Постанова 4854 № 400/8628/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 01 квітня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/8628/24 Категорія: 108020000Головуючий у суді І інстанції: Устинов І.А. час і місце ухвалення: 12:34:20, м. Миколаїв П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Семенюка Г.В., суддів Федусика А.Г., Шляхтицького О.І., розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П`ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Миколаївської митниці на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 січня 2025 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЛЕНДЕКС САНРАЙС до Миколаївської митниці про визнання протиправним та скасування рішень про коригування митної вартості товарів, карток відмови в прийнятті митної декларації, - встановиВ: Позивач, звернувся до суду з позовом до Миколаївської митниці (далі відповідач), в якому просив: - визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA504180/2024/000011/2 від 13.05.2024, № UA504180/2024/000012/2 від 10.06.2024, № UA504180/2024/000013/2 від 14.06.2024, № UA504180/2024/000014/2 від 17.06.2024, № UA504180/2024/000019/2 від 15.07.2024, № UA504080/2024/000008/2 від 20.05.2024; - визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA504180/2024/000034 від 13.05.2024, UA504180/2024/000037 від 10.06.2024, UA504180/2024/000039 від 14.06.2024, UA504180/2024/000040 від 17.06.2024, UA504180/2024/000045 від 15.07.2024, № UA504080/2024/000012 від 20.05.2024, мотивуючи його тим, що . Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 січня 2025 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано рішення Миколаївської митниці про коригування митної вартості товарів № UA504180/2024/000011/2 від 13.05.2024, №UA504180/2024/000012/2 від 10.06.2024, №UA504180/2024/000013/2 від 14.06.2024, №UA504180/2024/000014/2 від 17.06.2024, №UA504180/2024/000019/2 від 15.07.2024, №UA504080/2024/000008/2 від 20.05.2024. Визнано протиправними та скасовано картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA504180/2024/000034 від 13.05.2024, №UA504180/2024/000037 від 10.06.2024, №UA504180/2024/000039 від 14.06.2024, №UA504180/2024/000040 від 17.06.2024, №UA504180/2024/000045 від 15.07.2024, №UA504080/2024/000012 від 20.05.2024. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Миколаївської митниці (як відокремлений підрозділ Державної митної служби України) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕНДЕКС САНРАЙС" судовий збір у сумі 37 729 (тридцять сім тисяч сімсот двадцять дев`ять гривень) 34 коп. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Миколаївська митниця подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, що під час митного оформлення Позивачем надані лише автотранспортні накладні (далі - CMR), які складені у порту Константа (Румунія) та порту Гданськ (Польща) та свідчать про маршрут перевезення з зазначених портів до Києва (Україна). Заявлені у графі 20 Умови поставки митних декларацій умови поставки СРТ Київ викликають сумнів та потребують документального підтвердження шляхом надання договорів на перевезення. З урахуванням вищевикладеного, наявний ймовірний ризик значного заниження бази оподаткування, що, як наслідок, веде до зменшення перерахування митних платежів до державного бюджету. Також, слід зазначити, що в процесі опрацювання заявленої митної вартості товарів, яка базується на аналізі оскаржених рішень про коригуванні митної вартості (зазначена інформація відображена у таблиці, яка додається до Заперечення), встановлено, що заявлений Позивачем рівень митної вартості 3,05 дол. США/кг є стабільним за всіма 6 митними деклараціями ((від 13.05.2024 № 24UA504180001701U8, від 10.06.2024 № 24UA504180001840U4, від 14.06.2024 № 24UA504180001873U5, від 17.06.2024 № 24UA504180001896U1, від 15.07.2024 № 24UA504180002018U9, від 20.05.2024 № 24UA504080001018U9). Позивачем, посилаючись на конфіденційність, відмовлено у наданні договорів перевезень та бухгалтерської документації про вартість транспортних витрат, незважаючи, що Митним кодексом України передбачено виконання положень статті 11 Додержання вимог щодо конфіденційності інформації. З урахуванням наявності права митного органу, передбаченого частиною 5 статті 54 Кодексу, та запобігання безпідставного зменшення надходження коштів до державного бюджету, вважаю за доцільне витребування договорів перевезення, бухгалтерської документації щодо транспортних витрат та витрат, пов`язаних з перевезенням оскаржуваних товарів, у судовому порядку. Позивач не скористався своїм правом, передбаченим частиною 8 статті 55 Кодексу протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав: Судом першої інстанції встановлено, що 29.09.2023 позивачем укладено контракт № LS-A-2023 з AVENKO TRADING L.L.C. Dawood Building, office M28, Dubai, United Arab Emirates на поставку товарів, зазначених у інвойсах до контракту на кожну поставку полотно трикотажне в асортименті. Пунктом 5.2 контракту обумовлено, що на кожну партію Товару Продавець зобов`язується надати наступні документи: інвойс, товаротранспортну накладну чи телекс - реліз (морський коносамент). Відповідно до пункту 6.1 контракту поставка Товару може здійснюватися морським та автомобільним транспортом. Пунктом 6.2 контракту передбачено, що умови поставки згідно цього Контракту обумовлюються сторонами для кожної окремої поставки в інвойсі до Контракту згідно з правилами Інкотермс 2020. Згідно з пунктом 7.1 контракту оплата здійснюється по факту поставки товару у доларах США, на банківський рахунок Продавця, чи за іншими реквізитами, зазначеними у додаткових угодах до Контракту. Пунктом 7.2 контракту визначено, що розрахунки за цим Контрактом проводяться в безготівковій формі шляхом банківського переказу грошових коштів з поточного рахунку покупця, на поточний рахунок Продавця згідно цього контракту, Товар за цим контрактом, поставляється за умови відстрочки платежу. Оплата за товар здійснюється шляхом банківського безготівкового переказу на протязі 180 днів з моменту митного оформлення товару в країні Покупця. Пунктом 7.3 контракту обумовлено, що всі податки, мито та інші збори по виконанню даного Контракту на території країни Продавця несе Продавець, а на території країни Покупця Покупець. До митного оформлення уповноваженою особою декларанта подано такі митні декларації від 13.05.2024 №24UA504180001701U8, від 10.06.2024 № 24UA504180001840U4, від 14.06.2024 № 24UA504180001873U5, від 17.06.2024 № 24UA504180001896U1, від 15.07.2024 № 24UA504180002018U9, від 20.05.2024 №24UA504080001018U9. Митну вартість було заявлено декларантом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). До митного оформлення було надано до кожної митної декларації пакувальні листи, інвойси, міжнародні товарно-транспортні накладні, декларації про походження товару, контракт з додатковою угодою, договори комісії, договір про надання послуг по декларуванню та митному оформленні товарів. По кожній митній декларації відповідачем витребувано додаткові документи. На запити митниці позивачем було надано пояснення, що всі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості було надано, зокрема, декларації митної вартості, зовнішньоекономічний контракт, інвойси. Банківських платіжних документів немає, оскільки оплата за партії товару не проводилась (умова відстрочки платежу передбачена п. 7.2 контракту). Страхування вантажу не здійснювалось, про що наявна інформація в інвойсі. Додатково було надано прайс-листи. Однак, відповідачем були прийняті рішення про коригування митної вартості товарів, а саме № UA504180/2024/000011/2 від 13.05.2024, №UA504180/2024/000012/2 від 10.06.2024, №UA504180/2024/000013/2 від 14.06.2024, №UA504180/2024/000014/2 від 17.06.2024, №UA504180/2024/000019/2 від 15.07.2024, №UA504080/2024/000008/2 від 20.05.2024. Митну вартість скориговано із застосуванням резервного (шостого) методу. У рішеннях вказано, що відсутня документальна інформація щодо наявності/відсутності страхових витрат з урахуванням заявлених умов поставки СРТ Київ; декларантом не наданий коносамент, передбачений п. 5.2 договору від 29.09.2023 № LS-A-2023; декларантом заявлена торгівельна країна - Об`єднані Арабські Емірати, країна походження оцінюваного товару - Китай, країна відправлення - Румунія. Відповідно до інвойсів товар заявлений до митного оформлення на умовах поставки СРТ Київ. Відповідно до Правил Інкотермс, ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів і вартості доставки (фрахту) від Продавця до зазначеного місця призначення (Київ), тобто до ціни включається фрахт та вартість завантаження та розвантаження на борт та з борту в портах відправлення та призначення. При митному оформленні декларантом надана CMR, які містять інформацію щодо місця навантаження та місця складання. При митному оформленні відсутні транспортні документи, які підтверджують шлях прямування вантажу"; відсутні підписи на інвойсі та контракті; прайс-лист не містить строку дії; Однією з підстав для коригування митної вартості в спірних рішеннях зазначено те, що "декларантом не наданий коносамент, передбачений п. 5.2 договору від 29.09.2023 № LS-A-2023". Крім того, відповідачем прийнято картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA504180/2024/000034 від 13.05.2024, № UA504180/2024/000037 від 10.06.2024, № UA504180/2024/000039 від 14.06.2024, № UA504180/2024/000040 від 17.06.2024, № UA504180/2024/000045 від 15.07.2024, № UA504080/2024/000012 від 20.05.2024. Не погоджуючись із вищевказаним, позивач звернувся до суду. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не спростував ціну товару, а також не підтвердив об`єктивну неможливість на підставі наданих позивачем документів визначити ціну та рівень митної вартості товару за резервним методом. Інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, судом не встановлено. П`ятий апеляційний адміністративний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке: Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України (далі МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно з ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Так, ч. 2 вказаної статті передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч. 5 і 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару: 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товар) підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. З аналізу ч. 1 - 2 ст. 53 МК України вбачається, що законодавцем передбачено вичерпний перелік документів, які подаються декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Дана норма кореспондується з положеннями ст. 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи. Крім того, це узгоджується з проголошеними в ст. 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності. Частиною 3 ст. 53 МК України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи. Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2-4 ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Аналіз документів, поданих позивачем до митниці, дозволяє стверджувати, що остання мала в своєму розпорядженні всі дані, які надавали їй можливість перевірити числові значення складових митної вартості товару, який був задекларований позивачем. Відповідно до ч.5 ст.58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Товар, який підлягав митному контролю, був придбаний на підставі контракту №LS-А-2023 від 29.09.2023 року. Крім того, у митних деклараціях зазначена вартість товару окремо і його вартість співпадає з інвойсами. Відповідач не надав доказів, які б підтверджували пов`язаність позивача з постачальником. Як під час митного оформлення, так і під час судового розгляду, митницею вмотивовано рішення про коригування тим, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, не містять усіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості та мають розбіжності та неточності. Тобто, декларантом документально не підтверджена заявлена митна вартість. Щодо відсутності інформації щодо страхових витрат, суд виходить з того, що згідно з п.7 ч.10 ст.58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари додаються витрати на страхування цих товарів лише у тому випадку, коли ці витрати раніше не включалися до ціни. Контрактом №LS-A-2023 від 29.09.2023 року не передбачено, що до обов`язків сторін належить здійснення страхування вантажу. В інвойсах наведені умови поставки та вказано, що страхування товарів не проводилось. Таку ж інформацію підтвердив позивач у листах на запит митниці. Тому, вимога до позивача надати документ щодо страхування товару є безпідставною. Щодо ненадання коносаменту, передбачений п.5.2 договору від 29.09.2023 року №LS-A-2023, суд зазначає, що згідно з пунктами 5, 6 частини 10 статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України. В інвойсах наведені умови поставки СРТ - Київ. У відповідності до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс 2020) зазначено: "Продавець зобов`язаний укласти або забезпечити укладання договору (контракту) перевезення товару з узгодженого пункту поставки, якщо такий с у місці поставки, до названого місця призначення чи, якщо узгоджено, до будь-якого пункту в такому місці. Договір (контракт) перевезення повинен бути укладений на звичайних умовах за рахунок продавця і передбачати перевезення звичайним маршрутом і звичайним способом, який використовується для перевезення даного типу товару, що продається". На запит митниці позивач повідомляв, що за законодавством України митна вартість обчислюється на момент перетину митного кордону. Умови поставки СРТ означають, що фрахт сплачено до вказаного місця призначення. В інвойсах місцем призначення визначено Київ (умови поставки СРТ - Київ). Отже, в даному випадку, у зв`язку із застосуванням умов поставки товарів СРТ м. Київ, Україна, продавець (компанія LIMITED LIABILITY COMPANY AVENKO TRADING (AVENKO TRADING L.L.C., Об`єднані Арабські Емірати) зобов`язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення (м. Київ, Україна). Покупець (позивач) не здійснював будь-яких витрат на транспортування, витрат на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язаних з їх транспортуванням до місця ввезення на митну територію України, а також до місця призначення (м. Київ, Україна). Таким чином, твердження Миколаївської митниці в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів про наявність таких витрат є необґрунтованими. Суд зауважує, що позивач та його контрагент встановили у контракті, що ціна на товари установлюється у доларах США на умовах СРТ - Київ ІНКОТЕРМС-2000. Відповідно до положень ст. 189 Господарського кодексу України ціна є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін. Суб`єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни. Таким чином суб`єкти господарювання є вільними у визначенні умов договору, у т.ч. визначенні ціни договору. В свою чергу, Митницею не надано доказів на підтвердження того, яким чином зазначені розбіжності вплинули на митну вартість та правильність обраного методу її визначення. Суд зауважує, що право митного органу на витребування від декларанта додаткових документів виникає лише у разі наявності обґрунтованого сумніву у повноті та/або достовірності відомостей про митну вартість товарів, однією з підстав виникнення якого є виявлення розбіжностей у поданих декларантом документах і такі розбіжності мають впливати саме на числове значення складових митної вартості товарів. У розумінні ч.3 ст.53 МК України сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відтак, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Однак Митниця при витребуванні додаткових документів не вказала: які саме обставини викликали сумніви у достовірності поданих позивачем документів та відомостей (наявність ознак підробки, розбіжностей), які саме обставини мають підтвердити додатково надані документи. Статтею 58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов`язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню. Частиною 10 ст. 58 МК України встановлено виключні витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів. Відповідно до п. 11 ст. 58 МК України - при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. Судом встановлено, що позивачем було надано митниці зовнішньоекономічний контракт, де чітко визначено ціну. Зазначена ціна повністю співпадає з ціною зазначеною у інвойсах. Також, відсутні розбіжності між цими документами щодо назви товару, його технічних особливостей, виробника товару, кількості та умов поставки. Отже, позивачем надано митному органу всі необхідні документи у відповідності до ст. 53 МК України. Доводи відповідача щодо неправильного визначення позивачем ціни товару, оскільки іншим імпортером задекларовано подібний товар за більшою ціною, не знайшли правового обґрунтування, оскільки суперечить наявним у матеріалах справи доказам. Відповідно до ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями ст. 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями ст. 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до ст. 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до ст. 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Відповідачем не доведена неможливість визначення митної вартості товару за основним методом, а також не доведена заборона оформлення митної вартості товару за ціною нижчою, ніж ціна, по якій подібний товар завозився раніше іншими імпортерами. Аналізуючи наведене в сукупності, суд приходить до висновку, що оскільки позивачем подано достатній пакет документів, передбачений ст. 53 МК України, на підтвердження кількісних та вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої позивачем за основним методом, відсутні підстави для коригування митним органом митної вартості товару. Суд звертає увагу на те, що контроль за правильністю обчислення декларантом митної вартості товару, який належить до виключної компетенції відповідача, полягає не в тому, щоб скоригувати митну вартість товару в бік збільшення, а визначити реальну ціну товару, що ввозиться на територію України. За обставинами справи, митним органом не взята до уваги вартість товару за ціною договору, яка може не відповідати рівню митної вартості на аналогічні та подібні товари. Митним органом не доведена неможливість визначення митної вартості товарів за основним методом. Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Відповідно до ст.ст. 189, 190 Господарського кодексу України ціна є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін. Вільні ціни визначаються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб`єкта господарювання. Сумніви є обґрунтованими, якщо документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. В такому разі декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи. Надані позивачем документи не містять розбіжностей або ознак підробки. Митниця не надала суду доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості. В оскаржуваних рішеннях відповідачем зазначено розбіжності, які, на його думку, ставлять під сумнів достовірність заявленої декларантом митної вартості та не дають можливості визнати заявлену митну вартість товарів за першим методом. Суд зазначає, що такі висновки відповідача не свідчать про наявність розбіжностей, які ставлять під сумнів правильність визначення митної вартості. Таким чином, відповідач не спростував ціну товару, а також не підтвердив об`єктивну неможливість на підставі наданих позивачем документів визначити ціну та рівень митної вартості товару за резервним методом. Інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, судом не встановлено. Згідно з ч. 3 ст. 318 МК України митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи. Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається. Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Миколаївської митниці, - залишити без задоволення. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 січня 2025 року по справі № 400/8628/24, - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Суддя-доповідач Г.В. Семенюк Судді А.Г. Федусик О.І. Шляхтицький