Ухвала КЦС ВС № 760/20931/16-ц

Ухвала 04 червня 2020 року м. Київ справа № 760/20931/16-ц провадження № 61-6383св18 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Червинської М. Є., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , треті особи: комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс», ОСОБА_3 , розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 06 березня 2018 року у складі колегії суддів: Музичко С. Г., Рейнарт І. М., Кирилюк Г. М., ВСТАНОВИВ: У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суд з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс», ОСОБА_3 , про відшкодування майнової шкоди, заподіяної залиттям квартири. Ухвалою Солом?янського районного суду міста Києва від 08 грудня 2016 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду. Під час перегляду справи в апеляційному суді за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Солом?янського районного суду міста Києва від 08 грудня 2016 року, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 подав до суду клопотання про зупинення провадження у справі, посилаючись на те, що на даний час Верховним Судом відкрито провадження за касаційними скаргами на ухвали Апеляційного суду міста Києва від 06 листопада 2017 року, від 01 грудня 2017 року, від 01 грудня 2017 року, від 01 грудня 2017 року, від 22 грудня 2017 року, від 12 січня 2018 року та від 12 січня 2018 року. Зазначає, що у відповідності до пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України, суд зобов`язаний зупинити апеляційне провадження. Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 06 березня 2018 року у задоволенні клопотання представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 про зупинення провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 08 грудня 2016 року відмовлено. Ухвала мотивована тим, що звертаючись до суду з заявою про зупинення провадження представник ОСОБА_2 не вказав обставини, які б давали підстави для висновку про те, що наявність спору у справі про оскарження ухвал апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги виключають можливість на підставі наявних доказів самостійно встановити при розгляді даної справи наявність обставин, якими ОСОБА_2 обґрунтовувала апеляційну скаргу. 28 березня 2018 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвали Апеляційного суду міста Києва від 06 березня 2018 року про відмову у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі за апеляційною скаргою на ухвалу Солом?янського районного суду міста Києва від 08 грудня 2016 року та ухвалити нове рішення про задоволення вказаного клопотання. Ухвалою Верховного Суду від 10 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 06 березня 2018 року. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Верховного Суду вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 06 березня 2018 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло - Сервіс», ОСОБА_3 , про відшкодування майнової шкоди, заподіяної залиттям квартири,підлягає закриттю з огляду на таке. Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Однією із основних засад судочинства, визначених пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до частини першої статті 406 ЦПК України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 389 цього Кодексу. Пунктами 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України визначено вичерпний перелік ухвал судів першої та апеляційної інстанцій, які є предметом оскарження у касаційному порядку, а саме: 2) ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6-8, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку; 3) ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали. Оскаржувана ухвала Апеляційного суду міста Києва від 06 березня 2018 року про відмову у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі відсутня в переліку судових рішень, які підлягають оскарженню у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України, а тому підстави для відкриття касаційного провадження відсутні. Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (Levages Prestations Services v. France, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez De La Torre v. Spain, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року). Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 761/10509/17, провадження № 14-53цс19, сформулювала правову позицію, згідно з якою, якщо касаційна скарга прийнята до провадження суду касаційної інстанції помилково, тому у зв`язку з цим касаційне провадження у справі належить закрити. Наведена правова позиція підлягає застосуванню судом до процесуальних правовідносин, що виникли під час розгляду цієї касаційної скарги. Ураховуючи наведене, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 06 березня 2018 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло - Сервіс», ОСОБА_3 , про відшкодування майнової шкоди, підлягає закриттю, оскільки зазначене судове рішення не підлягає оскарженню в касаційному порядку. Керуючись статтею 389 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ: Касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло - Сервіс», ОСОБА_3 , про відшкодування майнової шкоди, заподіяної залиттям квартири за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 06 березня 2018 рокузакрити. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: В. М. Коротун С. Ю. Бурлаков М. Є. Червинська