Постанова 4854 № 400/2403/19

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 02 червня 2020 р.м.ОдесаСправа № 400/2403/19 Головуючий в 1 інстанції: Лебедєва Г. В. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Джабурія О.В. суддів - Вербицької Н.В. - Кравченка К.В. при секретарі - Філімович І.М. за участю: представника апелянта - Саркової М.Д. представника позивача - Мезімова О.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Миколаївської митниці ДФС - правонаступник Чорноморська митниця ДФС на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» до Миколаївської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів, ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» звернувся до Миколаївської митниці ДФС з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів від 11.02.2019 року № UA 504010/2019/000016/2, від 12.02.2019 року № UA 504010/2019/000017/2, від 12.02.2019 року № UA 504010/2019/000018/2, від 12.02.2019 року № UA 504010/2019/000019/2, від 12.02.2019 року № UA 504010/2019/000020/2, від 12.02.2019 року № UA 504010/2019/000021/2, від 13.02.2019 року № UA 504010/2019/000022/2, від 13.02.2019 року № UA 504010/2019/000024/2, від 13.02.2019 року № UA 504010/2019/000025/2, від 14.02.2019 року № UA 504010/2019/000026/2, від 07.03.2019 року № UA 504010/2019/000057/2, від 12.03.2019 року № UA 504010/2019/000063/2, від 16.03.2019 року № UA 504010/2019/000069/2, від 18.03.2019 року № UA 504010/2019/000071/2, від 18.03.2019 року № UA 504010/2019/000072/2, від 26.03.2019 року № UA 504010/2019/000077/2 та карток відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 11.02.2019 року № UA 504010/2019/00035, від 12.02.2019 року № UA 504010/2019/00037, від 12.02.2019 року № UA 504010/2019/00038, від 12.02.2019 року № UA 504010/2019/00039, від 12.02.2019 року № UA 504010/2019/00041, від 12.02.2019 року № UA 504010/2019/00042, від 13.02.2019 року № UA 504010/2019/00043, від 13.02.2019 року № UA 504010/2019/00045, від 13.02.2019 року № UA 504010/2019/00046, від 14.02.2019 року № UA 504010/2019/00047, від 07.03.2019 року № UA 504010/2019/00086, від 12.03.2019 року № UA 504010/2019/00092, від 16.03.2019 року № UA 504010/2019/00099, від 18.03.2019 року № UA 504010/2019/00102, від 18.03.2019 року № UA 504010/2019/00103, від 26.03.2019 року № UA 504010/2019/00113. Позов мотивований тим, що під час декларування митної вартості імпортованого товару визначено його вартість відповідно до ціни контракту, всі необхідні документи були надані, а тому відповідач безпідставно застосував резервний метод визначення митної вартості товару. Відповідач просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що під час опрацювання митних декларацій позивача автоматичною системою аналізу та управління ризиками (АСАУР) було згенеровано форми контролю за кодами 105-2 «Контроль правильності визначення митної вартості товарів». За результатом опрацювання документів, що були подані позивачем, було встановлено, що подані документи не містили всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості (відсутня інформація щодо витрат на доставку та страхування оцінюваного товару), при тому, що сода каустична пожежно та вибухонебезпечна, їдка корозійно активна речовина, за ступенем впливу на організм відноситься до 2-го класу небезпеки та перевезення таких товарів зазвичай страхується. Позивачем не надано бухгалтерську документацію щодо оплати складових митної вартості (страхування, витрат на доставку товару до пункту призначення); банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (по деяких МД); доручення від 01.01.2019 року № ВКТ/Д-35 (по деяких МД); у платіжних дорученнях про оплату товару відсутні підписи керівника, бухгалтера, представника банку; на інвойсах відсутній підпис керівника ТОВ «Вектор»; у деяких інвойсах підпис ОСОБА_1 відрізняються від її підпису в довіреності від 01.01.2019 року № ВКТ/Д-35; позивачем не надані в повному обсязі витребувані документи, а надані документи не містять всіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості. Частиною другою ст. 58 Митного кодексу визначено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджено документально, або не підтверджено документально, або не визначено кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна зі складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Митницею прийняті рішення про коригування митної вартості 11.02.2019 року № UA 504010/2019/000016/2, від 12.02.2019 року № UA 504010/2019/000017/2, від 12.02.2019 року № UA 504010/2019/000018/2, від 12.02.2019 року № UA 504010/2019/000019/2, від 12.02.2019 року № UA 504010/2019/000020/2, від 12.02.2019 року № UA 504010/2019/000021/2, від 13.02.2019 року № UA 504010/2019/000022/2, від 13.02.2019 року № UA 504010/2019/000024/2, від 13.02.2019 року № UA 504010/2019/000025/2, від 14.02.2019 року № UA 504010/2019/000026/2, від 07.03.2019 року № UA 504010/2019/000057/2, від 12.03.2019 року № UA 504010/2019/000063/2, від 16.03.2019 року № UA 504010/2019/000069/2, від 18.03.2019 року № UA 504010/2019/000071/2, від 18.03.2019 року № UA 504010/2019/000072/2, від 26.03.2019 року № UA 504010/2019/000077/2, у яких митну вартість визначено за резервним методом визначення митної вартості товарів. Митна вартість ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях, основою для визначення митної вартості є митна вартість оцінюваних товарів, яка визначається з використанням способів, які не суперечать Законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) на рівні 37,48804 RUB/кг. Зважаючи на це, позовні вимоги відповідач вважає безпідставними. Товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод», в свою чергу, наполягає на відсутності у відповідача підстав застосування резервного методу визначення митної вартості товару, оскільки позивачем надано до Миколаївської митниці ДФС для митного оформлення імпортованого товару всі документи, передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили достовірні і об`єктивні дані, що піддавалися обчисленню, які чітко підтверджували ціну товару, що підлягала сплаті покупцем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товару за ціною договору. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів від 11.02.2019 року № UA 504010/2019/000016/2, від 12.02.2019 року № UA 504010/2019/000017/2, від 12.02.2019 року № UA 504010/2019/000018/2, від 12.02.2019 року № UA 504010/2019/000019/2, від 12.02.2019 року № UA 504010/2019/000020/2, від 12.02.2019 року № UA 504010/2019/000021/2, від 13.02.2019 року № UA 504010/2019/000022/2, від 13.02.2019 року № UA 504010/2019/000024/2, від 13.02.2019 року № UA 504010/2019/000025/2, від 14.02.2019 року № UA 504010/2019/000026/2, від 07.03.2019 року № UA 504010/2019/000057/2, від 12.03.2019 року № UA 504010/2019/000063/2, від 16.03.2019 року № UA 504010/2019/000069/2, від 18.03.2019 року № UA 504010/2019/000071/2, від 18.03.2019 року № UA 504010/2019/000072/2, від 26.03.2019 року № UA 504010/2019/000077/2. Визнано протиправними та скасовано картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 11.02.2019 року № UA 504010/2019/00035, від 12.02.2019 року № UA 504010/2019/00037, від 12.02.2019 року № UA 504010/2019/00038, від 12.02.2019 року № UA 504010/2019/00039, від 12.02.2019 року № UA 504010/2019/00041, від 12.02.2019 року № UA 504010/2019/00042, від 13.02.2019 року № UA 504010/2019/00043, від 13.02.2019 року № UA 504010/2019/00045, від 13.02.2019 року № UA 504010/2019/00046, від 14.02.2019 року № UA 504010/2019/00047, від 07.03.2019 року № UA 504010/2019/00086, від 12.03.2019 року № UA 504010/2019/00092, від 16.03.2019 року № UA 504010/2019/00099, від 18.03.2019 року № UA 504010/2019/00102, від 18.03.2019 року № UA 504010/2019/00103, від 26.03.2019 року № UA 504010/2019/00113. На вказане рішення Миколаївською митницею ДФС (правонаступник Чорноморська митниця Держмитслужби) подано апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року та прийняти нову постанову, якою в позові відмовити в повному обсязі. Апелянт вважає, що оскаржувану постанову прийнято з порушенням норм матеріального права, без дослідження всіх обставин справи. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що у разі відсутності даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товарів, або за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, митний орган може самостійно визначити митну вартість товарів, що декларуються, послідовно застосовуючи методи визначення митної вартості, встановлені Кодексом, на підставі наявних у нього відомостей, у тому числі цінової інформації щодо ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, пояснення сторін, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. КОЛЕГІЄЮ СУДДІВ ВСТАНОВЛЕНО ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» (ТОВ «МГЗ») зареєстровано в якості юридичної особи 16.09.04 року. Основним видом діяльності ТОВ «МГЗ» є виробництво глинозему (оксиду алюмінію), який, в свою чергу, є основним вихідним матеріалом для виробництва алюмінію. Відповідно до технології виробництва підприємство виготовляє глинозем шляхом перероблення металургійних бокситів, які вилужнюють у міцному лужному розчині. Для приготування цього розчину використовують гідроксид натрію (сода каустична). Позивачем (покупець) було укладено зовнішньоекономічний контракт № ВКТ/КС-086/18-01-2018/18-022 від 18.01.2018 року з ТОВ «Вектор» РФ (продавець), в межах якого з урахуванням Додатку № 5 (Специфікації № 5) від 10.01.2019 року продавцем здійснюва лась поставка товару - натр їдкий (гідроксид натрію) в обсязі 6000,00 тн +/-10% за ціною 389,00 доларів США за 1 тонну (в перерахунку на 100% вмісту основної речовини) на загальну суму 2 334 000,00 доларів США+/-10%. Згідно до п. п. 2.1, 3.1 Контракту, продавець зобов`язаний поставити товар на умовах СРТ ст. Жов тнева Одеської залізниці згідно з ІНКОТЕРМС-2010, при цьому, ціна на товар також визначається та прийма ється на умовах СРТ ст. Жовтнева Одеської залізниці (згідно з ІHКОТЕРМС-2010), та включає в себе всі витрати по доставці товару до вказаного місця. Пунктом 2.2. Контракту сторони визначили, що ціна товару та вартість кожної партії товару вказу ються у специфікації, яка підписується сторонами до 20 числа місяця, що передує місяцю відвантаження. Відповідно до п. 2.3 Контракту, валютою контракту є російські рублі. ТОВ «МГЗ», з метою митного оформлення товару, подано до Миколаївської митниці ДФС електронні митні декларації від 11.02.2019 року №UA504010/2019/000319, від 12.02.2019 року №UA504010/2019/000333, №UA504010/2019/000334, №UA504010/2019/000335, №UA504010/2019/000340, №UA504010/2019/000342, від 13.02.2019 року №UA504010/2019/000352, №UA504010/2019/000360, №UA504010/2019/000361, від 14.02.2019 року №UA504010/2019/000372, від 07.03.2019 року №UA504010/2019/000647, від 12.03.2019 року №UA504010/2019/000700, від 16.03.2019 року №UA504010/2019/000761, від 18.03.2019 року №UA504010/2019/000798, №UA504010/2019/000799 та від 26.03.2019 року №UA504010/2019/000876, на загальну суму 41 985 443, 42 RUB/кг. Разом з деклараціями підприємством надано: контракт № ВКТ/КС-086/18-01-2018/18-022 від 18.01.2018 року, специфікацію № 5 від 10.01.2019 року, інвойси, накладні СГМС, платіжні доручення про оплату товару, експортні ВМД країни відправлення. Під час митного оформлення зазначеної партії товару ТОВ «МГЗ» визначено його митну вартість відповідно до ст. 58 Митного кодексу України за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) . Під час перевірки митної вартості митний орган повідомив ТОВ «МГЗ» електронними листами про необхідність надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару: 1) бухгалтерську документацію щодо оплати складових митної вартості (страхування); страховий поліс; щодо формування ціни з обґрунтуванням ціни товару; 2) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 3) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; платіжні документи щодо оплати товару; доручення від 01.01.2019 року № ВКТ/Д-35. На виконання зазначених вимог позивач надав до митниці пояснення щодо запитуваних документів та повідомив, що товар за контрактом не страхувався, а тому надати страховий поліс немає можливості. Також, позивач повідомив митницю про те, що інших договорів (угод, контрактів) із третіми особами не укладалось, оскільки ТОВ «МГЗ» є кінцевим споживачем продукту. Надати платіжний документ не є можливим, оскільки сплата товару здійснюється протягом 18 днів з дати його відвантаження. Щодо надання висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, то позивач повідомив митницю, що вартість товару в розмірі 389 дол. США визначена контрактом та специфікацією № 5 та підлягає перерахунку в рублі за курсом ЦБРФ на дату інвойсу. Митницею не було взято до уваги вказані пояснення ТОВ «МГЗ» та зроблено висновок, що підприємством не надано документи, які підтверджують митну вартість товару. Митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів 11.02.2019 року № UA 504010/2019/000016/2, від 12.02.2019 року № UA 504010/2019/000017/2, від 12.02.2019 року № UA 504010/2019/000018/2, від 12.02.2019 року № UA 504010/2019/000019/2, від 12.02.2019 року № UA 504010/2019/000020/2, від 12.02.2019 року № UA 504010/2019/000021/2, від 13.02.2019 року № UA 504010/2019/000022/2, від 13.02.2019 року № UA 504010/2019/000024/2, від 13.02.2019 року № UA 504010/2019/000025/2, від 14.02.2019 року № UA 504010/2019/000026/2, від 07.03.2019 року № UA 504010/2019/000057/2, від 12.03.2019 року № UA 504010/2019/000063/2, від 16.03.2019 року № UA 504010/2019/000069/2, від 18.03.2019 року № UA 504010/2019/000071/2, від 18.03.2019 року № UA 504010/2019/000072/2, від 26.03.2019 року № UA 504010/2019/000077/2, відповідно до яких скореговано ціну 37 488, 00 руб. за 1 т. Крім того, Миколаївською митницею ДФС прийняті картки відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленню чи пропуску товарів, транспортних засобів через митний кордон України від 11.02.2019 року № UA 504010/2019/00035, від 12.02.2019 року № UA 504010/2019/00037, від 12.02.2019 року № UA 504010/2019/00038, від 12.02.2019 року № UA 504010/2019/00039, від 12.02.2019 року № UA 504010/2019/00041, від 12.02.2019 року № UA 504010/2019/00042, від 13.02.2019 року № UA 504010/2019/00043, від 13.02.2019 року № UA 504010/2019/00045, від 13.02.2019 року № UA 504010/2019/00046, від 14.02.2019 року № UA 504010/2019/00047, від 07.03.2019 року № UA 504010/2019/00086, від 12.03.2019 року № UA 504010/2019/00092, від 16.03.2019 року № UA 504010/2019/00099, від 18.03.2019 року № UA 504010/2019/00102, від 18.03.2019 року № UA 504010/2019/00103, від 26.03.2019 року № UA 504010/2019/00113. При цьому, визначаючи митну вартість цього товару, відповідач використав резервний метод, на підставі раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях (ст. 64 МК України). За основу для коригування митної вартості Миколаївською митницею були взяті митна декларація від 08.02.2019 року №UA8071700/2019/7153. Не погодившись з прийнятими рішеннями про коригування митної вартості товарів та картками відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, позивач оскаржив вказані рішення суб`єкта владних повноважень в судовому порядку, звернувшись до суду із наведеною позовною заявою. ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційна, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно з ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Частиною другою вказаної статті передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч. 5 і 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товар) підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Тобто, законодавцем передбачено вичерпний перелік документів, які подаються декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Наведена норма кореспондується з положеннями ст. 318 МК України, якою визначено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи. Крім того, відповідає проголошеним у ст. 8 МК України принципам здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності. Положеннями ч. 3 ст. 53 МК України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи. Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2-4 ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Відповідно до ч. 5 ст. 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. ОБҐРУНТУВАННЯ ДОВОДІВ СТОРІН З урахуванням наведених положень митного законодавства та проаналізувавши подані позивачем документи, колегія суддів вважає, що відповідач мав в своєму розпорядженні всі дані, які надавали можливість перевірити числові значення складових митної вартості товарів, які були задекларовані позивачем, з наступних підстав. У рішенні про коригування митної вартості товарів відповідач зазначив, що метод за ціною договору не застосовується до товару позивача, оскільки подані декларантом документи не містили належних, об`єктивних та достовірних відомостей про числове значення заявленої митної вартості, та надані не в повному обсязі. Колегія суддів зазначає, що товар, який підлягав митному контролю, був придбаний на підставі контракту № ВКТ/КС-086/18-01-2018/18-022 від 18.01.2018 року та специфікації від 10.01.2019 року №

5. Митний орган мотивує рішення про коригування вартості наступним: відсутністю інформації про страхування товару; відсутністю документального обґрунтування формування ціни з урахуванням її числових значень; декларантом не надано в повному обсязі витребувані документи (відсутністю договорів з третіми особами; відсутністю документів щодо витрат на доставку товару до пункту призначення). Під час проведення консультацій ТОВ «МГЗ» письмово повідомляв відповідача, що страхування товару не здійснювалося. Також страхування не здійснювалось і ТОВ «Вектор». Вирішуючи справу суд першої інстанції виходив з того, що жодним іншим документом підтвердити той факт, що позивачем не страхувався товар під час перевезення, ніж поясненням самого підприємства, у даному випадку неможливо. А тому, вимога до позивача надати якийсь документ про відсутність договору страхування на товар, є необґрунтованою та безпідставною. Разом з тим, відповідач мав можливість спростувати наведене твердження позивача, надавши такий договір або вказавши його реквізити. Проте, митниця такий договір не надала, та пояснень позивача про відсутність будь-яких договорів страхування не спростувала. За таких обставин колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо неможливості стверджувати про відсутність числових значень складових митної вартості щодо сплати за страхування, оскільки такої сплати не було. При цьому, враховуючи, що ТОВ «МГЗ» не продає придбану за контрактом соду каустичну іншим особам, а безпосередньо використовує її у своєму виробництві, то у позивача немає та не може бути договорів із третіми особами з даного приводу, про що останнім і було повідомлено митний орган. Ціна товару визначалась відповідно до контракту та укладених до нього специфікацій. Обрахунок ціни товару є результатом домовленості сторін за договором, про що позивач повідомляв відповідачу. Надання переваги сторонами договору плаваючої ціни на товар відповідає практики ділового обігу та обумовлено мінливістю цін на соду каустичну на світових ринках. Стосовно ненадання позивачем документів, необхідних для підтвердження митної вартості, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, колегія суддів зазначає наступне. Наведені документи відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України подаються за наявності їх у декларанта. Тобто, таких документів може не бути у декларанта, або не існувати взагалі. Крім того, ТОВ «МГЗ» надав біржові котирування агентства та повністю виконав цей пункт вимоги митниці. Позивачем було надано митниці безпосередньо контракт, а також специфікацію з постачальником, де чітко визначена ціна. Зазначена ціна повністю співпадає з ціною зазначеною у інвойсах. Також, відсутні розбіжності у документах щодо назви товару, його технічних особливостей, виробника товару, кількості та умов поставки. Також, зазначена митна вартість товарів повністю співпадає з митною вартістю, яку задекларовано ТОВ «Вектор» під час експорту з території Російської Федерації, що підтверджується експортними митними деклараціями з відмітками митниці РФ. Стосовно витрат на доставку товару, то згідно з п. 2.1 Контракту, ціна товару визначається та приймається на умовах СРТ ст. Жовтнева згідно з ІНКОТЕРМС-2010, та включає в себе всі витрати по доставці товару до вказаного місця. Тлумачення торгівельних правил Інкотермс в редакції 2010 термін СРТ означає, що продавець за власний рахунок сплачує усі витрати щодо перевезення товару до місця призначення. Умови поставки СРТ покладають на продавця обов`язок нести всі витрати і ризики, пов`язані з транспортуванням товару до місця призначення, зобов`язання щодо страхування зобов`язання щодо страхування товару відсутні. Щодо доводів апелянта про те, що у платіжних дорученнях про оплату то вару відсутні підписи керівника, бухгалтера, представника банку колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 2.1 розділу 2 Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, затвердженого постановою Правління НБУ від 28.07.2008 року № 216, серед обов`язкових реквізитів платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах відсутнійтакий реквізит як «підписи керівника, бухгалтера, представника банку». В матеріалах справи наявні платіжні доручення в іноземній валюті про сплату ТОВ «МГЗ» за товар, які містять електронні цифрові підписи уповноважених позивачем на здійснення платежів посадових осіб, що передбачено вказаним вище Положенням. Крім того, на цих платіжних дорученнях наявні штампи банків ських установ, через які було проведено платежі. Апелянт вказує про відсутністьна деяких інвойсах підпису керівника ТОВ «Вектор», проте під час митного оформлення на етапі консультацій з митницею останній було надано копію довіреності від 01.01.2019 року № ВКТ/Д-35, згідно якої уповноваженому представнику продавця ( ОСОБА_1 ) на дано право підпису, у тому числі рахунків та рахунків-фактур від імені продавця. Підставою для прийняття оскаржуваних рішень стало ненадання платіжних документів, що стосуються оцінюваних товарів. Колегією суддів встановлено, що на стадії проведення консультацій з митним органом та обміну наявними докумен тами, ТОВ «МГЗ» надавалися митному органу ґрунтовні пояснення про те, що згідно п. 5.1 Контракту № ВКТ/КС-086/18-01-2018/18-022 від 18.01.2018 року сплата за товар здійснюється протягом 18 календарних днів з дати його відвантаження, і на момент декларування ввезення това ру та витребування додаткових документів митницею цей строк оплати ще не настав. Товар було оплачено ТОВ «МГЗ» згідно платіжних доручень № 723 від 13.02.2019 року, № 734 від 14.02.2019 року, № 750 від 16.02.2019 року, № 1016 від 11.03.2019 року, № 1179 від 14.03.2019 року, № 1200 від 15.03.2019 року, які наявні в матеріалах справи. Крім того, листом від 12.02.2019 року позивачем направлено митниці платіжне доручення про оплату товару за інвойсом № 93 від 18.01.2019 року (п/д № 497 від 01.02.2019 року) та копії довіреності ОСОБА_1 від 01.01.2019 року № ВКТ/Д-35 на право підпису інвойсу № 93 від 18.01.2019 року. З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що ТОВ «МГЗ» було надано митному органу всі необхідні документи у відповідності до ст. 53 МК України. Доводи апелянта щодо неправильного визначення позивачем ціни товару з тих підстав, що іншим імпортером задекларовано подібний товар за більшою ціною, є необґрунтованими, оскільки спростовуються наявними у матеріалах справи доказами. Відповідно до ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями ст. 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями ст. ст. 59, 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до ст. 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до ст. 63 цього Кодексу. Апелянтом не доведено неможливість визначення митної вартості товару за основним методом, а також не доведена заборона оформлення митної вартості товару за ціною нижчою, ніж ціна, за якою подібний товар завозився раніше іншими імпортерами. Таким чином, оскільки позивачем було подано достатній пакет документів, передбачений ст. 53 МК України на підтвердження кількісних та вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої позивачем за основним методом, відсутні підстави для коригування митним органом митної вартості товару. Колегія суддів наголошує, що контроль за правильністю обчислення декларантом митної вартості товару, який належить до виключної компетенції відповідача, полягає не в тому, щоб скоригувати митну вартість товару в бік збільшення, а визначити реальну ціну товару, що ввозиться на територію України. Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Колегія суддів також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 26.03.2019 по адміністративній справі №814/921/17, від 04.09.18 по справі №814/2659/16, по справі №814/3790/14, 814/1204/15, 814/1216/16, 814/1253/14 та інших, відповідно до якої однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому полягають такі розбіжності, який їх вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх застосування не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. За таких обставин колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 8, 9, 10, 73, 74, 77 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що судове рішення підлягає скасуванню. Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та не обґрунтував її. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Керуючись ст.ст. 308; 310; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, - ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Миколаївської митниці ДФС (правонаступник Чорноморська митниця ДФС) залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення. Повний текст судового рішення виготовлений 03.06.2020 року. Головуючий суддя Джабурія О.В. Судді Вербицька Н. В. Кравченко К.В.