Постанова КЦС ВС № 757/28593/16-ц

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 квітня 2020 року м. Київ справа № 757/28593/16 провадження № 61-47730 св 18 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Русинчука М. М., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - публічне акціонерне товариство «Банк «Київська Русь», розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 17 листопада 2017 року у складі судді Писанця В. А., постанову Апеляційного суду міста Києва від 17 вересня 2018 року у складі колегії суддів Лапчевської О. Ф., Музичко С. Г., Саліхова В. В. ВСТАНОВИВ : Описова частина Короткий зміст позовних вимог У червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ПАТ «Банк «Київська Русь» та просив: - стягнути з відповідача 870 000 грн вкладу за договором банківського вкладу в національній валюті «Патріот» від 03 жовтня 2014 року № 111146-29.1.2, 87 764,16 грн нарахованих процентів по вкладу, 12 556 288,14 грн пені за несвоєчасне повернення вкладу, - стягнути з відповідача 65 000 доларів США за договором банківського вкладу в іноземній валюті «Вигідний 2015» від 02 березня 2015 року № 16976-29.1.2 у гривні по офіційному курсу НБУ на день ухвалення рішення, 433,33 доларів США нарахованих процентів по вкладу в гривні по офіційному курсу НБУ на день ухвалення рішення, 859 793,96 доларів США пені за несвоєчасне повернення вкладу у гривні по офіційному курсу НБУ на день ухвалення рішення. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що між ним та відповідачем було укладено договори банківських вкладів, за якими відповідач не повернув належні позивачу кошти. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 17 листопада 2017 року позов ОСОБА_1 до ПАТ «Банк «Київська Русь» про стягнення заборгованості за договорами банківського вкладу залишено без задоволення. Суд першої інстанції виходив із того, що після запровадження Фондом гарантування вкладів фізичних осіб тимчасової адміністрації відносно неплатоспроможного банку з метою виведення його з ринку та в подальшому відкликання НБУ банківської ліцензії й переходу до процедури ліквідації банку задоволення вимог кредиторів банку здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Чинним законодавством не передбачено задоволення вимог кредиторів поза межами процедури ліквідації банку, тому позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ «Банк «Київська Русь» є необґрунтованими та задоволенню не підлягають. Короткий зміст судового рішення апеляційного суду Постановою Апеляційного суду міста Києва від 17 вересня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Печерського районного суду міста Києва від 17 листопада 2017 року залишено без змін. Апеляційний суд виходив із того, що доводи апеляційної скарги, про те, що ПАТ «Банк «Київська Русь» не перебуває у стані ліквідації, оскільки постанови НБУ скасовані адміністративними судами, не спростовують рішення суду першої інстанції, оскільки відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ПАТ «Банк «Київська Русь» перебуває у стані припинення, строк здійснення ліквідації неодноразово продовжувався і визначений періодом з 17 липня 2015 року по 16 липня 2020 року. Позивач не надав даних щодо припинення ліквідаційної процедури та поновлення платоспроможності банком, що унеможливлює застосування будь-якого іншого законодавства, аніж Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції У грудні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення судів першої та апеляційної інстанцій. Ухвалою Верховного Суду від 06 березня 2019 року відкрито касаційне провадження в даній справі. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала касаційну скаргу У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права, ухвалити нове рішення про задоволення позову. Зазначає, що що постановою Вищого адміністративного суду України від 08 червня 2017 року у справі № 826/22323/15 залишено без змін постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2016 року в частині визнання протиправними та скасування постанови Правління Національного банку України від 19 березня 2015 року № 190 «Про віднесення ПАТ «Банк Київська Русь» до категорії неплатоспроможних» та постанови Правління Національного банку України від 16 липня 2015 року № 460 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Київська Русь». Стверджує, що з огляду на те, що ПАТ «Банк «Київська Русь» не перебуває у стані ліквідації, на правовідносини між позивачем та відповідачем не може поширюватися дія Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Заперечення/відзив на касаційну скаргу У квітні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив на дану касаційну скаргу від уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь» Стрюкової І. О., у якій представник відповідача просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Представник відповідача зазначає, що позивач отримав гарантовану суму компенсації по вкладах у ПАТ «Банк «Київська Русь» у сумі 200 000 грн, а на залишок коштів, який перевищує розмір отриманого гарантованого відшкодування, позивача включено до реєстру кредиторів. Посилається на постанову Верховного Суду від 08 лютого 2018 року у справі № 308/3282/15, відповідно до якої якщо на момент ухвалення рішення судом першої інстанції у банк уже було введено тимчасову адміністрацію та розпочато процедуру ліквідації, це унеможливлює стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Стверджує, що відповідач перебуває у стані припинення, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог позивача. Фактичні обставини справи, встановлені судами Суди встановили, що 03 жовтня 2014 року сторони уклали договір банківського вкладу в національній валюті «Патріот» № 111146-29.1.2, відповідно до умов якого вкладник надає банку, а банк приймає від вкладника на зберігання грошові кошти у формі депозитного вкладу в сумі 200 000 грн із процентною ставкою по вкладу у розмірі 23 % річних і терміном повернення вкладу до 03 квітня 2015 року. 02 березня 2015 року сторони уклали договір № 16976-29.1.2 банківського вкладу в іноземній валюті «Вигідний 2015», відповідно до умов якого вкладник надає банку, а банк приймає від вкладника на зберігання грошові кошти в формі депозитного вкладу в сумі 65 000 доларів США із процентною ставкою по вкладу у розмірі 8 % річних і терміном повернення вкладу до 02 квітня 2015 року. 19 березня 2015 року Національний банк України прийняв рішення про віднесення ПАТ «Банк «Київська Русь» до категорії неплатоспроможних. У зв`язку з цим 19 березня 2015 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб прийняв рішення № 61 про запровадження строком на 3 місяці (з 20 березня 2015 року по 19 червня 2015 року) тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію в ПАТ «Банк «Київська Русь». Рішенням ФГВФО від 15 червня 2015 року № 116 продовжено здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк «Київська Русь» до 19 липня 2015 року включно. Відповідно до постанови правління Національного банку України від 16 липня 2015 року № 460 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь» виконавчою дирекцією ФГВФО прийнято рішення від 17 липня 2015 року № 138 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк «Київська Русь» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Банк «Київська Русь» та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь» Волкова О. Ю. строком на 1 рік з 17 липня 2015 року по 16 липня 2016 року включно.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», від 15 січня 2020 року № 460-ІХ, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим законом. Згідно з положеннями статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на 07 лютого 2020 року), підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам статті 263 ЦПК України, відповідно до яких вони мають ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законними і обґрунтованими. Відповідно до частини третьої статті 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», відносини, що виникають у зв`язку із виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Національного банку України. Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальним законом, який має пріоритет перед іншими нормами законодавства під час ліквідації банків та в питаннях регулювання правовідносин у сфері гарантування вкладів фізичних осіб. Згідно з частинами першою та другою статті 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» цим законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків. Відповідно до статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту), уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення; на період тимчасової адміністрації усі структурні підрозділи, органи та посадові особи банку підпорядковуються у своїй діяльності уповноваженій особі Фонду і діють у визначених нею межах та порядку. Відповідно до пункту 1 частини п`ятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється: задоволення вимог вкладників та кредиторів банку; примусове стягнення майна (у тому числі коштів) банку, накладення арешту та звернення стягнення на майно (у тому числі кошти) банку (виконавче провадження щодо банку зупиняється, у тому числі знімаються арешти, накладені на майно (у тому числі на кошти) банку, а також скасовуються інші вжиті заходи примусового забезпечення виконання рішення щодо банку); нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), а також зобов`язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов`язань банку; зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов`язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), поєднанням боржника і кредитора в одній особі; нарахування відсотків за зобов`язаннями банку перед вкладниками та кредиторами. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 травня 2018 року у справі № 757/2216/15 зазначила, що «після початку процедури ліквідації банку та введення тимчасової адміністрації стягнення коштів за зобов`язаннями цього банку можливе лише у спосіб, передбачений Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». При цьому банк, який перебуває на стадії ліквідації, діє через Фонд гарантування вкладів фізичних осіб або уповноважену особу Фонду та не може поза процедурою, визначеною Законом, відповідати за зобов`язаннями по договорам банківського вкладу. Отже, суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову позивача до банку про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, оскільки ці вимоги заявлено поза процедурою, визначеною Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та до неналежного відповідача». Доводи касаційної скарги, щодо того що відповідач не перебуває у стані ліквідації, є необґрунтованими та спростовуються обставинами, встановленими у рішеннях судів, які набрали законної сили. Верховний Суд у постанові від 30 січня 2020 року у справі № 761/16279/17 (провадження № 61-6189св19) за участю ПАТ «Банк «Київська Русь» зробив висновок, що «посилання позивача на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2019 року 2019 року у справі № 826/22323/15, відповідно до якої визнано протиправною та скасовано постанову Правління Національного банку України від 19 березня 2015 року № 190 «Про віднесення ПАТ «Банк «Київська Русь» до категорії неплатоспроможних»; визнано протиправною та скасовано постанову Правління Національного банку України від 16 липня 2015 № 460 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь» є помилковими з огляду на те, що рішення Фонду від 19 березня 2015 року № 61 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк «Київська Русь» та рішення Фонду від 17 липня 2015 року № 138 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк «Київська Русь» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку» та від 23 червня 2016 року № 1085 є чинним, тому ліквідаційна процедура відповідача відбувається. Рішення Фонду гарантування щодо введення тимчасової адміністрації та початку ліквідації у ПАТ «Банк «Київська Русь» прийняті не лише на підставі рішень Національного банку України, а і в силу приписів Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та на підставі і на виконання плану врегулювання». Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). У контексті вказаної практики Верховний Суд уважає наведене обґрунтування цієї постанови достатнім. Ураховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін. Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, ПОСТАНОВИВ : Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 17 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 17 вересня 2018 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Судді: Н. О. Антоненко В. І. Журавель М. М. Русинчук