Постанова 4855 № 640/10796/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/10796/19 Головуючий у І інстанції - Донець В.А. Суддя-доповідач - Мельничук В.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 травня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого-судді: Мельничука В.П. суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М., при секретарі: Черніченко К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 листопада 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,- В С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку в якому просила: - визнання протиправним та скасування наказу Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 10.05.2019 № 247-к "Про звільнення ОСОБА_1 "; - поновлення ОСОБА_1 на посаді директора департаменту та господарського забезпечення Комісії - головного бухгалтера Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку з 12.05.2019; - стягнення з Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 12.05.2019 по день винесення судом рішення про поновлення на роботі включно; - допущення до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку в межах суми стягнення за один місяць. Адміністративний позов мотивовано тим, що Позивачку протиправно звільнено з посади Директора департаменту фінансового та господарського забезпечення Комісії - головного бухгалтера Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, оскільки Позивачці не запропоновано всіх вакантних посад, що існували у Відповідача з дня попередження про наступне вивільнення до дня звільнення з посади. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 листопада 2019 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано наказ Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 10 травня 2019 року № 247-к "Про звільнення ОСОБА_1 ". Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора департаменту фінансового та господарського забезпечення Комісії - головного бухгалтера Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку з 12 травня 2019 року. Стягнуто з Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12 травня 2019 року по 04 листопада 2019 року в розмірі 143107,22 грн. (сто сорок три тисячі сто сім гривень 22 копійки), з відрахуванням з цієї суми податків та обов`язкових внесків. Не погоджуючись з постановленим рішенням Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. В апеляційній скарзі Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Зокрема, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку зазначає, що проведенні реорганізації в комісії, в тому числі скорочення посади Директора департаменту фінансового та господарського забезпечення-головного бухгалтера, ОСОБА_1 . Відповідачем було дотримано усі вимоги норм Закону України «Про державну службу», що регулюють дані правовідносини, а саме: Позивача було персонально письмово попереджено за 2 місяці про можливе майбутнє вивільнення; враховано переважне право працівника ОСОБА_1 на залишенні на роботі, а саме одночасно з попередженням запропоновано інші посади в Комісії (головного спеціаліста відділу договірної роботи департаменту контролінгу та планування; головного спеціаліста відділу регулювання публічних закупівель департаменту контролінгу та планування; головного спеціаліста відділу бухгалтерської звітності управління бухгалтерського обліку, методології та звітності та інші посади); звільнено ОСОБА_1 у зв`язку з відмовою її працювати на запропонованих посадах; виплачено ОСОБА_1 вихідну допомогу у зв`язку зі звільненням та грошову компенсацію за невикористані нею дні додаткових відпусток за 2017, 2018, 2019 роки. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 на підставі наказу від 05.09.2017 року № 489-к з 05.09.2017 року призначена на посаду Директора департаменту фінансового та господарського забезпечення Комісії - головного бухгалтера Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку. Наказом Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 10.05.2019 року № 247-К звільнено ОСОБА_1 , Директора департаменту фінансового та господарського забезпечення Комісії - головного бухгалтера з 11.05.2019 року у зв`язку із скороченням цієї посади згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України на підставі письмового попередження від 11.03.2019 року з відмовою від запропонованої посади та наказу Голови Комісії від 01.03.2019 року №

47. Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції дійшов висновку про недотримання Відповідачем обов`язку, встановленого частиною другої статті 40 та частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо вчинення всіх необхідних дій для залишення працівника на роботі, зокрема, обов`язку запропонувати всі вакантні посади, які могла б обійняти Позивач відповідно до своєї кваліфікації, тому вимоги щодо визнання протиправним та скасування наказу НКЦПФР від 10.05.2019 року № 247-к про звільнення ОСОБА_1 є обґрунтованими. Також, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення вимоги про стягнення з Відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 12.05.2019 року (наступний день за днем звільнення) по 04.11.2019 року (день ухвалення судом рішення). Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Так, відносини щодо проходження громадянами державної служби, звільнення з державної служби врегульовано Законом України "Про державну службу" від 10.10.2015 року № 889-VIII (з наступними змінами та доповненнями, в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин). За приписами статті 87 Закону України "Про державну службу" підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі (пункт 1 частини першої); процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю. Звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення (частина третя). Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до наказу від 10.05.2019 року № 247-К Позивачку звільнено з посади на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), відповідно до якого трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. При цьому, частиною 2 статті 40 КЗпП України передбачено, що звільнення з вказаної підстави допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. За змістом наведених норм на роботодавця покладається обов`язок вчинити дії для працевлаштування працівника за його згодою на рівнозначну посаду або в разі відсутності такої на іншу посаду державної служби. Крім того, звільнення за наведених підстав допускається в разі скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідації державного органу, реорганізації державного органу. Наказом Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 28.12.2018 року № 259 затверджено структуру центрального апарату Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку з чисельністю 460 штатних одиниць у новій редакції. Наказом Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 01.03.2019 року № 47 введено в дію з 01.03.2019 року структуру центрального апарату Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, затверджену наказом Голови Комісії від 28.12.2018 року № 259 "Про затвердження структури центрального апарату Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку " та штатний розпис на 2019 рік Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, затверджений та погоджений з Міністерством фінансів України (кількість штатних посад - 460). Згідно з наказом Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 07.03.2019 року № 52 зобов`язано попередити працівників центрального апарату Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про зміну в організації виробництва і праці, що тягне за собою скорочення деяких посад державної служби, зменшення кількості штатних одиниць за певними посадами, та про можливе вивільнення відповідно до чинного законодавства. Суд першої інстанції з урахуванням зазначеного прийшов до правомірного висновку, що скорочення чисельності штатних посад внаслідок введення в Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку нового штатного розпису не відбулось, з чим погоджується колегія суддів. У Законі України "Про державну службу" відсутнє окреме визначення реорганізації, водночас за змістом частини п`ятої статті 22 цього Закону під реорганізацією розуміється злиття, приєднання, поділ, перетворення державного органу. Згідно з частиною 5 статті 5 статті 22 Закону України "Про державну службу" в разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, здійснюється без обов`язкового проведення конкурсу. Судом першої інстанції встановлено, що наказом голови Комісії Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 28.12.2018 року № 259 затверджено структуру центрального апарату Комісії з чисельністю 460 штатних одиниць, водночас Департамент фінансового забезпечення та господарського забезпечення комісії, в якому працювала ОСОБА_1 , у новій структурі відсутній. Відповідно до попередження про наступне вивільнення ОСОБА_1 у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, введенням в дію нової структури та штатного розпису Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку та на підставі наказу від 01.03.2019 року № 47 Позивачку попереджено про скорочення посади Директора департаменту фінансового та господарського забезпечення Комісії - головного бухгалтера, яку обіймала остання. Запропоновано ОСОБА_1 для переведення вакансії відповідно до її кваліфікації - головного спеціаліста відділу договірної роботи департаменту контролінгу та планування. Згідно з відміткою та підписом Позивачки ознайомлена з попередженням 11.03.2019 року. Відмітка та підпис про незгоду на переведення на вказану посаду датована 07.05.2019 року. Згідно з протоколом надання усної пропозиції щодо працевлаштування ОСОБА_1 від 11.03.2019 року № 1, підписаного керівником апарату О.Сахницькою, Директором департаменту роботи з персоналом та запобігання корупції Ю.Тимощук, Заступником директора департаменту - начальником відділу проходження державної служби департаменту роботи з персоналом та запобігання корупції Ю. Бровко, відповідно до якого Позивачка попереджена про можливе майбутнє вивільнення у зв`язку з ліквідацією посади Директора департаменту - головного бухгалтера департаменту фінансового та господарського забезпечення Комісії, одночасно запропоновано всі вільні вакансії з урахуванням її кваліфікації, серед яких остання вибрала одну із пропозицій та повідомила про необхідність додаткового часу для прийняття рішення. Відповідно до протоколу надання усної пропозиції щодо працевлаштування ОСОБА_1 від 07.05.2019 року № 1, підписаного Директором департаменту роботи з персоналом та запобігання корупції ОСОБА_2 та Заступником директора департаменту - начальником відділу проходження державної служби департаменту роботи з персоналом та запобігання корупції ОСОБА_4 , в ході усної розмови ОСОБА_5 запропонувала ОСОБА_1 наступні посади, від яких Позивачка відмовилася: головного спеціаліста відділу регулювання публічних закупівель департаменту контролінгу та планування; головного спеціаліста відділу бухгалтерської звітності управління бухгалтерського обліку, методології та звітності; інші посади головних спеціалістів відповідно до кваліфікації ОСОБА_1 . Проте, у суді представник Позивачки заперечив наведену обставину, зазначив, що станом на момент попередження 01.03.2017 року та станом на час звільнення 10.05.2019 року Позивачці була запропонована лише одна посада - головного спеціаліста відділу договірної роботи департаменту контролінгу та планування, з чим правомірно погодився суд першої інстанції. Відповідно до листа Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 21.06.2019 року №18/04/14584 адвоката Зудінова О .О. повідомлено про наявність вакантних посад. Станом на 11.03.2019 року Член Комісії: Радник з питань комунікацій; директор департаменту; заступник директора департаменту - начальник відділу; начальник управління - головний бухгалтер; начальник управління; заступник начальника управління - начальник відділу - заступник головного бухгалтера; заступник начальника управління - начальник відділу; начальник відділу; завідувач сектору; заступник начальника відділу; головний спеціаліст з питань внутрішнього аудиту; головний спеціаліст; провідний спеціаліст; спеціаліст; старший інспектор. Станом на 11.05.2019 року Член Комісії; Радник з питань комунікацій; директор департаменту; заступник директора департаменту; заступник директора департаменту - начальник відділу; начальник управління - головний бухгалтер; начальник відділу; завідувач сектору; заступник начальника відділу; головний спеціаліст з питань внутрішнього аудиту; головний спеціаліст; провідний спеціаліст; спеціаліст. Відповідач у відзиві на адміністративний позов, запереченнях на відповідь на відзив та апеляційній скарзі зазначив, що посади Позивачці пропонувались з урахуванням її кваліфікації. Зокрема, згідно з табелем обліку робочого часу Позивачка була відсутня на роботі: у січні - 20 днів; у лютому - 18 днів ; у березні - 24 дні; у квітні - 24 днів. Також, відповідно до листів Державної казначейської служби України від 21.02.2018 року № 13-08/134-3142, від 27.02.2018 року № 13-08/149-3456, від 09.02.2018 року № 13-08/129-2484, від 11.04.2018 року № 15-08/359-5992 щодо попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства у зв`язку з недотриманням розпорядником бюджетних коштів порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов`язань, що свідчать про порушення ОСОБА_1 , як головним бухгалтером, виконання завдань, посадових обов`язків вимог законодавства, визначених типовим положенням. Також Відповідач вказував на те, що листи Державної казначейської служби України були особисто отримані ОСОБА_1 та не подані до канцелярії для реєстрації для розгляду Головою Комісії та Керівником апарату для умисного приховання здійснених порушень і неповідомлення про них, та невключення інформації про ці порушення до анкети про виконання головним бухгалтером бюджетної установи своїх повноважень, що вплинуло на визначення рівня кваліфікації ОСОБА_1 при пропонуванні посад. Проте, судом першої інстанції встановлено з листа Державної казначейської служби України від 23.05.2019 року № 15-06/9000, що результати оцінки виконання своїх повноважень ОСОБА_1 набрала 1360 балів (97,14%) із максимальної кількості балів 1400. Кількість балів ОСОБА_1 зменшено на 40, оскільки Державною казначейською службою України Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку надіслано два попередження про порушення порядку реєстрації бюджетних зобов`язань бюджетних фінансових зобов`язань та проведення платежів, два попередження про порушення порядку та термінів подання до органів Казначейства фінансової та бюджетної звітності, а також іншої інформації, передбаченої бюджетним законодавством. Так, статтею 49-2 КЗпП України встановлено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці (частина перша). При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством (частина друга). Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. <...> (частина третя). Разом з цим, власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. При цьому, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі наявні вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював (пункт 33); оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 Кодексу законів про працю України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися в установі протягом цього періоду і які існували на день звільнення. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25 січня 2019 року справа № 826/3806/17. Таким чином, суд першої інстанції обгрунтовано прийшов до висновку що, Відповідач зобов`язаний був запропонувати Позивачці рівноцінні посади державної служби, а в разі відсутності - всі вакантні посади, які відповідали кваліфікації Позивачки, з чим погоджується колегія суддів. Проте, як встановлено судом першої інстанції, Позивачку попереджено про звільнення 11 березня 2019 року та запропоновано посаду головного спеціаліста відділу договірної роботи департаменту контролінгу та планування. Оскільки Позивачка заперечувала пропонування інших посад посадовими особами Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, то суд першої інстанції правомірно не взяв до уваги акти, в яких зафіксоване усне пропонування всіх вакантних посад. Таким чином суд першої інстанції правомірно зазначив, що за змістом статті 49-2 КЗпП України, Позивачці посади мали бути запропоновані разом з попередженням з наведенням у такому попередженні вакантних посад, з чим погоджується колегія суддів. При цьому, судом першої інстанції вірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно зі штатним розписом Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку на 2019 рік в Управлінні бухгалтерського обліку, методології та звітності передбачалось 6 посад головних спеціалістів, 1 посада начальника відділу, 1 посада начальника управління - головного бухгалтера. Посади в цьому управлінні Позивачці не пропонувались. Крім того, доводи Відповідача про те, що Позивачка за період роботи у 2019 року (до моменту звільнення) перебувала на роботі з 89 робочих днів лише 41 день колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки відсутність на роботі Позивача протягом січня-квітня 2019 року не є визначальною підставою для висновку про невідповідність Позивачки необхідним кваліфікаційним вимогам, які визначені у відповідному положенні, посадовій інструкції. Також, колегія суддів вважає безпідставними посилання Відповідача на недостатній рівень кваліфікації ОСОБА_1 , а саме на листи Державна казначейська служба України щодо неналежне виконання бюджетного законодавства, оскільки листом від 23.05.2019 року № 15-06/9000 Державна казначейська служба України повідомила, що за результатами оцінки виконання своїх повноважень ОСОБА_1 набрала 1360 балів (97,14%) із максимальної кількості балів 1400. При цьому, станом на час судового розгляду справи ані суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції, не надано доказів того, що оцінка зроблена безпідставно та внаслідок приховування Позивачкою листування з Державною казначейською службою України. Отже, суд першої інстанції дійшов обгрнутованого висновку про недотримання Відповідачем обов`язку, встановленого частиною 2 статті 40 та частини 3 статті 49-2 КЗпП України щодо вчинення всіх необхідних дій для залишення працівника на роботі, зокрема, обов`язку запропонувати всі вакантні посади, які могла б обійняти Позивачка відповідно до своєї кваліфікації. Також суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що Відповідачем не дотримано вимог пункт 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" щодо пропонування рівноцінної посади державної служби, з чим погоджується колегія суддів. Під час розгляду справи Відповідачем не доведено вжиття достатніх заходів внаслідок введення в дію нового штатного розпису Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку з 01.03.2019 року для залишення Позивачки на роботі. Зокрема, не доведено неможливості запропонувати Позивачці вакантну посаду в Управлінні бухгалтерського обліку, методології та звітності, посади, які були вакантними на момент звільнення, наприклад, начальник відділу, завідувач сектору; заступник начальника відділу, тощо (лист Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 21.06.2019 року № 18/04/14584). З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про обґрунтованість вимоги щодо визнання протиправним та скасування наказу Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 10.05.2019 року № 247-к про звільнення ОСОБА_1 . Оскільки Законом України "Про державну службу" не визначено процедури поновлення незаконно звільненого працівника, застосуванню підлягають норми КЗпП України. Відповідно до частини 1 стаття 235 КЗпП України в разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що Позивачка підлягає поновленню на посаді, з якої її було звільнено - Директора департаменту фінансового та господарського забезпечення Комісії - головного бухгалтера Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку з 12.05.2019 року (наступний день за днем звільнення). Згідно з частиною другою статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Відтак, підлягає задоволенню вимога про стягнення з Відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 12.05.2019 року (наступний день за днем звільнення) по 04.11.2019 року (день ухвалення судом рішення). Відповідно до довідки про середньоденний заробіток ОСОБА_1 від 26.06.2019 року № 29/01/33, згідно з якою середньоденна заробітна плата становила 1173,01 грн. З урахуванням 122 робочих днів вимушеного прогулу на користь Позивачки підлягає стягненню 143107,22 грн., за виключенням податків та обов`язкових внесків, які підлягають стягненню роботодавцем з зазначеної суми. Згідно з частиною першою статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць (пункт 2); поновлення на посаді у відносинах публічної служби (пункт 3). Відтак, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо негайного виконанню рішення суду в частині поновлення Позивачки на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 24633,22 грн., за виключенням податків та обов`язкових внесків. Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення адміністративного позову. Доводи апеляційної скарги не спростовують правомірності висновків суду першої інстанції. При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Зі змісту ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Розглянувши доводи Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушень норм процесуального та матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 листопада 2019 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий-суддя: В.П. Мельничук Судді: І.О. Лічевецький О.М. Оксененко Повний текст постанови складено 02.06.2020 року.