Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 389/948/20(2-а/389/41/20)

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 22 грудня 2020 року м. Дніпросправа № 389/948/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач), суддів: Прокопчук Т.С., Кругового О.О., за участю секретаря судового засідання Іотової А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 06 листопада 2020 р. (суддя Український В.В.) в адміністративній справі №389/948/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, інспектора Знам`янського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області старшого лейтенанта поліції Бургаза Максима Васильовича, про визнання дій незаконними, скасування постанови, , - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати незаконними дії поліцейського Знам`янського ВП ГУНП в Кіровоградській області Бургаза М.В. щодо складання постанови серії ЕАК №2397724 від 16.04.2020, скасувати вказану постанову, закривши провадження в адміністративній справі. В обґрунтування позову позивач зазначав, що не вчиняв зазначеного у постанові адміністративного правопорушення. Крім того, відповідач не надав змоги скористатися конституційними правами. Рішенням Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 06 листопада 2020 р. у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду першої інстанції оскаржено в апеляційному порядку ОСОБА_1 . Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, скаржник просить скасувати оскаржене рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про задоволення позову. Скаржник заперечує факт вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачене частиною 2 статті 126 КУпАП. На його думку, поліцейський Знам`янського ВП ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_2 не має законних повноважень на складання спірної постанови, а надані ним до суду першої інстанції докази є неналежними та недопустимими. Письмовий відзив на апеляційну скаргу від відповідачів до суду апеляційної інстанції не надходив. У судовому засіданні ОСОБА_1 вимоги апеляційної скарги підтримав. Відповідачі, належним чином повідомлені про день, місце і час розгляду справи у спосіб, визначений статтею 268 Кодексу адміністративного судочинства України, до суду уповноважених представників не направили, про причини неприбуття не повідомили. Відповідно до частини 3 статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Перевірка оскарженого рішення суду першої інстанції здійснюється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, як це передбачено статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України. Судом першої інстанції встановлено, що 16 квітня 2020 р. щодо ОСОБА_1 складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАК №2397724, якою на останнього накладено адміністративне стягнення - штраф в сумі 510,00 грн. за вчинення правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 126 КУпАП. Постанова мотивована тим, що 16 квітня 2020 р. о 15:55 год. у с. Дмитрівка по вул. Миру водій керував транспортним засобом із пристроєм, не зареєстрованим згідно державного законодавства, а також, не маючи права керування транспортним засобом, відсутні права тракториста, що є порушення пункт 2.1 «а» ПДР. Не погодившись із вказаною постановою, позивач оскаржив її до суду. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що доводи позивача стосовно необґрунтованості винесення постанови спростовуються матеріалами справи, у тому числі, відеозаписом з реєстратора, закріпленого на форменому одязі патрульного, та реєстратора зі службового автомобіля судом. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 72 Кодексу адміністративного судочинства України). Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (стаття 73 Кодексу адміністративного судочинства України). Речовими доказами є предмети матеріального світу, які своїм існуванням, своїми якостями, властивостями, місцезнаходженням, іншими ознаками дають змогу встановити обставини, що мають значення для справи (Стаття 96 Кодексу адміністративного судочинства України). Крім того, електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет) (стаття 99 Кодексу адміністративного судочинства України). Статтею 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) також визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно до статті 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, вихованням громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до частини 2 статті 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження правомірності оскарженої позивачем постанови відповідач надав до суду відеозаписи реєстратора, закріпленого на форменому одязі поліцейського, та реєстратора зі службового автомобіля, на підставі яких суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність спірної постанови. У постанові від 24 січня 2019 р. у справі № 428/2769/17 Верховний Суд зазначив, що у разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, наданий відповідачем відеофайл не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення позивачем адміністративних правопорушень. Постанова серії ЕАК №2397724 від 16 квітня 2020 р. не містить будь-яких посилань на засоби фото-, відеофіксації чи інші докази, на підставі яких можливо перевірити правомірність прийняття суб`єктом владних повноважень цього рішення. Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для скасування спірної постанови, оскільки принцип презумпції винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів, посилаючись на належні та допустимі докази (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України). Суб`єктом владних повноважень не доведена правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності та накладення штрафу відповідно до санкції частини 2 статті 126 КУпАП, що є підставою для задоволення позовних вимог позивача щодо скасування постанови серії ЕАК №2397724 від 16 квітня 2020 р. Відповідно до статті 222 КУпАП органи внутрішніх справ (Національна поліція) розглядають, зокрема, справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, зокрема, за частиною 2 статті 126 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень (частина 2 статті 222 КУпАП). Отже, працівники органів Національної поліції при розгляді справ про адміністративне правопорушення діють від імені органів Національної поліції та мають право розглядати справи адміністративні правопорушення, передбачені частиною 2 статті 126 КУпАП. Повноваження інспектора ОСОБА_2 підтверджуються наданим до суду першої інстанції наказом «По особовому складу» від 02.12.2019 № 456 о/с щодо призначення лейтенанта поліції дільничним офіцером поліції сектору превенції Знам`янського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області. Отже, позовні вимоги позивача щодо визнання протиправними дій інспектора Бургаза М.В. задоволенню не підлягають. Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони не мають вирішального значення для справи. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, колегія суддів керується приписами статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18 березня 2020 р. у справі №543/775/17 (провадження № 11-1287апп18) відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 13 грудня 2016 року (провадження № 21-1410а16), та зазначила, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення застосуванню підлягають положення статей 2-5 Закону України "Про судовий збір", якими не передбачено пільг щодо сплати судового збору у цій категорії справ. Також Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (частина 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір"). Станом на 01 січня 2020 р. розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб складає 2102,00 грн. Відповідно до підпункту 2 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами судовий збір встановлюється у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Отже, з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду у справі №543/775/17, сплачений ОСОБА_1 розмір судового збору за подання апеляційної скарги в частині задоволених позовних вимог, який підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, складає 630,60 грн. (2102,00 грн*0,2*150%). Невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне тлумачення норм матеріального права, що призвели до ухвалення незаконного рішення, є підставою для його скасування, як це передбачено статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України, та прийняття нового рішення у справі. Керуючись статтями 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 06 листопада 2020 р. в адміністративній справі №389/948/20 - скасувати та прийняти нове рішення. Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково. Визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕАК №2397724 від 16 квітня 2020 р. У задоволенні решти позову відмовити. Стягнути на користь ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 40108709; вулиця Віктора Чміленка , будинок 41, місто Кропивницький, Кіровоградська область, 25006) судові витрати у розмірі 630 (шістсот тридцять) грн. 60 коп. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 22 грудня 2020 р. і касаційному оскарженню не підлягає, відповідно до частини 3 статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий - суддя А.В. Шлай суддя Т.С. Прокопчук суддя О.О. Круговий