Ухвала КЦС ВС № 359/5183/19

Ухвала 18 листопада 2020 року м. Київ справа № 359/5183/19 провадження № 61-16416ск20 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Литвиненко І. В., розглянув касаційну скаргу Управляючого муніципального комунального підприємства-1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 19 лютого 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора-1», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про відшкодуванням матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, ВСТАНОВИВ: У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора-1» (далі - КП «ЖЕК-1»), правонаступником якого є Управляюче муніципальне комунальне підприємство-1 (далі - УМКП-1), треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про відшкодуванням матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, у розмірі 109 260 грн та 20 000 грн відповідно. Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 19 лютого 2020 року (у складі судді Муранової-Лесів І. В.) позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з УМКП-1 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди 109 260 грн, а також витрати на проведення оцінки майна в сумі 750 грн, всього на загальну суму 110 010 грн. Стягнуто з УМКП-1 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди 5 000 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Постановою Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року (у складі колегії суддів: Вербової І. М., Саліхова В. В., Шахової О. В.) рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 19 лютого 2020 року залишено без змін. 06 листопада 2020 року УМКП-1 звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 19 лютого 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року, в якій заявник просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню. Відповідно до пункту 8 частини статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Пунктом 1 частини шостої статті 19 ЦПК України визначено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина дев`ята статті 19 ЦПК України). Предметом позову у цій даній справі є відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, при цьому позовна вимога про відшкодування моральної шкоди є майновою вимогою, оскільки позивач її визначила у грошовому вимірі. Тобто ціна позову у загальному розмірі становить 129 260 грн (109 260 грн + 20 000 грн), яка станом на 01 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102 грн х 100 = 210 200 грн). Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі «Зубац проти Хорватії», заява № 40160/1, від 05 квітня 2018 року). Отже, зазначена справа є малозначною відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення. Верховний Суд дослідив та взяв до уваги ціну та предмет позову у справі, складність справи, а також її значення для сторін і суспільства, практику розгляду справ з даної категорії, та дійшов висновку, що винятків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження у малозначній справі, не встановлено. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК Українисуд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Зазначене відповідає Рекомендаціям № R(95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити. З наведених обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України. Одночасно суд роз`яснює вимоги пункту 3 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якого сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі. Керуючись статтею 129 Конституції України, статями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Управляючого муніципального комунального підприємства-1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 19 лютого 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора-1», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про відшкодуванням матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає. Судді: І. М. Фаловська В. С. Висоцька І. В. Литвиненко