апеляційного суду від 01 грудня 2017 року, з урахуванням ухвали Апеляційного суду міста Києва від 26 квітня 2018 року про виправлення описки, апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Солом?янського районного суду міст Києва від 30 серпня 2017 року про відмову у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі повернуто заявнику. Повертаючи апеляційну скаргу заявнику, суд апеляційної інстанції виходив із того, що ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України (в редакції, чинній на час подання апеляційної скарги) не підлягає оскарженню окремо від рішення суду. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду. У разі подання апеляційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, суд першої інстанції повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню (частина друга стаття 293 ЦПК України в редакції, чинній на час подання апеляційної скарги). При цьому апеляційний суд вказав, що ухвала Солом?янського районного суду міста Києва від 30 серпня 2017 року вже була предметом апеляційного перегляду. Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 01 грудня 2017 року, з урахуванням ухвали Апеляційного суду міста Києва від 26 квітня 2018 року про виправлення описки, апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Солом?янського районного суду міст Києва від 22 вересня 2017 року про повернення апеляційної скарги повернуто заявнику. Повертаючи апеляційну скаргу заявнику, суд апеляційної інстанції виходив із того, що ухвала суду першої інстанції про повернення апеляційної скарги на ухвалу суду, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України (в редакції, чинній на час подання апеляційної скарги) не підлягає оскарженню окремо від рішення суду. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду. У разі подання апеляційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, суд першої інстанції повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню (частина друга стаття 293 ЦПК України в редакції, чинній на час подання апеляційної скарги). При цьому апеляційний суд вказав, що ухвала Солом?янського районного суду міста Києва від 22 вересня 2017 року вже була предметом апеляційного перегляду. Не погоджуючись з ухвалою Солом?янського районного суду міста Києва від 24 жовтня 2017 року про повернення апеляційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу Солом?янського районного суду міста Києва від 22 вересня 2017 року, ОСОБА_2 оскаржила її в апеляційному порядку. Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 22 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Солом?янського районного суду міста Києва від 24 жовтня 2017 року про повернення апеляційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу Солом?янського районного суду міста Києва від 22 вересня 2017 року повернуто заявнику. Повертаючи апеляційну скаргу заявнику, суд апеляційної інстанції виходив із того, що ухвала суду першої інстанції про повернення апеляційної скарги на ухвалу суду, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України (в редакції, чинній на час подання апеляційної скарги) не підлягає оскарженню окремо від рішення суду. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду. У разі подання апеляційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, суд першої інстанції повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню (частина друга стаття 293 ЦПК України в редакції, чинній на час подання апеляційної скарги). Не погоджуючись з ухвалою Солом?янського районного суду міста Києва від 30 серпня 2017 року про відмову у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі та з ухвалою Солом?янського районного суду міста Києва від 22 вересня 2017 року про повернення апеляційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу Солом?янського районного суду міста Києва від 30 серпня 2017 року, ОСОБА_2 повторно оскаржила їх в апеляційному порядку. Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 12 січня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Солом?янського районного суду міста Києва від 30 серпня 2017 року про відмову у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі повернуто заявнику. Повертаючи апеляційну скаргу заявнику, суд апеляційної інстанції виходив із того, що ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі відповідно до частини першої статті 353 ЦПК України (в редакції, Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року) не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.При цьому апеляційний суд вказав, що ухвала Солом?янського районного суду міста Києва від 30 серпня 2017 року вже була предметом апеляційного перегляду. Ухвалою апеляційного суду міста Києва від 12 січня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Солом?янського районного суду міста Києва від 22 вересня 2017 року повернуто заявнику. Повертаючи апеляційну скаргу заявнику, суд апеляційної інстанції виходив із того, що ухвала суду першої інстанції про повернення апеляційної скарги на ухвалу суду, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, відповідно до частини першої статті 353 ЦПК України (в редакції, Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року). При цьому апеляційний суд вказав, що ухвала Солом?янського районного суду міста Києва від 22 вересня 2017 року вже була предметом апеляційного перегляду. Під час розгляду в апеляційному суді апеляційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу Солом?янського районного суду міста Києва від 08 грудня 2016 року, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5 подав до суду клопотання про зупинення провадження у справі, посилаючись на те, що на даний час Верховним Судом відкрито провадження за касаційними скаргами на ухвали Апеляційного суду міста Києва від 06 листопада 2017 року, від 01 грудня 2017 року, від 01 грудня 2017 року, від 01 грудня 2017 року, від 22 грудня 2017 року, від 12 січня 2018 року та від 12 січня 2018 року. Зазначає, що у відповідності до пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України, суд зобов`язаний зупинити апеляційне провадження. Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 06 березня 2018 року у задоволенні клопотання представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 , про зупинення провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 08 грудня 2016 року відмовлено. Ухвала мотивована тим, що звертаючись до суду з заявою про зупинення провадження представник ОСОБА_2 не вказав обставини, які б давали підстави для висновку про те, що наявність спору у справі про оскарження ухвал апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги виключають можливість на підставі наявних доказів самостійно встановити при розгляді даної справи наявність обставин, якими ОСОБА_2 обґрунтовувала апеляційну скаргу. Не погоджуючись з ухвалою Солом?янського районного суду міста Києва від 24 жовтня 2017 року про повернення апеляційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу Солом?янського районного суду міста Києва від 22 вересня 2017 року, ОСОБА_2 повторно оскаржила її в апеляційному порядку. Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 02 квітня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Солом?янського районного суду міста Києва від 24 жовтня 2017 року про повернення апеляційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу Солом?янського районного суду міста Києва від 22 вересня 2017 року залишено без розгляду, з підстав, передбачених частиною третьою статті 44 ЦПК України. Залишаючи без розгляду апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Солом?янського районного суду міста Києва від 24 жовтня 2017 року з підстав, передбачених частиною третьою статті 44 ЦПК України, апеляційний суд дійшов висновку про зловживання ОСОБА_2 процесуальними правами, шляхом повторного подання апеляційної скарги на ухвалу Солом?янського районного суду міста Києва від 24 жовтня 2017 року, що підпадає під ознаки, визначені пунктом 1 частини другої статті 44 ЦПК України. Не погоджуючись з ухвалою Солом?янського районного суду міста Києва від 30 серпня 2017 року про відмову у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі, ОСОБА_2 повторно оскаржила її в апеляційному порядку. Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 02 квітня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Солом?янського районного суду міста Києва від 30 серпня 2017 року про відмову у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справізалишено без розгляду, з підстав, передбачених частиною третьою статті 44 ЦПК України. Залишаючи без розгляду апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Солом?янського районного суду міста Києва від 30 серпня 2017 року з підстав, передбачених частиною третьою статті 44 ЦПК України, апеляційний суд дійшов висновку про зловживання ОСОБА_2 процесуальними правами, шляхом повторного подання апеляційної скарги на ухвалу Солом?янського районного суду міста Києва від 30 серпня 2017 року, що підпадає під ознаки, визначені пунктом 1 частини другої статті 44 ЦПК України. Не погоджуючись з ухвалою Солом?янського районного суду міста Києва від 22 вересня 2017 року про повернення апеляційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу Солом?янського районного суду міста Києва від 30 серпня 2017 року, ОСОБА_2 повторно оскаржила її в апеляційному порядку. Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 02 квітня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Солом?янського районного суду міста Києва від 22 вересня 2017 року про повернення апеляційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу Солом?янського районного суду міста Києва від 30 серпня 2017 року залишено без розгляду, з підстав, передбачених частиною третьою статті 44 ЦПК України. Залишаючи без розгляду апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Солом?янського районного суду міста Києва від 22 вересня 2017 року з підстав, передбачених частиною третьою статті 44 ЦПК України, апеляційний суд дійшов висновку про зловживання ОСОБА_2 процесуальними правами, шляхом повторного подання апеляційної скарги на ухвалу Солом?янського районного суду міста Києва від 22 вересня 2017 року, що підпадає під ознаки, визначені пунктом 1 частини другої статті 44 ЦПК України. Постановою Апеляційного суду міста Києва від 11 червня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Солом?янського районного суду міста Києва від 08 грудня 2016 року залишено без задоволення. Ухвалу Солом?янського районного суду міста Києва від 08 грудня 2016 року залишено без змін. Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Солом?янського районного суду міста Києва від 08 грудня 2016 року, апеляційний суд виходив із того, що позивачем дотримано правила підсудності, визначені статями 118-120 ЦПК України (в редакції, чинній на час звернення до суду з позовом). Короткий зміст вимог та доводів касаційних скарг 14 листопада 2017 року ОСОБА_2 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвали Апеляційного суду міста Києва від 06 листопада 2017 року та передати справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження. Аргументи касаційної скарги зводяться до того, що заявник має право оскаржувати в апеляційному порядку окремо від рішення суду ухвалу суду першої інстанції, якою відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі та ухвалу суду першої інстанції, якою повернуто апеляційну скаргу на ухвалу, яка не підлягає оскарженню окремо від рішення суду. 11 грудня 2017 року ОСОБА_2 через засоби поштового зв?язку подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвали Апеляційного суду міста Києва від 01 грудня 2017 року та передати справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження. Аргументи касаційної скарги зводяться до того, що заявник має право оскаржувати в апеляційному порядку окремо від рішення суду ухвалу суду першої інстанції, якою відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі та ухвалу суду першої інстанції, якою повернуто апеляційну скаргу на ухвалу, яка не підлягає оскарженню окремо від рішення суду. 29 січня 2018 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 12 січня 2018 року та передати справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду. Аргументи касаційної скарги зводяться до того, що заявник має право оскаржувати в апеляційному порядку окремо від рішення суду ухвалу суду першої інстанції, якою відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі. 24 січня 2018 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 22 грудня 2017 року та передати справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду. Аргументи касаційної скарги зводяться до того, що заявник має право оскаржувати в апеляційному порядку окремо від рішення суду ухвалу суду першої інстанції, якою повернуто апеляційну скаргу на ухвалу, яка не підлягає оскарженню окремо від рішення суду. 24 квітня 2018 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 02 квітня 2018 року про залишення без розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу Солом?янського районного суду міста Києва від 30 серпня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким апеляційну скаргу задовольнити. Касаційна скарга мотивована тим, що ухвала Апеляційного суду міста Києва від 02 квітня 2018 року про залишення без розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу Солом?янського районного суду міста Києва від 30 серпня 2017 року є незаконною, необґрунтованою та перешкоджає провадженню у справі, а тому підлягає безумовному скасуванню. 25 квітня 2018 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 02 квітня 2018 року про залишення без розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу Солом?янського районного суду міста Києва від 22 вересня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким апеляційну скаргу задовольнити. Касаційна скарга мотивована тим, що ухвала Апеляційного суду міста Києва від 02 квітня 2018 року про залишення без розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу Солом?янського районного суду міста Києва від 22 вересня 2017 року є незаконною, необґрунтованою та перешкоджає провадженню у справі, а тому підлягає безумовному скасуванню. 25 квітня 2018 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 02 квітня 2018 року про залишення без розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу Солом?янського районного суду міста Києва від 24 жовтня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким апеляційну скаргу задовольнити. Касаційна скарга мотивована тим, що ухвала Апеляційного суду міста Києва від 02 квітня 2018 року про залишення без розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу Солом?янського районного суду міста Києва від 24 жовтня 2017 року є незаконною, необґрунтованою та перешкоджає провадженню у справі, а тому підлягає безумовному скасуванню. 25 червня 2018 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Солом?янського районного суду міста Києва від 08 грудня 2016 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 11 червня 2018 року та направити справу для продовження розгляду до іншого суду. Касаційна скарга мотивована тим, що у Солом?янському районному суді місті Києва створені умови штучного розподілу цивільних справ з необхідним результатом розподілу. Голова суду не вживає заходів із запобігання прийняття та розподілу судових справ не за офіційною адресою суду, а за адресою розміщення другого робочого місця розподілу, яка відсутня на офіційному порталі ДСА України, та про яку відомо лише тим особам, яким необхідно мати передбачені результати розподілу. Такі факти вказують на порушення правил підсудності. Доводи інших учасників справи Відзиви на касаційні скарги не надходили. Рух касаційних скарг та матеріалів справи Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження у даній справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвали Апеляційного суду міста Києва від 06 листопада 2017 року та витребувано матеріали цивільної справи з Солом?янського районного суду міста Києва. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд. У лютому 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвали Апеляційного суду міста Києва від 06 листопада 2017 року передано до Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду від 15 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвали Апеляційного суду міста Києва від 01 грудня 2017 року. Ухвалою Верховного Суду від 15 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі за касаційними скаргами ОСОБА_2 на ухвали Апеляційного суду міста Києва від 01 грудня 2017 року. Ухвалою Верховного Суду від 05 березня 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 22 грудня 2017 року. Ухвалою Верховного Суду від 04 травня 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі за касаційними скаргами ОСОБА_2 на ухвали Апеляційного суду міста Києва від 02 квітня 2018 року. Ухвалою Верховного Суду від 09 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Солом?янського районного суду міста Києва від 08 грудня 2016 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 11 червня 2018 року. У липні 2018 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ 08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. За таких обставин розгляд касаційних скарг ОСОБА_2 на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 06 листопада 2017 року, ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 06 листопада 2017 року, ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 01 грудня 2017 року, ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 01 грудня 2017 року, ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 22 грудня 2017 року, ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 12 січня 2018 року, ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 12 січня 2018 року, ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 02 квітня 2018 року, ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 02 квітня 2018 року, ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 02 квітня 2018 року, ухвалу Солом?янського районного суду міста Києва від 08 грудня 2016 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 11 червня 2018 рокуздійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року. Перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення з таких підстав. Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд Перелік ухвал суду першої інстанції, які підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду визначено частиною першою статті 293 ЦПК України (в редакції, до набрання чинності Законом України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року) та частиною першою статті 353 ЦПК України (в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року). Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України (в редакції, до набрання чинності Законом України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року) окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо: 1) відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу або скасуванні судового наказу; 2) забезпечення позову, а також щодо скасування забезпечення позову; 3) повернення заяви позивачеві (заявникові); 4) відмови у відкритті провадження у справі; 5) відкриття провадження у справі з недотриманням правил підсудності; 6) передачі справи на розгляд іншому суду; 7) відмови поновити або продовжити пропущений процесуальний строк; 8) визнання мирової угоди за клопотанням сторін; 9) визначення розміру судових витрат; 10) внесення виправлень у рішення; 11) відмови ухвалити додаткове рішення; 12) роз`яснення рішення; 13) зупинення провадження у справі; 14) закриття провадження у справі; 15) залишення заяви без розгляду; 16) залишення заяви про перегляд заочного рішення без розгляду; 17) відмови у відкритті провадження за нововиявленими обставинами; 18) видачі дубліката виконавчого листа; 19) поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання; 20) відстрочки і розстрочки, зміни чи встановлення способу і порядку виконання рішення; 21) тимчасового влаштування дитини до дитячого або лікувального закладу; 22) оголошення розшуку відповідача (боржника) або дитини; 23) примусового проникнення до житла; 24) звернення стягнення на грошові кошти, що знаходяться на рахунках; 24-1) тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України; 25) заміни сторони виконавчого провадження; 26) визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами; 27) рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця; 28) повороту виконання рішення суду; 28-1) виправлення помилки у виконавчому листі або визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню; 29) відмови в поновленні втраченого судового провадження; 30) звільнення (призначення) опікуна чи піклувальника; 31) відмови у відкритті провадження у справі про скасування рішення третейського суду; 32) повернення заяви про скасування рішення третейського суду; 33) повернення заяви про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду. Відповідно до частини першої статті 353 ЦПК України (в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року) окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо: 1) відмови у видачі судового наказу; 2) забезпечення доказів, відмови в забезпеченні доказів чи скасування ухвали про забезпечення доказів; 3) забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову; 4) скасування забезпечення позову, відмови в скасуванні чи заміні заходів забезпечення позову або відмови у забезпеченні позову; 5) зустрічного забезпечення або зміни чи скасування зустрічного забезпечення; 6) повернення заяви позивачеві (заявникові); 7) відмови у відкритті провадження у справі; 8) відкриття провадження у справі з порушенням правил підсудності; 9) передачі справи на розгляд іншого суду; 10) відмови поновити або продовжити пропущений процесуальний строк; 11) затвердження мирової угоди; 12) призначення експертизи; 13) визначення розміру судових витрат; 14) зупинення провадження у справі; 15) закриття провадження у справі; 16) залишення позову (заяви) без розгляду; 17) окрема ухвала; 18) стягнення штрафу в порядку процесуального примусу; 19) внесення або відмови у внесенні виправлень у рішення; 20) відмови ухвалити додаткове рішення; 21) роз`яснення або відмови у роз`ясненні судового рішення; 22) повернення заяви про перегляд заочного рішення; 23) відмови у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами; 24) поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання; 25) виправлення помилки у виконавчому документі або визнання його таким, що не підлягає виконанню; 26) відстрочення і розстрочення, зміни чи встановлення способу і порядку виконання рішення; 27) розгляду скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, приватного виконавця; 28) заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження; 29) повороту виконання рішення суду чи відмови у повороті виконання рішення; 30) звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, чи нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку; 31) тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України; 31-1) скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України; 32) визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами; 33) тимчасового влаштування дитини до дитячого або лікувального закладу; 34) оголошення розшуку відповідача (боржника) або дитини; 35) примусового проникнення до житла; 36) звільнення (призначення) опікуна чи піклувальника; 37) відмови у відкритті провадження у справі про скасування рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу; 38) повернення заяви про скасування рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу; 39) повернення заяви про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду або заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу; 40) залишення без розгляду заяви про відновлення втраченого судового провадження; 41) відновлення повністю або частково втраченого судового провадження чи відмови в його відновленні. Частинами другими названих статей встановлено, що заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду. При цьому частина друга статті 293 ЦПК України (в редакції, до набрання чинності Законом України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року), надавала суду першої інстанції право повертати апеляційну скаргу заявнику у разі її подання на ухвалу суду першої інстанції, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду. Така ухвала не підлягає оскарженню. Аналіз частини першої статті 293 ЦПК України (в редакції, до набрання чинності Законом України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року) та частини першої статті 353 ЦПК України (в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року) дозволяє зробити висновок про те, що законодавець чітко визначив перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду. До таких, зокрема віднесено ухвалу суду першої інстанції про зупинення провадження у справі. Проте, цей перелік не містить ухвали суду першої інстанції, якою відмовлено у зупиненні провадження у справі та, ухвали суду першої інстанції, якою повернуто апеляційну скаргу, яка подана на ухвалу, що не підлягає апеляційному оскарженню. Встановивши, що ОСОБА_2 оскаржувала в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, які відповідно до правил частини першої статті 293 ЦПК України (в редакції, до набрання чинності Законом України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року) та частини першої статті 353 ЦПК України (в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року) не підлягали оскарженню в апеляційному порядку, суд першої інстанції та апеляційний суд, діючи в межах наданих їм ЦПК України повноважень, зробили правильний та обґрунтований висновок про повернення таких апеляційних скарг заявнику. Вирішуючи законність та обґрунтованість ухвал Апеляційного суду міста Києва від 02 квітня 2018 року, якими залишено без розгляду апеляційні скарги ОСОБА_2 на ухвали Солом?янського районного суду міста Києва від 30 серпня 2017 року, від 22 вересня 2017 року та від 24 жовтня 2017 року, Верховний Суд виходить з такого. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України). Відповідно до частини другої цієї ж статті суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Неприпустимість зловживання процесуальними правами є одною з основних засад (принципів) цивільного судочинства (пункт 11 частини третьої статті 2 ЦПК України). Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України). За змістом частини другої цієї статті перелік дій, що суперечать завданню цивільного судочинства та які залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним. Частина третя статті 44 ЦПК України встановлює правило, про те, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. Апеляційний суд встановив факт неодноразового оскарження ОСОБА_2 в апеляційному порядку ухвал суду першої інстанції, які не підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, що призвело до тривалого розгляду цієї справи (понад 3 роки), при цьому кінцеве рішення по справі ще не прийнято. Апеляційний суд підставно визнав такі дії ОСОБА_2 зловживанням процесуальними правами та обґрунтовано залишив апеляційні скарги ОСОБА_2 без розгляду. Що стосується доводів касаційної скарги ОСОБА_2 про порушення судом першої інстанції правил територіальної підсудності, то такі є безпідставними. Водночас, відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом. Правила підсудності справ у цивільному судочинстві можуть визначатися лише процесуальним законом. Відповідно до частини першої статті 109 ЦПК України (в редакції, до набрання чинності Законом України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року), позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування. Аргументи заявника про доцільність передачі справи для продовження розгляду до іншого суду, задля усунення сумнівів щодо реалізації нею права на справедливий судовий розгляд, колегією суддів відхиляються як такі, що не свідчать про порушення правил підсудності при відкритті провадження у справі, з урахуванням права заявника на оскарження в апеляційному та касаційному порядках ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду виключно з підстав порушення правил підсудності. Таким чином, доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують та ґрунтуються лише на формальних міркуваннях. Відповідно до частини третьої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційні скарги ОСОБА_2 без задоволення, аухвалу Апеляційного суду міста Києва від 06 листопада 2017 року, ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 06 листопада 2017 року, ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 01 грудня 2017 року, ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 01 грудня 2017 року, ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 22 грудня 2017 року, ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 12 січня 2018 року, ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 12 січня 2018 року, ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 02 квітня 2018 року, ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 02 квітня 2018 року, ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 02 квітня 2018 року, ухвалу Солом?янського районного суду міста Києва від 08 грудня 2016 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 11 червня 2018 року- без змін, оскільки підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні. Керуючись статтями 400, 401, 406, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційні скарги ОСОБА_2 залишити без задоволення. Ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 06 листопада 2017 року, ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 06 листопада 2017 року, ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 01 грудня 2017 року, ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 01 грудня 2017 року, ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 22 грудня 2017 року, ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 12 січня 2018 року, ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 12 січня 2018 року, ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 02 квітня 2018 року, ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 02 квітня 2018 року, ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 02 квітня 2018 року, ухвалу Солом?янського районного суду міста Києва від 08 грудня 2016 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 11 червня 2018 рокузалишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді: В. М. Коротун С. Ю. Бурлаков М. Є. Червинська