Постанова 4852 № 177/2041/19(2-а/177/7/20)

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 12 травня 2020 року м. Дніпросправа № 177/2041/19(2-а/177/7/20) Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Чабаненко С.В., суддів: Чумака С.Ю., Юрко І.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу інспектора взводу №2 роти №2 батальйону №2 Полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області ДПП лейтенанта поліції Андрієнка Володимира Миколайовича на рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 28.02.2020 р. в адміністративній справі №177/2041/19(2-а/177/7/20) за позовом ОСОБА_1 до інспектора взводу №2 роти №2 батальйону №2 Полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області ДПП лейтенанта поліції Андрієнка Володимира Миколайовича про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до інспектора взводу №2 роти №2 батальйону №2 Полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області ДПП лейтенанта поліції Андрієнка В.М., в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК № 1851424 від 11.12.2019 року та закрити провадження по справі. Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2020 року позов задоволено частково. Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК № 1851424 від 11 грудня 2019 року відносно ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в частині накладення адміністративного стягнення - змінено та звільнено ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 6 ст. 121 КУпАП, на підставі ст. 22 КУпАП за малозначністю скоєного, провадження по справі закрито, обмежено усним зауваженням. В іншій частині позову відмовлено. Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, інспектора взводу №2 роти №2 батальйону №2 Полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області ДПП лейтенанта поліції Андрієнко В.М. подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст.311 КАС України. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАК № 1851424 інспектор взводу №2 роти №2 батальйону №2 ППП в місті Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області ДПП лейтенанта поліції Андрієнко В.М., ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 170 грн. Винесення оскаржуваної постанови мотивовано тим, що 11.12.2019 року о 21 год. 48 хв. ОСОБА_1 , керуючи автомобілем MAZDA 3, д.н.з НОМЕР_2 по вул. П.Колнишевського, 11 у м. Кривий Ріг, керувала транспортним засобом із забрудненим номерним знаком, що не дає чітко визначити символи на відстані 20м., чим порушила п.2.9. в Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року. Вирішуючи спір, суд першої інстанції вийшовши з межі позовних вимог дійшов висновку, щодо малозначності вчиненого позивачем адміністративного правопорушення, визнанням своєї вини та відсутності будь-яких наслідків від його скоєння, суд в частині накладення адміністративного стягнення на підставі ст. 22 КУпАП змінив постанову та звільнив ОСОБА_1 від відповідальності, передбаченої ч.6 ст. 121 КУпАП. Колегія суддів не погоджується з таким рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України від 30.06.1993 № 3353-XII "Про дорожній рух" встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (зі змінами та доповненнями). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідно до частини 5 статті 14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. Згідно із п. 1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Пунктом 2.9 "в" ПДР України передбачена заборона водієві керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м. Приписами ч.6 ст.121 КУпАП встановлено, що керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в установленому порядку, його експлуатація без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандартів, або з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, закритим іншими предметами, у тому числі з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів, перевернутим чи неосвітленим тягне за собою накладення штрафу в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. В свою чергу, згідно з п.1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. З наданого відповідачем до відзиву на позовну заяву відеозапису, про який також зазначено у постанові від 11.12.2019 року серії ЕАК № 1851424, судами встановлено факт забрудненого номерного знаку. Крім того, наведена обставина також не заперечується позивачем. Крім того, колегія суддів критично розцінює застосування судом першої інстанції норм ст. 22 КУпАП та висновки суду стосовно наявності обставин малозначності адміністративного правопорушення, визнання порушником своєї вини та відсутність будь-яких наслідків від його скоєння. Так, колегія суддів окремо звертає увагу суду на те, що оскільки Правилами дорожнього руху заборонена експлуатація транспортного засобу з забрудненими номерним знаком, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м., недотримання цієї вимоги не може свідчити про малозначність правопорушення. Принцип презумпції винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів, посилаючись на належні та допустимі докази (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України). Крім того, приписами ст. 33 КУпАП передбачено, що при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису). Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідачем доведена правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності та накладення штрафу у розмірі 340 грн., відповідно до санкції ч.6 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Суд першої інстанції в мотивувальній частині оскаржуваного рішення зазначив, що позивачем визнано провину, обставини справи про адміністративне правопорушення мали місце, тому суд першої інстанції помилково застосувавши норми ст. 22 КУпАП, дійшов помилкового висновку про можливість зміни стягнення та одночасно звільнення позивача від відповідальності у вигляді штрафу та обмеження попередженням. Так, відповідно до приписів статті 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням. При цьому відповідно до статті 222 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені частиною другою статті 122 КУпАП, розглядають органи Національної поліції. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Пунктом 10 Розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року №1395, під час вирішення питання про притягнення особи до відповідальності, поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і підвідомчістю. Отже, за своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо вирішення питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності, зокрема на підставі частини шостої статті 121 КУпАП, є виключною компетенцією уповноваженого органу, в цьому випадку - працівників органів і підрозділів Національної поліції. При цьому адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Таким чином, приймаючи рішення про звільнення порушника від адміністративної відповідальності, суд першої інстанції вийшов за межі своєї компетенції тим самим втрутившись в дискреційні повноваження відповідача, що не відповідає загальним принципам та засадам адміністративного судочинства. Отже, сфера застосування статті 22 КУпАП (звільнення особи від адміністративної відповідальності за малозначності вчиненого правопорушення) поширюється саме на орган, уповноважений вирішувати справу, зокрема в даному випадку на інспектора взводу №2 роти №2 батальйону №2 Полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області ДПП лейтенанта поліції ОСОБА_2 . Крім того, нормами ст. 33, ч.6 ст. 121 КУпАП в даному випадку не передбачено зміну заходу адміністративного стягнення та звільнення порушника від відповідальності у вигляді штрафу та застосування до останнього попередження. Тобто, законодавцем чітко встановлений відповідний вид санкцій (штраф), який підлягає застосуванню до правопорушника в разі прийняття органом, уповноваженим вирішувати справу, постанови про притягнення до адміністративної відповідальності. Враховуючи те, що позивачем свою вину визнано, а обставини, вказані в постанові про адміністративне правопорушення мали місце, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про можливість звільнення позивача від адміністративної відповідальності за правилами статті 22 КУпАП. Невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне тлумачення норм матеріального права, що призвели до ухвалення незаконного рішення, є підставою для його скасування, як це передбачено статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України, та прийняття нового рішення у справі. Колегія суддів дійшла висновку, що спірна постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності прийнята у відповідності до визначених Кодексом адміністративного судочинства України критеріям, тому є правомірною і скасуванню не підлягає. Керуючись ст.ст. 311, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу інспектора взводу №2 роти №2 батальйону №2 Полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області ДПП лейтенанта поліції Андрієнка Володимира Миколайовича - задовольнити. Рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 28.02.2020 р. в адміністративній справі №177/2041/19(2-а/177/7/20) - скасувати та прийняти нове судове рішення. В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до інспектора взводу №2 роти №2 батальйону №2 Полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області ДПП лейтенанта поліції Андрієнка Володимира Миколайовича про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення - відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, відповідно до частини 3 статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий - суддя С.В. Чабаненко суддя С.Ю. Чумак суддя І.В. Юрко